Постановление суда № 89382176, 22.05.2020, Добропільський міськрайонний суд Донецької області

22.05.2020

227/1941/20

УХВАЛА

22 травня 2020 року м. Добропілля

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі

Головуючого судді Левченка А.М.,

за участі

секретаря судового засідання Черкасової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М. про самовідвід у кримінальному провадженні № 62019050000000476 від 19.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ

19 травня 2020 року до суду надійшов обвинувальний акт (з додатками) у кримінальному провадженні № 62019050000000476 від 19.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М.

21 травня 2020 року суддею Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М. заявлено про самовідвід.

Суддя, сторони кримінального провадження в судове засіданні не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду заяви про самовідвід повідомлялись. Від прокурора надійшло клопотання про розгляд заяви про самовідвід без його участі.

Дослідивши заяву про самовідвід судді Любчик В.М., суд дійшов наступних висновків.

Так, в обгрунтування поданої заяви суддею зазначено, що обвинуваченим у справі є ОСОБА_1 , із ним та його близькими родичами суддя та її сім`я тривалий час підтримує дружні відносини, їх пов`язують спільні близькі друзі та знайомі.

Враховуючи наведене, з метою забезпечення об`єктивного та неупередженого розгляду справи безстороннім судом і запобігання безпідставних звинувачень з боку учасників процесу щодо необ`єктивності та упередженості в розгляді вказаної справи, суддя вважає доцільним заявити собі самовідвід в порядку п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя підлягає відводу, визначений частиною 1 ст. 75 КПК України та ст. 76 КПК України.

Пунктом 4 частини першої статті 75 КК України передбачено, що суддя не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 80 КПК України, за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, суддя зобов`язані заявити самовідвід. Заяви про відвід можуть бути заявлені як під час досудового розслідування, так і під час судового провадження.

Згідно з ч. 1. ст. 1 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. (ст. 2 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»)

Право на подання заяви про самовідвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об`єктивності та неупередженості розгляду справи.

Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. (ст. 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»)

Згідно зі ст. 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру, або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, рішення якого є джерелом права в Україні, існування безсторонності повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності. У контексті суб`єктивного критерію особиста безсторонність судді презюмується, поки не доведено протилежного.

У п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді зазначається, що суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Вимога «безсторонності», згідно з судовою практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справах «Білуха проти України», «Салов проти України», « ОСОБА_2 і Мартенко проти України», «Фельдман проти України») характеризується двома критеріями: перший полягає у намаганні визначити особисте переконання судді у конкретній справі, а другий - у з`ясуванні того, чи забезпечив суддя достатні гарантії для виключення будь-якого розумного сумніву з цього приводу у сторін.

Згідно вимог п. 12 висновку № 1 (2001) Консультативної ради європейських суддів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів від 01.01.2001 року, при винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв`язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки зі сторони сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільним від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежної судової влади буде підірвана.

Відповідно до вимог ст. 15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з`їздом суддів України 22 лютого 2013 року, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат справи.

Відповідно ж до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06 вересня 2005 року, одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип правової впевненості, який передбачає, що коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду.

Згідно ч. 1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, представник персоналу органу пробації, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Враховуючи наведене, з метою недопущення недовіри до суду збоку учасників процесу та будь-яких інших осіб, вважаю, що заява судді Любчик В,М. про самовідвід підлягає задоволенню.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 75, 80, 81 КПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ

Заяву судді Добропільського міськрайонного суду Донецької області Любчик В.М. про самовідвід у кримінальному провадженні № 62019050000000476 від 19.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України – задовольнити.

Кримінальне провадження № 62019050000000476 від 19.04.2019 року за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, передати до канцелярії суду для повторного автоматизованого розподілу відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя А.М. Левченко