Решение № 89057180, 31.03.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/49186/19

Провадження № 2/761/3675/2020

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

31 березня 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Саадулаєва А.І.,

при секретарі Бєляєвій О.К.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) до ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ), про стягнення заборгованості,

встановив:

У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (надалі - ТОВ «ВЕЛЛФІН») звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва із позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначає про те, що є фінансовою установою, що надає фінансові послуги по наданню у позику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності. На момент виникнення спірних правовідносин порядок отримання та надання регламентувався Правилами надання грошових коштів у вигляді позики ТОВ «ВЕЛЛФІН», затверджених наказом директора ТОВ «ВЕЛЛФІН» №2-1 від 27.10.2015 року, які розміщуються на офіційному веб-сайті https://creditupxom.ua (надалі - Правила). 07.12.2016 року між позивачем та відповідачем укладено Договір позики № 103206 в електронній формі (надалі - договір позики). Оскільки ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання за договором позики не виконав, ТОВ «ВЕЛЛФІН» просить стягнути на його користь з відповідача 42 855,80 грн. заборгованості за договором позики.

Позивач у судове засідання не з`явився, однак в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

За таких обставин судом постановлено ухвалу про проведення заочного розгляду справи на підставі наявніх у ній доказів.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічним засобом не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 07 грудня 2016 року між позивачем та відповідачем укладено Договір позики № 103206 в електронній формі. Відповідно до умов якого ТОВ «ВЕЛЛФІН» надає ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 1 000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою (п.п.1.1. Договору позики) (а.с. 19-23).

Пунктом 1.3. Договору позики встановлено, що позика надається строком на 14 днів ), позика має бути повернута згідно графіку розрахунків до 21.12.2016 року (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.4. Договору позики, договір є укладеним з моменту перерахування суми позики на банківський рахунок, вказаний позичальником.

Позивачем в порядку встановленому п. 1.4. Договору позики на картковий рахунок відповідача була перерахована сума позики в розмірі 1 000,00 грн., що підтверджується повідомленням від 02.12.2019 року TOB ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ», яке надає TOB «ВЕЛЛФІН» технічну можливість для проведення операцій, по якій банк-еквайер здійснює зарахування коштів, згідно Договору про організацію переказу грошових коштів №ВП-180516-3 від 18.05.2016 року (а.с. 25).

Відповідно до п. 1.5. Договору позики, нарахування процентів за користуванні проводиться у відповідності до наступних умов: 1,67 процента від суми позики, але не менше ніж 50 (п`ятдесят гривень 00 копійок) за перший день користування позикою; 1,67 процента від суми позики, щоденно, за кожен день користування, починаючи з другого дня в межах строку позики, зазначеного в п.1.3 цього Договору.

При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів (а.с. 19).

Відповідно до п. 1.5.2 Договору, у разі якщо позичальник не повернув суму позики у строк, встановлений п. 1.3 Договору, нарахування процентів, встановлених п. 1.5.1 Договору, проводиться за фактичну кількість календарних днів користування позикою та до дати повного погашення заборгованості за позикою, включаючи день погашення. Крім того, додатково до основних процентів, на вимогу позикодавця, доведену до позичальника, шляхом розміщення відповідного повідомлення у особистому кабінеті, позичальник зобов`язаний сплатити 2,13 проценти від суми позики за кожен день прострочення. При цьому нарахування процентів проводиться в момент внесення позичальником коштів на погашення позики та належних на дату погашення платежів.

Відповідно до п. 1.6 Договору, у разі повернення суми позики та сплати процентів за користування позикою протягом 3 (трьох) днів після закінчення строку, встановленого п. 1.2. Договору, нарахування додаткових процентів, у відповідності до п. 1.5.2 Договору не проводиться, в іншому випадку, проценти нараховуються у відповідності до п. 1.5.2. цього Договору (а.с 19).

З довідки щодо заборгованості за Договором вбачається, що позика надана до 21.12.2016 року. Загальна кількість днів прострочення становить 1094 календарних днів. Станом на 20.12.2019 року загальна сума заборгованості позичальника перед позикодавцем за вищевказаним Договором позики та всіма нарахованими відсотками становить 42 855,80 грн, з яких:

1000,00 грн. - заборгованість за основною сумою позики;

18 553,60 - заборгованість за відсотками;

23 302,20 - заборгованість за простроченими відсотками (а.с. 24).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

У відповідності до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до графіку розрахунків до Договору сума по договору становить 1000,00 грн., дата погашення 21.12.2016 рік, сума процентів до сплати 267,10 грн. Разом до сплати 1267,10 грн. Тобто сукупна вартість позики складає 1267,10 грн., з яких проценти за користування позикою складають 267,10 грн. Вказаний графік розрахунків є невід`ємною частиною Договору позики (а.с. 23).

Отже вимоги позивача в частині стягнення суми позики в розмірі 1 000 грн. та нарахованими процентами за період кредитування у розмірі 267,10 грн. є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо заявлених вимог в частині стягнення заборгованості по відсоткам в іншій частині, суд виходить з наступного.

Статтею 536 ЦК України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Отже право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Вказаний висновок узгоджується із правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9519/12. Крім цього, у постанові від 23.10.2019 року у справі №723/304/16-ц Велика Палата Верховного Суду підтримала висновки щодо застосування норми права, викладені у постанові Верховного Суду від 28.03.2018 року у цивільній справі № 444/9519/12.

Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Крім цього слід зазначити й таке.

Цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

Принцип належного виконання полягає в тому, що виконання має бути проведене: належними сторонами; щодо належного предмета; у належний спосіб; у належний строк (термін); у належному місці.

За змістом положень статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).

Відповідно до статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому вона поширює свою дію на всі зобов`язання, якщо інше не передбачено в спеціальних нормах, які регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) та № 464/3790/16-ц (провадження № 14-465цс18).

У справі, що розглядається, сторонами зазначена дата повернення суми позики 21.12.2016 року.

У позовній заяві, поданій до суду у січні 2019 року, позивач просив стягнути з відповідача, як заборгованість з позики, так і відсотки за користування грошовими коштами за період строком у 1095 днів.

Згідно зі змістом позовної заяви, в ній не наведено розрахунку визначеного позивачем розміру заборгованості, зокрема у частині розміру процентів.

Разом з цим, позивач просить стягнути проценти у розмірі, передбаченому договором позики, і за період, у тому числі після обумовленого договором строку повернення позики - 21.12.2016, що суперечить вимогам законодавства, та висновку Верховного Суду щодо застосування норми права.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги ТОВ «ВЕЛЛФІН» в частині стягнення процентів за межами строку кредитування безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають покладенню на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до платіжного доручення №1224 від 20.12.2019 року, позивачем за подання позову сплачено 1921,00 грн. судового збору (а.с. 5). Оскільки, позовні вимоги задоволені частково, а саме у розмірі 2,96% (1267,10 х 100 % : 42 855,80). А тому судовий збір у пропорційному розмірі - 56,86 грн. потрібно покласти на відповідача (1921,00 х 2,96%).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 133, 141, 144, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕЛЛФІН» (код ЄДРПОУ 39952398, місцезнаходження: 03061, м. Київ, вул. Героїв Севастополя, 48) 1267,10 (одну тисячу двісті шістдесят сім) грн. 10 коп. заборгованості за договором позики № 103206 від 07 грудня 2016 року та 56,86 (п`ятдесят шість) грн. 86 коп. судового збору, а всього 1 326,96 (одна тисяча триста двадцять шість) грн. 96 коп.

В решті вимог позову відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня його складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя: