Постановление суда № 89178724, 03.02.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Кримінальне провадження №1-кп/760/1719/20

Справа № 760/6018/19

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 січня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючої судді Горбатовської С. А.,

суддів Агафонова С. С., Зелінської М. Б.,

секретаря судового засідання Осадчука Р. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду питання доцільності продовження тримання під вартою ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , обвинувачених у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України,-

за участю сторін:

прокурора Рамус І. В.,

перекладача Дячкової В. М.,

захисників Гулько Ж. В., Мазурка Д. І.,

обвинувачених ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

З 11.11.2019 в провадженні даного складу суду перебуває кримінальне провадження по обвинуваченню ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 289 КК України.

В судовому засіданні стороною обвинувачення оголошений обвинувальний акт.

Судовий розгляд провадження підлягає відкладенню у зв`язку з відсутністю захисника Кузика Т. С.

В судовому засідання на обговорення сторін поставлено питання доцільності продовження тримання обвинувачених під вартою.

Прокурор вважає за доцільне продовжити тримання обвинувачених під вартою, посилаючись на тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень і дані про осіб обвинувачених, що, за позицією прокурора, свідчить про наявність у провадженні ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Сторона захисту ОСОБА_1 і ОСОБА_3 заперечувала проти позиції прокурора, вважаючи за доцільне змінити запобіжні заходи на домашні арешти.

Сторона захисту ОСОБА_2 заперечувала проти розгляду питання про доцільність продовження тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 331 КПК України, вважаючи, що ініціювання судом даного питання буде порушенням принципу диспозитивності, оскільки відсутнє відповідне письмове клопотання прокурора, тому захисник відмовився від висловлення своєї позиції по суті поставленого судом питання.

Вислухавши сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд вважає за доцільне продовжити тримання обвинувачених під вартою з наступних підстав.

Ч. 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює або продовжує запобіжний захід на строк, що не перевищу двох місяців.

Рішення Конституційного суду України від 23.11.2017 у справі № 1-28/17, на яке посилається захист ОСОБА_2 , стосується продовження запобіжних заходів під час підготовчого судового засідання, тобто положень ч. 3 ст. 315 КПК України.

Згідно абз. 8 ч. 4 Рішення Конституційний Суд України вважає, що положення третього речення частини третьої статті 315 Кодексу в частині, що передбачає поширення продовження застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжних заходів у виді домашнього арешту чи тримання під вартою, обраних під час досудового розслідування, без клопотань учасників кримінального провадження, зокрема прокурора, та без перевірки судом обґрунтованості підстав для їх застосування, за яких такі запобіжні заходи були обрані на стадії досудового розслідування, суперечить вимогам частин першої, другої статті 29 Конституції України.

Питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 331 КПК України не було предметом розгляду Конституційного суду України, а тому посилання захисту на мотиви, викладені у наведеному рішенні, є безпідставними.

Слід зазначити, що питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою в порядку, передбаченому ст. 331 КПК України, досліджені ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ. У Постанові № 14 від 19.12.2014 (ч. 2.2.) Пленум ВССУ дійшов висновку, що положення ст. 331 КПК лише вказують на обов`язок суду ініціювати розгляд питання про доцільність подальшого тримання під вартою обвинуваченого за відсутності клопотання прокурора. Розгляд цього питання має відбуватися з обґрунтуванням наявності ризиків у кримінальному провадженні та необхідності подальшого застосування тримання під вартою.

Таким чином, доводи захисту про порушення принципу диспозитивності у разі ініціювання судом питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою в порядку ст. 331 КПК України є необґрунтованими, оскільки при ініціюванні і розгляді вказаного питання суд діє у спосіб і у межах повноважень, передбачених чинним КПК України.

Обвинуваченим пред`явлено обвинувачення у вчиненні тяжких і особливо тяжкого злочинів, вчиненого із застосуванням насильства, і в разі визнання їх винуватими, може бути призначено покарання до дванадцяти років позбавлення волі.

Суд враховує дані про осіб обвинувачених ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , які є громадянами Туркменістану , не мають місця реєстрації і документів на право проживання на території України.

Обвинувачений ОСОБА_3 , хоча і зареєстрований на території України, проте, до затримання за місцем реєстрації не проживав, постійного місця проживання не мав, оскільки договір про оренду житла по АДРЕСА_1 укладений 06.12.2018, тобто після затримання ОСОБА_3 в порядку ст. 208 КПК України у даному кримінальному провадженні.

В матеріалах кримінального провадження відсутні відомості, які б свідчили, що обвинувачені до затримання працювали і мали постійне джерело доходу.

Таким чином, суд вважає актуальним ризик ухилення обвинувачених від суду, оскільки в матеріалах провадження відсутні достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне.

Продовжуючи застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд своїм рішенням забезпечує не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.

Продовження строку тримання під вартою не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Таким чином, враховуючи, що судовий розгляд тільки розпочатий, для запобігання наведеним у цій ухвалі ризикам, суд вважає за доцільне продовжити тримання обвинувачених під вартою.

За викладеним, керуючись ст. 331 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою до 29.03.2020 включно.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_2 під вартою до 29.03.2020 включно.

Продовжити тримання обвинуваченого ОСОБА_3 під вартою до 29.03.2020 включно.

В задоволенні клопотання сторони захисту ОСОБА_3 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Солом`янський районний суд м. Києва протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуюча суддя:

Судді: