Решение № 8966030, 06.04.2010, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" квітня 2010 р. Справа № 3/201/09

За позовом :          Заступника Генерального прокурора України

01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15

в інтересах держави в особі

1.          Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України

          03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9 а

2.          Військової частини 3039 внутрішніх військ МВС України

54003, м. Миколаїв, вул. Косіора, 2

До:          Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми «Житлобуд-Ніко»

54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2-в

про: стягнення заборгованості в сумі 1941769,38 грн.

Суддя Смородінова О.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від 1-позивача: Кадінов В.Б., за довіреністю;

Від 2-позивача: Кадінов В.Б., за довіреністю;

Від відповідача: не з’явився;

Прокурор: Іващенко С.М.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник Генерального прокурора України в інтересах держави в особі Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України та Військової частини 3039 внутрішніх військ МВС України звернувся до суду з позовом стягнути з відповідача 1941769,38 грн., з яких: 1542 793,00 грн. –основного боргу, 44254,91 грн. - 3% річних, 15427,93 грн. - індексу інфляції та 339414,46 грн. - штрафу.

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі договору підряду № 219 від 07.07.06 р., норм Цивільного й Господарського законодавства України, та мотивовані тим, що відповідач не виконав взяті на себе зобов’язання за додатковою угодою № 3 від 04.07.08 р. в частині перерахування компенсації ринкової вартості будівель, споруд та інших мереж які потрапили в зону будівництва.

          Відповідач 14.10.09 р. через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якому вважає заявлені позовні вимоги безпідставними, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності по стягненню штрафних санкцій.

          06.04.10 р. відповідач свого представника в судове засідання з невідомих причин не направив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 5400111303491.

          Та, беручи до уваги наявність необхідних документів для розгляду цієї справи, а також враховуючи правила ст. 69 ГПК України, суд розглянув справу в даному судовому засіданні без участі відповідача.

          Ознайомившись з матеріалами справи, вислухавши учасників судового процесу, суд –

встановив:

07 липня 2006 р. між Головним управлінням внутрішніх військ МВС України (далі – Сторона -1), військовою частиною № 3039 внутрішніх військ МВС України (далі –Сторона -2) та ЗАТ Будівельною фірмою «Житлобуд-Ніко»(далі –Сторона -3) було укладено договір підряду № 219 (далі –основний договір) на проектування та будівництво комплексу житлових та нежитлових об’єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, предметом якого є виконання сторонами комплексу передпроектних, проектних та будівельних робіт із зведення об’єкта з орієнтованим обсягом загальною площею 15000 кв.метрів на земельній ділянці орієнтованою площею 4 га, що на момент укладання даної угоди знаходиться в постійному користуванні у Сторони -2 за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора.

Крім того, 04.07.08 р. між сторонами було укладено додаткову угоду № 3/313 до договору на проектування та будівництво комплексу житлових та нежитлових об’єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2, додаткової угоди № 1/237 від 15.02.2007 р. та додаткової угоди № 2 від 20.06.2008 р.

Умовами п. 3.5.5 основного договору передбачено, що Сторона –3 зобов’язується: за рахунок власних та залучених сил забезпечити виконання робіт з проектування, будівництва та введення в експлуатацію об’єкта в термін, визначений п. 2.3 цього договору, але не пізніше ніж до 31 грудня 2008 року.

Відповідно до пункту 4.3.1 основного договору та пунктів 1.3, 1.4 та 1.5 додаткової угоди № 3/313 Стороні - 1 належить 2% від загальної ціни договору, що становить 1194300,00 грн., які Сторона - 3 зобов’язується в термін до 31.12.2007 р. перерахувати на розрахунковий рахунок Сторони –1 для проведення останньою робіт з капітальних та поточних ремонтів казармено-житлового фонду з’єднань та військових частин внутрішніх військ, у тому числі Сторони –2, або за згодою Сторони 1 забезпечити їх виконання.

Сторона –3 безвідплатно здійснює компенсацію ринкової вартості нерухомого майна згідно п. 4.3.1 цього договору. Після підписання акту приймання-передачі будівельного майданчику разом зі списаним нерухомим майном, Сторона –3 в 10-ти денний термін здійснює компенсацію Стороні –1. Після підписання акта прийому-передачі будівельного майданчика та здійснення компенсації передбаченої п. 1.4 цієї додаткової угоди Сторона –3 безвідплатно за власний рахунок проводить знесення списаного нерухомого майна. Матеріали, які будуть отримані після розбирання нерухомого майна залишаються у власності Сторони 3.

Також додатковою угодою № 3/313 сторони обумовили, внести зміни до п. 4.3.1 договору, виклавши текст у наступній редакції: «Стороні –1 належить 2% від загальної ціни договору, в які входить 1 542793,00 грн. (без ПДВ) безвідплатна компенсація ринкової вартості будівель, споруд та інженерних мереж, які потрапили в зону будівництва об’єкта, у відповідності до звітів про незалежну експертну оцінку вартості нерухомого майна, яке знаходиться в оперативному управлінні Сторони –2. Вказану компенсацію Сторона -3 у відповідності з затвердженим актом на списання зазначеного у абзаці 1 цього пункту нерухомого майна, після підписання акту прийому-передачі будівельного майданчику об’єкта, зобов’язується перерахувати Стороні -1 в 10-ти денний термін на розрахунковий рахунок. Остаточні розрахунки Сторона –3 зобов’язується здійснити у 10-ти денний термін після затвердження встановленим законодавством порядком проектно-кошторисної документації на 2-гу чергу будівництва об’єкта шляхом передачі житлової площі за ціною 1 кв.м. визначеному у зведеному кошторисному розрахунку на 1-шу чергу об’єкта».

Матеріали справи свідчать, що виконуючи умови договору № 219 позивачі належним чином виконали свої зобов’язання, а саме - 04.08.2008 р. на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки в якості будівельного майданчика для будівництва комплексу житлових та нежитлових об’єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2, згідно з умовами договору на проектування та будівництво комплексу житлових та нежитлових об’єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2 від 07.07.06 р. №219 зі змінами і доповненнями та договором оренди землі від 14.11.2007 р. № 5268, Сторона -1 спільно зі Стороною –2 передали, а Сторона -3 прийняла у якості будівельного майданчика для будівництва комплексу житлових та нежитлових об’єктів за адресою: м. Миколаїв, вул. Косіора, 2 для будівництва комплексу житлових та нежитлових об’єктів згідно з проектно-кошторисною документацією, а також списані з обліку будівлі, споруди та інженерні мережі, які потрапили у зону будівництва об’єкта та підлягають знесенню.

Позивачі стверджують, що відповідач свої договірні зобов’язання передбачені пунктами 1.3., 1.4, 1.5 та 4.3.1 додаткової угоди № 3/313 не виконав. Кошти за компенсацію в сумі 1542793,00 грн. ринкової вартості нерухомого майна військової частини 3039 на розрахунковий рахунок позивачу -1 не сплатив.

В підтвердження своїх вимог щодо неналежного виконання відповідачем зобов’язання 1-позивач надав суду довідку від 20.07.2009 року за № 3/23/1-Ск/96, в якій зазначено, що Головне Управління внутрішніх військ МВС України від ЗАТ Будівельної фірми «Житлобуд-Ніко»компенсацію в сумі 1542793,00 грн. ринкової вартості нерухомого майна не отримувало.

Згідно з нормами статей 526, 525, 629 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами ст. 610, п.1 ст. 612, п. 1 ст. 624 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Пунктом 5.3 основного договору сторони обумовили, що у разі повного або часткового не виконання Стороною -3 своїх зобов’язань за цим договором у термін, який визначений п. 3.5.5 даного договору, то Сторона –3 сплачує Стороні –1 штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми не виконаних зобов’язань, що стосуються часток Сторони - 1 та Сторони - 2.

Крім того, відповідно до норм ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позов в частині стягнення фінансових санкцій заявлений до боржника цілком обґрунтовано та законно.

Але, суд зауважує на невірному розумінні учасників процесу правил застосування строків позовної давності стосовно нарахування штрафних санкцій.

Так, відповідно з правилами ст.ст. 256, 257, п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

За приписами п.1 ст. 230, п.6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Виходячи з наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення з відповідача штрафних санкцій заявлені до суду в межах строків позовної давності, оскільки за умовами договору прострочення виконання зобов’язання Стороною-3 почалось з 15.08.2008 року позов же поданий 11.08.2009 року.

При цьому, суд звертає увагу позивачів та прокурора на невірне визначення строків нарахування штрафу, відповідно до вимог ст. 232 ГК України, оскільки шестимісячний строк в розрахунку не витриманий.

Таким чином, розмір штрафу до стягнення (за період з 01.02.09 р. по 31.07.09 р.) повинен складати, за розрахунком суду, в сумі 327843,51 грн.

Отже, з аналізу вищенаведених норм та фактичних обставин справи, дослідивши надані документальні докази, суд дійшов висновку про порушення відповідачем прав та законних інтересів держави та часткове задоволення позовних вимог прокурора шляхом стягнення з боржника основної суми боргу з урахуванням індексу інфляції в розмірі 15427,93 грн., 3% річних від простроченої суми в розмірі 44254,91 грн. та штрафу в сумі 327843,51 грн.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд –

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Закритого акціонерного товариства Будівельної фірми “Житлобуд –Ніко” (54007, м. Миколаїв, вул. Казарського, 2-В, код ЄДРПОУ 19289428) на користь Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 9 а, код ЄДРПОУ 25575262 ) –1542 793,00 грн. –основного боргу, 44254,91 грн. - 3% річних, 15427,93 грн. - індексу інфляції, штраф - 327843,51 грн., 19303,19 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.

3.          В частині стягнення штрафу в сумі 10979,23 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя