Приговор № 89476708, 27.05.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17603/19

№ 1-кп/638/876/20

В И Р О К

іменем України

27 травня 2020 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.,

секретаря Рижикової В.Г.,

за участю прокурора Антоненко Д.С.,

представника потерпілого Вишневецького Ю.О.,

потерпілого ОСОБА_1 ,

обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12019220000000987 від 03.07.2019 року за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, військовозобов`язаного, з середньою освітою, не одруженого, має на утриманні доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , працюючого за трудовою угодою на будівництві різноробочим, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в:

03 липня 2019 року приблизно о 00 годині 10 хвилин ОСОБА_2 , керував технічно справним автомобілем ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_4 , на якому рухався у м. Харкові по вул. Клочківській з боку вул. Полтавський шлях у напрямку пров. Класичного зі швидкістю 25 км./год. Під час руху по вказаній вулиці, в районі перехрестя з Бурсацьким узвозом водій ОСОБА_2 , діючи з необережності не переконавшись у безпеці, рухаючись на зелене світло світлофора, виїхав на перехрестя, змінив напрямок свого руху, виконуючи маневр повороту наліво, чим грубо порушив вимоги п.п.10.1 та 16.6 Правил дорожнього руху України, згідно з якими: п.10.1 перед початком руху, перестроюванням та будь - якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.16.6 повертаючи ліворуч або розвертаючись при зеленому сигналі основного світлофора, водій нерейкового транспортного засобу зобов`язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються у зустрічному напрямку прямо чи праворуч, не надав дорогу мотоциклу «Lifan LF-10L», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався також на зелене світло світлофора у зустрічному напрямку по своїй смузі зі сторони пров. Класичного в напрямку вул. Полтавський шлях та допустив зіткнення з вказаним мотоциклом. Внаслідок дорожньо – транспортної пригоди водій мотоциклу ОСОБА_1 згідно висновку судово – медичної експертизи № 12-14/486-А/19 від 22.08.2019 року отримав: тяжке тілесне ушкодження у вигляді відкритого перелому середньої третини лівої гомілки; тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості по критерію тривалості розладу здоров`я у вигляді закритого перелому лівої стегнової кістки із зсувом. Порушення правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_2 виразилися в тому, що він, керуючи технічно справним автомобілем ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1 , проявив необачність та не переконався в безпеці своїх дій, при зміні напрямку керованими ним автомобіля, повертаючи ліворуч при зеленому сигналі основного світлофора, створив перешкоду іншим учасникам дорожнього руху, а саме не надав дорогу мотоциклу«Lifan LF-10L», р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_5 , який рухався в зустрічному напрямку по своїй полосі руху, та виїхав на перехрестя, де допустив зіткнення вказаних транспортних засобів, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження та тілесне ушкодження середнього ступеню тяжкості. Дії водія ОСОБА_2 згідно висновків судово - автотехнічних експертиз № 7/1029/1030СЕ-19 від 28.10.2019 року та № 7/1038/1037СЕ-19 від 28.10.2019 року перебувають у прямому причинному зв`язку з подією та наслідками, що настали.

Обвинувачений ОСОБА_2 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав, розкаявся у вчиненому та показав, що 03 липня 2019 року у нічний час рухався на автомобілі ВАЗ 21102, номерний знак НОМЕР_1 , по вул.. Клочківській у бік «Центрального ринку» в м. Харкові, займав ліву смугу руху біля Соборного узвозу за ним їхав автомобіль «Субару Форестер» червоного кольору. Перед перехрестям вказаний автомобіль «Субару» різко почав здійснювати обгін, почав змінювати полосу руху, він рефлекторно повернув кермо вліво, в останній момент побачив мотоцикл та почав екстрено гальмувати, однак не зміг уникнути зіткнення з цим мотоциклом під керуванням потерпілого. Він викликав поліцію та швидку медичну допомогу. В подальшому він приїжджав до лікарні, де перебував потерпілий, пропонував матеріальну допомогу матері потерпілого, мав намір оплатити лікування, однак сума, яку остання вказала була завеликою. Щодо цивільного позову - покладався на розсуд суду, зазначив про намір сплачувати збитки за рішенням суду.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні показав, що за вищевказаних обставин рухався на мотоциклі на зелене світло світлофора, різко з`явився автомобіль ВАЗ 21103, застосував екстрене гальмування, однак трапилося зіткнення, він вилетів через руль свого транспортного засобу на правий край дороги. Приїхала швидка медична допомога, його було доставлено до лікарні, де перебував 21 день, за цей час він мав 2 операції. Матеріальна шкода визначена у розмірі 98000 грн., що підтверджують чеки на придбання медичних препаратів, вартість 2 штифтів, перебування в лікарні, 3 рази перебував на апараті штучної вентиляції легенів. Моральну шкоду оцінено потерпілим у 100000 грн. На теперішній час він має проблеми з ушкодженою ногою та головою, також йому у майбутньому ще потрібне оперативне втручання з приводу заміни штифтів.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі (окрім цивільного позову), щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їхньої позиції немає; останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За встановлених обставин, дії ОСОБА_2 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, оскільки він вчинив дії, що виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху, особою яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставину, що пом`якшує покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 66 КК України, судом встановлено щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_2 , згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

В судових дебатах представник потерпілого просив призначити обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 8 років з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 роки, посилаючись на те, що ОСОБА_2 фактично не визнав вину, ухиляється від покарання, не відшкодував збитки, стежить за життям потерпілого через соціальні мережі, відсутнє каяття, останній є негідною людиною.

Суд відхиляє доводи представника потерпілого, оскільки вони спростовуються дослідженими доказами у справі згідно яких ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого злочину, щиро розкаявся, намагався та пропонував матері потерпілого сплатити лікування, однак сума матеріальної шкоди була дуже великою, разом з тим вказав на відшкодування шкоди у розмірі визначеному судовим рішення. Окрім того, ОСОБА_2 має на утриманні доньку 2014 року народження, батьків похилого віку, є єдиним годувальником в родині, своєї вини не спростовує, що мав місце даний злочин розкаявся.

Враховуючи фактичні обставини справи, характер вчиненого злочину, відношення ОСОБА_2 до вчиненого злочину, ураховуючи особу винного, а також матеріали, що його характеризують, зокрема, останній на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, суд вважає за необхідне обрати ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, але, з урахуванням обставин справи та особи винного, суд дійшов висновку, що його перевиховання та виправлення можливі без відбування покарання та вважає за доцільне призначити ОСОБА_2 покарання із застосуванням ст. 75 КК України, однак з позбавленням права керувати транспортними засобами.

Крім того, 03.02.2020 року, потерпілим ОСОБА_1 подано цивільний позов до обвинуваченого ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення з ОСОБА_2 суму моральної шкоди у розмірі 95075,1 грн. та стягнення з страхової компанії ПАТ «НАСК «Оранта» матеріальної шкоди – 110957 грн. та моральної шкоди 4924,9 грн.

В судове засідання представник співвідповідача ПАТ «НАСК «Оранта» не з`явився, надіславши суду письмовий відзив на позов потерпілого, згідно якого просив відмовити у його задоволенні, посилаючись на незаконність та необґрунтованість; на відсутність заяв з боку потерпілого на адресу страхової компанії з приводу відшкодування шкоди, що передбачено діючим законодавством України. Також, потерпілим не надано пошкоджений транспортний засіб для огляду страховику, відсутні докази щодо вартості ремонту мотоциклу, не врахована сума франшизи – 2000 грн. Щодо відшкодування моральної шкоди представник співвідповідача вказав про нечитаємість чеків, що надані цивільним позивачем на обгрунтування розміру шкоди, не надано доказів на підтвердження витрат на лікування потерпілого.

В судовому засіданні прокурор просив задовольнити цивільний позов в межах доведеності, потерпілий та його представник просили задовольнити цивільний позов в повному обсязі посилаючись на доведеність всіх обставин; обвинувачений покладався на розсуд суду.

Суд, дослідивши матеріали заявленого цивільного позову, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно – правова відповідальність за шкоду заподіяну за участю транспортного засобу ВАЗ 21103, номерний знак НОМЕР_1 станом на дату ДТП застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта» згідно полісу серія НОМЕР_3 , страхова сума за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю складає 200 000 грн., за шкоду, заподіяну майну – 100 000 грн.

Ухвалюючи обвинувальний вирок, суд враховує положення ст. 129 КПК України та бере до уваги доведеність підстав та розміру заявленого цивільного позову.

Крім того, відповідно до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому вказаним законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Враховуючи викладене, суд вважає доведеними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо відшкодування матеріальної шкоди, а саме: витрат, понесені ОСОБА_1 на лікування та реабілітацію у сумі 87451,70 гривень, оскільки позивачем надані відповідні розрахункові документи (допустимі докази), які підтверджують розмір понесених витрат.

Разом з тим, суд відмовляє у задоволенні вимог про відшкодування матеріальної шкоди у розмірі 12458 грн. – вартість ремонту пошкодженого мотоциклу «Lifan LF-10L», р.н. НОМЕР_2 , оскільки належних та допустимих доказів на обґрунтування вказаної суми завданої шкоди суду не надано.

Також, судом визнано неналежними та недопустимими докази та у зв`язку з цим відмовлено в задоволенні вимог про відшкодування збитків, що понесені потерпілим на лікування в частині тих квитанцій, які є нечитаємими та такими, що не стосуються ушкоджень та захворювання потерпілого, а саме льодяники він кашлю, засоби від застуди, риніту, геморою, простирадло, медичні обстеження без вказання особи у м. Дніпро.

За наведених підстав, суд вважає, що підлягають стягненню на відшкодування матеріальної шкоди з ПАТ «НАСК «Оранта» 87451,70 гривень.

Щодо відшкодування моральної шкоди з ОСОБА_6 судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої.

Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає обґрунтованою суму цивільного позову в частині стягнення моральної шкоди у сумі 50 000 грн.

При цьому, суд враховує положення ст. 261 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а саме, що страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю (5% від 87451,70 = 4372,58).

Таким чином, ураховуючи викладене, суд стягує з ОСОБА_2 на корить ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 45627,42 грн. а з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь потерпілого – 4372,58 грн. (50 000,00 – 4372,58 = 45627,42)

Доводи страхової компанії в частині не звернення потерпілого із заявою про настання страхового випадку суд відхиляє, виходячи з нижченаведеного, що узгоджується з правовою позицію, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справі № 465/4621/16-к

Обов`язок відшкодування шкоди, завданої дорожньо-транспортною пригодою, у тому числі, якщо йдеться про вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, обумовлений не порушенням певного договірного зобов`язання, а фактом спричинення шкоди майну, здоров`ю та життю людини.

Застосування положень Закону«Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у кримінальному судочинстві не повинно суперечити його засадам і обмежувати права потерпілого.

Право особи у випадку завдання шкоди кримінальним правопорушенням, передбаченим ст. 286 КК України, порушене саме фактом заподіяння такої шкоди. А тому особа вправі самостійно обирати способи відшкодування такої шкоди. Це також узгоджується зі статтями 15, 16 ЦК України.

Законодавець передбачає дві підстави для виплати страхового відшкодування потерпілому. Перша з них - передбачена статтею 35 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Шкода може бути відшкодована на підставі звернення потерпілого до страховика за умови подання ним відповідної заяви про таке відшкодування.

Інший спосіб передбачає можливість звернення за відшкодуванням до суду з вимогою до страховика про відшкодування шкоди та ухвалення відповідного судового рішення. Так, згідно з пунктом 36.1. статті 36 Закону рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду у разі, якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку.

Протилежний підхід, який ставив би у залежність право потерпілого на компенсацію за результатами кримінального провадження від попереднього звернення чи незвернення з заявою до цих осіб, призвів би до істотного обмеження, чи навіть повного нівелювання його права на судовий захист у кримінальному процесі, встановленого статтею 128 КПК України.

У постанові колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26 березня 2018 року у справі № 910/426/17 суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій і зазначив таке: «потерпіла особа не зобов`язана звертатися до особи, у якої застраховано цивільно-правову відповідальність заподіювача шкоди. Таке право, враховуючи висновок, викладений у рішенні Конституційного Суду України від 9 липня 2002 року № 15-рп/2002, може бути реалізоване безпосередньо шляхом подання відповідного позову до суду. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами в залежність від використання суб`єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов`язком особи, яка потребує такого захисту».

У системному зв`язку зі статтею 36 положення підпункту 37.1.4 пункту 37.1 статті 37 цього Закону щодо неподання заяви про страхове відшкодування впродовж установлених цим пунктом строків як підстави для відмови у відшкодуванні стосуються випадків, коли впродовж цих строків потерпілий взагалі не здійснював волевиявлення, спрямованого на одержання компенсації - не звертався ані до страховика (або МТСБУ), ані до суду. Якщо ж особа впродовж цих строків подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.

Крім цього, у підпункті 37.1.3 пункту 37.1. статті 37 вищезазначеного Закону передбачено іншу підставу для відмови у відшкодуванні - невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на його отримання, своїх обов`язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо-транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди.

Таким чином, у зазначеній нормі втілено загальний принцип недопустимості формального підходу до вирішення питання про здійснення або нездійснення компенсації і надання пріоритету зовнішній формі юридично значущих дій або бездіяльності над їх змістом і наслідками. Адже підставою для відмови у відшкодуванні визнаються не будь-які порушення регламентованої цим законом процедури, а лише ті, що призвели до неможливості встановлення обставин, які мають істотне значення для вирішення питання про наявність чи відсутність підстав для здійснення виплат і визначення їх розміру.

Водночас у межах кримінального провадження за ст. 286 КК України факт, обставини ДТП, особа, винна у її настанні, характер і розмір завданої шкоди встановлюються судом як обставини, що мають істотне значення для кримінальної справи і належать до предмету доказування. Тобто в цьому разі незвернення потерпілого безпосередньо до МТСБУ або страховика жодним чином не перешкоджає з`ясуванню обставин, з якими законодавець пов`язує підстави для виплати відшкодування.

Крім того, при ухваленні обвинувального вироку, суд враховує положення ч. 2 ст. 124 КПК України.

Судові витрати за проведення судової транспортно – трасологічної експертизи № 7/775/776 СЕ-19 від 07.10.2019 року – 3140,20 грн.; судової автотехнічної експертизи № 7/1029/1030СЕ-19 від 28.10.2019 року – 1884,12 грн.; судової автотехнічної експертизи № 7/1036/1037СЕ-19 від 28.10.2019 року – 1884,12 грн. судової транспортно – трасологічної експертизи № 7/1097СЕ-19 від 31.10.2019 року – 1256,08 грн., суд покладає на обвинуваченого.

При вирішенні питання про речові докази, суд враховує положення ст. 100 КПК України та залишає автомобіль марки ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1 , за належністю власнику.

Керуючись статтями 124, 370, 374, 394 КПК України, суд

у х в а л и в:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 1 рік.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням із встановленням іспитового строку тривалістю в 2 роки.

Відповідно до вимог ст.76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.

Цивільний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 87451,70 грн., моральну шкоду – 4372,58 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 45627,42 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати за проведення судової транспортно – трасологічної експертизи № 7/775/776 СЕ-19 від 07.10.2019 року – 3140,20 грн.; судової автотехнічної експертизи № 7/1029/1030СЕ-19 від 28.10.2019 року – 1884,12 грн.; судової автотехнічної експертизи № 7/1036/1037СЕ-19 від 28.10.2019 року – 1884,12 грн. судової транспортно – трасологічної експертизи № 7/1097СЕ-19 від 31.10.2019 року – 1256,08 грн.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 05.07.2019 року на автомобіль марки ВАЗ 21103, р.н. НОМЕР_1 , та повернути власнику за належністю.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Головуючий: