Решение № 89755151, 11.06.2020, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/1413/20

Провадження № 2/0182/1466/2020

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11.06.2020 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Багрової А.Г., розглянув у м. Нікополі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , яка діє в своїх інтересах та як законний представник ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Відділ опіки та піклування Нікопольської міської ради про усунення перешкод у користуванні власністю та визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Заяви по суті справи.

10.03.2020 року позивач звернувся з позовом про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням (а.с.2-5).

Свої вимоги мотивує тим, що йому на праві власності належить житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . За вказаною адресою зареєстровані, але фактично не проживають його колишня дружина ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

При цьому, самостійно знятися з реєстрації відповідачі не бажають. У той же час, реєстрація їхнього постійного місця проживання у житловому приміщенні позивача позбавляє останнього права вільно користуватися та розпоряджатися своєю нерухомістю.

Враховуючи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 не користуються житловим будинком за вказаною адресою, ОСОБА_1 просить суд визнати їх такими, що втратив право користування житлом за адресою: АДРЕСА_1 .

Не погодившись із позовними вимогами, ОСОБА_4 подала відзив на позовну заяву (а.с.65). Факт свого не проживання у будинку позивача заперечує та зазначає, що часто буває у відрядженнях по роботі, однак її постійним місцем проживання з часу закінчення навчання є житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надає підписаний сусідами акт про проживання. В той же час, звертає увагу суду на те, що Акт про не проживання відповідачів, наданий ОСОБА_1 , не відповідає дійсності та складений невідомими їй особами, які не проживають поряд із позивачем. Крім того, її матір ОСОБА_2 разом із неповнолітньою сестрою ОСОБА_3 знаходяться на заробітках за кордоном, оскільки аліментів, які сплачує позивач на утримання ОСОБА_3 , не вистачає для забезпечення останньої. У зв`язку з поширенням корона вірусної інфекції та відсутністю транспортного сполучення вони не мають змоги повернутися в Україну.

06.05.2020 року ОСОБА_1 подав відповідь на відзив (а.с.91). Зазначає, що додані до відзиву докази є недостовірними та викладені ОСОБА_4 обставини не відповідають дійсності. Так, відповідач ОСОБА_4 надає Акт про своє проживання, не підписаний головою квартального комітету, та посилається на те, що, зі слів останньої, вона є особою, яка досягла 60 років, відноситься до групи ризику при корона вірусній хворобі, а тому на даний час не працює на підставі розпорядження Нікопольської міської ради (а.с.71). Однак, ОСОБА_4 вводить суд в оману, оскільки голова квартального комітету відмовилася затверджувати їй Акт про проживання з підстав не проживання відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , на підтвердження чого надає відповідну довідку голови квартального комітету № 34.

ОСОБА_4 заперечення на відповідь на відзив не подавала.

Від ОСОБА_2 відзиву на позов не надходило.

Третя особа з позовними вимогами ознайомлена (а.с.52), пояснень по справі не надавала.

Процесуальні дії у справі:

Провадження по справі відкрито 31.03.2020 року та призначено розгляд справи за правилами спрощеного провадження без виклику сторін, встановлено відповідачам строк для подання відзиву (а.с.37-39).

Того ж дня судом постановлено ухвалу про витребування в Адміністрації державної прикордонної служби України відомостей про те, чи перетинали кордон України ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , починаючи з 2016 року, та ухвалу про витребування відомостей про доходи відповідачів (а.с.40,41).

Також, запитано у Нікопольському МБТІ інформаційну довідку про реєстрацію права власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , запитано у Нікопольському ВП ГУНП у Дніпропетровській області інформацію щодо притягнення до кримінальної чи адміністративної відповідальності ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та запитано в Департаменті інформаційно-аналітичного забезпечення МВС України відомості про їхнє перебування в місцях позбавлення волі (а.с.42-44).

Ухвалою від 29.04.2020 року відмовлено ОСОБА_4 у задоволення клопотання про розгляд справи в порядку загального позовного провадження (а.с.87).

Судом встановлено:

Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» члени сім`ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону (особистий сервітут, частина перша статті 405 ЦК). Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім`ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Оскільки інше не встановлено законом, договором чи заповітом, на підставі яких встановлено сервітут, то відсутність члена сім`ї понад один рік без поважних причин є юридичним фактом, що є підставою для втрати членом сім`ї права користування житлом. У цьому випадку положення статей 71, 72 ЖК УРСР застосуванню не підлягають.

Згідно з положеннями ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном на власний розсуд. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місце знаходження майна.

Виходячи з положень ст. ст. 16, 391, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

За змістом ст. 405 ЦК України члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Відповідно до частини четвертої статті 156 ЖК УРСР до членів сім`ї власника відносяться особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім`ї власника може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.

Позивачеві ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 29.05.1990 року, посвідченого державним нотаріусом Першої Нікопольської державної нотаріальної контори Пахомовською Ж.М. за реєстровим № 2-1531, належить житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 (а.с.6-9). Право власності ОСОБА_1 на підставі зазначеного договору зареєстровано в КП «Нікопольське МБТІ», що підтверджується інформацією № 365 від 17.04.2020 року (а.с.61).

Відповідно до довідки № 532, виданої головою квартального комітету № 34 м. Нікополя, за вказаною адресою, крім позивача, зареєстрована його колишня дружина ОСОБА_2 , шлюб із якою розірвано рішенням Нікопольського міськрайонного суду від 14.06.2012 року, яке набрало законної сили ІНФОРМАЦІЯ_2 року, та доньки ОСОБА_4 , 1994 року народження, ОСОБА_3 , 2004 року народження (а.с.16,21).

Згідно з Актом від 25.01.2020 року, складеним сусідами, підписи яких затверджені головою квартального комітету № 34 м. Нікополь, відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 не проживають з грудня 2018 року (а.с.17).

За відомостями адресно-довідкового підрозділу ГУДМС УДМС України у Дніпропетровській області від 20.03.2020 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованою не значиться (а.с.36), у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність предмету спору в цій частині та, відповідно, вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Всупереч Акту від 25.01.2020 року, відповідач ОСОБА_4 надала Акт від 20.04.2020 року за підписом сусідів, згідно з яким вона з 1995 року по теперішній час проживає у будинку АДРЕСА_1 , за виключенням періоду з 2013 по 2015 рік, коли були судові засідання (а.с.72). Жодних додаткових матеріалів, з яких можна було б зробити висновки про будь-які судові засідання та їх вплив на результати розгляду даної справи, сторонами не надано, судом не встановлено. Зазначений Акт головою квартального комітету не завірений та ОСОБА_4 у своєму відзиві пояснює це непрацездатністю голови квартального комітету у період карантину як особи, яка знаходиться у групі підвищеного ризику за віком.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про органи самоорганізації населення» органами самоорганізації населення є будинкові, вуличні, квартальні комітети, комітети мікрорайонів, комітети районів у містах, сільські, селищні комітети.

За змістом ч.1,2 ст. 22 ЗУ «Про органи самоорганізації населення» керівник органу самоорганізації населення - особа, яка обирається зборами (конференцією) жителів за місцем проживання та очолює орган самоорганізації населення і наділена відповідними повноваженнями у здійсненні організаційно-розпорядчих функцій в порядку, передбаченому Положенням про цей орган.

Керівник органу самоорганізації населення: організовує роботу цього органу; скликає і проводить його засідання; організовує виконання рішень органу самоорганізації населення; є розпорядником коштів, підписує рішення та інші документи органу самоорганізації населення; представляє цей орган у відносинах з фізичними і юридичними особами; виконує доручення органу самоорганізації населення; здійснює інші повноваження, визначені цим та іншими законами України, а також прийнятим відповідно до них Положенням. У разі відсутності керівника органу самоорганізації населення або неможливості виконання ним своїх обов`язків з інших причин його повноваження виконує заступник керівника або секретар в порядку і межах, передбачених Положенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 ЗУ «Про органи самоорганізації населення» органу самоорганізації населення у межах території його діяльності під час його утворення можуть надаватися, зокрема, такі повноваження: розглядати звернення громадян, вести прийом громадян; вести облік громадян за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення.

Згідно з довідкою № 579 від 29.04.2020 року, виданою головою квартального комітету № 34 м. ОСОБА_5 , 14.04.2020 року ОСОБА_4 дійсно зверталася до неї з актом про проживання, який Голова завіряти відмовилася у зв`язку з не проживанням відповідача ОСОБА_4 за адресою належного позивачеві будинку (а.с.93).

Доводи відповідача про відсутність можливості засвідчити підписи сусідів в Акті про своє проживання за адресою: АДРЕСА_1 у голови відповідного квартального комітету, яка наділена відповідними повноваженнями щодо прийому громадян та ведення їх обліку за віком, місцем роботи чи навчання, які мешкають у межах території діяльності органу самоорганізації населення, спростовуються матеріалами справи (а.с.93), тому суд не може взяти до уваги наданий відповідачем ОСОБА_4 . Акт від 20.04.2020 року у якості доказу її проживання за вказаною адресою.

Суд також приймає до уваги, що ОСОБА_4 отримувала кореспонденцію, направлену судом, за адресою свого фактичного проживання, зазначеною позивачем у позові, а саме: АДРЕСА_2 (а.с.57).

Відповідно до ст.ст. 64, 156 ЖК України, члени сім`ї власника жилого будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. До членів сім`ї власника будинку (квартири) належать особи, зазначені в частині другій статті 64 цього Кодексу, якими є дружина наймача, їх діти і батьки. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 10 постанови від 12 квітня 1985 року №2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України", у справах про визнання наймача або члена його сім`ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням, необхідно з`ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім`ї тощо), суд може продовжити пропущений строк.

Згідно з інформацією, наданою Державною прикордонною службою України 14.04.2020 року, відповідач ОСОБА_2 12.12.2018 року виїхала з України в пункті пропуску Чоп ( Тиса ) та з того часу не поверталася (а.с.62).

У своєму відзиві донька ОСОБА_2 - ОСОБА_4 - зазначає, що її матір разом із неповнолітньою сестрою ОСОБА_3 , 2004 року народження, була вимушена виїхати до Іспанії на заробітки, оскільки її батько - позивач по справі - не сплачував аліменти у достатньому розмірі на утримання ОСОБА_3 , та вони не мають можливості повернутися в Україну у зв`язку зі всесвітньою пандемією корона вірусу.

Однак, суд звертає увагу на те, що в Україні карантин у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) введений з 12.03.2020 року, а в Іспанії - з 14.03.2020 року. На дати введення карантину відповідач ОСОБА_2 більше року перебувала за межами України, тому суд критично ставиться до доводів ОСОБА_4 відносно відсутності можливості в її матері повернутися з Іспанії у зв`язку з пандемією.

Статтею 3 ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено поняття місця перебування - це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік; та місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.

Доказів того, що ОСОБА_2 разом із неповнолітньою донькою ОСОБА_3 перебуває за межами України тривалий час виключно у зв`язку з роботою та має намір повертатися в Україну, в матеріалах справи немає.

Про наявність будь-яких домовленостей із власником житла, передбачених ст. 405 ЦК України, у якому зареєстровані відповідачі, ними не заявлено. При цьому, суд також звертає увагу на те, що з відзиву на позов вбачається, що відповідачі між собою спілкуються та ОСОБА_2 могла викласти свої заперечення щодо позову, заявити клопотання та надати відповідні докази за допомогою мережі Інтернет.

Обставин, які б свідчили про поважність причин не проживання відповідача ОСОБА_4 за місцем своєї реєстрації, судом не встановлені, нею не надані. Докази того, що вона в силу характеру роботи часто буває і відрядженнях, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 відсутні в житловому будинку понад один рік без поважних причин.

У той же час, суд погоджується з доводами позивача про те, що реєстрація ОСОБА_2 , ОСОБА_4 створює йому, як власнику майна, перешкоди у володінні, користуванні та розпорядженні житловим будинком з надвірними будівлями, зокрема в можливості обміну, продажу чи здачі в оренду. Також реєстрація відповідачів у будинку позбавляє його можливості в повній мірі користуватися належними йому правами по утриманню житла, оскільки він несе додаткові витрати на сплату комунальних послуг.

Згідно з ч. 3 статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи, що ОСОБА_2 , ОСОБА_4 з грудня 2018 року, тобто понад рік, у добровільному порядку не користуються належним позивачеві будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкають за іншими адресами без домовленості про це з власником житла, чим створюють ОСОБА_1 перешкоди у користуванні та розпорядженні його майном, суд дійшов висновку, що вони втратили право на користування цим житлом.

На підставі ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.

Розподіл судового збору.

За умовами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з позовом ОСОБА_1 був оплачений судовий збір на загальну суму 2522,40 грн., по 840,80 грн. за кожну немайнову вимогу. Таким чином, з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 підлягає стягненню судовий збір на користь ОСОБА_1 по 840, 80 грн. з кожної.

Керуючись ст.ст. 12,13,18,76,81,141,263-265 ЦПК, ст.ст. 319,391,405 ЦК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги - задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , такою, що втратила право користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , такою, що втратила право користування житловим будинком з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

В іншому відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду ( м. Кривий Ріг) протягом 30 днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області.

Роз`яснити, що відповідно до Закону України від 30.03.2020 року №540-ІХ „Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19) строк апеляційного оскарження продовжується на строк дії карантину.

Повне рішення складено 11.06.2020 року.

Дані про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ІПН НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 , адреса проживання згідно з позовом: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса проживання згідно з позовом: АДРЕСА_5 ;

відповідач - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІПН НОМЕР_3 , адреса проживання згідно з позовом: АДРЕСА_5 ;

третя особа - Відділ опіки та піклування Нікопольської міської ради, код ЄДРПОУ 37338501, адреса: 53213, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, 3А.

Суддя: А. Г. Багрова