Решение № 8966111, 08.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2010 р. Справа № 17/16/10

Господарський суд Миколаївської області,

головуючий суддя Коваль С.М.,

при секретарі Колесниковій В.В.,

з участю представників сторін:

від позивача не з`явився;

від відповідача не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 17/16/10

За позовом: Закритого акціонерного товариства компанія “Райз”, (юридична адреса: 03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; адреса для листування: 65025, м.Одеса, Комінтернівський р-н, 19 км. Старокиївського шосе, 52),

До відповідач: Фізичної особи підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

про: стягнення заборгованості.,-

В С Т А Н О В И В:

Закрите акціонерне товариство компанія “Райз” (надалі-позивач), звернулося до господарського суду з позовом до фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач), про стягнення заборгованості.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним:

18 квітня 2007 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту №8469-030 з додатками №1 від 18.04.2007р., №1а від 18.04.2007р. (надалі - Договір).

Згідно п. 1.1 Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідача продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно умов договору.

Позивач, на виконання своїх зобов'язань по Договору, здійснив поставку Товару на загальну суму 19986 грн. 50 коп., що підтверджується наступними документами:

- накладною №ВН/038/471 від 18.04.2007р. на загальну суму 9 406, 94 грн.

- накладною №ВН/038/521 від 20.04.2007р. на загальну суму 1 172, 62 грн.

-накладною №ВН/038/741 від 04.05.2007р. на загальну суму 9 406, 94 грн.

-довіреністю ЯЛЛ №014425 від 04.05.2007р.

-довіреністю ЯЛЛ №014426 від 04.05.2007р.

Згідно п. 2.4 Договору термін оплати вартості (ціни) Товару, яка оплачується відповідачем авансом, вказаний в додатку №1 до Договору. Згідно додатку №1 до Договору дата оплати авансової суми становить 20.04.2007р.

24 квітня 2007 року Відповідач здійснив оплату вартості (ціни) товару, яка оплачується авансом в розмірі 1 172, 62 грн., що підтверджується випискою про банківські операції за 24.04.2007р.

Таким чином, відповідач не виконав зобов'язання по оплаті вартості (ціни) товару, яка оплачується авансом, в термін визначений Договором.

Розмір неоплаченої відповідачем вартості (ціни) товару, що був поставлений позивачем на 24.04.2007р. становив: 19 986, 50 грн. - 1 172, 62 грн. = 18 813, 88 грн.

31 серпня 2007 року Відповідач здійснив повернення частини товару на загальну суму 3 465, 71 грн., що підтверджується накладною № 1 від 31.08.2007р.

Згідно п. 2.6 Договору, Товар (його вартість (ціна)), отриманий Відповідачем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. Таким чином, з 31.08.2007р. розмір товарного кредиту становив: 18 813, 88 грн. - 3 465, 71 грн. = 15 348,17 грн.

Відповідно до п. 2.7 Договору строк користування товарним кредитом починається з дня наступного за днем отримання Товару покупцем та закінчується днем, в який згідно Договору підлягає оплаті (або її частина) відстрочених платежів.

Згідно п. 2.5 Договору терміни сплати відстрочених платежів встановлений в додатку №1а. Відповідно додатку №1а дата оплати відстрочених платежів становить 01.10.2007р.

Таким чином, загальна сума заборгованості відповідача по Договору на 01.10.2007р. складала: 15 348, 17 грн. + 443, 15 грн. = 15 791, 32 грн.

28 грудня 2007 року Відповідач здійснив переказ грошових коштів в розмірі 1 990 грн. в рахунок погашення заборгованості по Договору.

Згідно п. 2.12 Договору у випадку недостатності коштів, отриманих від покупця на виконання в повному обсязі його зобов'язань по цьому договору, постачальник має право провести зарахування коштів в наступному порядку: в першу чергу кошти зараховуються в рахунок погашення заборгованості по сплаті процентів за користування товарним кредитом, в другу чергу - в рахунок сплати відсотків за неправомірне користування коштами (п. 7.5) та штрафу, а сума, що залишається, зараховується в рахунок оплати вартості товару.

