Постановление суда № 89527235, 28.05.2020, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/1588/20

УХВАЛА

"28" травня 2020 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі судді Лузан Л.В., розглянувши матеріали цивільної справи за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію,

ВСТАНОВИВ:

в травні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до суду з заявою про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 4 071 грн. 01 коп., що виникла за період з 01.02.2020 року по 01.05.2020 року.

Заява подана від імені заявника його представником ОСОБА_2 (за довіреністю).

Під час вирішення питання про видачу судового наказу було встановлено наступне.

Так, відповідно до ч.ч.1,3 ст. 58 ЦПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ч. 2 ст. 15 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1-2 ст. 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у ст. 61 цього Кодексу.

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 19 ЦПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ч. 4 ст. 19 ЦПК України, малозначні справи підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч.2 ст. 19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.

Згідно з ч.3 ст. 19, ч.1 ст.160 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо. Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу.

Виходячи з вищевикладеного, представництво особи в суді може здійснювати не адвокат виключно в тих справах, які відповідно до закону можуть бути розглянуті в порядку спрощеного позовного провадження (в тому числі малозначних справах).

Проте, наказне провадження є самостійним видом цивільного судочинства, не відноситься до позовного та не має наслідком вирішення спору.

Отже, з наведеного слідує, що процесуальне представництво юридичної особи в справах наказного провадження здійснюється через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника, яким може бути лише адвокат, оскільки виключення з вказаного загального правила представництва стосуються виключно певної категорії справ позовного провадження та не поширюються на наказне.

Згідно п.2 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

На підставі викладеного та керуючись п.2 ч.1, ч.2 ст.165, 260-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за спожиту електричну енергію відмовити.

Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1,2,8,9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою, після усунення її недоліків.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя Л.В. Лузан