Решение № 89183649, 13.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2020 р. Справа№200/3121/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кочанова П.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, в якому просить суд:

- визнати вимогу №Ф-192818-45У від 16.05.2019 року винесену Головним управлінням ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки) протиправною;

- скасувати вимогу №Ф-192818-45У від 16.05.2019 року винесену Головним управлінням ДФС у Донецькій області про сплату боргу (недоїмки);

- скасувати борг в сумі 25 257,40 грн. нарахований Головним управлінням ДФС у Донецькій області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним було отримано постанову державного виконавця Авдіївського міського відділу ДВС ГТУ юстиції у Донецькій області про відкриття виконавчого провадження від 17.10.2019 року №60325185 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 25 257,40 грн. на підставі вимоги Головного управління ДФС у Донецькій області №Ф-192818-45У від 16.05.2019 року. Позивач не погоджується із винесеною податковим органом вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192818-45У від 16.05.2019 року, посилаючись на дію Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року № 1669-VII, Указу Президента України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, яким введене в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України». Окрім того, зазначає, що відповідачем були допущені порушення під час складання вимоги, а саме відсутній вказаний період за який нараховано суму та не зазначено найменування акту перевірки та від якої дати, відсутні зазначення з чого складається сума боргу.

Позивач не погоджується з вимогою відповідача та просить суд визнати вимогу протиправною та скасувати її, та скасувати суму боргу.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги залишено без руху.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали, позивачем надана заява про поновлення процесуального строку.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 березня 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 200/3121/20-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги. Клопотання позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено. Визнано причини пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними та поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги.

22 квітня 2020 року через відділ документообігу та архівної роботи суду, відповідачем надано відзив на адміністративний позов ОСОБА_1 , в якому останній заперечив проти задоволення позовних вимог позивача. В обґрунтування заперечень зазначив про те, що згідно облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів заборгованість позивача, станом на 30.04.2019 становила 25 257,40 грн. На підставі цих даних було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 №Ф-192818-45, згідно вимог чинного законодавства. Також зазначив, що пунктом 28 Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII, який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України № 1669-VII. Вищевказані зміни до Закону № 2464-VI внесені Законом № 1669-VI втратили чинність згідно із Законом № 911-VIII, з 01.01.2016 року, отже з цього періоду будь - які пільги для платників єдиного внеску відсутні. Окрім того, зазначає, що 30.04.2018 року на офіційному веб-сайті Президента України було розміщено новину про те, що президент ОСОБА_2 підписав Указ, яким завершується АТО і починається операція Об`єднаних сил із забезпечення національної безпеки і оборони. Тобто, Президент України офіційно оголосив про завершення АТО. Окрім того, вважає вимогу позивача про коригування облікових даних шляхом зменшення боргу з ЄСВ безпідставною, оскільки за позивачем не встановлена будь-яка з обставин, визначених ч.7 ст. 25 Закону №2464.

На підставі зазначеного, просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Згідно з нормами статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом встановлено наступне.

Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, про свідчить паспорт серії НОМЕР_1 , виданого 12 грудня 1997 року, РНОКПП НОМЕР_2 .

З 05 лютого 1998 року зареєстрований як фізична особа-підприємець номер запису: 2 253 017 0000 000787.

16.03.2020 року припинено підприємницьку діяльності номер запису: 22530060010000787, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Під час здійснення підприємницької діяльності, позивач перебував на обліку в Головному управлінні ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Ясинуватсько-Авдіївська ДПІ (м.Авдіївка).

Судом встановлено, що 16 травня 2019 року відповідно статті 25 Закону України «Про збір та обік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VІ та на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, відповідачем була винесена вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ф-192818-45-У станом на 30 квітня 2019 року, відповідно до якої за позивачем рахується заборгованість зі сплати єдиного внеску у розмірі 25 257,40 грн., з яких недоїмка у сумі 25 257,40 грн.

Згідно розрахунку суми вимоги, борг у розмірі 25 257,40 грн. складається з наступних нарахувань:

- 20.10.2014 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №4545111/ev від 20.10.2014 терм.спл.20.10.2014 на суму 422,65 грн.,

- 20.01.2015 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №136211/ev від 20.01.2015 терм.спл.20.01.2015 на суму 1 267,95 грн.,

- 20.04.2015 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №960212/ev від 20.04.2015 терм.спл.20.04.2015 на суму 1 267,95 грн.,

- 20.07.2015 року Нараховано єдиного внеску платникам спрощ.форми Нарахування єдиного внеску №1753354/ev від 20.07.2015 терм.спл.20.07.2015 на суму 1 267,95 грн.,

- 09.02.2018 року Нараховано розрахункову суму єдиного внеску за рік Нарахування єдиного внеску №34917/ ev від 09.02.2018 терм.спл. 09.02.2018 на суму 8448,00 грн.,

- 19.04.2018 року Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч.на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №6164439/ev від 19.04.2018 терм.спл.19.04.2018 на суму 2 457,18 грн.

- 19.07.2018 року Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч.на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №7547369/ev від 19.07.2018 терм.спл.19.07.2018 на суму 2 457,18 грн.

- 19.10.2018 року Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч.на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №8943395/ev від 19.10.2018 терм.спл.19.10.2018 на суму 2 457,18 грн.

- 21.01.2019 року Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч.на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №191468/ev від 21.01.2019 терм.спл.21.01.2019 на суму 2 457,18 грн.

- 19.04.2019 року Нараховано ЄВ ФОП, в т.ч.на спрощеній системі та фермерам Нарахування єдиного внеску №3110853/ev від 19.04.2019 терм.спл.19.04.2019 на суму 2 457,18 грн.

17 жовтня 2019 року головним державним виконавцем Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області відкрито виконавче провадження №60325185 про примусове виконання вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192818-45У виданої 16.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ДПС у Донецькій області боргу (недоїмки) у розмірі 25 257,40 грн.

02 листопада 2019 року заступником начальника відділу Авдіївського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області винесено Постанову про арешт коштів боржника при примусовому виконанні вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-192818-45У виданої 16.05.2019, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунках, що належать ОСОБА_1 .

В матеріалах справи наявна Довідка, видана виконкомом Орлівської сільської ради, Ясинуватського району Донецької області в тому, що ПП ОСОБА_1 з 2015 року підприємницьку діяльність не здійснює, будівлі та споруди- знаходяться в зоні проведення АТО з червня 2014 року по теперішній час та постраждали при обстрілах.

Згідно Довідки від 03.02.2020 року Авдіївського відділення поліції Покровського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, 22.01.2020 року зареєстровано заяву від ОСОБА_1 за фактом пошкодження будинків за адресою: АДРЕСА_1 внаслідок артобстрілу в період часу з серпня 2014 року до січня 2016 року та відомості за фактом терористичного акту були долучені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015050140000009 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.258 КК України.

В матеріалах справи також є наявним Акт обстеження нерухомого майна пошкодженого внаслідок проведення антитерористичної операції.

Окрім того, Довідкою від 11.03.2020 року №461 виконкомом Орлівської сільської ради, Ясинуватського району Донецької області засвідчено те, що ОСОБА_1 з червня 2015 року по теперішній час фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 .

Згідно інтегрованої картки платника податків, станом на 30.04.2019 року за позивачем рахується податковий борг у сумі 25 257,40 грн.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінюючи обґрунтованість заперечень відповідача, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон № 2464).

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов`язані сплачувати єдиний внесок (пункт 10 частини першої статті 1 Закону № 2464).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 7 Закону № 2464 єдиний внесок нараховується: для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 6 Закону № 2464 платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Платник єдиного внеску зобов`язаний подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі надсилання звітності поштою вона вважається поданою в день отримання відділенням поштового зв`язку від платника єдиного внеску поштового відправлення із звітністю (пункт 4 частини другої статті 6 Закону № 2464).

Статтею 9 Закону № 2464-VI визначено таке:

- сплата єдиного внеску здійснюється у національній валюті шляхом внесення відповідних сум єдиного внеску на рахунки органів доходів і зборів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів для його зарахування, крім єдиного внеску, який сплачується в іноземній валюті розташованими за межами України підприємствами, установами, організаціями (у тому числі міжнародними) за працюючих у них громадян України та громадянами України, які працюють або постійно проживають за межами України, відповідно до договорів про добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) (абзац перший частини п`ятої);

- єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку (абзац перший частини сьомої);

- платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця. Платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок (абзаци перший, третій частини восьмої);

- єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (абзац перший частини дванадцятої).

Для платників, зазначених у п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сім`ї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом, та не менше за розмір мінімального страхового внеску (п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону № 2464-VI).

Як передбачено нормою частини 12 статті 9 Закону № 2464-VI, єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

З аналізу наведених вище положень законодавства у відповідній сфері правовідносин вбачається, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, базою нарахування єдиного внеску є самостійно визначена платниками сума, що не може бути більшою максимальної величини бази нарахування єдиного внеску та меншою за розмір мінімального страхового внеску.

При цьому, Закон України від 08.07.2010 № 2464-VI не ставить у залежність обов`язок із сплати єдиного внеску від факту отримання чи неотримання в певному звітному періоді фізичною особою - підприємцем, яка перебуває на спрощеній системі оподаткування доходу (прибутку).

Додатково такий підхід підтверджується тим, що для фізичних осіб-підприємців, які перебувають на загальній системі оподаткування, єдиний внесок нараховується на суми доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та не може бути меншим за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток), тобто для таких осіб база нарахування єдиного внеску ставиться в залежність від отриманого доходу (прибутку) в певному звітному періоді.

Закон України №2464-VI звільняє від сплати єдиного внеску лише осіб, які зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини 1 статті 4, та отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом від 04.12.2019 року по справі №440/2149/19.

Так, Верховним Судом було сформовано висновок, відповідно до якого особа, яка зареєстрована як фізична особа-підприємець, проте господарську діяльність не веде та доходи не отримує, зобов`язана сплачувати єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не нижче розміру мінімального страхового внеску незалежно від фактичного отримання доходу лише за умови, що така особа не є найманим працівником. В іншому випадку (якщо особа є найманим працівником), така особа є застрахованою і платником єдиного внеску за неї є її роботодавець, а мета збору єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування досягається за рахунок його сплати роботодавцем.

Суд зазначає, що сплата єдиного внеску є формою участі у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Мета такої участі полягає у гарантуванні особі матеріального забезпечення у разі настання страхового випадку (як то безробіття, тимчасова непрацездатність, нещасний випадок на виробництві чи професійне захворювання, досягнення пенсійного віку тощо).

Також, суд з`ясував, що одним із аргументів, наведених позивачем на обґрунтування протиправності оскаржуваної вимоги відповідача, є, зокрема твердження про нездійснення ним підприємницької діяльності, на що суд зазначає наступне.

Приписами статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» передбачено, що систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші суб`єкти державної реєстрації.

Відповідно до частини 4 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» для державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця подається один з таких документів: 1) заява про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця за її рішенням; 2) ксерокопія свідоцтва про смерть фізичної особи, судове рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою - у разі державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця у зв`язку з її смертю, визнанням її безвісно відсутньою або оголошенням померлою.

Згідно з частиною 8 статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності.

Як встановлено судом, лише 16.03.2020 року позивачем припинено підприємницьку діяльності номер запису: 22530060010000787, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Тобто, на час винесення відповідачем Вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-192818-45У позивач не вчиняв регламентованих законом дій, які б могли призвести до звільнення його від обов`язку сплачувати єдиний внесок у період протягом якого внесок відповідачем нараховано. Доказів зворотнього позивачем не надано.

За приписами частини четвертої статті 25 Закону №2464-VI орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Відповідно до абзацу другого пункту 2 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.15 №449 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 4.05.18 №469), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 7.05.15 за №508/26953 (надалі - Інструкція №449), у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VII цієї Інструкції.

За змістом пункту 3 розділу VI Інструкції №449 органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо: дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів; платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій); платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Абзацом першим пункту 4 розділу VI Інструкції № 449 визначено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з інформаційної системи органу доходів і зборів за формою згідно з додатком 6 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 7 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи).

Між тим, суд зазначає, що особливістю даної справи є також те, що на час виникнення спірних правовідносин, позивач перебував на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території проведення антитерористичної операції, а тому норми Закону № 2464-VІ необхідно застосовувати з урахуванням норм Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі Закон № 1669).

Зокрема, підпунктом 8 пункту 4 ст. 11 Закону № 1669 розділ VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464 доповнено пунктом 9-3, в наступному 9-4, такого змісту: Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Суд зазначає, що саме факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якими є спірні вимоги.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Пунктом 28 розділу І Закону України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2016 року, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669, але положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 були реалізовані шляхом внесення відповідних змін до Закону № 2464-VІ. Тобто, положення підпункту 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 після набрання ними чинності стали невід`ємною складовою Закону № 2464-VІ, а сам підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону № 1669 вичерпав свою функцію. Аналогічний підхід застосовано Конституційним Судом України в ухвалі від 05 лютого 2008 року у справі № 2-1/2008.

Пункт 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 є діючим на теперішній час, зміни безпосередньо до Закону № 2464-VІ щодо виключення (або викладення в новій редакції) цієї норми не вносились.

Відповідно до ст. 1 Закону № 1669 період проведення антитерористичної операції - час між датою набрання чинності Указом Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України» від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Згідно абзацу 3 п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 перелік населених пунктів, на території яких здійснюється антитерористична операція визначається Кабінетом Міністрів України.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція (втратив чинність), від 02 грудня 2015р. № 1275-р Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м.Маріуполь та м.Авдіївка (Головне управління ДПС у Донецькій області, Покровсько-Добропільське управління, Ясинуватсько-Авдіївська ДПІ (м.Авдіївка)).

Отже, у спірному періоді Позивач був платником єдиного внеску, який перебуває на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території проведення антитерористичної операції, а отже є суб`єктом правовідносин, до яких необхідно застосувати положення п. 9-4 розділу Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2464-VІ.

З аналізу зазначених норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства слідує, що для звільнення платників єдиного внеску від виконання обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону № 2464-VІ, в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції згідно з положеннями пункту 9-4 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VІ достатньо лише факту перебування відповідного платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону № 1669, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014.

Таким чином, судом встановлено, що позивач звільнявся від виконання обов`язків платника єдиного внеску, встановлених ч. 2 ст. 6 Закону № 2464-VІ, починаючи з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції.

30 березня 2018 року Президент України підписав Указ «Про затвердження рішення РНБО» «Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей» №116/2018, яким вводиться в дію рішення РНБО про зміну формату широкомасштабної антитерористичної операції, яка була запроваджена у 2014 році.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про те, що станом на дату розгляду справи по суті Указу Президентом України про завершення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей не приймалось, а вказаний вище нормативно-правовий акт лише змінив формат її проведення.

Відповідно, Позивач є суб`єктом правовідносин, на якого поширюється дія положень пункту 9-4 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2464-VI.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При вирішенні даної справи суд врахував висновки щодо застосування норм матеріального права у подібних відносинах, викладені в постановах Верховного Суду від 13 листопада 2018 року у справі №805/775/16-а, від 30 березня 2018 року у справі № 812/292/18, від 21 вересня 2018 року у справі №805/3636/16-а, від 21 серпня 2018 року у справі №805/826/16-а, від 25 вересня 2018 року у справі №812/89/16, від 30 січня 2018 року у справі № 812/505/17, від 30.03.2018 року у зразковій справі № 812/282/18, які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

За таких обставин, враховуючи приписи Закону України № 1669-VII від 02.09.2014 року «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», вимога відповідача про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-192818-45У на суму 25 257,40 грн. є протиправною та підлягає скасуванню.