Отримані Позивачем від Відповідача 28.12.2007р. грошові кошти були зараховані наступним чином:

в рахунок погашення заборгованості по відсоткам за користування товарним кредитом: 443 грн. 15 коп.

в рахунок погашення заборгованості по оплаті вартості Товару: 1 990, 00 - 443, 15 грн. = 1546 грн. 85 коп.

Заборгованість Відповідача по Договору на 28.12.2007р. становила: 5 791, 32 грн. - 1 990 грн. = 13 801, 32 грн.

Згідно п. 2.2 Договору сторони встановлюють, що протягом строку дії договору, грошові зобов'язання покупця існують і підлягають сплаті у гривні. Сума у гривні, що підлягає оплаті покупцем на виконання ним зобов'язань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в доларах США, вказаного в додатках до договору, на офіційний курс гривні до долара США, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини); однак сторони погоджуються, що ця умова не застосовується, якщо офіційний курс гривні до долара США, встановлений на день фактичної оплати вартості товару покупцем, менший (нижчий) або рівний курсу, який був встановлений на день підписання договору.

Офіційний курс долара США, встановлений НБУ на дату укладення договору, становив 5,05.

Офіційний курс долара США, встановлений НБУ на дату складання позовної заяви (26.11.2009р.), становить 7,985.

Таким чином, розмір заборгованості Відповідача по Договору на дату складання позовної заяви (26.11.2009р.) становить: 13801 грн. 32 коп./ 5.05*7,985 = 21 822, 48 грн.

Відповідач свої зобов'язання не виконав - не провів в строк повний розрахунок за поставлений товар та відсотків за користування товарним кредитом.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов"язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст.ст. 525, 526, 629 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 216 ГПК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності зі ст.ст. 610, 611 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно п. 7.6 Договору нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, припиняється в день виконання стороною зобов'язання, забезпеченого санкцією.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

За ст. 3 цього ж Закону розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, шо діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно п.7.3 Договору зазначено, що покупець за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/ процентів за користування товарним кредитом, покупець сплачує за кожен с прострочення на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, від суми боргу. За розрахунком позивача сума пені за період з 20.04.2007р. по 24.04.2007р., з 01.10.2007р. по 20.11.2009р., складає: 6578,62 грн.

У відповідності із ч.5 ст. 694 ЦК України, якщо покупець прострочив оплату товару на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати.

Згідно ст.536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Пунктом 7.5. Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобов'язань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, покупець сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28 процентів річних з простроченої суми. За розрахунком позивача розмір 28% за неправомірне користування коштами становить (з 20.04.2007р. по 24.04.2007р., з 01.10.2007р. по 20.11.2009р.) 8470 грн. 15 коп.

Відповідно до ч.5 ст. 225 ГК сторони господарського зобов'язання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобов'язання чи строків порушення зобов'язання сторонами.

Згідно п. 74 Положення про поставки продукції та п. 65 Положення про поставки товарів сторони мають право передбачити в договорі можливість відшкодування збитків у твердій сумі, яка підлягає стягненню у випадку невиконання або неналежного виконання.

Крім того, у п.1.2 роз'яснення від №02-5/218 від 30.03.95 Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язань за договором поставки" із змінами і доповненнями, внесеними роз'ясненнями Вищого арбітражного суду України від 18 листопада 1997 року N 02-5/445, від 12 травня 1999 року N 02-5/223, роз'ясненням президії Вищого господарського суду України від 31 травня 2002 року N 04-5/609, рекомендацією президії Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року N 04-5/1429 (далі по тексту - Роз'яснення), зазначена умова договору означає, що у кожному випадку порушення зобов'язання кредитор не повинен доводити дійсний розмір своїх збитків, однак у разі застосування залікової неустойки ці збитки підлягають стягненню в частині, не покритій неустойкою (штрафом, пенею).

Згідно ст. 223, 225, ч.2 ст. 232 ГК України та п.7.4 Договору за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по Договору відповідач повинен відшкодувати збитки. Сторони п. 7.4 Договору встановили розмір збитків, які Відповідач зобов'язаний сплатити в разі невиконання зобов'язання, а саме : «Сторони встановлюють розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобов'язання покупцем: 10 (десять) процентів неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи неповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 (десять) відсотків за колений повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф)».

Розмір збитків з 01.10.2007р. по 28.12.2007р. (3 місяці) становить: 15 348, 17 грн. * 10% = 1534 грн. 82 грн.; 1 534, 82 грн. * 10% * 3 = 460,45 грн.; за період 29.12.2007р. по 26.11.2009р. (23 місяці) становить: 13 801,32 * 10% = 1 380,13 грн.; 1 380,13 грн. * 10% * 23 = 3 174, 30 грн.

Загальна сума збитків складає: 1 534, 82 грн. + 460,45 грн. + 1 380,13 грн. + 3 174, 30 грн. - 6 549, 70 грн.

Загальна сума позовних вимог складає: 21 822, 48 грн. + 6 578, 62 грн. + 8 470, 15 грн. + 6 549, 70 грн. = 43 420, 95 грн.

Враховуючи наведене, позивач просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Про час та місце судового засідання сторони повідомлені належним чином, про що свідчить поштове повідомленням, яке відповідач отримав 30.03.2010р., проте відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзив на позовну заяву не надав, позов не заперечив і не спростував. За таких обставин, відповідно до ст. 75 ГПК України, спір розглядається за наявними у справі матеріалами.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного:

Між сторонами було укладено вищезазначений договір, згідно якого позивач поставив відповідачу певний товар, а відповідач здійснив частковий розрахунок за ним.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк. Згідно із ст. 525, 526, 629 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. ст. 223, 225, ч. 2 ст. 232 ГК України та п. 7.4 Договору за невиконання або неналежне виконання зобовязань по Договору, відповідач повинен відшкодувати позивачу збитки.

Пунктом 7.4 Договору передбачено, що сторони встановлюють розмір збитків позивача в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобовязання відповідачем: 10% неоплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи непоповний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10% за кожний повний чи неповний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф).

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума збитків становить 6549 грн. 70 коп.

П. 7.5 Договору передбачено, що у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач сплачує на користь позивача відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% процентів річних з простроченної суми.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку сума процентів річних становить 8470 грн. 15 коп.

Щодо стягнення пені у сумі 6578 грн. 62 коп., яка нарахована позивачем на підставі п. 7.3 Договору та ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” суд виходить з такого: згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання грошового зобовязання припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано, а відповідно до ст. 258 Цивільного кодексу України строк позовної давності на нарахування пені складає один рік, отже, нарахування пені за період з 20.04.2007р. по 26.11.09р. у сумі 6578 грн. 62 коп. позивач здійснив безпідставно. Тому в задоволені стягнення пені слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що вимоги позивача ґрунтуються на Договорі сторін, чинному законодавстві, матеріалами справи підтверджені, відповідачем не заперечені і не спростовані отже, підлягають частковому задоволенню.

Крім того, при поданні позову позивач клопоче про вжиття заходів щодо забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно відповідача у розмірі суми позовних вимог, посилаючись на те, що невжиття заходів по забезпеченню позову може в подальшому ускладнити та зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

На підставі ст. 66 ГПК України, сторона має право звернутися до господарського суду з заявою про вжиття заходів до забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. Заявник повинен обгрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обовязковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими повязується застосування певного заходу до забезпечення позову (Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 12.12.2006 року № 01-8/2776). Позивачем не надано доказів наявності даних обставин.

Враховуючи викладене, господарський суд дійшов до висновку про неможливість задоволення клопотання позивача про вжиття заходів щодо забезпечення позову.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 66, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги закритого акціонерного товариства компанія “Райз” задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи підприємця ОСОБА_1, (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) заборгованість у розмірі 21822 грн. 48 коп., відсотки за користування чужими коштами у розмірі 8470 грн. 15 коп., збитки у розмірі 6549 грн. 70 коп., державне мито у розмірі 368 грн. 42 коп. та 200 грн. 24 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу на користь закритого акціонерного товариства компанія “Райз”, (79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78) в особі Миколаївської філії ВАТ “Кредобанк”(03680, м.Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код ЄДРПОУ 13980201).

3.В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя