Решение № 89456401, 18.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 травня 2020 р. Справа№200/2431/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Тарасенка І.М.,

при секретарі судового засідання: Ковальової А.В.,

розглянувши в порядку загального провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії. Просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області відносно не перерахунку пенсії ОСОБА_1 як інваліду ІІІ групи (особа з інвалідністю внаслідок війни) причина – захворювання, так одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення починаючи з 26.06.2017 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області перерахувати пенсію ОСОБА_1 , як інваліду ІІІ групи (особа з інвалідністю внаслідок війни, причина – захворювання, так одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, починаючи з дати звільнення – 29.06.2017 року; стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 заборгованість з 19.04.2019 року по 30.06.2019 року у загальній сумі 5936,32 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що йому було переглянуто розмір пенсії по інвалідності з 19 квітня 2019 року, але при перегляді пенсії не було враховане, що інвалідність по підставам відображеним у постанові № 79 від 28.02.2019 року починається з часу звільнення зі служби – 29.06.2017 року. Отже, позивач вважає, що підвищення пенсії повинно відбутись з 29.06.2017 року, оскільки відбулись зміни відносно інвалідності, а саме відбулась заміна ІІІ групи інвалідності, причина – захворювання, так пов`язані з проходженням служби в поліції з втратою працездатності 55% на ІІ групу інвалідності, причина – захворювання, так одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з втратою працездатності 55%.

10 березня 2020 року відкрито провадження по справі та її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження.

09 квітня 2020 року відповідач надав суду відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, оскільки абзацом першим частини першої статті 35 Закону України № 1058 встановлено, що у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дати відповідної зміни. 20 травня 2019 року головним управління отримано виписку з акту огляду МСЕК № 065097. Відповідно до вказаної довідки встановлена третя група інвалідності з 19 квітня 2019 року, змінено причину отримання інвалідності на «Захворювання одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпечення її проведення». Головним управління 05 червня 2019 року здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки МСЕК з 19 квітня 2019 року (дати, яка визначена актом МСЕК). Відповідач вказує на те, що він здійснив перерахунок пенсії позивачу у точній відповідності до даних, які визначені довідкою МСЕК № 065097 (з дати встановлення нової причини інвалідності 19 квітня 2019 року). Отже, відповідач зазначає, що він не має повноважень на власний розсуд змінювати відомості, які містить вказаний акт МСЕК, тому позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Представники сторін до судового засідання не з`явились, про місце, дату та час розгляду справи повідомлені належним чином

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є одержувачем пенсії по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262 від 09 квітня 1992 року з 30 червня 2017 року.

Судом із матеріалів справи встановлено, що позивач з 2003 року по 2017 роки проходив службу в органах внутрішніх справ. З 07.11.2015 року проходив службу на посаді начальника відділу у складі управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області та наказом ГУ НП в Донецькій області від 29.06.2017 року № 302 о/с, ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції за п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу – за рішенням медичної комісії).

06 липня 2017 року Головним управлінням Національної поліції в Донецькій області позивачу видане направлення на МСЕК.

09 серпня 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності (інвалід армії, згідно пенсійного посвідчення).

30 січня 2019 року до Медичної (військово – лікарської) комісії був направлений лист щодо перегляду постанови та винесення нової постанови про встановлення причинного зв`язку захворювання, як колишньому начальнику відділу у складі управління кримінальної поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, з виконанням службових обов`язків в зоні АТО, внаслідок чого позивачем були отримані захворювання у зв`язку з чим надане ІІІ групу інвалідності.

На звернення позивача, йому була надана відповідь лікарем, Головою медичної комісії ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» Цигульвової М.С ОСОБА_2 у якій значиться «Постанова у новій редакції та експертно – медична документація за результатами лікарської експертизи ВЛК ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області» будуть направлені до Центральної медичної (військово – лікарської) комісії МВС України порядку контролю правомірності встановлення причинного зв`язку захворювань колишнім особам рядового та начальницького складу ОВС, поліцейських з безпосередньою участю в антитерористичній операції, забезпечення її проведення для затвердження або не затвердження (лист від 28.02.2019 року № 33/25/6-16).

28 лютого 2019 року ДУ «ТМО МВС України по Донецькій області», медичною (військовою – лікарською) комісією було прийнято Постанову № 79, Дія якою починається з часу звільнення зі служби 29.06.2017 року та якою відокремлені захворювання: одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення; пов`язані з проходження служби в поліції.

Відповідно до вищевказаної постанови позивачу було проведено додатковий огляд та видано довідку до акту огляду МСЕК (серія 12ААБ № 065097), якою визначене ІІІ групу інвалідності, причина інвалідності: захворювання, так, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення (інвалід внаслідок війни, згідно пенсійного посвідчення).

На підставі вищевказаного, позивачу було переглянуто розмір пенсії по інвалідності.

Згідно листа № ГО-8097628/2 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 09.08.2019 року, позивач отримував підвищення у розмірі 5572,83 грн.

Згідно листа Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області № 8812/03-1 від 22.08.2019 року, у відповідач існує заборгованість перед ОСОБА_1 , проте не вказані строки її погашення.

Отже, 20 травня 2019 року Головним управління отримано виписку з акта огляду МСЕК № 065097, відповідно до якої позивачу встановлена третя група інвалідності з 19 квітня 2019 року, змінено причину отримання інвалідності на «захворювання одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення».

Відповідачем 05 червня 2019 року здійснено перерахунок пенсії позивачу на підставі вказаної довідки МСЕК з 19 квітня 2019 року (дати, яка визначена актом МСЕК). Розмір пенсії станом на червень 2019 року встановлено в розмірі 8962,14 грн. Доплата за період з 19 квітня 2019 року по 30 червня 2019 року встановлена у розмірі 5936,32 грн. Дана виплата буде здійснюватись за окремим фінансуванням на означені цілі. Пенсія з липня 2019 року позивачу виплачується в повному обсязі.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 58 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-VІ повноваження щодо призначення та виплати пенсій покладено на Пенсійний фонд України.

Згідно з пунктом 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015 року за № 40/26485, головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі – головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України.

Відтак, повноваження щодо призначення та перерахунку пенсії позивача відноситься до компетенції відповідача – Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.

Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи дії відповідача щодо не перерахунку пенсії позивачу, як інваліду ІІ групи (особа з інвалідністю внаслідок безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, починаючи з дати звільнення – 29.06.2017 року, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі виплачується з дня зміни групи інвалідності.

Якщо особі встановлено інвалідність нижчої групи, пенсія виплачується за попередньою групою до кінця місяця, в якому змінено групу інвалідності.

У разі визнання особи, яка пройшла повторний огляд, здоровою пенсія виплачується до кінця місяця, по який встановлено інвалідність.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» пенсії по інвалідності особам, які мають право на пенсію за цим Законом, призначаються в разі, якщо інвалідність настала в період проходження ними служби або не пізніше трьох місяців після звільнення зі служби, або якщо інвалідність настала пізніше тримісячного терміну після звільнення зі служби, але внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Даної позиції дотримується Верховний Суд у своїй постанові від 19.03.2019 року у справі № 806/1952/18.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

В пункті 31 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волошин проти України» (№ 15853/08) та пункті 22 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бацаніна проти Росії» (№ 3932/02) зазначено, що принцип рівності сторін вимагає «справедливого балансу між сторонами», і кожній стороні має бути надано відповідну можливість для представлення своєї справи в умовах, що не ставлять її у суттєво невигідне становище порівняно з її.

Відповідно до положень пункту 25 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» (№ 63566/00), пункту 13 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Петриченко проти України» (№ 2586/07) та пункту 280 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (№42310/04), суд зобов`язаний оцінити кожен специфічний, доречний та важливий аргумент, а інакше він не виконує свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції.

Крім цього у пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини від 15 листопада 2007 року по справі «Бендерський проти України» (№ 22750/02) вказано, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлі обставин кожної справи (… ). Конвенція не гарантує захист теоретичних та ілюзорних прав, а гарантує захист прав конкретних та ефективних (…). Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.

З огляду на вищевказане, суд приходить до висновку, що при перегляді пенсії ОСОБА_1 , у зв`язку із наданням позивачу постанови № 79 від 28.02.2019 року відповідачем не було враховано, що інвалідність по підставам відображеним у вказаній постанові починається з часу звільнення зі служби, а саме з 29.06.2017 року. Тобто, відбулись зміни відносно інвалідності, а саме відбулась заміна ІІІ групи інвалідності з причини захворювання, пов`язаного з проходженням служби в поліції з втратою працездатності 55% на ІІІ групу інвалідності, причина – захворювання, одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення з втратою працездатності 55%.

Отже, підвищення пенсії ОСОБА_1 повинно було відбутись з 29.06.2017 року.

Щодо посилання відповідача на порушення ОСОБА_1 строку подання позову, суд зазначає наступне.

В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).

Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).

Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов, не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).

Застосовуючи строки у зазначеній сфері, потрібно розрізняти право особи на соціальний захист та право особи на судовий захист. Право на соціальний захист особи реалізується відповідним суб`єктом владних повноважень, як правило, органом пенсійного фонду за зверненням такої особи з проханням надати певний статус та здійснити відповідні виплати. У випадку якщо особа вважає, що існує спір у публічно-правовій сфері стосовно реалізації її права на соціальний захист, зумовлений протиправними рішеннями, діями або бездіяльність суб`єкта владних повноважень, така особа може звернутися до адміністративного суду з позовом, що буде уже способом реалізації права на судовий захист. Згідно з Конституцією України право особи на соціальний захист гарантується, в першу чергу, статтею 46, а право на судовий захист, зокрема, - статтями 55 та 124.

Строки у сфері соціального захисту застосовує відповідний суб`єкт владних повноважень або суд, у випадку, визнання рішення, дії чи бездіяльності відповідного суб`єкта протиправними та задоволення позову особи. У свою чергу, строк на звернення до суду застосовується виключно судом, як правило, на етапі прийняття рішення про відкриття провадження в адміністративній справі. Строк звернення до суду стосується виключно питання прийняття до розгляду або відмови у розгляді позовних вимог по суті, але не застосовується для прийняття рішення про задоволення чи не задоволення таких вимог, а також періоду протягом якого такі вимоги підлягають задоволенню.

Суд також виходить з того, що у триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи. Прикладом таких правовідносин є правовідносини, що виникають у сфері реалізації прав громадян на соціальних захист (пенсійне забезпечення, виплата заробітної плати тощо).

Важливо, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, пов`язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежно також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.

Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб`єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, крім якщо інше прямо не передбачено законом.

При застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в пергу чергу, з боку держави.

Неможливість обмеження шестимісячним строком обов`язку України як держави забезпечити реалізацію громадянином України свого конституційного право на соціальний захист, підтверджується, також встановленим статтями 256 та 257 Цивільного кодексу України трирічним строком позовної давності, який означає строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. У протилежному випадку, обов`язок громадянина, зокрема, у формі майнового зобов`язання перед державою підлягав б судовому захисту протягом 3 років, а такий ж обов`язок держави перед громадянином - 6 місяцями.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключно законом, які приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Верховна Рада України може змінити закон лише виключно законом.

Згідно з частиною третьою статті 51 Закону України № 2262-ХІІ перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком.

Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що строкового обмеження стосовно виплати пенсії у визначеному законодавством розмірі за минулий час, яку особа не отримувала у зв`язку з непроведенням перерахунку пенсії з вини відповідного суб`єкта владних повноважень, немає.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 25 травня 2016 року у справі № 164/1904/14-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду, зокрема, від 24 квітня 2018 року у справі № 646/6250/17, від 30 жовтня 2018 року у справі № 493/1867/17, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).

Отже, позиція відповідача, щодо порушення строку звернення до суду позивачем не відповідає судовій практиці Верховного Суду.

Щодо посилання ГУ ПФУ в Донецькій області в своєму відзиві на позовну заяву, на те, що суд не може підміняти державний орган рішення якого оскаржується, приймати замість рішення, яке визнається протиправним, інше рішення, яке б відповідало закону, та давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень, оскільки такі дії виходять за межі визначених йому повноважень законодавцем, суд вказує наступне.

Згідно листа № 8812/03-1 від 22.08.2019 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області за період часу з 19.04.2019 року по 30.06.2019 року ОСОБА_1 нарахована заборгованість у розмірі 5936,32 грн. Відповідачем у даному листі було вказано, що така заборгованість не закладена до бюджету Пенсійного фонду та буде здійснюватись за окремим фінансуванням на означені цілі.

Отже, відповідач фактично визнає свою заборгованість перед ОСОБА_1 .

У разі встановлення порушень норм права, які регулюють спірні відносини, суд має визнати такі дії протиправними і стягнути з відповідача нараховану заборгованість.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Вищого адміністративного суду України від 28 травня 2013 року по справі № 2а-9043/11/0170/13 (К/9991/28713/12) та ухвалі Окружного адміністративного суду м. Києва у справі № 640/20098/18 від 02.10.2019 року.

Крім того, Європейський Суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що предмет і мета Конвенції, як інструменту захисту прав людини потребують такого тлумачення і застосування її положень, завдяки яким гарантовані нею права були б не теоретичними чи ілюзорними, а практичними та ефективними (пункт 53 рішення у справі «Ковач проти України», пункт 59 рішення у справі «Мельниченко проти України», пункт 50 рішення у справі «Чуйкіна проти України»).

У відповідності до ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Оцінивши наявні в матеріалах справи письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 2-15, 19-20, 42-48, 72-77, 90, 139, 118, 159-165, 199, 205, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про зобов`язання вчинити дії щодо перерахунку пенсії – задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) відносно не перерахунку пенсії ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) як інваліду ІІІ групи (особа з інвалідністю внаслідок війни) причина – захворювання, так одержане під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення починаючі з 29.06.2017 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) перерахувати пенсію ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ), як інваліду ІІІ групи (особа з інвалідністю внаслідок війни), причина – захворювання, так одержане під час безпосередньої участі антитерористичній операції, забезпечення її проведення, починаючи з дати звільнення – 29.06.2017 року.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (місцезнаходження: 84122, Донецька область, м. Слов`янськ, площа Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) на користь ОСОБА_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) заборгованість з 19.04.2019 року по 30.06.2019 року у загальній сумі 5936,32 грн.

Вступна та резолютивна частина рішення виготовлена та проголошена у судовому засіданні 18 травня 2020 року.

Повний текст рішення виготовлений 27 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Але не більше строку дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України щодо запобігання поширення короновірусної хвороби.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя І.М. Тарасенко