Решение № 89486042, 25.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2020 р. Справа№200/1910/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (ЄДРПОУ: 40865754, Донецька область, м. Авдіївка, б-р. Шевченка, буд. 13), Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (ЄДРПОУ: 39831182, Донецька область, місто Авдіївка, вул. Молодіжна, будинок, 5) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області, в якій просила:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії про призначення (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 03.12.2019 року №48 Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про відмову у призначенні допомоги по народженню дитини;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області призначити та виплатити допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”, тобто 41280 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про народження від 11.05.2017 року Серії НОМЕР_2 , позивач є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була народжена на непідконтрольній українській владі території у м. Ясинувата Донецької області.

У листопаді 2019 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області із заявою про призначення допомоги при народженні дитини.

У січні 2020 року позивачу Управлінням соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області надано повідомлення від 03.12.2019 року про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини у зв`язку з тим, що сплило більше 12 місяців з дня народження дитини.

Позивач вважає дії відповідача щодо відмови йому в наданні державної допомоги при народженні дитини протиправними, а тому звернувся з даним позовом до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.02.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 13.03.2020 року залучено у якості співвідповідача по справі Комісію з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області.

Управлінням соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що позивач перебуває на обліку в УСЗН ВЦА м. Авдіївка Донецької області як внутрішньо переміщена особа з 26.11.2019 року.

26.11.2019 року позивач звернувся із заявою про призначення допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03.12.2019 року позивачу відмовлено у призначенні зазначеної допомоги, у зв`язку з тим, що звернення за його призначенням надійшло пізніше ніж через 12 місяців після народження дитини.

Від комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що рішенням комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформленим протоколом від 03.12.2019 року №48 позивачу відмовлено в призначенні допомоги при народженні дитини.

Під час прийнятті рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини комісія керувалась Порядком призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 року №1751.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області від 26.11.2019 року №1458-5000237010 ОСОБА_1 є внутрішньо переміщеною особою.

Відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_2 , виданого 11.05.2017 року Докучаєвським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_2 , яка, згідно довідки від 26.11.2019 року №1438-5000237067, також зареєстрована як внутрішньо переміщена особа.

Розпорядженням військово-цивільної адміністрації м. Авдіївка № 175 від 27.10.2016 року створено комісію з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Вказана комісія є постійно діючим колегіальним органом та складається з посадових осіб різних суб`єктів владних повноважень.

Відтак суд вважає некоректним зазначення в прохальній частині позовної заяви вимоги про скасування рішення комісії про призначення (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області, оскільки це є окремі суб`єкти владних повноважень.

Згідно протоколу № 48 засідання комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 03.12.2019 року комісія прийняла рішення не призначати ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини на підставі ст. 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми» у зв`язку з зверненням за призначенням допомоги після спливу 12 календарних місяців з дня народження дитини.

Відповідно повідомлення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області від 03.12.2019 року ОСОБА_1 відмовлено у призначенні соціальної допомоги згідно протоколу засіданні комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 03.12.2019 року №48.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача, щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушений змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи з завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Згідно ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, суд зазначає, що позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства, забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Позивач, в сім`ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст. 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії, вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій суд встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування рішення комісії про призначення (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 03.12.2019 року №48 про відмову у призначенні допомоги по народженню дитини, суд зазначає наступне.

03.12.2019 року комісією з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області розглянуто подання управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області про призначення (відновлення) або про відмову в призначенні (відновленні) відповідних соціальних виплат, а також відповідні акти обстеження матеріально-побутових умов внутрішньо переміщених осіб, в тому числі подання про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини та призначення інших видів допомог.

Рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформлене протоколом від 03.12.2019 №48 та стосується не лише позивача, а й 91 іншої внутрішньо переміщеної особи, яким відповідно до цього рішення призначено:

- 66 внутрішньо переміщеним особам - адресну грошову допомогу для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг;

- 10 внутрішньо переміщеним особам - допомогу при народженні дитини;

- 8 внутрішньо переміщеним особам - допомогу на дітей одиноким матерям;

- 7 внутрішньо переміщеним особам — допомогу малозабезпеченим сім`ям.

Відмовлено в призначенні:

- адресної допомоги – 1 внутрішньо переміщеній особі, у зв`язку з неможливістю складання акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї;

- допомоги при народженні дитини – 1 внутрішньо переміщеній особі, на підставі статті 11 Закону України «Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми» - звернення за призначенням допомоги при народження дитини надійшло пізніше дванадцяти календарних місяців з дня народження дитини.

Відповідно додатку №1 до протоколу №48 від 03.12.2019 року позивачу не призначено допомогу при народженні дитини – не реалізоване право, призначити інші типи допомоги.

Отже рішення в цілому крім позивача стосується призначення соціальних виплат іншим особам. Відтак визнанню протиправним та скасуванню підлягає рішення комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, оформлене протоколом від 03.12.2019 №48, в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Крім того, з урахуванням з`ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд вбачає, що Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка не приймалось самостійного рішення, а повідомлення позивачу про відмову у призначені допомоги направлено лише на підставі рішення комісії. При цьому Закон України «Про державну соціальну допомогу сім`ям з дітьми» саме на органи праці та соціального захисту населення покладає обов`язок вирішення цього питання.

Отже враховуючи вищевикладені висновки суду, вимога позивача зобов`язати Управління призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини, суд вважає такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 2102,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 21.02.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність його стягнення на користь Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань з обох відповідачів пропорційно по 420,40 грн.

Разом з цим, враховуючи, що комісія з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є окремою юридичною особою, складається з посадових осіб різних органів влади, суд вважає необхідним стягнути судовий збір з військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області, за розпорядженням якої дана комісія створена.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 243, 244, 245, 250, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (ЄДРПОУ: 40865754, Донецька область, м. Авдіївка, б-р. Шевченка, буд. 13), Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (ЄДРПОУ: 39831182, Донецька область, місто Авдіївка, вул. Молодіжна, будинок, 5) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасування рішення комісії про призначення (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам від 03.12.2019 року №48 в частині відмови ОСОБА_1 в призначенні допомоги при народженні дитини.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини в розмірі, що встановлений ст. 12 Закону України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми”.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (ЄДРПОУ: 40865754, Донецька область, м. Авдіївка, б-р. Шевченка, буд. 13) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з військово-цивільної адміністрації міста Авдіївка Донецької області (ЄДРПОУ: 39831182, Донецька область, місто Авдіївка, вул. Молодіжна, будинок, 5) на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 420,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Строк оскарження підлягає застосуванню з урахуванням приписів Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (СОVID – 2019)» від 30.03.2020 року №540.

Суддя Г.П. Бабаш