Разом із тим, суд критично оцінює посилання позивача на те, що вимога про сплату боргу не містить найменування акту перевірки та його дати, оскільки необхідність направлення платнику єдиного внеску акта перевірки при формуванні вимоги про сплату недоїмки, виникає у податкового органу лише у випадках, визначених абз.2 пункту 3 Розділу VI Інструкції № 449, тобто, у разі коли вимога надсилається за наслідками документальних перевірок, дані яких свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів.

У даному ж випадку, оскаржувана вимога сформована та направлена позивачу з огляду на те, що на кінець календарного місяця у нього була наявна недоїмка зі сплати єдиного внеску. Вказане вбачається з витягу з бази інформаційних даних відповідача.

Таким чином, жодних документальних перевірок в даному випадку не проводилось, а тому необхідність у направленні позивачу акта перевірки у відповідача була відсутня.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Щодо вимоги позивача про скасування боргу в сумі 25 257,40 грн., нарахованого Головним управлінням ДФС у Донецькій області, суд зазначає наступне.

Пункт 9-4 розділу VIІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464 не містить приписів, які б зобов`язували податковий орган не здійснювати повноваження щодо обліку на нарахування ЄСВ, не відображати в інтегрованій картці належних до сплати сум єдиного внеску.

Оперативний облік податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску здійснюється органами ДФС в інформаційній системі органів ДФС здійснюється згідно із Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року № 422.

Відповідно до зазначеного Порядку, з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

Інтегрована картка платника це форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами. Інтегрована картка платника містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу.

Облік нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску відображається в інтегрованій картці платника окремими обліковими операціями в хронологічному порядку. При цьому кожна операція фіксується в окремому рядку із зазначенням виду операції та дати її проведення. Інформаційна система органів ДФС після відображення облікової операції забезпечує автоматичне проведення в інтегрованій картці платника розрахункових операцій.

Пунктом 2 підрозділу 9 розділу ІV Порядку №422 передбачено, що на підставі інформації про початок/продовження у законодавчо встановлені строки процедури адміністративного оскарження (скарга (заява) платника податків) або про початок/продовження процедури судового оскарження нарахована сума податків вважається неузгодженою, а в ІКП відображаються облікові показники (операції) щодо її виключення. У разі якщо за результатами судового оскарження нарахована сума у повному обсязі скасовується, то в ІКП відображення облікових показників щодо поновлення такої суми не проводиться.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині скасування боргу в сумі 25 257,40 грн., оскільки Закон № 2464 не скасовує взагалі обов`язків платників єдиного внеску, а лише на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції дає можливість не виконувати покладені обов`язки, крім того, відсутні підстави вважати, що право позивача буде порушено з боку ГУ ДФС у Донецькій області після набрання законної сили судовим рішенням про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16 травня 2019 року №Ф-192818-45У шляхом відображення в ІКП нарахованої суми єдиного внеску. Задоволення позову в цій частині буде свідчити про вирішення спору, який ще відсутній, тобто на майбутнє, що суперечить засадам адміністративного судочинства та його принципам.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 16.03.2020 року було сплачено судовий збір у розмірі 840,80 грн. за подання до суду адміністративного позову про визнання протиправною та скасування вимоги.

Таким чином, судовий збір у розмірі 840,80 грн. підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь ОСОБА_1 .

Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області №Ф-192818-45У від 16.05.2019 року винесену Головним управлінням ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, 85302, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії,114) про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (ЄДРПОУ: 39406028, 85302, Донецька область, м.Маріуполь, вул.130-ї Таганрозької дивізії,114) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ) судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок гривень) 80 коп.

В іншій частині задоволення позовних вимог - відмовити.

Рішення прийнято в нарадчій кімнаті в порядку письмового провадження 13 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя П.В. Кочанова