Решение № 88972749, 22.04.2020, Лебединський районний суд Сумської області

Справа № 950/2932/19

2/950/132/20

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2020 року м.Лебедин

Лебединський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Бакланова Р. В. за участю секретаря - Гладкової С.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідно до укладеної Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт від 19.02.2014 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5206,51 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. У порушення умов договору відповідачка зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконала. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором. Тому представник позивача просить стягнути з відповідача на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість у розмірі 14129 грн. 17 коп. та судові витрати.

Представник позивача, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, надав заяву в якій просить справу розглянути в його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просить їх задовольнити, не заперечує проти винесення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання не з`явилася хоча про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином і від неї не надійшло повідомлення про причини неявки свого представника.

На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.

У судовому засіданні були встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини:

Перевіривши матеріали справи та дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню.

Із представлених доказів вбачається, що 19.02.2014 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 була укладена Генеральна угода про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт відповідно до якої остання отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 5206,51 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Відповідач своїм підписом підтвердила згоду на те, що підписана Генеральна угода-разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір (а.с.8).

Відповідно до п.2.1 Генеральної угоди про реструктуризацію заборгованості та приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банк надає позичальнику кредит в сумі 5206,51 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 18.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом на строк 24 місяців, з 19.02.2014 по 29.02.2016 шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку для споживчих цілей в обмін на зобов`язання позичальника повернути кредит, сплатити проценти у розмірі 1,5% щомісяця на суму залишку заборгованості за кредитом в строки, указані у заяві, Умовах та правилах. Погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: починаючи з 1 по 25 число кожного місяця позичальник надає банку грошові кошти (щомісячний платіж) у сумі 260,53 грн. для погашення заборгованості за кредитом, яка складається з заборгованості за кредитом, процентів, а також інших витрат у відповідності з Умовами та правилами. Дата останнього погашення заборгованості повинна бути не пізніше 29.02.2016 (а.с.8).

Згідно ст.212, 611, 651 ЦК України при порушенні позичальником строків погашення заборгованості, зазначених у цій Генеральній угоді, Умовах і правилах, більш ніж на 31-й день, по зобов`язанням, строк яких не настав, сторони узгодили, що строк повернення кредиту вважається 32-й день з моменту виникнення порушення. Заборгованість по кредиту, починаючи з 32 дня порушення, вважається простроченою. Позичальник сплачує банку штраф (п.2.2 Генеральної угоди).

Згідно п.2.5 Генеральної угоди позичальник зобов`язується повернути суму кредиту, процентів, винагороди у відповідності з Генеральною угодою та Умовами та правилами.

Згідно з положеннями статей 526, 530, 610, частини першої статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частинами першою-третьою статті 633 ЦК України передбачено, що договори, які укладаються банком з фізичними особами, є публічними.

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частини першої статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Виходячи з вимог частини першої статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з частиною другою статті 1067 ЦК України банк зобов`язаний укласти договір банківського рахунку з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Статтями 651, 654 цього Кодексу передбачено, що розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом та вчиняється в такій самій формі, що й договір, що розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до пункту 1.1.7.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна із сторін не проінформує другу сторону про припинення дії договору, він автоматично пролонгується на такий же строк (а.с.20).

Відповідачем не надано доказів про те, що дія вищевказаного кредитного договору за його ініціативою та у спосіб передбачений пунктом 1.1.7.12 Умов була припинена, тому суд вважає, що кредитний договір від 19.02.2014, укладений між сторонами, діє з часу його укладення й по термін дії виданої кредитної картки.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

З розрахунку позивача вбачається, що після укладення договору, відповідач користувалася кредитними коштами, внаслідок чого за нею утворилась заборгованість по тілу кредиту в сумі 4573,13 грн. (а.с.5,6). Отже вказану заборгованість по тілу кредиту слід стягнути з відповідача.

З розміром процентів, нарахованих позивачем за кредитним договором станом на 13.11.2019 року у сумі 4513,40 грн., суд погоджується і вважає його обґрунтованим і таким, що відповідає умовам вказаного договору. Отже, в цій частині позов також підлягає задоволенню.

Стосовно стягнення з відповідача на користь позивача штрафу у сумі 803,97 грн. за порушення строків платежів, суд вважає його обґрунтованим і таким, що підлягає стягненню з відповідача.

Водночас суд не може задовольнити вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за пенею в сумі 4434,33 грн. з огляду на наступне.

Відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов`язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Така правова позиція висловлена у правовому висновку Верховного Суду України, викладеному у постанові від 21.10.2015 № 6-2003цс15.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України). Неустойка є видом забезпечення виконання зобов`язань (частина перша статті 546 ЦК України) та правовим наслідком порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України).

В свою чергу, пеня є платою за певні свої послуги.

Таким чином, правовідносини, пов`язані із сплати пені та правовідносини, пов`язані з сплатою комісії мають різну правову природу.

В порушення вказаних норм, позивач розмір заборгованості із пені та комісії визначено у позовній заяві разом у сумі 4434,33 грн. та не надано суду окремого розрахунку.

Враховуючи вищенаведене, а також те, що позивачем жодним чином не обґрунтовано стягнення пені та штрафу разом відповідно до конкретного пункту генеральної угоди та довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна», суд вважає позовні вимоги в цій частині недоведеними.

Отже, загальна сума заборгованості станом на 13.11.2019, з урахуванням тіла кредиту, процентів та штрафу, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача за кредитним договором, укладеним між ними 19.02.2014, становить 9694,84 грн. (4573,13 грн. заборгованість за кредитом + 4513,40 грн. за відсотками + 608,31 грн. за штраф).

Зважаючи на те, що позовні вимоги суд задовольняє частково то з відповідача у відповідності до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню судовий пропорційно до задоволених вимог в сумі 1318,11 грн.

На підставі викладеного та відповідно до статей 3, 509, 526, 527, 530, 551, 554, 651, 654, 1048, 1050, 1054 ЦК України, керуючись статтями 2, 19, 141, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 що зареєстрована АДРЕСА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк", що знаходиться по вул. Набережна Перемоги, 50 в м. Дніпро, 49094, р/р НОМЕР_2 , МФО 305299, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 14360570, суму заборгованості за кредитним договором № б/н від 19.02.2014 року в розмірі 9694 грн. 84 коп. та 1318 грн 11 коп. в рахунок повернення судового збору, всього стягнути 11012 грн. 95 коп. (одинадцять тисяч дванадцять ) грн. 95 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, протягом 30 днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області.

Суддя Бакланов Р. В.