Решение № 89109589, 07.05.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 р. Справа№200/1526/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Куденкова К.О., секретар судового засідання: Притула С.С.;

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача-1: не з`явився,

представника відповідача-2: Яковлєва А.С.,

представника відповідача-3: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі, Головного управління ДПС у Донецькій області і Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про стягнення коштів, -

У С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі (далі - відповідач-1, УДКС), в якому просить: - стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України у м. Маріуполі утримані із довічного грошового утримання податок на доходи фізичних осіб в розмірі 71421,68 грн і військовий збір в розмірі 6019,26 грн.

Обґрунтовуючи ОСОБА_1 посилається на протиправне утримання відповідачем податку на доходи фізичних осіб і військового збору із довічного грошового утримання.

Ухвалою суду від 17.02.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, витребувано у відповідача докази.

Ухвалою суду від 12.03.2020 підготовче засідання відкладене, залучені до участі у справі як співвідповідачі Головне управління ДПС у Донецькій області (далі - ГУ ДПС, відповідач-2) і Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області (далі - УПФУ, відповідач-3), витребувані докази.

Ухвалою суду від 02.04.2020 підготовче засідання відкладене, витребувані докази.

Ухвалою суду від 16.04.2020 закрито підготовче провадження і призначено справу до судового розгляду по суті на 07.05.2020.

УДКС надало відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Вважає, що надані позивачем докази є недостатніми, оскільки у своїй сукупності не дозволяють дійти висновку щодо порушення відповідачем-1 майнових прав позивача і спричинення їй матеріальної шкоди. Також вважає, що органи Державної казначейської служби України не повинні нести цивільно-правову відповідальність за неконституційні акти, незаконні рішення, дії посадових або службових осіб органів державної влади.

ГУ ДПС надало відзив на адміністративний позов, в якому посилається на те, що відповідач-2 не є належним відповідачем, оскільки дій чи бездіяльності, якими порушені права, свободи або законні інтереси позивача, не вчиняло і відповідних рішень не приймало.

УПФУ надало відзив на адміністративний позов, яким просить відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Посилається на те, що довічне грошове утримання позивача підлягало оподаткуванню на підставі діючих у спірний період приписів Податкового кодексу України.

Позивач надала пояснення на відзив УПФУ, за змістом якого вважає, що рішення Конституційного Суду України від 27.02.2018№ 1-р/2018 розповсюджується на правовідносини, які виникли до 27.02.2018.

Також УПФУ надало пояснення, за якими в березні 2018 року було здійснено відрахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору з довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 2390,01 грн. Проте, у зв`язку із втратою чинності абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України з 27.02.2018, УПФУ в березні 2018 року була повернута раніше відрахована сума в розмірі 2390,01 грн ОСОБА_1 .

Позивач та представники УДКС і УПФУ до судового засідання не з`явилися, про дату, час і місце судового розгляду були повідомлені належним чином. У позовній заяві позивач зазначила клопотання про розгляд справи без її участі.

Представник ГУ ДПС у судовому засіданні від 07.05.2020 року просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, перевіривши матеріали справи та оцінивши повідомлені сторонами обставини, дійшов наступних висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, що підтверджується копіює паспорта НОМЕР_1 .

Згідно з посвідченням № НОМЕР_3 позивач є суддею у відставці.

З доданих до позовної заяви відомостей УПФУ про відрахування від 09.10.2019 №11192/34-2/03 випливає, що з довічного щомісячного грошового утримання позивача за період з липня 2014 року по березень 2018 року здійснювалося утримання податку на доходи фізичних осіб (всього 71421,68 грн), а з лютого 2015 року по березень 2018 року військового збору (всього 6019,26 грн).

З наданих ГУ ДПС відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів випливає, що з третього кварталу 2014 року по перший квартал 2018 року з довічного щомісячного грошового утримання позивача здійснювалося утримання податку на доходи фізичних осіб.

