Решение № 89748708, 11.06.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2020 р. справа № 300/987/20

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним рішення та зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (надалі - відповідач), в якому просить суд: визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Позовні вимоги мотивовано тим, що 15.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою про переведення її на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу». Однак 30.04.2020 відповідач листом № 117/05 відмовив позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Відповідач помилково зазначив, що стаж ОСОБА_1 на державній службі складає 6 років 3 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу». Позивач вважає протиправним рішення відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", оскільки Прикінцевими та перехідними положеннями Закону України «Про державну службу» в редакції від 10.12.2015 № 889-VIII передбачено, що за наявності в особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну служби» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Позивач зазначила, що її стаж державного службовця станом на 01.05.2016 складає 25 років, а станом на даний час - 29 років. За вказаних обставин, ОСОБА_1 вважає, що в неї наявне право на переведення на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».

Ухвалою від 14.05.2020 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

04.06.2020 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 26.05.2020 № 0900-0805-7/8306 на позовну заяву. У відзиві відповідач заперечив проти задоволення позову. Представник відповідача вказав, що згідно записів трудової книжки ОСОБА_1 в період з 20.03.1995 працювала на посадах спеціаліста другої категорії сектору роботи із зверненнями організацій і громадян відділу обліку і розподілу житла Івано-Франківського міськвиконкому (присяга державного службовця прийнята 20.03.1995), спеціаліста другої категорії з питань, що стосуються службових та гуртожитських приміщень (присяга посадової особи місцевого самоврядування прийнята 30.08.2001). Час роботи в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ від 16.12.1993, лише до 04.07.2001, а тому період роботи позивача з 04.07.2001 не зараховано до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця, оскільки такий стаж здобуто в органах місцевого самоврядування. Представник відповідача вважає, що за вищевказаних умов право на пенсію за віком згідно Закону України «Про державну службу» в позивача відсутнє, оскільки станом на 01.05.2016 ОСОБА_1 не обіймала посаду державного службовця, а стаж державної служби за період з 20.03.1995 по 03.07.2001 склав 6 років 3 місяці 4 дні. Таким чином, на думку представника відповідача, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області правомірно відмовило позивачу в переведенні на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу».

Суд, розглянувши відповідно до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначено пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 (а.с. 10).

28.04.2020 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області із заявою встановленої законодавством форми про перехід на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу» та перерахунок пенсії. До заяви долучено копії паспорта громадянина України, трудової книжки, довідки про заробітну плату (а.с. 24, 46).

Щодо долученої до позову заяви ОСОБА_1 про переведення на пенсію згідно Законом України «Про державну службу» від 15.04.2020 року, складеної в довільній формі, то суд зазначає, що позивачем не подано доказів її подання відповідачу 15.04.2020. В позовній заяві позивачка сама визнає про те, що датою її звернення до відповідача про переведення її на пенсії державного службовця є 28.04.2020. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що датою подання позивачем заяви про переведення її на пенсію відповідно до Законом України «Про державну службу» є 28.04.2020.

29.04.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняло розпорядження № 826182, згідно якого відмовлено в переводі на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу» (а.с. 48).

30.04.2020 Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області листом № 117/05 повідомив позивача про відмову в переведенні її на пенсію згідно із Законом України «Про державну службу», оскільки період роботи ОСОБА_1 з 04.07.2001 не може бути зарахований до стажу роботи, який дає право на пенсію державного службовця. Стаж ОСОБА_1 на державній службі складає 6 років 3 місяці 14 днів, що є недостатнім для призначення пенсії згідно із Законом України «Про державну службу» (а.с. 25-26).

Вважаючи неправомірним рішення відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію за віком згідно Закону України "Про державну службу", ОСОБА_1 звернулася з цим позовом до суду, в якому просила зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".

Вирішуючи даний спір, суд виходив з таких мотивів та норм права.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними (частини перша і друга даної статті).

Згідно з частиною 3 статті 46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 за № 2493-III (далі - Закон № 2493-III) служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

В статті 2 Закону № 2493-III визначено поняття посадової особи місцевого самоврядування. Так, посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.

Згідно з статтею 3 Закону № 2493-III посадами в органах місцевого самоврядування є: виборні посади, на які особи обираються на місцевих виборах; виборні посади, на які особи обираються або затверджуються відповідною радою; посади, на які особи призначаються сільським, селищним, міським головою, головою районної, районної у місті, обласної ради на конкурсній основі чи за іншою процедурою, передбаченою законодавством України.

