Решение № 8982139, 02.04.2010, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

02 квітня 2010 р.           Справа 2/38-10

за позовом: Відкритого акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ "Укртелеком" вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001

до: Товариства з обмеженою відповідальністю колективна телефонна компанія "ВЕКО" вул. К. Маркса, 24, м. Вінниця, 21034

про стягнення 7741,86 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Музика О.В. - за довіреністю;

          відповідача : Князєв В.В. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ :

Заявлено позов ВАТ "Укртелеком" в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ «Укртелеком» до Товариства з обмеженою відповідальністю колективна телефонна компанія "ВЕКО" про стягнення 7741,86 грн. заборгованості, в тому рахунку 7226,43 грн. - основного боргу, 275,47 грн. - пені, 115,97 грн. - інфляційних втрат, 123,99 - 3% річних, за невиконання умов договору № 286-23К/114 від 28.09.2009 року про надання послуг доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 08.02.2010 року порушено провадження у справі та призначено засідання на 29.03.2010 р.

29.03.2010 року в судовому засіданні оголошено перерву до 02.04.2010 року для надання сторонами акту звірки взаєних розрахунків щодо заявлених позовних вимог.

02.04.2010 року представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив суд задовольнити його в повному обсязі з підстав, зазначених у позовній заяві.

Відповідач згідно поданого відзиву № 6/03/10-К від 24.03.2010 року проти позову заперечував, просив суд відмовити в його задоволенні, оскільки у повному обсязі провів розрахунки з позивачем за умовами укладеного договору № 286-23К/114 від 28.09.2009 року.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

28 вересня 2009 року між ВАТ "Укртелеком" в особі ЦТП Вінницької філії ВАТ «Укртелеком»та Товариством з обмеженою відповідальністю колективна телефонна компанія "ВЕКО" (замовник) укладено договір № 286-23К/114 про надання послуг доступу та використання місця в каналі кабельної каналізації, відповідно до п. 1.1 якого Укртелеком згідно умов цього договору, у тому числі згідно зазначених у додатку №1 до договору технічних даних, зобов"язався надати замовнику послугу доступу до місця в каналі кабельної каналізації для виконання замовником (або підрядною будівельною організацією за дорученням замовника) робіт з прокладання кабелю в каналі кабельної каналізації Укртелекому та у подальшому надати замовнику у використвання місця в каналі кабельної каналізації у м. Вінниця, а замовник зобов"язався оплатити ці послуги відповідно до умов цього договору.

Пунктом 3.1 договору передбачено, що вартість послуги з надання доступу до місця в каналі кабельної каналізації визначається у додатку № 2 до договору.

Згідно додатку № 2 до договору розмір щомісячної плати за використання місця в каналі кабельної каналізації становить 2962,56 грн. (у тому числі з ПДВ).

Замовник здійснює оплату послуг з використання місця в каналі кабельної каналізації щомісячно не пізніше 20-го числа поточного місяця на підставі рахунку Укртелекому, виставленого до 10 числа поточного місяця (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 2.2.1 договору замовник зобов"язаний своєчасно та у повному обсязі оплачувати вартість послуг, визначених відповідно до умов цього договору, на підставі рахунків, виставлених Укртелекомом.

На думку позивача, у зв"язку з неналежним виконанням взятих на себе обов"язків заборгованість відповідача станом на момент звернення до суду із даним позовом складає 7741,86 грн., яка виникла за період з серпня 2009 року по листопад 2009 р. та, як на підставу виникнення боргу, посилається на договір № 286-23К/114 від 28 вересня 2009 року.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

За своєю правовою природою укладений між сторонами у справі договір № 286-23К/114 від 28.09.2009 року є договором про надання послуг.

В силу ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Однак, як встановлено судом та вбачається із зібраних матеріалів справи, заявлена до стягнення сума боргу виникла на підстві двох різних договорів, укладених між сторонами у різні періоди.

Зокрема, згідно виставлених позивачем рахунків за жовтень-листопад 2009 року, за відповідачем рахується заборгованість за надані послуги згідно умов договору № 286-23К/114 від 28.09.2009 року в сумі 5925,12 грн.

Решта сума боргу виникла за період з травня 2008 року по вересень 2009 року на підставі договору № 124-23К/38 від 23.06.2008 року, що вбачається із поданих позивачем рахунків за період з травня 2008 року по вересень 2009 року.

При цьому, договір № 124-23К/38 від 23.06.2008 року не є предметом розгляду у даній справі, оскільки не надавася позивачем та на нього не має посилання у поданому позивачем позові, як на підставу заявлених вимог.

Враховуючи той факт, що позивачем належним доказами не доведено у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обгрунтованості стягнення з відповідача суми боргу, яка виникла на підставі договору № 124-23К/38 від 23.06.2008 року, провівши розрахунки суд відмовляє у стягненні з відповідача 1757,82 грн.

Що стосується стягнення з відповідача боргу в розмірі 5925,12 грн., то з огляду на встановлені обставини справи, суд дійшов наступних висновків.

Згідно п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Судом встановлено, що до поданого відзиву № 6/03/10-К від 24.03.2010 року відповідач додав платіжне доручення №394 від 08.02.2010 року, з якого вбачається що Товариством з обмеженою відповідальністю колективною телефонною компанією "ВЕКО" повністю погашено заборгованість в сумі 5925,12 грн. за жовтень-листопад 2009 року згідно умов укладеного договору № 286-23К/114 від 28.09.2009 року.

Як наголошено в п.3 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) зокрема у випадку припинення існування предмета спору, якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що між сторонами відсутній спір щодо стягнення заборгованості в сумі 5925,12 грн., оскільки відповідач повністю оплатив вказану суму боргу згідно платіжного доручення №394 від 08.02.2010 року. Від так провадження у справі в цій частині підлягає припиненню.

Поданий позивачем рахунок № 920011012 за жовтень 2009 року, згідно якого відповідачу нараховано до сплати за жовтень 2009 року 3600,04 грн., а також проведено перерахунки та включено заборгованість за попередні періоди, судом не береться до уваги, оскільки додатком № 2 до договору № 286-23К/114 від 28.09.2009 року сторонами визначено розмір щомісячної плати за використання місця в каналі кабельної каналізації у розмірі 2962,56 грн. (у тому числі з ПДВ). Будь-яких угод, погоджених та оформлених обома сторонами у визначеному чинним законодавством порядку, щодо зміни договірної ціни позивачем суду не надано.

Поряд з цим, як встановлено судом, відповідач виконав свої зобов"язання за умовами укладеного договору № 286-23К/114 від 28.09.2009 року не належним чином, а саме порушив строки оплати за надані позивачем послуги, у зв"язку з чим позивачем заявлено до стягнення 275,47 грн. - пені. Розглянувши дану вимогу, суд дійшов наступних висновків.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст.527 Цивільного кодексу України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Кожна зі сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України зазначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 3 ст. 198 Господарського кодексу України, відсотки за грошовими зобов'язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Пунктом 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, що обчислюється у відсотках, розмір яких передбачений обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачений законом або договором.

У відповідності до п. 4.2 договору за порушення строків оплати за надані послуги замовник сплачує пеню у розмірі облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, яка обчислюється від вартості неоплачених послуг за кожний день прострочення.

Згідно ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Таким чином вимоги позивача про стягнення з відповідача 275,47 грн. - пені заявлено правомірно. Однак, з урахуванням встановлених обставин справи, дана сума пені підлягає перерахунку.

Здійснивши перерахунок судом отримано 24,96 грн. - пені. Враховуючи, що отримана сума є меншою від заявленої, суд відмовляє у стягненні 250,51 грн. - пені.

Також, судом розглянуто вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 115,97 грн. - інфляційних втрат, 123,99 - 3% річних, в результаті чого суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з матеріалів справи, вимоги про стягнення інфляційних втрат та 3% річних заявлені позивачем правомірно, проте суд не погоджується з розрахунками позивача.

Відповідно до здійсненого судом розрахунку сума 3% річних становить 7,30 грн., а сума інфляційних втрат - 26,66 грн. Враховуючи, що отримані суми є меншими від заявлених, суд відмовляє у стягненні 89,31 грн. - інфляційних втрат та 116,69 - 3% річних.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з припиненням провадження в частині стягнення 5925,12 грн. - боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.11, 509, 525, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 901, 903 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 193, 198, 231, 232 ГК України, ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, 49, 80, 82, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю колективна телефонна компанія "ВЕКО" (вул. К. Маркса, 24, м. Вінниця, 21034, р/р 26006229 у ВФ «Приватбанк», МФО 302247, код ЄДРПОУ - 23107433) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Центру телекомунікаційних послуг Вінницької філії ВАТ «Укртелеком» (21001, м.Вінниця, вул. Коцюбинського, 28, р/р 260077394 в ВОД «Райффайзен банк Аваль», МФО 302247, код ЄДРПОУ - 01182204) 24,96 грн. - пені, 26,66 грн. - інфляційних втрат, 7,30 грн. - 3% річних, 78,84 грн. - відшкодування витрат пов’язаних зі сплатою державного мита та 182,42 грн. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Припинити провадження в частині стягнення 5925,12 грн. - боргу відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

6. Копію рішення надіслати сторонам по справі рекомендованим листом.

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 06 квітня 2010 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу ", вул. Коцюбинського, 28, м. Вінниця, 21001

3 - відповідачу вул. К. Маркса, 24, м. Вінниця, 21034