Решение № 89285366, 07.05.2020, Вітовський районний суд Миколаївської області (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд Миколаївської області)

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №477/1109/18

Провадження №2/477/146/20

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року м. Миколаїв

Жовтневий районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Козаченка Р.В., із секретарем судового засідання - Бітюковою С.В.,

розглянувши в судовому засіданні питання судових витрат у цивільній справі

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,

третя особа - Вітовський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області

про визнання батьківства та стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

24 травня 2018 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, в якому просила визнати відповідача ОСОБА_2 батьком дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування свого позову вказувала, що з січня по квітень 2011 року мала близькі, сімейні стосунки із ОСОБА_2 , від яких у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася дочка ОСОБА_3 . Але на час народження дочки їх відносини вже припинилися і він не бажав подавати спільну з нею заяву про реєстрацію її народження, тому батьком дочки він зареєстрований не був, а реєстрація про батька була вчинена відповідно до положень ст. 135 СК України.

Крім того просила стягнути з відповідача аліменти на її користь на утримання дитини в розмірі 1/4 частини всіх його доходів щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян на кожну дитину.

Рішенням суду від 22 квітня позов був задоволений частково: визнано ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і до актового запису про народження дитини внесено зміни щодо батьківства, а також стягнуто аліменти з відповідача на користь позивачки на утримання їх дочки ОСОБА_3 в розмірі 1/6 частини всіх його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 24 травня 2018 року і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання рішення суду про стягнення аліментів в межах платежу за один місяць.

Крім того резолютивною частиною рішення призначено судове засідання з розгляду питання про розподіл судових витрат на 07 травня 2020 року 10:00.

В призначений час та день в судове засідання з`явилися представники сторін, з яких представник позивачки наполягала на стягненні з відповідача судових витрат, а представник відповідача заперечувала частково на по їх задоволенню, зазначивши, що позов визначався частково, тому не було підстав для затягування розгляду справи та призначати генетичну експертизу для підтвердження батьківства.

Суд, заслухавши думку представників сторін, перевіривши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, в підпункті 2 пункту 2 частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що мінімальна ставка судового збору за подання фізичною особою вимоги як майнового, так і немайнового характеру складає 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З врахуванням подання позову в 2018 році мінімальна ставка за майновою вимогою та за немайновою вимогою складала 704 грн 80 коп.

В той же час, відповідно до підпункту 3 пункту 1 частини 6 Закону України "Про судовий збір" позивачі звільняються від сплати судового збору у справах про стягнення аліментів.

Таким чином позивачкою було вірно сплачено судовий збір при поданні позову тільки за однією немайновою вимогою - щодо визнання батьківства.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, з врахуванням задоволення позову за цією вимогою та з врахуванням часткового задоволення позову за вимогою щодо стягнення аліментів, з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню судові витрати у виді судового збору за вимогою про визнання батьківства в сумі 704 грн. 80 коп. та на користь держави в такій же сумі - за матеріальною вимогою про стягнення аліментів.

Крім того, представником позивачки було надано розрахунок судових витрат у виді витрат на правову допомогу в сумі 5000 грн, який включав наступні витрати: 1000 грн. - на складання позовної заяви, 500 грн. - складання заяви про виклик свідків, 500 грн. - складання заяви про призначення експертизи, 3000 грн. - участь адвоката в судових засіданнях. Окрім розрахунку було надано квитанцію до прибуткового касового ордеру про сплату нею її представниці 5000 грн. 21 травня 2018 року, акт прийняття-передачі наданих послуг від 22 квітня 2020 року.

Підпунктом 1 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що судових витрат у виді витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать і витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Також ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави; за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат; для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

В частині 4 цієї ж статті передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами; обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ЦПК України).

Відповідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України у резолютивній частині рішення зазначається також про розподіл судових витрат.

Також, п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи із зазначених вимог закону, з врахуванням часткового задоволення позовних вимог, та враховуючи тривалість розгляду і поведінку позивачки та її представника під час розгляду справи, зокрема неодноразові заяви про перенесення засідань, суд вважає необхідним постановити додаткове рішення про стягнення з відповідача сплачених позивачкою судових витрат на правничу допомогу в розмірі 75 %, що складає 3750 грн. від 5000 грн.

Оскільки питання про судові витрати при ухвалені рішення по суті вимог вирішено не було, тому воно підлягає вирішенню шляхом ухвалення додаткового рішення.

З врахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 141, 258, 259, 263-265, 370 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Ухвалити в справі додаткове рішення щодо розподілу судових витрат.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , понесені нею судові витрати в загальній сумі 4454 грн. 80 коп, зокрема: витрат на судовий збір, сплачений при поданні позову до суду, в сумі 704 (сімсот чотири) грн 80 коп, та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3750 (три тисячі сімсот п`ятдесят) грн.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду через Жовтневий районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення та після закінчення карантину, визначеного Кабінетом міністрів України.

Сторони в справі:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , паспорт серії НОМЕР_1 виданий Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 06 серпня 2002 року, ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , паспорт серії НОМЕР_3 , виданий Жовтневим РВ УМВС України в Миколаївській області 20 січня 2003 року.

Суддя Р.В. Козаченко