Постановление суда № 89568768, 01.06.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

01 червня 2020 р. Справа №200/2533/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у письмовому провадженні клопотання позивача про розгляд справи у загальному провадженні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області, в якому просить суд скасувати вимогу Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області від 13 лютого 2020 року про сплату боргу (недоїмки) №Ф-408801-46 зі сплати єдиного внеску у сумі 19 205,43 грн.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 10 березня 2020 року у справі № 200/2533/20-а позовна заява залишена без руху та надано позивачу строк на усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивач усунув недоліки позовної заяви у повному обсязі.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 16 квітня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/2533/20-а в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Разом з тим, через відділ документообігу та архівної роботи суду позивачем надано клопотання про розгляд справи за правилами загального провадження та подальшу участь у судових засіданнях у режимі відеоконференції.

Клопотання позивача вмотивоване бажанням останньої реалізувати своє право на безпосередню участь в судовому розгляді із наданням особистих пояснень.

Надаючи оцінку наведеній позиції позивача щодо порядку розгляду справи, суд зазначає наступне.

Згідно з пунктом 20 частини 1 статті 4 КАС України, адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.

Так, згідно із частинами першою та третьою статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного).

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Згідно з частинами 1-3 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Частиною 4 статті 12 КАС України встановлено, що виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років".

Суд встановив, що спір в цій справі не відноситься до вказаного переліку справ, які розглядаються виключно за правилами загального позовного провадження.

Як зазначено в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2019р. у справі №9901/279/19, згідно із пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) однією з істотних гарантій справедливого судового розгляду є публічний судовий розгляд.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany» («Аксен проти Німеччини»), заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі «Varela Assalino v. Portugal» («Варела Ассаліно проти Португалії»), заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Суд створив учасникам справи належні умови для ознайомлення з рухом справи №200/2533/20-а шляхом надсилання копій процесуальних документів. Крім того, кожен з учасників справи може користуватися своїми процесуальними правами та обов`язками, визначеними статтею 44 КАС України.

Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею у позовній заяві, не зумовлюють необхідності призначення до розгляду справи з викликом її учасників.

Позивач у своєму клопотанні не обґрунтувала, які є перешкоди для об`єктивного встановлення усіх обставин у даній справі та яким чином розгляд справи з викликом сторін у судове засідання цьому сприятиме.

В контексті викладеного, суд зазначає, що аргументи клопотання позивача оцінені судом, однак такі не вказують на наявність підстав для їх задоволення.

Відтак, враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у цій справі не вимагають проведення судового засідання, а позивачем у клопотанні не наведено жодних аргументів про доцільність його проведення, суд дійшов висновку про відсутність підстав для їх задоволення.

Керуючись статтями ст.ст.248, 256, 260, 262 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у загальному провадженні за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Донецькій області про скасування вимоги про сплату недоїмки - відмовити.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя П.В. Кочанова