Решение № 89799473, 10.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2020 р. Справа№200/4250/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазарєва В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (далі - УСЗН) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що в грудні 2019 року звернулася до відповідача із заявами про призначення та виплати допомоги при народженні дитини, соціальної допомоги як одинокій матері, як малозабезпеченій особі, державної допомоги тимчасово переміщеним особам на компенсацію оренди житла. Проте відповідачем відмовлено у призначенні соціальних виплат у зв`язку з відсутністю за фактичним місцем проживання. Як зазначає позивач, її у встановленому чинним законодавством порядку взято на облік як внутрішньо переміщену особу, а отже право на отримання допомоги є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов`язань.

Позивач зазначає, що вона та її малолітня дитина є громадянами України, мають такі ж самі конституційні права як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Також звертає увагу, що нормами чинного законодавства не передбачена така умова припинення виплати допомоги одинокій матері та допомоги малозабезпеченій сім`ї як відсутність за зареєстрованим місцем проживання та відсутність довідки про проживання дитини з матір`ю.

У зв`язку з чим позивач звернуся до суду із даним позовом в якому просить: 1) визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 17.01.2020 року про відмову в призначенні допомоги по народженню дитини; 2) визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 17.01.2020 року про відмову в призначенні допомоги на дітей одиноким матерям; 3) визнати протиправним та скасувати рішення УСЗН від 17.01.2020 року про відмову в призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; 4) визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 21.01.2020 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання; 5) Зобов`язати відповідача призначити та виплатити допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми», тобто 41280 грн., допомоги одинокій матері на дитину, з урахуванням заборгованості, яка виникла з 19.12.2019 року, допомоги малозабезпеченої сім`ї з рахуванням заборгованості, яка виникла з 19.12.2019 року, допомогу для покриття витрат на проживання ОСОБА_1 за її заявою від 19 грудня 2019 року.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року відкрито провадження у справі із визначенням розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.

25 травня 2020 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив, що перевіркою фактичного місця проживання, було з`ясовано що позивач разом з дитиною за вказаною у довідці внутрішньо переміщеної особи адресою не проживає. В зв`язку з цим, в призначенні державної допомоги малозабезпеченим сім`ям, допомоги на дітей одиноким матерям та щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг відмовлено.

Крім того відповідач зазначив про відсутність підстав для призначення та виплати державної допомоги при народженні дитини у зв`язку із пропуском позивачем встановленого 12 місячного строку звернення за цією допомогою.

Посилаючись на приписи Постанов Кабінету Міністрів України, що регламентують соціальні виплати внутрішньо-переміщеним особам, вважає, що позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, про що свідчить копія паспорту громадянина України (а.с. 19-22).

Позивач та її дитина - є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої території України (м. Макіївка), фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідками про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 01.10.2019 року №1419-5000205067, №1419-5000247959 (а.с. 16,17).

19 грудня 2020 року позивач звернулася до УСЗН із заявами про призначення: допомоги при народженні дитини, щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг; державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям; державної допомоги на дітей одиноким матерям (а.с. 43).

Рішенням УСЗН від 17.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам, для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку з відсутністю позивача за фактичним місцем проживання (а.с. 33)

Рішенням УСЗН від 17.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям на підставі виписки з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.01.2020 року (не підтверджено фактичне місце проживання) (а.с. 32).

Рішенням УСЗН від 17.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні державної допомоги на дітей одиноким матерям на підставі виписки з протоколу засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 14.01.2020 року (не підтверджено фактичне місце проживання) (а.с. 31).

Рішенням УСЗН від 17.01.2020 року позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини на підставі п.12 порядку (звернення надійшло пізніше 12 місяців після народження дитини) (а.с. 30).

Позивач оскаржує вищевказані рішення відповідача, як такі, що вчинені з порушенням норм чинного законодавства та порушують його конституційні права.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям» (далі - Закон №1768-III), соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям - це щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім`ям у грошовій формі в розмірі, який залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім`ї.

Згідно із статтею 4 Закону №1768-III для надання соціальної допомоги подається заява уповноваженим представником сім`ї до місцевої державної адміністрації або до виконавчого комітету сільської, селищної ради.

У заяві дається згода сім`ї на збір інформації про неї, про її власність, доходи та майно, що необхідна для мети цього Закону. Місцеві державні адміністрації для мети цього Закону мають право користуватися всіма офіційними джерелами інформації, в тому числі й інформацією органів доходів і зборів.

Державна соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи.

Рішення про призначення державної соціальної допомоги чи про відмову в її наданні приймається місцевою державною адміністрацією протягом десяти календарних днів і наступного після його прийняття дня надсилається уповноваженому представнику малозабезпеченої сім`ї.

Рішення про відмову в наданні державної соціальної допомоги має бути вмотивованим і містити роз`яснення порядку його оскарження.

Порядок призначення та виплати державної соціальної допомоги встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання вимог вищезгаданої норми Закону № 1768-III Кабінет Міністрів України постановою від 24 лютого 2003 року № 250 затвердив Порядок, який визначає умови призначення і виплати малозабезпеченим сім`ям державної соціальної допомоги, передбаченої Законом № 1768-III (далі - Порядок №250).

Пунктом 2 Порядку №250 визначено, що державна соціальна допомога малозабезпеченим сім`ям призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім`ям, які постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім`ї.

За правилами пункту 6 Порядку №250 для призначення соціальної допомоги уповноважений представник сім`ї подає органу праці та соціального захисту населення такі документи: заяву; документ, що посвідчує особу уповноваженого представника сім`ї; декларацію про доходи та майно (заповнюється на підставі довідок про доходи кожного члена сім`ї; до декларації не включаються державна соціальна допомога, призначена відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям"; нарахована субсидія за спожиті житлово-комунальні послуги; сплачені членами сім`ї аліменти; грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, які беруть безпосередню участь в антитерористичній операції, на час її проведення, безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, на час здійснення зазначених); довідку про наявність та розмір земельної частки (паю); довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, про безпосередню участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях. Інформація про склад сім`ї заявника зазначається в декларації про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги.

Для призначення соціальної допомоги на наступний строк уповноважений представник сім`ї подає заяву і декларацію про доходи та майно.

Соціальна допомога призначається з місяця звернення, якщо протягом місяця подано всі необхідні документи. У разі коли до заяви не додані всі необхідні документи, орган соціального захисту населення повідомляє уповноваженого представника сім`ї, які документи повинні бути подані додатково (пункт 8 Порядку №250).

Відповідно до статті 7 Закону № 1768-III, Державна соціальна допомога не призначається у випадках, коли:

- працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої і вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги);

- з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, а також хто-небудь із її складу протягом 12 місяців перед зверненням за наданням державної соціальної допомоги здійснив покупку або оплатив послуги на суму, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї;

- у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 квадратний метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 квадратного метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Вказані норми Закону № 1768-III кореспондуються з п.10 Порядку №250, згідно якого соціальна допомога не призначається у разі, коли: працездатні члени малозабезпеченої сім`ї не працюють, не служать, не вчаться за денною формою навчання у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти протягом трьох місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (крім осіб, які в установленому порядку визнані безробітними та за інформацією центрів зайнятості не порушують законодавство про зайнятість щодо сприяння своєму працевлаштуванню; осіб, які доглядають за дітьми до досягнення ними трирічного віку або за дітьми, які потребують догляду протягом часу, визначеного у медичному висновку лікарсько-консультативної комісії, але не більше ніж до досягнення ними шестирічного віку; осіб, які доглядають за особами з інвалідністю I групи або дітьми з інвалідністю віком до 18 років, за особами з інвалідністю II групи внаслідок психічного розладу, а також за особами, які досягли 80-річного віку; фізичних осіб, які надають соціальні послуги); під час вибіркового обстеження матеріально-побутових умов сім`ї з`ясовано, що малозабезпечена сім`я має додаткові джерела для існування, не зазначені у декларації про доходи та майно (здача у найм або оренду житлового приміщення (будинку) або його частини; один чи кілька членів сім`ї працюють без оформлення трудових відносин у встановленому порядку; можливість отримання доходу від утримання худоби, птиці, інших тварин; дохід від народних промислів, використання наявної сільськогосподарської техніки, вантажної машини, мікроавтобуса тощо); особи, які входять до складу малозабезпеченої сім`ї, протягом 12 місяців перед зверненням за наданням соціальної допомоги здійснили купівлю земельної ділянки, квартири (будинку), автомобіля, транспортного засобу (механізму), будівельних матеріалів, інших товарів довгострокового вжитку тощо або оплатили послуги з навчання, будівництва, ремонту квартири (будинку) або автомобіля, транспортного засобу (механізму), телефонного (в тому числі мобільного) зв`язку тощо (крім житлово-комунальних послуг, у межах норм споживання та медичних послуг, пов`язаних із забезпеченням життєдіяльності) в сумі, яка на час звернення перевищує 10-кратну величину прожиткового мінімуму для сім`ї; у власності чи володінні малозабезпеченої сім`ї є друга квартира (будинок) за умови, що загальна площа житла перевищує 21 кв. метр на одного члена сім`ї та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю, чи більше одного автомобіля, транспортного засобу (механізму).

Перелік підстав для відмови в призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям, визначений Законом №1768-III та Порядком №250, є вичерпним.

Отже, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що УСЗН має право відмовити у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям виключно з підстав передбачених Законом №1768-III та Порядком №250, про що приймає вмотивоване рішення.

Разом з тим, рішення про відмову у призначенні соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям вмотивоване відсутністю позивача за фактичним місцем проживання/перебування.

Таким чином рішення УСЗН від 17 січня 2020 року про відмову у призначенні державної допомоги малозабезпеченим сім`ям є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.

Щодо призначення державної допомоги на дітей одиноким матерям суд зазначає наступне.

Правовідносини, що виникають у сфері соціального захисту сімей з дітьми, регулюються Законом України від 21 листопада 1992 року № 2811-XII "Про державну допомогу сім`ям з дітьми" (далі - Закон № 2811-XII).

За приписами ст. 1 Закону № 2811-XII громадяни України сім`ї, в яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Порядок призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми та перелік документів, необхідних для призначення допомоги за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 цього Закону до видів державної допомоги сім`ям з дітьми належить допомога на дітей одиноким матерям.

Згідно зі ст. 18-1, 18-2, 18-4 Закону № 2811-XII право на допомогу на дітей одиноким матерям мають одинокі матері (які не перебувають у шлюбі), одинокі усиновлювачі, якщо у свідоцтві про народження дитини або документі про народження дитини, виданому компетентними органами іноземної держави, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку (рішенні про усиновлення дитини), відсутній запис про батька (матір) або запис про батька (матір) проведено в установленому порядку органом державної реєстрації актів цивільного стану за вказівкою матері (батька, усиновлювача) дитини.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається за наявності витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження дитини, виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану, або довідки про народження, виданої виконавчим органом сільської, селищної, міської (крім міст обласного значення) ради, із зазначенням підстави внесення відомостей про батька дитини до актового запису про народження дитини відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України, або документа про народження, виданого компетентним органом іноземної держави, в якому відсутні відомості про батька, за умови його легалізації в установленому законодавством порядку.

Допомога на дітей одиноким матерям призначається незалежно від одержання на дітей інших видів допомоги, передбачених цим Законом.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; позбавлення отримувача допомоги волі за вироком суду; скасування рішення про усиновлення дитини або визнання його недійсним; реєстрації дитиною шлюбу до досягнення нею 18-річного віку; надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності у випадках, передбачених законом; смерті дитини; смерті отримувача допомоги.

Виплата допомоги на дітей одиноким матерям (батькам) зупиняється у разі: тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового працевлаштування дитини.

У разі припинення дії обставин, передбачених частиною другою цієї статті, виплата допомоги поновлюється за письмовою заявою отримувача допомоги до органу, який призначає допомогу, з місяця, що настає за місяцем, в якому припинилася дія зазначених обставин.

Припинення або призупинення виплати допомоги здійснюється на підставі відомостей про обставини, зазначені у частинах першій та другій цієї статті, з місяця, що настає за місяцем, в якому було виявлено зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу.

Відповідно до п. 35 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751), визначено перелік документів, які подаються для призначення допомоги на дітей одиноким матерям до органу соціального захисту населення.

За приписами з п.п. 35, 36 допомога на дітей одиноким матерям призначається з місяця, в якому було подано заяву з усіма необхідними документами, та виплачується щомісяця по місяць досягнення дитиною 18-річного віку (якщо діти навчаються за денною формою у закладах загальної середньої, професійної (професійно-технічної) та вищої освіти, - до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення ними 23 років) включно.

Допомога виплачується протягом шести календарних місяців.

Отже, для призначення та виплати допомоги на дітей одиноким матерям необхідна наявність передбаченого цим Законом статусу одинокої матері (які не перебувають у шлюбі) дитини, в документі про народження якої відсутній запис про батька (відповідно до абзацу першого частини першої статті 135 Сімейного кодексу України) та наявність передбачених Законом № 2811-XII та Порядком № 1751 документів.

З аналізу наведених вище норм вбачається, що крім невідповідності наведеним вище умовам для призначення допомоги, підставою для її невиплати є також випадки, передбачені ст. 18-4 Закону № 2811-XII.

Наявність у позивача визначеного законом статусу та надання нею разом із заявою про призначення допомоги необхідних документів відповідачем не досліджувалось, у рішенні про відмову у призначенні допомоги на дітей одинокій матері не визначено про такі підстави або наявність випадків, передбачених ст. 18-4 Закону № 2811-XII.

Нормами чинного законодавства не передбачена така підстава відмови виплати допомоги одинокій матері як відсутність за фактичним місцем проживання.

Таким чином рішення УСЗН від 17 січня 2020 року про відмову у наданні державної допомоги на дітей одиноким матерям є не обґрунтованим, прийнято без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття відповідного рішення, а отже не відповідає вимогам Конституції та законам України та підлягає скасуванню.

Щодо призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам суд зазначає наступне.

Призначення щомісячної адресної допомоги переміщеним особам визначається Порядком надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 505 (далі - Порядок №505).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 505 грошова допомога надається внутрішньо переміщеним особам, які стоять на обліку в структурних підрозділах з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органах з питань соціального захисту населення міських, районних у містах (у разі утворення) рад (далі - уповноважені органи), з дня звернення за її призначенням і виплачується по місяць зняття з такого обліку включно, але не більше ніж шість місяців.

За приписами п.3 Порядку №505 грошова допомога особам, які переміщуються, призначається на сім`ю та виплачується одному з її членів за умови надання письмової згоди довільної форми про виплату грошової допомоги цій особі від інших членів сім`ї (далі - уповноважений представник сім`ї) у таких розмірах, зокрема, для працездатних осіб - 442 гривні на одну особу (члена сім`ї).

Пунктом шостим Порядку №505 передбачені підстави, коли грошова допомога не призначається, а саме: будь-хто з членів сім`ї має у власності житлове приміщення, розташоване в регіонах, інших ніж тимчасово окупована територія України, райони проведення антитерористичної операції та населені пункти, що розташовані на лінії зіткнення; будь-хто з членів сім`ї має на депозитному банківському рахунку кошти у сумі, що перевищує 10-кратний розмір прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.

За приписами п.12 Порядку №505 виплата грошової допомоги припиняється з наступного місяця у разі: подання уповноваженим представником сім`ї заяви про припинення виплати грошової допомоги; надання інформації державної служби зайнятості про те, що працездатні члени сім`ї протягом двох місяців не працевлаштувалися за сприянням державної служби зайнятості або перебувають в трудових відносинах з роботодавцями на тимчасово окупованій території України, в районах проведення антитерористичної операції чи населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення, але фактично не працюють; зняття з обліку внутрішньо переміщеної особи; виявлення уповноваженим органом факту подання недостовірної інформації або неповідомлення про зміну обставин, які впливають на призначення грошової допомоги.

Виплата грошової допомоги може бути поновлена, якщо протягом місяця з місяця припинення її виплати уповноважений представник сім`ї повідомив уповноваженому органу про зміну обставин, які вплинули на припинення виплати грошової допомоги.

Згідно з рішенням УСЗН від 21.01.2020 року підставою для відмови позивачу у призначенні грошової допомоги стало не проживання позивача за фактичним місцем проживання/перебування.

Проте, суд звертає увагу, що вказана підстава, у відповідності до п.6 Порядку № 505, не виключає право позивача на отримання адресної допомоги.

Суд критично ставиться до посилання відповідача на Постанову КМУ від 08 червня 2016 №365 з огляду на наступне.

Так, відповідно до п. 7 вказаного Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого для призначення (відновлення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

Згідно п.8 Порядку № 365 за результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення.

Відповідно до п.13 Порядку 365 комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні (відновленні) такої виплати в разі його відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення (відновлення) соціальної виплати.

Отже, положення вказаного підзаконного нормативно-правового акту щодо припинення чи відмови у призначенні соціальних виплат з підстав не підтвердження фактичного місця проживання/перебування, обмежують встановлене законом право внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальної допомоги.

Вищевказаною постановою було встановлено для внутрішньо-переміщених осіб ряд додаткових вимог під час проведення процедури призначення (відновлення) пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування та запроваджено контроль за здійсненням таких виплат.

Суд звертає увагу, що постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.06.2017 по справі № 826/12123/16, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 04.07.2018, визнано нечинними пункти 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 та абз. 10 п. 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 5 листопада 2014 р. № 637. Резолютивну частину постанови Окружного адміністративного суду міста Києва від 29.06.2017 у справі N 826/12123/16 опубліковано в інформаційному бюлетені "Офіційний вісник України" від 17 липня 2018 року N 54.

Постановою Верховного Суду від 20.12.2018 постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 04 липня 2018 року залишено без змін.

При цьому, Верховним Судом зазначено, що положення пунктів 7, 8, 9, 13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08 червня 2016 року № 365 обмежують осіб, що належать до ВПО у реалізації їхніх прав, зокрема, прав на пенсійне та соціальне забезпечення та є такою, що призводить до непрямої дискримінації за ознакою місця проживання та перебування на обліку ВПО, а також порушує принцип рівності, передбачений статтею 24 Конституції України та гарантії вільного пересування територією України, передбачені статтею 33 Конституції України.

Посилання відповідача на інші пункти цього Порядку суд не бере до уваги, оскільки ці пункти стосуються порядку вчинення певних дій учасниками відносин, що виникають з підстав проведення перевірки достовірності зазначеної в заяві про призначення соціальних виплат інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи, право на проведення яких визначалось пунктом 7 Порядку, який постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 червня 2017 року у справі № 826/12123/16 скасовано.

Таким чином, суд дійшов висновку, що відмова позивачу у виплаті щомісячної адресної допомоги з підстав не підтвердження фактичного місця проживання, є протиправною, оскільки встановлення таких додаткових вимог як, зокрема, перевірка фактичного місцезнаходження внутрішньо-переміщеної особи при отриманні (поновленні) соціальних виплат є дискримінаційною та обмежує права останньої у реалізації її права на соціальне забезпечення.

Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 21 січня 2020 року про відмову в призначенні щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам прийнято в супереч вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Щодо призначення допомоги при народженні дитини суд зазначає наступне.

Згідно статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України «Про державну допомогу сім`ям з дітьми» від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Разом з тим, суд дійшов висновку, що звернення позивача із заявою про призначення державної допомоги при народження дитини понад 12 місяців після народження, не залежав від волі позивача та зумовлений обставинами, які об`єктивно завадили звернутися за допомогою раніше. Такими обставинами на думку суду є проведення у Донецькій області антитерористичної операції.

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при поданні до суду адміністративного позову судовий збір не сплачувався, а ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 квітня 2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд вважає необхідним стягнути на користь Державного бюджету судовий збір за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись нормами Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: вул. Б. Горбатова, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84511, ідентифікаційний код юридичної особи 25953178) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 21 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 17 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 соціальної допомоги на дітей одиноким матерям.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 17 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 соціальної допомоги малозабезпеченим сім`ям.

Визнати протиправним та скасувати рішення Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради від 17 січня 2020 року про відмову в призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 щомісячну адресну допомогу внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг за її заявою від 19 грудня 2019 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу на дітей одиноким матерям за її заявою від 19 грудня 2019 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 соціальну допомогу малозабезпеченим сім`ям за її заявою від 19 грудня 2019 року.

Зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою від 19 грудня 2019 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління праці та соціального захисту населення Бахмутської міської ради (місцезнаходження: вул. Б. Горбатова, 57, м. Бахмут, Донецька область, 84511, ідентифікаційний код юридичної особи 25953178) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - UA908999980313111256000026001, код ЄДРПОУ - 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП) код банку 899998, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецькій окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства, а також строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя В.В. Лазарєв