Відповідно до частини 7 статті 21 Закону № 2493-III (в редакції станом на 01.05.2016 року) пенсійне забезпечення посадових осіб місцевого самоврядування, які мають стаж служби в органах місцевого самоврядування та/або державної служби не менше 10 років, здійснюється у порядку, визначеному законодавством України про державну службу.

В свою чергу, пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 було врегульованим Законом України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII (далі - Закон № 3723 - ХІІ).

Натомість з 01.05.2016 набрав чинності Закон України "Про державну службу" від 10.12.2015 за № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Пенсійне забезпечення державних службовців регулюється статтею 90 та пунктами 10-12 Прикінцевих положень Закону № 889-VIII.

Згідно з частиною 1 статті 90 Закону № 889-VIII пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідно до пунктів 10-12 Прикінцевих положень Закону України "Про державну службу" в редакції Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" (в редакції закону від 16 грудня 1993 року за № 3723-XII) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Перелік посад державної служби, які займали особи з числа колишніх державних службовців, що належать до певної категорії посад, передбачених цим Законом, визначається Кабінетом Міністрів України.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Статтею 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

В пункті 4 частини 2 статті 46 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону № 889-VIII, визначено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Таким чином, відповідно до пункту 4 частини 2 статті 46 Закону № 889-VIII час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", входить до стажу державної служби.

Згідно з пунктом 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 229 від 25.03.2016, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.

В свою чергу, відповідно до пункту 8 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про державну службу" № 889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Таким чином, в даному випадку належить керуватися Порядком обчислення стажу державної служби, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 травня 1994 року за № 283 (далі - Порядок № 283).

Відповідно до пункту 2 Порядку № 283 до стажу державної служби зараховується (служба), зокрема, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.

Згідно копії трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 суд встановив:

- з 15.04.1976 позивач прийнята на виробничу практику в Красноградське управління бурових робіт на посаду оператора колектором в лабораторію промивних рідин;

- з 15.07.1976 - звільнена в зв`язку з закінченням виробничої практики;

- з 07.06.1977 - прийнята в лабораторію промивних рідин на посаду оператора колектором;

- з 01.11.1977 - призначена на посаду техніка прокатно-ремонтного цеху труб і турбобуров;

- з 02.01.1979 - зарахована в зв`язку з переводом в Красноградське управління бурових робіт на посаду техніка прокатно-ремонтного цеху труб, турбобуров;

- з 24.01.1979 - призначена виконуючим обов`язків інженера прокатно-ремонтного цеху бурового устаткування;

- з 02.07.1979 - звільнена в зв`язку з переводом в виробниче об`єднання «Укрбургаз»;

- з 03.07.1979 - зарахована інженером-нормовщиком центральної бази виробничого забезпечення;

- з18.02.1984 - звільнена за власним бажанням;

- з 12.03.1984 - призначена на посаду інженера відділу капітального будівництва Івано-Франківського облбитуправління на час декретної відпустки;

- з 04.10.1985 - переведена на постійну посаду інженера відділу капітального будівництва Івано-Франківського облбитуправління;

- з 30.03.1988 - звільненна через скорочення штату;

- з 22.06.1988 - прийнята на посаду старшого інженера в службу будівництва та ремонту Івано-Франківського проектно-конструктурського технологічного інституту;

- з 01.10.1988 - переведена на посаду інженера ІІ категорії служби будівництва та ремонту;

- з 01.03.1991 - переведена у відділ капітального будівництва інженером ІІ категорії;

- з 01.01.1992 - переведена на посаду інженера-будівельника І категорії планово-виробничого відділу;

- з 01.07.1992 - звільнена в зв`язку з переводом в Івано-Франківське виробниче шкіряне об`єднання;

- з 03.07.1992 - прийнята по переводу інженером-нормувальником ремонтно-будівельного цеху;

- з 17.03.1995 - звільнена за власним бажанням;

- з 20.03.1995 - прийнята на посаду спеціаліста ІІ категорії сектору роботи із зверненнями організацій і громадян відділу обліку і розподілу житла за конкурсом Івано-Франківського міськвиконкому (прийняла присягу державного службовця 20.03.1995);

- з 01.12.1997 - переведена на посаду спеціаліста ІІ категорії з питань, що стосуються службових та гуртожитських приміщень;

- з 30.08.2001 - прийняла присягу посадової особи місцевого самоврядування;

- з 01.10.2002 - переведена на посаду спеціаліста І категорії відділу обліку і розподілу житла Івано-Франківського міськвиконкому;

- з 01.04.2005 - переведена на посаду головного спеціаліста відділу обліку і розподілу житла;

- з 14.03.2016 - звільнена у зв`язку з переведенням до Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради;

- з 15.03.2016 - призначена на посаду начальника відділу реєстрації та розподілу житлової політики Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради (а.с. 11-18).

