Решение № 89767547, 27.05.2020, Хозяйственный суд Одесской области

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" травня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/3577/19

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Ю.С.

при секретарі судового засідання Кожухарь Є.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження позовну заяву Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського (03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 87, код ЄДРПОУ 02221320)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивна компанія «Люксон Спорт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 77, код ЄДРПОУ 40436066)

про стягнення 370833 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: Желізняк К.О., адвокат, довіреність №01/2020 від 08.01.2020

від відповідача: Панасюк О.М., адвокат, діє на підставі ордеру

Суть спору: Голосіївський парк культури та відпочинку ім. М. Рильського звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивна компанія «Люксон Спорт» про стягнення 370833 грн. збитків у вигляді недоотриманого доходу - упущеної вигоди.

Позовні вимоги Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договорами №2 від 17.10.2017 та №3 від 17.10.2017 в частині вчасного введення в експлуатацію поставленого обладнання, через що позивач протягом двох сезонів був позбавлений прибутку від експлуатації придбаних атракціонів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; визначено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження; призначено підготовче засідання на 23.12.2019 о 14:45.

23.12.2019 за вх.№26619/19 до суду від позивача надійшли додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи.

У підготовчому засіданні 23.12.2019 судом у протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 183 ГПК України про відкладення підготовчого засідання на 15.01.2020 о 12:30.

У підготовчому засіданні 15.01.2020 судом в протокольній формі оголошено перерву до 21.01.2020 о 12:30.

20.01.2020 за вх.№1197/20 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданому відзиві відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на наступне: придбаний позивачем товар був поставлений відповідачем вчасно - 27.12.2017, між тим, у зв`язку із складними погодними умовами монтаж конструкцій каруселей було розпочато навесні 2018 року. Відповідач просить врахувати висновки, викладені у рішенні Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18 щодо належного виконання відповідачем зобов`язань за договорами та неможливості стверджувати про систематичний характер невиконання з боку відповідача умов договору саме з його вини, оскільки між сторонами були домовленості щодо відкладення дати повернення майна та проведення його установки, монтажу, наладки тощо з метою введення товару в експлуатацію. Отже, на думку відповідача, ним виконано зобов`язання за договорами без порушень, а розрахунки позивача є теоретичними та абстрактними. Відповідач вказує на недоведеність позивачем факту спричинення збитків, необґрунтованість їх розміру, недоведеність безпосереднього зв`язку між правопорушенням та заподіянням збитків, розміру відшкодування.

У підготовчому засіданні 21.01.2020 судом в протокольній формі оголошено перерву до 04.02.2020 о 16:30.

29.01.2020 за вх.№2321/20 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив та додаткові документи, які залучено судом до матеріалів справи. У поданій відповіді позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18 встановлено порушення відповідачем п.3.3 договору №3 та наполягає на доведеності та обґрунтованості здійсненого позивачем розрахунку збитків.

У підготовчому засіданні 04.02.2020 судом в протокольній формі винесено ухвалу в порядку ст. 177 ГПК України про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 25.02.2020 о 16:00.

У підготовчому засіданні 25.02.2020 судом в протокольній формі винесено ухвалу в порядку ч.6 ст. 183 ГПК України про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті у той самий день за письмовою згодою сторін та відкладено судове засідання на 18.03.2020 о 12:00.

13.03.2020 за вх.№6431/20 та за вх.№6430/20 до суду від відповідача надійшло клопотання про визнання причини пропуску строку на подання доказів поважною та поновлення строку на їх подання, яке судом у протокольній формі задоволено та залучено надані відповідачем пояснення та додаткові документи до матеріалів справи. У поданих поясненнях відповідач зазначив, що за технологічними вимогами ввести манежну карусель в експлуатацію без її монтажу та підключення до електромережі неможливо, а її монтаж неможливий окрім як на спеціально підготовленій площадці у безпечному від зовнішнього впливу місці, як-то наприклад від падіння дерев, в зв`язку з чим, як стверджує відповідач, маючи намір належного виконання умов договору, додержання технічних умов щодо улаштування каруселей та подальшої безпечної експлуатації, відповідачем в період з квітня по серпень 2018 року за власний рахунок було розпочато та виконано роботи з облаштування бетонної площадки для встановлення каруселей, а також за власний рахунок виконано огородження збудованих площадок. Поряд з цим відповідач стверджує, що у зв`язку із незабезпеченням електроживленням визначених керівництвом парку площадок для розміщення каруселей, відповідачем також було здійснено роботи із монтування даних каруселей у себе на складі з метою перевірки їх технічної справності. Між тим, під час тестового запуску каруселей, як зазначає відповідач, відбувся спалах та замикання, внаслідок чого згоріли пульти керування, електрична проводка, про що листом від 03.07.2018 було повідомлено керівництво парку та після отримання на початку 2019 року від виробника каруселей нового обладнання, навесні було розпочато роботи з монтажу каруселей. Більш того, відповідач наполягає, що монтажні роботи у червні 2019 року були призупинені у зв`язку із падінням дерева на огорожу місця улаштування каруселі та її пошкодження, що на думку відповідача мало наслідком продовження строку їх монтажу та листом від 09.07.2019 позивач звернувся до відповідача із проханням замінити пошкодженні елементи огорожі. З огляду на викладене відповідач зазначає, що сторони договору були обізнані через які обставини монтаж конструкцій атракціонів було відтерміновано на певний строк. При цьому відповідач вказує, що остаточне завершення робіт із збирання поставлених каруселей відбулося у вересні 2019 року, однак запустити їх на місці встановлення не вдалося, в зв`язку з тим, що позивачем так і не було забезпечено електроживлення площадки, де розміщено каруселі, а виконувати роботи, не передбачені договором за власний рахунок відповідач не мав можливості. Відповідач наполягає, що без пояснення причин позивач відмовився складати і підписувати акт введення товару в експлуатацію згідно з умовами п.3.3 договорів та за твердженням відповідача зазначений акт не підписаний і до теперішнього часу. З урахуванням викладеного відповідач стверджує про відсутність обов`язкового елементу складу цивільного правопорушення - протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, отже відсутні підстави для стягнення збитків у вигляді недоотриманого доходу - упущеної вигоди.

Ухвалою суду від 16.03.2020 у зв`язку з оголошеним на державному рівні карантином судове засідання призначено на 07.04.2020 о 17:00.

06.04.2020 за вх.№8625/20 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

07.04.2020 за вх.№8928/20 до суду від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.

Ухвалою суду від 07.04.2020 відкладено судове засідання на 28.04.2020 о 17:00.

27.04.2020 до суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

28.04.2020 до суду від позивача надійшла заява про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 28.04.2020 відкладено судове засідання на 19.05.2020 о 12:45.

У судовому засіданні 19.05.2020 судом у протокольній формі оголошено перерву до 26.05.2020 об 11:20.

У судових засіданнях 19.05.2020 та 26.05.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представники відповідача у судових засіданнях 19.05.2020 та 26.05.2020 просили суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі з підстав, викладених у відзиві та письмових поясненнях.

Відповідно до вимог ст. 240 ГПК України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд встановив:

17.10.2017 між Голосіївським парком культури та відпочинку ім. М. Рильського (замовник, позивач) та ТОВ «СК «Люксон Спорт» (постачальник, відповідач) укладено договори №№ 2, 3, відповідно до яких продавець передає у власність покупця - Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського - придатний для безпечної організації дозвілля дорослих та дітей товар за ДК021:2015:37530000-2 вироби для парків розваг, настільних або кімнатних ігор - дитячі манежні каруселі Merry Go Round (або еквівалент), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в порядку та на умовах, передбачених цими договорами.

Ціна товару за договором №2 склала 3184000 грн., а за договором №3 - 2168105 грн.

Відповідно до п.2.1 договорів ціна на товар включає всі види платежів, зборів та податків, витрати пов`язані з поставкою даного обладнання (зокрема послуги з транспортування, установки, монтажу, наладки, навчання персоналу тощо), а також всі інші витрати продавця, що пов`язані з введенням товару в експлуатацію.

Згідно з п.3.1 договорів продавець зобов`язаний протягом 60 до 90 календарних днів з моменту підписання договору передати покупцю товар, якість якого повинна відповідати сертифікатам виробника, чинним стандартам (ТУ, ДСТУ, технічній документації) для даного виду товару, а також технічним вимогам. Місце передачі товару: Україна, 03040, м. Київ, просп. Голосіївський, 87.

