Решение № 89010921, 30.04.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2020 р. Справа №480/913/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Діски А.Б., розглянувши у спрощеному позовному провадженні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області) та просить:

1) визнати бездіяльність відповідача в частині виконання рішення суду в справі №818/1244/18 протиправною, та у зв`язку з тим, що є тривалий строк невиконання, зобов`язати його виконати рішення суду;

2) зобов`язати відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача згідно рішення суду в справі №480/1866/19, визначеного довідкою від 22.03.2018 №88-ВГБ, виданою Казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Зірка";

3) зобов`язати відповідача відшкодувати моральний та матеріальний збиток позивача та у зв`язку з тривалим невиконанням рішення суду в сумі 3000 грн.

Свої вимоги мотивував тим, що відповідач, протиправно не виконує рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №818/1244/18 та не здійснив перерахунок та виплату його пенсії у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-ХІІ від 28.02.1991 (далі - Закон №796-ХІІ).

Ухвалою суду від 18.02.2020 позовна заява була залишена без руху, оскільки подана з порушенням вимог ст.ст. 160-161 Кодексу адміністративного судочинства України. Позивачу було надано час для усунення недоліків позову.

Після усунення позивачем недоліків позову ухвалою суду від 02.03.2020 вказаний позов було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просив відмовити у задоволенні позову та зазначив, що позивачем обрано не належний спосіб захисту, так як він мав звернутися до суду в порядку оскарження дій відповідача відповідно до ст. 383 Кодексу адміністративного судочинства України. Крім того відповідачем зазначено, що права позивача щодо перерахунку пенсії не були порушені головним управлінням, оскільки основним документом, що визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС безпосередньо у зоні відчуження, є довідка форми № 122, яка видається на підставі первинних документів лише тими підприємствами, установами, організаціями, у складі яких працівник безпосередньо виконував роботи по ліквідації наслідків аварії (а.с.41-42).

15.04.2020 відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про витребування доказів, було надано письмові пояснення про надані позивачем довідки про заробітну плату для обчислення пенсії. Серед іншого зазначено, що оригінал довідки № 88-ВГБ був наданий до пенсійного органу лише у листопаді 2019 року разом із заявою. За матеріалами пенсійної справи не вбачається відмови у прийнятті зазначеної довідки та взагалі надання позивачем цієї довідки до листопада 2019 року (а.с.63-64).

27.04.2020 позивачем, на виконання ухвали суду про витребування доказів, було надано письмові пояснення про кількість його звернень до органу пенсійного забезпечення для перерахунку пенсії на підставі довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ, виданої Казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Зірка" (далі - КЗ "ШКЗ "Зірка"), в яких зазначено, що із вказаною довідкою для перерахунку пенсії він звертався 28.11.2018, 21.11.2019 та 23.12.2019 (а.с.79).

Ухвалою суду від 30.04.2020 було закрито провадження у справі в частині позовних вимог про визнання бездіяльності відповідача в частині виконання рішення суду в справі №818/1244/18 протиправною, та у зв`язку з тим, що є тривалий строк невиконання, зобов`язання його виконати рішення суду.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером та перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Сумській області. Позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням категорії 2 серія НОМЕР_1 (а.с.33).

ОСОБА_1 з 03.12.2006 отримує пенсію за віком відповідно статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон №796-XII).

Судом із сайту Єдиний державний реєстр судових рішень (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75484898) встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №818/1244/18 було частково задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Шосткинського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області (правонаступником якого є ГУ ПФУ в Сумській області) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, а саме:

- визнано протиправними дії Шосткинського ОУПФУ щодо відмови у перерахунку основного і додаткового пенсійного забезпечення ОСОБА_1 та їх виплати, відповідно до заяви від 19.12.2017;

- зобов`язано Шосткинське ОУПФУ зробити перерахунок та виплату основного пенсійного забезпечення ОСОБА_1 , у відповідності до п. 2 ч. 3 ст. 57 Закону №796-ХІІ з 02.01.2007;

- зобов`язано Шосткинське ОУПФУ зробити перерахунок та виплату додаткового пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за шкоду заподіяну здоров`ю, у відповідності до ст. 51 Закону №796-ХІІ в розмірі 30% від мінімальної пенсії з 02.01.2007;

- зобов`язано Шосткинське ОУПФУ зробити перерахунок та виплату пенсійного забезпечення ОСОБА_1 за понаднормовий стаж, у відповідності до ч. 2 ст. 56 Закону №796-ХІІ з 02.01.2007. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

З метою забезпечення виконання вказаного рішення суду ОСОБА_1 звертався до Шосткинського ОУПФУ із заявою від 28.11.2018 (а.с.2).

Рішенням Шосткинського ОУПФУ №29 від 05.12.2018 на виконання рішення суду від 12.07.2018 по справі №818/1244/18 було здійснено перерахунок пенсії позивача з 01.01.2007 (а.с.47).

22.11.2019 ОСОБА_1 подав до Шосткинського сервісного центру Пенсійного фонду України заяву, в якій просив прийняти та додати до його пенсійної справи довідку №88-ВГБ КЗ "ШКЗ "Зірка" для обчислення його пенсії (а.с.55,73,80).

Листом №2721/С-11 від 24.01.2020 відповідачем повідомлено, що на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.07.2018 у справі №818/1244/18 територіальним управлінням проведений перерахунок розміру пенсії позивача із заробітної плати за липень 1986 року з урахуванням норм статті 57 Закону № 796-XII та із застосуванням положень статті 56 Закону № 796-XII у порядку, передбаченому для обчислення розміру пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Заробітна плата визначена на підставі довідки про заробітну плату, виданої КЗ "ШКЗ "Зірка" від 01.11.2018 № 301-ВГБ, яка згідно з листом підприємства визнана дійсною (а.с. 12).

Не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у перерахунку пенсії на підставі довідки №88-ВГБ, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

В силу приписів ч. 1 ст. 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-ІV (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 1058-ІV) законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення". "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, умови соціального захисту потерпілого населення визначено Законом № 796-ХІІ.

Відповідно до статті 1 Закону № 796-ХІІ цей закон спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 54 Закону № 796-ХІІ визначено, що пенсії по інвалідності, яка настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством. Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань.

Таким актом є Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 (далі - Порядок № 1210).

За вказаним Порядком № 1210 заробітна плата для обчислення розміру пенсій вищезазначеній категорії осіб враховується в залежності від тривалості відпрацьованого ними часу у зоні відчуження.

Так, відповідно до підпункту 4 пункту 3 Порядку № 1210 у разі, коли особа пропрацювала у зоні відчуження менше календарного місяця у 1986-1990 роках, за її бажанням пенсія може обчислюватися виходячи із заробітної плати, одержаної за роботу у зоні відчуження, за весь фактично відпрацьований час, в одному із неповних календарних місяців роботи протягом цих років, без додавання суми заробітної плати за період роботи за межами зони відчуження. У такому разі заробітна плата за весь фактично відпрацьований час ділиться на число відпрацьованих днів, а одержана сума множиться на 25,4.

У будь-якому випадку підставою для обчислення пенсії в розмірі відшкодування фактичних збитків із заробітної плати є довідка про заробітну плату, одержану за дні роботи в зоні відчуження, що надається підприємством, установою чи організацією, де працювала особа, яка звертається за призначенням (перерахунком) пенсії, чи її правонаступником, та має бути видана на підставі первинних документів. У разі, якщо підприємство, установу чи організацію, де працювала особа, ліквідовано без визначення правонаступника, то такі довідки видає регіональна комісія, утворена при обласній державній адміністрації (Типове положення про комісії з визначення даних про заробітну плату працівників за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26.09.2012 № 886).

Відповідно до ч.3 ст.44 Закону № 1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" затверджений постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1), зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846 (далі- Порядок №22-1).

За змістом підпункту 3 пункту 2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. У випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми. Установлення заробітку для обчислення пенсії на підставі показань свідків не допускається. Виписка зі штатного розпису про посадовий оклад, профспілкові квитки, квитки партій та рухів, громадських об`єднань не є документами, що засвідчують фактичний заробіток для обчислення розміру пенсії (пункт 2.10 Розділу ІІ Порядку №22-1).

Так, 22.11.2019 ОСОБА_1 подав органу пенсійного забезпечення довідку № 88-ВГБ, видану КЗ "ШКЗ "Зірка" 22.03.2018, із заявою про її прийняття (а.с.55-56, 73, 80).

Варто зазначити, що ні з матеріалів пенсійної справи, ні з наданих позивачем документів неможливо встановити іншу (ранішу) дату звернення позивача із заявою про перерахунок його пенсії на підставі довідки № 88-ВГБ від 22.03.2018, виданої КЗ "ШКЗ "Зірка", окрім як 22.11.2019.

Суд критично ставиться до пояснень позивача (а.с.79) про те, що з такою довідкою він звертався 28.11.2018, оскільки заява від 28.11.2018 (а.с.2) не містить ані звернення щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії на підставі довідки №88-ВГБ від 28.03.2018, ані переліку додатків.

Отже, наявними матеріалами справи підтверджується, що позивач звернувся до органу пенсійного забезпечення із довідкою №88-ВГБ від 28.03.2018 лише 22.11.2019 (а.с.55).

При цьому, головним спеціалістом відділу контрольно-перевірочної роботи №2 управління контрольно-перевірочної роботи ГУ ПФУ в Сумській області було здійснено перевірку довідки № 88-ВГБ від 22.03.2018, з відома в.о. директора КЗ "ШКЗ "Зірка", в ході якої встановлено, що згідно особових рахунків за 1986-1987 роки ОСОБА_1 нарахована заробітна плата. До довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ включено: погодинна оплата, премія, доплата за роботу в нічний час, відпускні, оплата робочого часу витраченого на проходження військових зборів та оплата праці робітників, зайнятих на роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС.

При перевірці виявлено, що в довідку від 22.03.2018 №88-ВГБ в липень 1986 року включено суму 367,99 (64 вид-оплата праці робітників, зайнятих на роботах по лікв. аварії на ЧАЕС), яка значиться нарахованою в особовому рахунку за травень 1987 року, де позначено кульковою ручкою VII 86р. Проте, в підставі для видачі довідки зазначено лише особові рахунки за червень-серпень 1986 року, особові рахунки за 1987 рік не вказано. Пояснення не надано. За результатами перевірки складено акт №1785/10.3-02 від 02.12.2019 та рекомендовано привести подані відомості для призначення (перерахунку) пенсії ОСОБА_1 у відповідність до документів первинного обліку (а.с.57).

У той же час, суд наголошує, що під час перевірки усі первинні документи, на підставі яких було видано довідку, перевірялись відповідачем та не було встановлено невідповідність даних, зазначених у довідці, таким первинним документам.

При цьому, суд зазначає, що статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII встановлена відповідальність за достовірність даних і документів, виданих для оформлення пенсії: органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Отже, наслідки видачі недостовірних документів або документів, оформленими з помилками, що впливають на визначення розміру пенсії, за змістом чинного законодавства повинні нести саме підприємства та організації, які їх видали, а не пенсіонер, якщо з його боку відсутні зловживання в результаті подання документів з явно неправильними відомостями.

За таких обставин доводи відповідача про те, що позивач не має права на перерахунок його пенсії на підставі довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ КЗ "ШКЗ "Зірка", на думку суду, є необґрунтованими.

Згідно зі ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 Закону №1058-IV заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 4 ст. 45 Закону №1058-IV перерахунок призначеної пенсії, крім випадків, передбачених частиною першою статті 35, частиною другою статті 38, частиною третьою статті 42 і частиною п`ятою статті 48 цього Закону, провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа; у разі настання обставин, які тягнуть за собою зменшення пенсії, - з першого числа місяця, в якому настали ці обставини, якщо вони мали місце до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо вони мали місце після 15 числа.

Як зазначалося вище, позивач звертався до органу пенсійного фонду із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ КЗ "ШКЗ "Зірка" 22.11.2019 (а.с.55-56, 73, 80).

Отже, на переконання суду, перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ КЗ "ШКЗ "Зірка" має бути здійснено з дати його звернення за відповідним перерахунком, тобто з 22.11.2019.

З огляду на викладені вище обставини, суд з урахуванням вимог ч.2 ст.5 та ч.2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивача на підставі довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ КЗ "ШКЗ "Зірка", з моменту звернення з відповідною заявою, тобто з 22.11.2019.

Щодо вимог про стягнення моральних та матеріальних збірків у розмірі 3000,00 грн., суд зазначає наступне.

Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 107 Закону № 1058-ІV пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

За змістом статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, які особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які б особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також, ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також, з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із частиною першою статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1167 Цивільного кодексу України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 цієї Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності моральних та матеріальних збитків, страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких він зазнав, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправною бездіяльністю відповідача, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає. Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної та майнової шкоди, надати належні докази того, що саме бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

В обґрунтування наявності підстав для стягнення моральної шкоди позивач зазначає лише, що протиправні дії відповідача порушують його права та завдають моральної та матеріальної шкоди. Замість того щоб спокійно отримувати свою пенсію він вимушений з вини відповідача писати листи з повідомленням в різні державні органи, їздити до суду за власні кошти, витрачати саме дорогоцінне, що є в людини, свій час, адже в цей час він міг би займатися більш нагальними для себе справами.

Суд зазначає, що позивачем має бути доведено, а судом оцінено наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних та матеріальних збитків, моральних страждань протиправною поведінкою відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача. Позивач жодним чином не обґрунтовує розмір морального та матеріального збитку в сумі 3000 грн.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідача морального та матеріального збитку у розмірі 3000 грн. є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 257, 262-263, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної та матеріальної шкоди - задовольнити частково.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Пушкіна, 1, м. Суми, 40009, код ЄДРПОУ 21108013) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з 22.11.2019 на підставі довідки від 22.03.2018 №88-ВГБ, виданої Казенним підприємством "Шосткинський казенний завод "Зірка", з урахуванням виплачених сум.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя А.Б. Діска