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" до п`ятої категорії посад в органах місцевого самоврядування відносяться посади спеціалістів управлінь і відділів виконавчого апарату обласних, секретаріатів Київської та Севастопольської міських рад, керівників управлінь, відділів та інших виконавчих органів міських (міст обласного і республіканського в Автономній Республіці Крим значення) рад та їх заступників, керівників відділів (підвідділів) у складі самостійних управлінь, відділів виконавчих органів міських (міст обласного значення) рад, посади заступників міських (міст районного значення), сільських, селищних голів з питань діяльності виконавчих органів ради, секретарів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад; до шостої категорії - посади керуючих справами (секретарів) виконавчих комітетів міських (міст районного значення), сільських, селищних рад, керівників структурних підрозділів виконавчого апарату районних та секретаріатів районних у містах Києві та Севастополі рад та їх заступників, керівників управлінь, відділів та інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст районного значення), районних у містах рад та їх заступників, помічників голів, радників, консультантів, начальників секторів, головних бухгалтерів, спеціалістів управлінь, відділів, інших структурних підрозділів виконавчих органів міських (міст обласного значення та міста Сімферополя) рад, старост; до сьомої категорії - посади радників, консультантів секретаріатів районних у містах рад, спеціалістів виконавчих органів районних у містах, міських (міст районного значення) рад, спеціалістів виконавчих органів сільських, селищних рад.

Таким чином, посади спеціаліста І категорії та головного спеціаліста відділу обліку і розподілу житла Івано-Франківського міськвиконкому, начальника відділу реєстрації та розподілу житлової політики Департаменту житлової, комунальної політики та благоустрою Івано-Франківської міської ради, на яких позивач працювала з 20.03.1995 по час звернення до відповідача зі заявою від 28.04.2020, передбачені статтею 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування".

Окрім цього, в листі відповідача від 30.04.2020 не викладено даних про те, що при прийнятті розпорядження № 826182 від 29.04.2020, досліджувався стаж роботи ОСОБА_1 в період з 12.03.1984 по 30.03.1988 з огляду на положення абзацу третього пункту 2 Порядку № 283.

Відповідачем, як встановлено судом вище з листа від 30.04.2020, визнано стаж роботи позивача на державній службі з 20.03.1995 по 30.08.2001.

Верховний Суд в постанові від 10.05.2018 за результатом розгляду справи № 351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Законом України «Про державну службу» № 889 положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно до статті 46 Закону України «Про державну службу» № 889 та пункту 4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування» зараховується до стажу державної служби.

Зазначені обставини вказують на безпідставність доводів Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування з 04.07.2001 по 01.05.2016 не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця.

Суд вважає, що періоди роботи позивача на різних посадах в органах місцевого самоврядування, в тому числі з 04.07.2001 до 01.05.2016 підлягають зарахуванню до стажу державної служби. Отже, стаж роботи позивача на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, на день набрання чинності Законом № 889-VIII становить більше 20 років, що дає їй право на призначення пенсії на підставі статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року за № 3723-ХІІ. Таке право виникло в позивача з дати звернення з заявою від 28.04.2020 про перехід на таку пенсію відповідно до положень частини 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2001.

В позовній заяві ОСОБА_1 просить суд визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області перевести ОСОБА_1 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". З огляду на матеріали справи, таким рішенням відповідача щодо відмови у переведенні позивача на пенсію згідно з Законом України "Про державну службу" є розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 826182 від 29.04.2020.

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде скасування розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 826182 від 29.04.2020 та зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 28.04.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19 грудня 1993 року № 3723-ХІІ.

Таким чином, позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області належить задовольнити повністю: визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 826182 від 29.04.2020 про відмову в переводі ОСОБА_1 на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу»; зобов`язати відповідача призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 з 28.04.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Щодо розподілу судових витрат у справі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 28274 від 12.05.2020 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 840,80 грн.

З огляду на задоволення позову, позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 840,80 грн. судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 826182 від 29.04.2020 про відмову в переводі ОСОБА_1 з пенсії за віком на пенсію державного службовця відповідно до Закону України «Про державну службу».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) призначити та здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) з 28.04.2020 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" від 19.12.1993 року № 3723-ХІІ.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківської області (ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, ідентифікаційний код 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.