Решение № 89485251, 26.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 травня 2020 р. Справа№200/4932/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Молочної І.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправною та скасування постанови від 06 грудня 2019 року за ВП № 60812211,

встановив:

19 травня 2020 року ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), позивач, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовними вимогами до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни (місце знаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, м. Київ, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Банк Форвард» (місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 105, Голосіївський район, м. Київ, 01032), про визнання протиправною та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 60812211 від 06 грудня 2019 року, на підставі виконавчого напису №6609 від 01 листопада 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в сумі 41460,34 гривень.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 20 травня 2020 року відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням статті 287 КАС України, судове засідання призначено на 26 травня 2020 року.

Сторони про відкриття провадження у справі та про дату судового засідання були повідомлені судом належним чином, а саме позивача було проінформовано за допомогою телефонограми, відповідача та третю особу по справі - засобами електронної пошти, про що свідчать відповідні роздруківки, долучені до матеріалів справи. Згідно з нормами пункту 1 частини 1 статті 127 КАС України часом вручення повістки вважається день отримання судом повідомлення про доставляння судової повістки на офіційну електронну адресу особи.

Отже, сторін повідомлено про розгляд справи з дотриманням положень статті 269 КАС України.

26 травня 2020 року позивач надав до суду клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні, позовні вимоги просив задовольнити в повному обсязі.

25 травня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи Донецького окружного адміністративного суду надійшло клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду, у зв`язку з пропущенням строку звернення до суду.

Ухвалою суду від 26 травня 2020 року відмовлено в заявленому клопотанні приватного виконавця ОСОБА_2 про залишення без розгляду адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Банк Форвард», про визнання протиправною та скасування постанови від 06 грудня 2019 року за ВП № 60812211.

26 травня 2020 року відповідач надав до суду заяву про перенесення судового засідання з метою надання часу для подання відзиву на позовну заяву з поясненнями по суті заявлених вимог. Враховуючи скорочений строк розгляду справ даної категорії, та те, що відповідач вже скористався правом надання відзиву, суд дійшов висновку, про відмову в задоволенні заявленого відповідачем клопотання.

В судове засідання 26 травня 2020 року відповідач не прибув, свого представника не направив, докази належного повідомлення про розгляд справи містяться в її матеріалах.

Представник третьої особи, повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, до суду не прибув, заяв або клопотань не подавав.

Відповідно до частини 3 статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Відтак, відсутні перешкоди для розгляду справи по суті в письмовому провадженні.

У справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, заявами по суті справи є позовна заява та відзив на позовну заяву (відзив) (частина 1 статті 269 КАС України).

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначає, що ознайомившись з документами наданими приватним виконавцем, вважає, що приватний виконавець перевищив надані йому Законом України «Про виконавче провадження» повноваження, оскільки вказаними діями незаконно стягуються з позивача кошти на користь третьої особи, а його постанови з прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, а отже є протиправними, та такими, що підлягають скасуванню.

25 травня 2020 року відповідач через Відділ документообігу та архівної роботи суду надав, витребувані судом докази та відзив на позовну заяву в якому зазначив, що приватний виконавець має право приймати виконавчі документи за місцезнаходженням грошових коштів боржника, у тому числі коштів, які знаходяться на рахунках боржника в банках та інших фінансових установах. Оскільки до нього надійшов виконавчий документ, яким визначено місцезнаходження майна боржника у межах виконавчого округу м. Києва, у приватного виконавця не було законних підстав для повернення виконавчого документа стягувачу, у зв`язку із пред`явленням не за місцем виконання. В задоволенні позовних вимог просив відмовити в повному обсязі.

Крім того, 26 травня 2020 року відповідач надав до суду заяву про долучення доказів до справи. Дослідивши долучені до заяви докази, суд дійшов висновку, що вони не стосуються предмету спору у даній справі, адже виконавче провадження № 60601304 відносно ОСОБА_3 не стосується позивача - ОСОБА_1 .

Третя особа по справі ставлення до суті спору не висловила, вимоги ухвали від 20 травня 2020 року не виконала.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни від 06 грудня 2019 року на підставі виконавчого напису № 6609 від 01 листопада 2019 року, що виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Незнайко Євгеном Вікторовичем, відкрито виконавче провадження № 60812211 про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в розмірі 41460,34 грн.

Підставою для його відкриття стала заява стягувача про примусове виконання вказаного виконавчого напису, яким з позивача на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 99837022 від 13 вересня 2012 року в сумі 40610,34 грн. (договір оформлений між позивачем та ПАТ «Банк Руский Стандарт», правонаступником якого є АТ «Банк Форвард»).

В заяві стягувача зазначалося, що виконавчий документ пред`являється за місцем знаходження майна боржника - рахунку боржника № НОМЕР_2 у валюті гривня, що відкритий в акціонерному товаристві «Банк Форвард» за адресою: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 105.

Судом також встановлено, та зазначено у оскаржуваній постанові від 06 грудня 2019 року, що адресою місця проживання позивача є АДРЕСА_1 .

25 лютого 2020 року відповідачем прийнято постанова про звернення стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , що отримує дохід у Комунальному некомерційному підприємстві «Багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування м. Бахмут», ЄДРПОУ/ІПН: 01990217, адреса місця реєстрації: вул. О. Сибірцева, буд. 15, м. Бахмут, Донецька область, 84511.

Надаючи правову оцінку даним правовідносинам суд виходив з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку визначає Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон №1404-VIII).

Статтею 1 вказаного Закону №1404-VIII передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пункт 1 частини 2 статті 18 Закону №1404-VIII передбачає, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 3 Закону №1404-VIII, відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема як, виконавчих написів нотаріусів.

Відповідно до статті 5 Закону №1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Згідно з частиною 2 статті 25 Закону №1404-VIII, приватний виконавець має право приймати до виконання виконавчі документи, місце виконання яких відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» знаходиться у межах Автономної Республіки Крим, області або міста Києва чи Севастополя, у яких розташований його виконавчий округ.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 4 Закону №1404-VIII встановлено, що у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи.

У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

У частині 3 статті 26 Закону №1404-VIII передбачено, що у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місце знаходження тощо), рахунки в банківських установах для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати.

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону № 1404-VIII приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника - фізичної особи, за місцезнаходженням боржника - юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника.

Суд зазначає, що підставою відкриття виконавчого провадження у м. Києві, відповідач визначає наявність рахунку позивача у банку, що знаходиться в м. Києві. Суд, погоджується, що наявність рахунку в банку може бути підставою для відкриття виконавчого провадження за місцем знаходження банку, але лише за умови наявності коштів на цьому рахунку. Вказаного висновку суд дійшов з огляду на наступне.

Відповідно до преамбули Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-III (далі - Закон № 2664-ІІІ) цей Закон встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг.

Згідно частини 1 статті 2 Закону № 2664-ІІІ цей Закон регулює відносини, що виникають між учасниками ринків фінансових послуг під час здійснення операцій з надання фінансових послуг.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону № 2664-ІІІ фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо визначених законом, - інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг.

Згідно пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» від 05 квітня 2001 року №2346-III, кошти існують у готівковій формі (формі грошових знаків) або у безготівковій формі (формі записів на рахунках у банках).

Відповідно до пунктів 6.1, 6.2 статті 6 вказаного Закону банки мають право відкривати рахунки резидентам України (юридичним особам, їх відокремленим підрозділам, фізичним особам), нерезидентам України (юридичним особам-інвесторам, представництвам юридичних осіб в Україні та фізичним особам). Особи, визначені в п. 6.1 цієї статті, мають право відкривати рахунки в будь-яких банках України відповідно до власного вибору для забезпечення своєї господарської діяльності і власних потреб.

При цьому, суд виходить з положень статті 190 Цивільного кодексу України. Так, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Статтею 179 цього ж Кодексу зазначено, що річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Таким чином, наявність самого рахунку в банку, за відсутності на ньому жодних коштів чи цінностей не породжує цивільні права та обов`язки. Сам рахунок без наявності на ньому коштів не може бути власністю громадянина, оскільки рахунок це є засіб, механізм, спосіб безготівкового здійснення розрахунків, отримання готівки чи інший спосіб розпорядження коштами, що на ньому знаходяться за волевиявленням власника цих коштів.

Суд зазначає, що безготівкові кошти розглядаються у доктрині банківського права як такі, що можуть бути об`єктом права власності внаслідок юридичної фікції, яка передбачає також визнання того, що безготівкові кошти знаходяться на відповідному рахунку у банку. Можливість ініціювати операції стосовно безготівкових коштів в іншому місці, окрім як у банку, у якому відкрито відповідний рахунок, не суперечить цій юридичній фікції, яка закріплена також у Законі України «Про виконавче провадження», у якому йдеться про кошти, які перебувають на рахунках боржника у банках.

Зазначений висновок суду узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові № 905/3542/15 від 10 вересня 2018 року (п. 19).

