№ 8979211, 01.04.2010, Окружной административный суд Автономной Республики Крым

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

01.04.10Справа №2а-13065/09/6/0170 (14: 20) Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого судді Латиніна Ю.А. , при секретарі Усковій О. І., за участю:

представника позивача - Бахарева Наталія Юріївна, довіреність № 04-5/04 від 04.01.10,

відповідача – Джаватова Ельнара Анварівна, довіреність № 07 від 01.04.10, розглянув адміністративну справу

за позовом Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПІД»

про стягнення адміністративно-господарських санкцій за 2008 у сумі 4 517,00 грн.

Суть спору: Кримське республіканське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду АР Крим з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПІД» про стягнення адміністративно-господарський санкцій за 2008 у розмірі 4 517,00 грн.

Представник позивач у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав з підстав зазначених у позові.

Відповідач проти позову заперечував з підстав їх необґрунтованості та незаконності.

Заслухав представника позивача та відповідача, дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «РАПІД» зареєстроване виконавчим комітетом Євпаторійської міської ради 13.11.1997 за № 11401200000001180, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ (а. с. 6)

Відповідно до ст. 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю і гарантує рівні можливості для його реалізації. Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991р. № 875 зі змінами та доповненнями (далі Закон), передбачені гарантії для забезпечення інвалідів рівними правами з іншими громадянами.

Згідно з ст.19 Закону для підприємств, установ і організацій, у томі числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю (далі роботодавці) установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб –у кількості одного робочого місця.

Звітом про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2008 рік за формою № 10-ПІ, затвердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 10.02.2007р., відповідач повинен був забезпечити у 2008 р. працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці, фактично працевлаштовані 0 осіб (а. с. 4). Відповідач повинен був сплатити самостійно адміністративно-господарські санкції у сумі 4 571,00 за 1 робоче місце.

Згідно з ч.1 ст.20 Закону роботодавці, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі чи організації, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте ним.

Відповідно до ч.4 ст.20 Закону та Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів (далі Порядок), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.07р. №70 адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються роботодавцями самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону. На підприємствах, де працює більш як 15 чоловік, суми штрафних санкцій визначаються у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, а на підприємствах, де працює від 8 до 15 чоловік, - у розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Відповідно до п. 1, 3, 5, 14 Положення "Про робочі місце інваліда та порядок працевлаштування інвалідів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 314 ( далі Положення № 314) робоче місце інваліда - це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створені необхідні умови для праці інваліда. Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введеним в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Підприємства розроблюють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів. Підприємства у межах доведеного нормативу створюють за власні кошти робочі місця для працевлаштування інвалідів; щорічно до 1 лютого року, що настає за звітним, подають відділенням Фонду соціального захисту інвалідів відомості про середню річну заробітну плату на підприємстві, середньооблікову чисельність штатних працівників облікового складу та про кількість працюючих інвалідів; визначають види виробництв, цехи та дільниці, де доцільно використовувати працю інвалідів; інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів; створюють для інвалідів умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації, забезпечують соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством.

В силу викладеного суд приходить до висновку, що відповідно до норм, визначених у Положенні №314, робоче місце для інваліда вважається створеним саме з моменту працевлаштування на ньому інваліда. В силу чого стає очевидним, що підприємству необхідно не тільки спрямовувати у відповідні фонди та установи (організації) інформацію про наявність вільних місць для працевлаштування інвалідів, атестувати робоче місце спеціальною комісією, виконати інші вимоги, викладені у Положенні №314, але і працевлаштувати на ньому інваліда, інакше місце вважається нествореним.

Судом встановлено, що відповідач повинен був забезпечити у 2008р. працевлаштування інвалідів на 1 робочому місці, фактично працевлаштовані 0 осіб, що також підтверджується актом перевірки виконання ст. 19, 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 03.09.09 .

Зазначеним актом всатновлено, що середньоблікова кількість штатних працівників облікового складу - 21; з них встановлена інвалідність - 0; фонд оплати праці штатних працівників – 96 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника - 4571,00 грн. Відповідач повинен був сплатити самостійно адміністративно-господарські санкції у сумі 4 571,00 грн. за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2008р.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач не виконав встановлений норматив працевлаштування інвалідів на 2008р. в кількості 1 особи та не сплатив суми адміністративно-господарських санкцій, у зв’язку з чим, вимоги позивача про стягнення адміністративно-господарських санкцій є обґрунтованими.

При цьому суд вважає необхідним визначити, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним отриманням коштів бюджетом неможливо без вживання і стягнення Фондом адміністративно-господарських санкцій підприємств, установ, організацій, які не забезпечують встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються у відповідне відділення Фонду санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

На підставі викладеного суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

У зв’язку зі складністю справи у судовому засіданні 01.04.10 року судом проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову складено у повному обсязі 07.04.2010р.

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПІД» (97408, вул. Дмитра Ульянова, б. 76, м. Євпаторія, АРК ідентифікаційний номер 03055272) на користь Державного бюджету м. Євпаторія АРК заборгованість з адміністративно-господарських санкцій в сумі 4 571,00 грн. (код платежу 50070000, р/р №31213230700015, одержувач: Державний бюджет м. Євпаторія; 50070000, банк одержувача: Управління Держказначейства в АРК м. Сімферополь, МФО 824026, ЄДРПОУ 34740798).

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя                                                   Латинін Ю.А.