Решение № 89291889, 19.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2020 р. Справа№200/3060/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хохленкова О.В. розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що вона перебуває на обліку у Торецькому об`єднаному Управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як отримувач пенсії згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11.

03 липня 2009 року їй була призначена пенсія за вислугу років згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 в розмірі 73% місячного заробітку за відповідною посадою прокурора, розмір якої з того часу та дотепер складає 2807,66 грн.

Після призначення пенсії вона з роботи не звільнялась, працювала та працює на посадах прокурора та прирівняних до них посадах, безперервно з 09.07.1998 року по теперішній час.

Згідно довідки прокуратури Донецької області від 09 січня 2020 року її стаж роботи в органах прокуратури на вказану дату становить 21 рік 05 місяців 29 днів.

31.01.2020 року вона звернулась до Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням, вислуги років.

06.02.2020 року Торецьким об`єднаним Управлінням Пенсійного фонду України Донецької області прийнято рішення №164 про відмову в перерахунку пенсії за вислугу років, мотивуючи тим, що на даний момент не визначено механізму перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

Вважає дії Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо відмови у перерахунку їй пенсії, протиправними, що є підставою для скасування рішення №164 від 06.02.2020 року.

Просить суд визнати протиправним рішення №164 від 06 лютого 2020 року Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку у зв`язку із збільшенням вислуги років, пенсії, призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 згідно заяви ОСОБА_1 від 31.01.2020 року №485.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року перерахунок призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 пенсії, згідно заяви від 31.01.2020 року №485 на підставі документів пенсійної справи у зв`язку із збільшенням вислуги років, виходячи з повних 20 років роботи на посадах прокурорів, що складає 90 відсотків суми чинного заробітку, вказаного у довідці прокуратури Донецької області від 09.01.2020 №18-85-34.

Ухвалою суду від 19 березня 2020 року суд відкрив провадження у справі, призначивши до розгляду на 21 квітня 2020 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

13.04.2020 року від позивачки через канцелярію суду надійшла заява про заміну одної позовної вимоги іншою.

Просить, другу вимогу викладену в позовної заяви викласти в наступної редакції:

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року перерахунок призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 пенсії, згідно заяви від 31.01.2020 року №485 у зв`язку із підвищенням заробітною плати прокурорським працівникам та збільшення вислуги років, виходячи з повних 20 років роботи на посадах прокурорів, що складає 90 відсотків суми чинного заробітку, вказаного у довідці прокуратури Донецької області від 31.03.2020 року № 18-524 вих-20.

16 квітня 2020 року відповідач надав через канцелярію відзив на позовну заяву, відповідно до якого просив суд відмовити у задоволені позовних вимог.

Свою позицію відповідач вмотивовував тим, що з 03.07.2009 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Дзержинську Донецької області (з 31.05.2018 року - Торецьке ОУПФУ) та отримувала пенсію за вислугу років, призначену згідно із Законом України від 05 листопада 1991 року №1789-Х1І «Про прокуратуру» (далі - Закон України № 1789).

13.08.2018 року ОСОБА_1 звернулась до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - Торецьке ОУПФУ) із заявою про перехід на пенсію за віком згідно Закону України від 09 липня 2003 року №1058-1V «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058).

Пенсію за віком ОСОБА_1 згідно Закону України № 1058, було призначено з 13.08.2018 року.

Рішенням Конституційного Суду України Другий Сенат від 13 грудня 2019 року визнано, що положення частини двадцятої статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами (далі - Закон України № 1697), визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частина 20 статті 86 Закону України № 1697, підлягає застосуванню в первинній редакції:

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент і виникнення нрава на перерахунок.

Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

14.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Торецького ОУПФУ із заявою про поновлення пенсії за вислугу років згідно ст.50-1 Закону України № 1789. Виплату пенсії за вислугу років, призначену згідно Закону України «Про прокуратуру», поновлено з 14.01.2020 року.

31.01.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Торецького ОУПФУ із заявою № 485 про перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням вислуги років згідно Закону України «Про прокуратуру».

Зважаючи на те, що частина 20 статті 86 Закону України № 1697, підлягає застосуванню в первинній редакції лише з 13.12.2019, рішенням Торецького ОУПФУ від 06.02,2020 року № 164 ОСОБА_1 відмовлено в перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням вислуги років відповідно до Закону України від 14.10.2014 року № 1697-VI1 «Про прокуратуру» (далі - Закон України № 1697). у зв`язку з відсутністю механізму проведення даного перерахунку.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року перерахунок призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 пенсії, згідно заяви від 31.01.2020 року №485 у зв`язку із підвищенням заробітною плати прокурорським працівникам та збільшення вислуги років, виходячи з повних 20 років роботи на посадах прокурорів, що складає 90 відсотків суми чинного заробітку, вказаного у довідці прокуратури Донецької області від 31.03.2020 року № 18-524 вих-20, відповідач зазначає, що ця довідка не досліджувалася та не могла досліджуватися при прийнятті оскаржуваного рішення від 06 лютого 2020 року №164, тому що вона була видана після прийняття рішення.

На цих підставах в позовних вимогах просить відмовити.

21 квітня 2020 року позивачка в судове засідання не з`явилася. Була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Суд відклав розгляд справи на 19 травня 2020 року.

19 травня 2020 року позивачка в судове засідання не з`явилася. Була повідомлена належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи. Надала клопотання про розгляд справи в її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 є громадянкою України про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 . Місце реєстрації, згідно паспортних даних АДРЕСА_1 (а.с.29-32).

Відповідачем є Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області яке є юридичною особою код ЄДРПОУ 42170475 та суб`єктом владних повноважень.

Позивач є пенсіонером за вислугу років, про що свідчить пенсійне посвідчення серії НОМЕР_3 та перебуває на обліку у відповідача (а.с.28).

Згідно даних трудової книжки позивачки вона з 10.07.1998 року по теперішній час працює в органах прокуратури на посадах помічника прокурора міста, заступника прокурора міста, прокурора місцевої прокуратури (а.с.20-27).

31 січня 2020 року позивачка звернулася до відповідача із заявою№485 про перерахунок пенсії у зв`язку із збільшенням вислуги років (а.с.17).

Рішенням № 164 від 06.02.2020 року управлінням вирішено відмовити позивачки у перерахунку пенсії із збільшенням вислуги років (а.с.19).

Із встановлених обставин вбачається, що між позивачем та відповідачем, як фізичною особою та суб`єктом владних повноважень, виник публічно-правовий спір у сфері соціального захисту, з приводу правомірності відмови в перерахунку пенсії.

Вирішуючи спірні правовідносини суд виходив з наступного.

Згідно приписів ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до приписів пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих було визначено статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі - Закон № 1789-ХІІ).

Згідно із частиною 4 ст. 50-1 Закону №1789-ХІІ (в редакції чинній на момент призначення позивачу пенсії) працівникам, які не мають вислуги 20 років, якщо стаж служби в органа прокуратури становить менше 10 років, після досягнення чоловіками 55 років при страховому стажі 25 років і більшу, а жінками - 50 років при страховому стажі 20 років і більше, пенсія призначається у розмірі пропорційному кількості повних років роботи на прокурорських посадах з розрахунку 80 відсотків місячного заробітку за 20 років вислуги. За кожний рік страхового стажу понад 25 років для чоловіків і 20 років для жінок пенсія збільшується на один відсоток місячного заробітку, з якого вона обчислюється.

У ході судового розгляду справи судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, та не заперечується сторонами, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та з липня 2009 року та отримує пенсію за вислугу років згідно із Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ із розрахунку 73% складових заробітної плати.

Частиною тринадцятою статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ визначено що обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до частині вісімнадцятої ст.50-1 Закону № 1789 призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на

день його звільнення з роботи.

14.10.2014 року було прийнято новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ), який набрав чинності з 15.07.2015 року.

Згідно із частиною двадцятою статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Надалі, Законом України «Про внесення змін та визначення такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 № 76-VІІІ (далі - Закон № 76-VІІІ, набрав чинності 01.01.2015) до частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ та до частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ внесено зміни, зокрема, вказані частини викладено у однакових редакціях: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Постановою Верховного Суду від 24.04.2019 року у справі № 826/8546/18 залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.11.2018 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 31.01.2019, якими визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України в частині неприйняття порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури та зобов`язано Кабінет Міністрів України протягом 30 днів з дня набрання рішенням законної сили вжити заходів та прийняти рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

При цьому, Верховний Суд звернув увагу, що Кабінет Міністрів України протягом тривалого часу ухиляється від прийняття рішення про встановлення порядку та умов перерахунку пенсій працівникам прокуратури, необхідність прийняття яких Законом покладено саме на Уряд.

Неприйняття Кабінетом Міністрів України нормативно-правового акта, який би визначав умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури, не може бути підставою для відмови пенсіонеру у такому перерахунку, оскільки це порушує статтю 22 Конституції України.

До повноважень Кабінету Міністрів України законодавець відніс право визначати умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури без закріплення на законодавчому рівні відповідних критеріїв, чим поставив у залежність фінансування пенсійного забезпечення прокурорів від виконавчої влади. Таке нормативне регулювання призводить до втручання виконавчої влади в діяльність органів прокуратури, а також до недотримання конституційної вимоги щодо здійснення органами державної влади своїх повноважень у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України.

Але, рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 у справі № 3-209/2018(2413/18, 2807/19) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Пунктом 3 установлено такий порядок виконання цього Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: «20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Тобто, рішенням Конституційного суду України від 13.12.2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визначено, що працівник прокуратури, який досяг передбаченого законом віку для припинення повноважень після здійснення професійної діяльності протягом визначеного строку, набуває право на отримання пенсії. Пенсійне забезпечення таких працівників здійснюється відповідно до статті 86 Закону.

Конституційний Суд України констатував, що питання пенсійного забезпечення прокурорів, у тому числі умови та порядок перерахунку призначених їм пенсій, має визначати Верховна Рада України законом, а не Кабінет Міністрів України підзаконним актом.

Враховуючи міжнародні стандарти діяльності органів прокуратури та юридичні позиції Конституційного Суду України, метою нормативного регулювання, зокрема питань соціального захисту працівників прокуратури, є уникнення втручання інших органів влади в діяльність прокуратури з метою додержання принципу поділу влади та закріплення виключно на рівні закону питань пенсійного забезпечення працівників прокуратури.

Таким чином, підсумовуючи вищевикладене, суд вважає необґрунтованим посилання відповідача у рішенні про відмову в перерахунку пенсії на відсутність роз`яснень Пенсійного фонду які б надали можливість здійснення перерахунку пенсії.

Таким чином, відповідач повинен був провести перерахунок раніше призначеної пенсії на підставі заяви позивача від 31.01.2020 року № 485, документів пенсійної справи у відповідності до частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII з урахуванням рішення Конституційного суду України від 13.12.2019 № 7-р(ІІ)/2019 року.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені положення, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.02.2020 року № 164 «Про відмову в перерахунку пенсії у зв`язку із збільшенням вислуги років» ухвалене Торецьким об`єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.

Що стосується позивної вимоги про зобов`язання відповідача провести позивачці з 01 лютого 2020 року перерахунок призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 пенсії, згідно заяви від 31.01.2020 року №485 у зв`язку із підвищенням заробітною плати прокурорським працівникам та збільшення вислуги років, виходячи з повних 20 років роботи на посадах прокурорів, що складає 90 відсотків суми чинного заробітку, вказаного у довідці прокуратури Донецької області від 31.03.2020 року № 18-524 вих-20, суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося вище, відповідно до частини 20 статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки.

Таким чином, згідно вимог Закону, пенсія працюючим пенсіонерам перераховується, зокрема, у зв`язку із збільшенням вислуги років.

Статтею 152 Конституції України визначено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності. Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Закон України "Про Конституційний Суд України" визначає порядок організації та діяльності Конституційного Суду України, статус суддів Конституційного Суду України, підстави і порядок звернення до нього, процедуру розгляду ним справ і виконання його рішень.

Відповідно статті 91 Закону України "Про Конституційний Суд України" від 13 липня 2017 року № 2136-VIII закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що частина 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами визнана неконституційним і втрачає чинність саме з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення, а саме 13 грудня 2019 року.

Також, судом зазначається, що відповідно до ч.13 ст.86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 № 1697-VII, пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

За своєю правовою природою, відповідно до вищезазначених норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо перерахунку пенсійних виплат із збільшенням вислуги років, виходячи з кількості років відпрацьованих позивачкою на посадах прокурорів та визначення відсотку до сум заробітку прокурора на відповідній посаді із чітким зазначенням сум, що підлягають виплаті, є дискреційним повноваженням та виключною компетенцією уповноваженого органу.

Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.

Отже, дискреційне право органу влади, осіб, уповноважених на виконання функцій держави обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.

Наділивши державні органи та осіб, уповноважених на виконання функцій держави дискреційними повноваженнями, законодавець надав відповідному органу держави та особам уповноважених на виконання функцій держави певну свободу розсуду при прийнятті управлінського рішення.

Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Аналіз норм Кодексу адміністративного судочинства України свідчить про те, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень, оскільки ключовим його завданням є здійснення правосуддя.

До того ж, довідка прокуратури Донецької області від 31.03.2020 року № 18-524 вих-20 була отримана позивачкою вже після початку розгляду цієї адміністративної справи і тому не долучалася нею до заяви від 31.01.2020 року № 485 і не була досліджена територіальним органом Пенсійного фонду при прийнятті ним оскаржуваного рішення.

Тому, в цій частині позовна вимога підлягає частковому задоволенню та зобов`язанню відповідача провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року перерахунок призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 пенсії, згідно заяви від 31.01.2020 року №485 на підставі документів пенсійної справи, з урахуванням правової позиції суду, викладеної в рішенні.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші протии Україн" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В зв`язку з вищевикладеним суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивачки частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

У відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тож, сплачена позивачем сума судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань.

Керуючись Конституцією України та Кодексом адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Торецького об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення №164 від 06 лютого 2020 року Торецького об`єднаного Управління Пенсійного фонду України Донецької області про відмову ОСОБА_1 у перерахунку у зв`язку із збільшенням вислуги років, пенсії, призначеної згідно Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 згідно заяви ОСОБА_1 від 31.01.2020 року №485.

Зобов`язати Торецьке об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області провести ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року перерахунок призначеної відповідно до Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року №1789-Х11 пенсії, згідно заяви від 31.01.2020 року №485 на підставі документів пенсійної справи та з урахуванням правової позиції суду, викладеної в даному рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Торецького об`єднаного управління Пенсіонного фонду України Донецької області (85200, Донецька область, м. Торецьк, вул.. Дружби, 22, код ЄДРПОУ 42170475) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) суму судового збору в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті 19 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної

сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя О.В. Хохленков