Також УПФУ надало пояснення, за якими в березні 2018 року було здійснено відрахування податку на доходи фізичних осіб і військового збору з довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 2390,01 грн. Проте, у зв`язку із втратою чинності абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України з 27.02.2018, УПФУ в березні 2018 року була повернута раніше відрахована сума в розмірі 2390,01 грн. ОСОБА_1 .

Зазначене підтверджується витягом з ІКІС ПФУ: підсистеми призначення і виплати пенсії, а також наведеними відомостями з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДПС України про суми виплачених доходів, за якими в першому кварталі 2018 року утримано 4412,32 грн податку на доходи фізичних осіб, тобто 2 206,16 грн за січень 2018 року і 2206,12 грн за лютий 2018 року.

Листом Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві від 27.11.2019 № 14.1-8.10/10549 позивача повідомлено про повернення її заяви від 20.11.2019 щодо виплати утриманих сум і доданих до неї документів без виконання.

Листом УДКС від 26.11.2019 № 02-20/2506 позивача повідомлено про направлення за належністю до ГУ ДПС на розгляд її заяви про повернення податку на доходи фізичних осіб і військового збору.

Листом ГУ ДПС від 27.12.2019 № 37945/10/05-99-54-33 позивачу роз`яснено, що нараховані податковим агентом платнику податків - фізичній особі суми пенсії з 01.01.2015 до 27.02.2018 оподатковувалися податком на доходи фізичних осіб і військовим збором на загальних підставах. Водночас, оскільки положення абзацу першого пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України втратили чинність з 27.02.2018, то починаючи саме з цієї дати нараховані суми пенсій не включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу платника податку.

В ухвалі від 09.12.2019 у справі №9901/593/19 Верховний Суд роз`яснив, що вимоги про стягнення з Державного бюджету України сплачених сум оподаткування довічного грошового утримання як судді у відставці за період з серпня 2015 року до лютого 2018 року відповідно до закону, визнаного неконституційним, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства за загальними правилами підсудності за участі належного відповідача та/або відповідачів (відповідних органів державного казначейства, пенсійного фонду тощо) - суб`єктів владних повноважень, які здійснювали функції щодо виплати суддям щомісячного довічного грошового утримання, а також оподаткування цих сум.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2019 у справі № 686/6775/18 зазначив, що спір виник після звільнення публічного службовця з посади, однак пов`язаний з вирішенням питань, які стосуються його діяльності на публічній службі, такий спір має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, незважаючи на те, що спірні правовідносини фактично виникли після припинення публічної служби.

Частиною 1 ст. 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи є платником податків, що передбачено пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України.

Приписами п. 163.1 ст. 163 Податкового кодексу України визначено, що об`єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Пунктом 164.1 ст. 164 Податкового кодексу України передбачено, що базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Згідно з пп. 164.2.19 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у редакції, чинній з 01.07.2014, встановлено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Відповідно до приписів вказаного пункту, із змінами, внесеними згідно із Законом № 653-VIII від 17.07.2015, у редакції Закону № 1411-VIII від 02.06.2016, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення цього підпункту не застосовується до пенсій, призначених учасникам бойових дій, інвалідам війни та особам, на яких поширюється чинність статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Приписами пп. «е» пп. 165.1.1 п. 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи: сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії не підлягають оподаткуванню чи оподатковуються в країні їх виплати.

Отже, враховуючи визначений Законом України «Про судоустрій і статус суддів» розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, у спірному періоді з липня 2014 року по лютий 2018 року довічне щомісячне утримання позивача включалося до загального оподаткованого доходу фізичних осіб (у частині відповідного перевищення).

Тому УПФУ правомірно утримувало з щомісячного довічного грошового утримання податок на доходи фізичних осіб. При цьому, суд враховує, що утримані в березні 2018 року суми, які зазначені у доданих позивачем відомостях про відрахування, у наступному були їй повернуті.

Крім того, підрозділ 10 розділу XX Податкового кодексу України доповнено пунктом 16-1 згідно із Законом № 1621-VII від 31.07.2014 щодо встановлення військового збору, підпунктами 1.1 - 1.5 якого було передбачено, що платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Відповідно до приписів пп. 1.1 - пп. 1.7 п. 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, у редакції Закону № 71-VIII від 28.12.2014, передбачено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об`єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Платники збору зобов`язані забезпечувати виконання податкових зобов`язань у формі та спосіб, визначені статтею 176 цього Кодексу.

Звільняються від оподаткування збором доходи, що згідно з розділом IV цього Кодексу не включаються до загального оподатковуваного доходу фізичних осіб (не підлягають оподаткуванню, оподатковуються за нульовою ставкою), крім доходів, зазначених у підпунктах 165.1.2, 165.1.18, 165.1.25, 165.1.52 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Отже, оскільки щомісячне утримання позивача включалося до загального оподаткованого доходу фізичних осіб і позивач належить до осіб, визначених пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України, ОСОБА_1 у спірний період повинна була сплачувати військовий збір.

27 лютого 2018 року Конституційний Суд України ухвалив рішення № 1-р/2018, яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, якими передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Також зазначено, що положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Конституційний Суд України» Конституційний Суд України (далі - Конституційний Суд або Суд) є органом конституційної юрисдикції, який забезпечує верховенство Конституції України, вирішує питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів, здійснює офіційне тлумачення Конституції України, а також інші повноваження відповідно до Конституції України.

За приписами статті 91 Закону України «Про Конституційний Суд України» акти або окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Відповідно до частини 1 статті 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, крім випадків коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно з резолютивною частиною рішення Конституційного Суду України № 1-р/2018 від 27 лютого 2018 року положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визнані неконституційними, останні втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Зі змісту наведеного слідує, що дія положень абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України втратила чинність з 27 лютого 2018 року, при цьому це не має зворотної сили.

Тому, рішення Конституційного Суду №1-р/2018 не може бути застосовано до правовідносин з приводу виплати позивачу щомісячного грошового утримання, що виникли до 27 лютого 2018 року, а саме в період з липня 2014 року.

Зазначене відповідає висновкам Верховного Суду, які наведені в постанові від 19.11.2018 у справі №755/4893/18 (755/18431/15-а).

Верховний Суд у постанові від 25.06.2018 у справі 208/1131/17 (2-а/208/153/17) зазначив, що суд повинен досліджувати правомірність рішень, дій або бездіяльності суб`єкта владних повноважень на момент прийняття (вчинення) та не може обґрунтовувати юридичну правильність (правомірність) таких актів із урахуванням подій, які сталися, або могли статися у майбутньому.

Конституційний Суд України в рішенні від 24 грудня 1997 року № 8-зп зазначив, що частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.

У рішенні Конституційного Суду України від 14 грудня 2000 року № 15-рп/2000 вказано, що додаткове визначення у рішеннях, висновках Конституційного Суду України порядку їх виконання не скасовує і не підміняє загальної обов`язковості їх виконання. Незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Отже, за змістом статті 152 Конституції України, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення.

Зазначені висновки Верховного Суду наведено в ухвалі від 23.01.2019 у справі № 820/2462/17.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про правомірність утримання (відрахування) з щомісячного грошового утримання позивача військового збору і податку на доходи фізичних осіб до набрання чинності рішенням Конституційного Суду №1-р/2018. При цьому, як було встановлено судом, утримані в березні 2018 року суми податку на доходи фізичних осіб і військового збору, які зазначені в наданих позивачем відомостях про відрахування, у наступному були їй повернуті.

На підставі зазначеного, за наведеним позивачем обґрунтуванням позовних вимог, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 139, 244-250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; АДРЕСА_1 ) до Держави Україна в особі Управління Державної казначейської служби України у м. Маріуполі (ідентифікаційний код: 37989721, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, пр. Миру, буд. 68), Головного управління ДПС у Донецькій області (ідентифікаційний код 43142826, 87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Італійська, буд. 59) і Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (ідентифікаційний код: 42171861, 87548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27А) про стягнення коштів - відмовити повністю.

Повне рішення суду прийнято, складено і підписано в нарадчій кімнаті та проголошено в судовому засіданні 7 травня 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя К.О. Куденков