Отже, грошові кошти у безготівковій формі, наявні на рахунку, відкритому у банківській або небанківській фінансовій установі, є майном у розумінні чинного законодавства, при цьому місце розташування фінансової установи, в якій відкрито рахунок, не є місцезнаходженням майна особи, на ім`я якої цей рахунок відкритий, так як рахунки (або електронні гаманці), на яких обліковуються кошти та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою відповідних платіжних інструментів, не є окремими речами чи їх сукупністю - фактично вони є засобом обліку руху грошових коштів та призначені для виконання клієнтами платіжних систем певних операцій.

Відповідно до абзацу 4 пункту 3 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» у разі пред`явлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби або приватного виконавця за місцезнаходженням майна боржника до заяви про примусове виконання рішення додається документальне підтвердження, що майно боржника (грошові кошти на рахунках в банках або інших фінансових установах) знаходиться(яться) на території, на яку поширюється компетенція органу державної виконавчої служби, або в межах виконавчого округу приватного виконавця.

Згідно з пунктами 3 та 21 частини 3 статті 18 Закону №1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; отримувати від банківських та інших фінансових установ інформацію про наявність рахунків та/або стан рахунків боржника, рух коштів та операції за рахунками боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком.

Відповідно до частини 5 зазначеної статті під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Так згідно пункту 4 розділу ІІІ наказу Міністерства юстиції України № 512/5 від 02 квітня 2012 року «Про затвердження Інструкції з організації примусового виконання рішень» виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа.

Відповідно до пункту 10 частини 4 статті 4 Закону №1404-VIII виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю.

Судом встановлено, що стягувачем за виконавчим написом є ПАТ «БАНК ФОРВАРД», рахунок боржника відкритий в цьому ж банку, відсутність коштів на рахунку позивача не спростована і банк про їх наявність не зазначає в заяві про примусове виконання рішення.

Крім того, суд зазначає, що ПАТ «БАНК ФОРВАРД», при зверненні до відповідача із заявою про примусове виконання виконавчого напису, не просить накласти арешт на рахунок позивача, який відкритий саме у цьому банку, що дає підстави дійти висновку щодо відсутності на ньому коштів, що належать позивачу.

З огляду на те, що саме матеріальні цінності, майно, кошти можуть бути об`єктом стягнення, а не рахунок у банку, суд приходить висновку, що відповідачем порушені вимоги частини 2 статті 24 Закону № 1404, оскільки підстави для відкриття виконавчого провадження щодо стягнення коштів з відповідача у м. Києві - відсутні.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись частиною 4 статті 73 КАС України, якою передбачено , що суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування, судом не взято до розгляду документи виконавчого провадження № 60601304, подані відповідачем 26 травня 2020 року, адже зазначене виконавче провадження не стосується позивача та предмету спору у даній справі.

З урахуванням вищевикладеного, відповідач не довів правомірність оскаржуваної постанови по ВП № 60812211, внаслідок чого суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до квитанції № 0.0.1703282226.1 від 13 травня 2020 року позивачем сплачено судовий збір в сумі 840,80 гривень.

Частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У спірних відносинах відповідач в силу вимог Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» у відношенні до позивача здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі закону, а відтак в розумінні пункту 7 частини 1 статті 4 КАС України приватний виконавець виконавчого округу міста Києва Павелків Т.Л. є суб`єктом владних повноважень.

Враховуючи те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати, понесені позивачем в сумі 840,80 гривень при зверненні до суду, підлягають стягненню на його користь за рахунок відповідача.

Керуючись статтями 32, 139, 243 – 246, 268-272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни місце знаходження: вул. Юрія Поправки, буд. 6, м. Київ, 02094), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Акціонерне товариство «Банк Форвард» (місце знаходження: вул. Саксаганського, буд. 105, Голосіївський район, м. Київ, 01032), про визнання протиправною та скасування постанови від 06 грудня 2019 року за ВП № 60812211 – задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни про відкриття виконавчого провадження № 60812211 від 06 грудня 2019 року, на підставі виконавчого напису №6609 від 01 листопада 2019 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Незнайка Євгена Вікторовича, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Форвард» заборгованості в сумі 41460,34 гривень.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Павелків Тетяни Леонідівни на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 26 травня 2020 року.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 272 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Зазначений строк обчислюється з урахуванням виключень, передбачених пунктом 3 Розділу VI «Прикінцеві положення» КАС України (в редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)»).

Суддя І.С. Молочна