Положеннями п.3.2 договорів визначено, що продавець повинен одночасно з товаром не пізніше 30.12.2017 передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до актів цивільного законодавства.

Пунктами 3.3 договорів передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент введення товару в експлуатацію та складання акту прийому-передачі із зазначенням відповідності товару за критеріями асортименту, якості та комплектності.

За умовами п.3.6 договорів покупець зобов`язаний здійснити оплату товару не пізніше 10-ти банківських днів з моменту передання йому товару.

Положеннями п.6.2 договорів передбачено, що додатки та доповнення до цього договору, підписані сторонами протягом терміну його дії, є невід`ємними частинами цього договору. Усі зміни й доповнення до даного договору дійсні лише в тому випадку, якщо вони зроблені в письмовій формі, підписані сторонами й скріплені печатками сторін.

Пунктом 7.1 договорів встановлено, що вони набирають сили з моменту підписання обома сторонами і діють до 31.12.2017. Закінчення строку дії даних договорів не звільняє сторони від виконання зобов`язань за даними договорами.

Положеннями п.7.2 договору передбачено, що сторона, яка бажає змінити або розірвати договір повинна у письмовій формі повідомити про це іншу сторону не менш ніж за 30 календарних днів.

На виконання умов укладених договорів відповідачем 27.12.2017 було поставлено, а позивачем отримано відповідний товар, що підтверджується накладними №2 та №3 від 27.12.2017, підписаними представниками сторін, підписи яких скріплено печатками.

Вартість товару, переданого за накладними №№ 2, 3 від 27.12.2017, була сплачена позивачем відповідачу 27.12.2017, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями №4 від 27.12.2017 на суму 3184000 грн. та №5 від 27.12.2017 на суму 2168105 грн.

Водночас, у цей же день, 27.12.2017 між сторонами у справі було складено акт прийому-передачі на відповідальне зберігання №1, відповідно до якого позивач як замовник передав, а відповідач як виконавець прийняв дитячі манежні каруселі у кількості згідно таблиці опису на безоплатне відповідальне зберігання на період від 20.12.2017 до 05.03.2018. У даному акті сторонами зазначено, що виявлені недоліки у переданому майні - відсутні.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи листування сторін у справі, у зв`язку з погіршенням погодних умов та неможливістю доставки та монтажу каруселей у листі від 05.03.2018 за №060/49-38 позивач просив продовжити термін безоплатного зберігання майна до моменту встановлення у зв`язку з відсутністю місця для зберігання та неможливістю встановлювати каруселі у зимовий період до 07.04.2018. В подальшому, у листі від 23.03.2018 за №060/49-48 позивач повідомив, що майно було передане на відповідальне зберігання до 05.03.2018, а тому у зв`язку із закінченням терміну зберігання просив відповідача повернути обладнання згідно переліку до 30.03.2018 та встановити обладнання до 06.04.2018.

У листі від 12.04.2018 за №060/49-60 позивач вимагав в найкоротші строки повернути взяте на відповідальне зберігання обладнання та виконати власні зобов`язання по його монтажу та введенню в експлуатацію відповідно до умов договорів №2 та №3 від 17.10.2017.

У відповідь на лист позивача від 12.04.2018 відповідач зазначив, що відповідно до умов договору між сторонами №2 та №3 від 17.10.2017 майно, яке перебуває на відповідальному зберіганні - має бути встановлено та введено в експлуатацію до 06.04.2018; відповідач зазначив, що він виконує свої обов`язки за договором, проте дата початку робіт була перенесена та наразі триває процес монтажу, який був розпочатий 16.04.2018 з порушенням строку встановленого договором внаслідок непередбачених погодних умов, а також здійснюється бетонування фундаменту, після чого 25.05.2018 розпочнеться монтаж обладнання; відповідачем було висловлено готовність у будь-який час передати позивачу обладнання, що знаходиться на відповідальному зберіганні.

У листі від 03.07.2018 відповідач повідомив позивача, що згідно з умовами договорів №2 та №3 від 17.10.2017 ним здійснюється не лише поставка товару, але і його установка, монтаж, наладка з метою введення в експлуатацію, в зв`язку з чим було здійснено тестування роботи каруселей, однак під час такого тестування відбувся спалах та замикання, внаслідок чого згоріли пульти керування, електрична проводка, що у свою чергу призвело до часткового пошкодження даху каруселі. У даному листі відповідач також зазначив, що завершення процесу монтажу каруселей планується на кінець липня 2018 року.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18 позов Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського задоволено повністю; зобов`язано ТОВ «СК «Люксон Спорт» повернути Голосіївському парку культури та відпочинку імені ім. М. Рильського майно, що було передане згідно акту прийому-передачі на відповідальне зберігання №1 від 27.12.2017, а саме: дитяча манежна карусель «Merry Go Round» каркасна структура атракціону 8 м - 1 шт.; дитяча манежна карусель «Merry Go Round» каркасна структура атракціону 6,5 м - 1 шт.; фігурки елементи каруселі - 25 шт.; огорожа атракціону - 2 шт.; пульт управління - 2 шт.

При розгляді господарської справи №922/2846/18, Господарським судом Харківської області встановлено наступне:

- під час укладення договорів № 2, 3 від 17.10.2017 сторонами були дотримані усі необхідні вимоги до договорів даного виду, між сторонами досягнуто домовленості по всім суттєвим умовам договорів, а також велись відповідні домовленості між сторонами щодо зберігання майна та його повернення;

- неможливо стверджувати про систематичний характер невиконання з боку відповідача умов договору саме з його вини, оскільки між сторонами були домовленості щодо відкладення дати повернення майна та й проведення його установки, монтажу, наладки тощо з метою введення товару в експлуатацію;

- суд не прийняв до уваги тверджень відповідача про наявність поважних причин порушення умов договору №2 та №3 від 17.10.2017, акту приймання-передачі на відповідальне зберігання №1 від 27.12.2017, а також листування сторін з встановленими строками, оскільки відповідач не дотримувався цих вимог, не вживав всіх можливих заходів для виконання відповідних умов передбачених п.3.3 договорів.

Рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18 відповідачем не оскаржувалось, набрало законної сили в лютому 2019 року, в добровільному порядку відповідачем не виконано.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.06.2019 та 29.06.2019 між сторонами у справі та перевізником було складено акти повернення з безоплатного відповідального зберігання №1 та №2, відповідно до яких перевізником було доставлено до Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського каруселі «Merry Go Rоund»: фігурки - 25 шт., пульт управління - 2 шт., каркас - 2 шт., вертикальна опора стійка на карусель діаметром 6,5 м - 1 шт., вертикальна опора стійка на карусель діаметром - 8,5 м - 1 шт., труби опори каруселей, зв`язуючи для жорсткості та «криші» каруселей.

Посилаючись на те, що внаслідок дій відповідача, які полягали у невчасному введенню в експлуатацію поставленого відповідачем майна, позивачу були завдані збитки у вигляді упущеної вигоди - недоотриманого прибутку за два сезони - 2018 та 2019 роки - від експлуатації придбаних атракціонів, позивач звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

При цьому, доводячи суду наявність чотирьох складових - обов`язкових елементів складу правопорушення, позивач вказав на наступне:

- протиправність поведінки відповідача полягає у невчасному та неналежному виконанню ним умов укладених договорів в частині введення поставленого товару в експлуатацію;

- наявність збитків полягає в недоотриманні позивачем прибутку у вигляді упущеної вигоди за періоди: з 27.04.2018 по 31.10.2018 та з 17.05.2019 по 30.09.2019. При цьому позивачем надано до суду калькуляцію упущеної вигоди, яка обґрунтовується наступними доказами: наказами директора Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського «Про встановлення цін на атракціони» від 04.04.2018 №15а та від 24.05.2019 №21/1; наказами директора Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського «Про відкриття весняно-літнього сезону» від 20.04.2018 №18/1 та від 17.05.2019 №14, наказами директора Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського «Про закриття весняно-літнього сезону» від 01.11.2018 №45 та від 30.09.2019 №44; зведеними відомостями реалізованих квитків в аналогічних закладах за 2018 - 2019 роки; розрахунками позивача розмірів упущеної вигоди за заявлені періоди;

- причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та збитками полягає у тому, що невчасне введення відповідачем в експлуатацію каруселей стало причиною для недоотримання позивачем прибутку у весняно-літні сезони 2018 та 2019 років;

- вина відповідача полягає у відсутності у нього поважних причин невиконання зобов`язань.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини (п.1 ч.2 ст. 11 ЦК України).

За вимогами ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ч.1, ч.7 ст. 193 ГК України, які кореспондуються з вимогами ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтею 217 ГК України визначені види господарських санкцій, до яких у відповідності до частини 2 цієї статті віднесена така санкція як відшкодування збитків.

Відповідно до ст. 224 ГК України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено (частина 1). Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною (частина 2).

За змістом ст. 225 ГК України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються серед іншого: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною. При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків.

Водночас, ст. 226 ГК України визначені умови і порядок відшкодування збитків. Так, учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі.

Для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність всіх складових - обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, факту понесення збитків, причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою порушника господарських зобов`язань та збитками, вини; за відсутності хоча б одного з цих елементів відповідальність не настає.

У відповідності до ч.1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з вимогами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

З приводу преюдиційності обставин, встановлених Господарським судом Харківської області у рішенні суду від 17.01.2019 у справі №922/2846/18, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 13.08.2019 у справі №910/11164/16, преюдиціальність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Так, за результатами розгляду справи №922/2846/17 Господарським судом Харківської області, серед іншого, також було встановлено, що немає підстав (неможливо) стверджувати про систематичний характер невиконання з боку відповідача умов договору саме з його вини, оскільки між сторонами були домовленості щодо відкладення дати повернення майна та й проведення його установку, монтаж, наладку тощо, з метою введення товару в експлуатацію. Крім того, у даному рішенні судом було зазначено про неприйняття до уваги твердження відповідача про наявність поважних причин порушення умов, як договору №2 та №3 від 17.10.2017, акту приймання-передачі на відповідальне зберігання №1 від 27.12.2017, а також листування між сторонами з встановленими строками, оскільки відповідач не дотримувався цих вимог, не вживав всіх можливих заходів для виконання відповідних умов, передбачених п.3.3 договорів.

Проаналізувавши наявні матеріали справи та об`єктивно оцінивши обставини справи в їх сукупності, дії та позиції сторін у справі впродовж існування між ними господарських зобов`язань, а також взявши до уваги висновки Господарського суду Харківської області, викладені у рішенні від 17.01.2019 у справі №922/2846/18, господарський суд вважає, що у заявлений позивачем у позові період 2018 року дії обох сторін свідчили про створення ними перешкод для вчасного та повного виконання умов укладених договорів, суд критично оцінює дії обох сторін протягом 2018 року і вважає, що покладення повного тягара відповідальності за незапуск в експлуатацію каруселей у 2018 році лише на відповідача у справі не буде відповідати загальним засадам цивільного законодавства: справедливості, добросовісності та розумності. Систематичного характеру та доведення наявності умислу тощо в діях відповідача у взаємовідносинах сторін протягом 2018 року господарським судом не встановлено. Відповідно позовні вимоги про стягнення збитків за 2018 рік у повному обсязі позивачем не доведені, необґрунтований розмір збитків за 2018 рік, що унеможливлює для суду задоволення заявлених вимог про стягнення з відповідача збитків за 2018 рік, такі вимоги визнаються судом недоведеними та у їх задоволенні судом відмовляється.

Іншого позивачем не доведено.

Натомість, що стосується заявлених позовних вимог про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди - недоотриманого прибутку за 2019 рік, господарський суд визнає такі позовні вимоги обґрунтованими та підставними виходячи з того, що у січні 2019 року рішенням Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18 було зобов`язано ТОВ «СК «Люксон Спорт» повернути Голосіївському парку культури та відпочинку ім. М. Рильського придбане за договорами № 2, 3 від 17.10.2017 майно - дитячи манежні каруселі; рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18 відповідачем не оскаржувалось, набрало законної сили в лютому 2019 року, в добровільному порядку відповідачем не виконано.

Одним з основоположних аспектів верховенства права є вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (справа «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania). Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Відповідачем не доведено господарському суду обставин, чому ним не виконувалось рішення Господарського суду Харківської області від 17.01.2019 у справі №922/2846/18, так само як відповідачем не доведено поважності причин невиконання ним зобов`язань протягом 2019 року.

Наведені відповідачем у письмових поясненнях за вх.№6430/20 від 13.03.2020 обставини, зокрема, неможливість ввести манежну карусель в експлуатацію за технологічними умовами, відсутність спеціально підготовленої площадки, відсутність огородження, незабезпечення електроживлення на площадці для розміщення каруселей, аварійний стан та інші проблеми, які унеможливлювали монтаж конструкції атракціонів, не підтверджуються жодними належними та допустимими доказами, відповідно є недоведеними. На запитання суду представники відповідача не надали до суду належних та допустимих доказів ані відсутності електроживлення площадки, ані відсутності необхідних умов для встановлення каруселей у 2019 році, ані наявності інших аварійних моментів, обставин, подій, які б не дозволяли відповідачу протягом 2019 року виконати свої зобов`язання.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність чотирьох складових - обов`язкових елементів складу цивільного правопорушення для нарахування відповідачу збитків за заявлений позивачем період 2019 року.

Посилання відповідача на те, що поставлене ним обладнання було введено в експлуатацію сторонньою організацією не стосуються предмету та підстав позовних вимог, які розглядаються судом у даній господарській справі, а також не стосуєються періодів застосування до відповідача відповідальності у вигляді нарахування збитків.

Посилання відповідача на недоведення позивачем розміру нарахованих у 2019 році збитків не приймаються судом до уваги, оскільки оцінюючи надані позивачем докази на обґрунтування розміру упущеної вигоди у 2019 році в їх сукупності, господарський суд дійшов висновку про відсутність у позивача можливості довести факт наявності та розмір таких збитків іншим чином, а тому, забезпечуючи позивачу право на судовий захист порушених прав при дотриманні завдання та принципів господарського судочинства, за наслідками аналізу наявних у справі доказів, господарський суд приймає до уваги розрахунок позивачем розміру збитків за 2019 рік, який ґрунтується на данних наказу директора Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського «Про встановлення цін на атракціони» від 24.05.2019 №21/1, наказу директора Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського «Про відкриття весняно-літнього сезону» від 17.05.2019 №14, наказу директора Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського «Про закриття весняно-літнього сезону» від 30.09.2019 №44, зведених відомостей реалізованих квитків в аналогічних закладах за 2019 рік, та відповідно до якого розмір упущеної вигоди за 2019 рік склав 169099 грн., які підлягають стягненню з відповідача в якості збитків у вигляді упущеної вигоди при наявності чотирьох елементів складу правопорушення: наявність збитків, порушення відповідачем зобов`язань в частині невчасного введення в експлуатацію поставленого товару, що призвило до неотримання позивачем прибутку, відсутності у відповідача у 2019 році поважних причин невиконання господарського зобов`язання.

Іншого відповідачем не доведено.

Інші наявні в матеріалах справи документи вищевикладених висновків суду не спростовують.

У рішенні Європейського суду з прав людини “Серявін та інші проти України” (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії” (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі “Гірвісаарі проти Фінляндії” (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Враховуючи вищевикладене, оцінивши наявні обставини справи та позиції сторін, господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення позову на суму 169099 грн. упущеної позивачем у 2019 році вигоди від невчасного запуску в експлуатацію поставленого відповідачем товару - дитячих манежних каруселей, в решті заявлених вимог судом відмовлено.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за подання позову покладаються на обох сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського - задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спортивна компанія «Люксон Спорт» (67700, Одеська обл., м. Білгород-Дністровський, вул. Шабська, буд. 77, код ЄДРПОУ 40436066) на користь Голосіївського парку культури та відпочинку ім. М. Рильського (03040, м. Київ, просп. Голосіївський, буд. 87, код ЄДРПОУ 02221320) 169099 /сто шістдесят дев`ять тисяч дев`яносто дев`ять/ грн. збитків та 2536 /дві тисячі п`ятсот тридцять шість/ грн. 48 коп. судового збору.

3.В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-Західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.

Повний текст складено 09 червня 2020 р.

Суддя Ю.С. Бездоля