Решение № 8933970, 18.07.2008, Пересипський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Суворовський районний суд м. Одеси)

Україна

Суворовський районний суд міста Одеси

Справа №2-1379

2008 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2008 року Суворовський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді Гудіної Н.І. при секретарі Мельніченко А.О.

розглянув у відкритому суд вому засіданні в місті Одесі справу за позовом

ОСОБА_1 до Одеського вир бничог хіміко-фармацевтичного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю « Біостимулятор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати,

Установив:

Позивач звернувся з позовом до Одеського вир бничого хімік -фармацевтичного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю « Біостимулятор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, мотивуючи свої вимоги тім, що з 09.03.05 року згідно з наказом №44/ок від 09.03.05 року він працював на Одеському виробничому хімік -фармацевтичному підприємстві ТОВ «Біостимулятор» на посаді начальника ремонти -будівельного відділу.

17.10.07 року згідно з наказом №240/ок від 16.10.07 року він звільнився з підприємства за власним бажанням.

На день звільнення у ТОВ «Біостимулятор» переді ним виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 10754,07 грн. Знаючи про це він 15 10.07 року написав заяву на ім'я генерального директора з проханням провести розрахунки з ним на день звільнення з роботи.

Однак, у день звільнення йому видали трудову книжку та довідку про заборгованість по заробітній платі. Тільки 02.11.07 року на й го рахунок було перераховано 637, 85 грн. по погашенню заборгованості.

Таким чином, на сьогоднішній день заборгованість ТОВ «Біостимулятор» складає 10116,22 грн.

Згідно зч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним ргану належних звільненому працівник ві сум у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно д роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, наведених у п. 20 постан ви від 24.12.99 року №13 "Про практику застосування судами законодавства пр оплату праці", установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж вік у цей день не був на роботі, -наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановления рішення, якщо роботодавець не доведе, що в цьому немає його вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідач порушив названі нормативні акти України.

Його середньомісячна заробітна плата складає 1570,70 грн. На час подання позовної заяви середній заробіток за період затримки розрахунку склав: 1570,70 : 30 х 41 = 2146,62грн.

Компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати у зв'язку із інфляцією склали 238,52 грн. Розрахунок викладений у Додатку №1.

Конституція України встановила: «Стаття 28. Кожен має право на повагу до його гідності. Стаття 43. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.»

Статтею 237-1 КЗпП України передбачено, що відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, коли порушення його законних прав призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя. Пленум Верховного Суду України в п. 13 постанови від 31.03.95 р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (з наступними змінами та доповненнями) зазначив, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконне звільнення тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків або змушує докладати додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок відшкодувати моральну (немайнову) шкоду покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

У зв'язку із затримкою виплати заробітної плати у нього порушилися нормальні життєві стосунки, які виразилися у тому що він кожен день ходив на роботу, витрачаючи на дорогу, обіди, одяг гроші. Він повинен утримувати сім'ю, забезпечувати дружині та синові нормальні життєві умови. Однак, він цього у повній мірі робити не міг, оскільки відповідач йому не виплачував його заробітну плату. Крім того, він взяв кредит на споживчі цілі, розраховуючи сплачувати його із своєї заробітної плати. Виплачувати кредит відповідно до кредитного договору № 014/0075/74/63222 від 16 серпня 2006 року (Додаток №2) йому не було з чого. Це змушувало його докладати додаткових зусиль для того, щоб знайти кошти для оплати кредиту, позичати гроші у знайомих та друзів. Це ставило його у скрутне становище, йому було совісно перед сім'єю, близькими та рідними, тому, що він практично знаходився на їх утримані. Він став погано спати, у нього почалися головні болі, подавлений стан, погіршилося самопочуття. Не виплата заробітної плати - це приниження моєї гідності, не повага до мене, як до працівника та громадянина. Таким чином порушення його законних конституційних прав на повагу до його гідності та на своєчасне одержання належної йому заробітної плати стало причиною завданих йому моральних страждань.

Він вважає, що відповідач має відшкодувати йому моральну шкоду, яку він оцінює у розмірі 10000 грн.

Він вимушений був звернутися за юридичною допомогою. Послуги адвоката склали 1500 грн., які також необхідно стягнути з відповідача.

Вивчив матеріали справи, вислухав пояснення позивача, який в судовому засіданні уточнив позовні вимоги, та прохав на стягнення заборгованості по заробітної платі в сумі 10314,30 грн., вислухав думку відповідача, який позов визнав, суд дійшов до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав:

В судовому засіданні встановлене наступне:

З 09.03.05 року згідно з наказом №44/ок від 09.03.05 року позивач працював на Одеському виробничому хіміко-фармацевтичному підприємстві ТОВ «Біостимулятор» на посаді начальника ремонтно-будівельного відділу.

17.10.07 року згідно з наказом №240/ок від 16.10.07 року він звільнився з підприємства за власним бажанням.

На день звільнення у ТОВ «Біостимулятор» переді ним виникла заборгованість по заробітній платі у розмірі 10314,30 грн.( л.с. 9-15,38,53)

Таким чином, суд дійшов до висновку про те, що з відповідача на користь позивача повинно бути стягнена заробітна плата в сумі 10314,30 грн.

Крім того, з відповідача на користь держави повинно бути стягнене державне мито в сумі 103,14 грн., та витрати на інформаційно - технічне забезпечення в сумі 30 грн.

Керуючись ст.ст. 10,11, 57,60,61, 212-215,218 ЦПК України, ст.ст 47,116,115 КЗпП України , ст. 21 Закону України «Про оплату праці», суд,-

Вирішив :

Позов ОСОБА_1 до Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю « Біостимулятор» про стягнення заборгованості з виплати заробітної плати задовольнити.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю « Біостимулятор» на користь ОСОБА_1 стягнути заробітну плату в сумі 10314,30 грн.

Стягнути з Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю « Біостимулятор» на користь держави державне мито в розмірі 103,14 грн.

Стягнути Одеського виробничого хіміко-фармацевтичного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю « Біостимулятор» 30 грн. - витрати на інформаційно - технічне забезпечення на рахунок: Терріторіальне управління державної судової адміністрації в Одеській області; Код фінансової установи -828011; Назва фінансової установи - Управління Державного Казначейства у Одеській області; Рахунок № 37315008000123; Вид рахунка - поточний; Ідентифікаційний код за ЄДПРОУ: 26302945.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду через суд Суворовського району міста Одеси шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, або в порядку ч. 4 ст.295 ЦПК України.