Постановление суда № 88925341, 17.04.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/9798/20

Провадження № 1-кс/761/6084/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Трубніков А.В., за участю слідчого Рудого В.В., секретаря Вергелес Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні (передачу речових доказів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами), подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019100060004520 від 11.10.2019, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст. 191, ч. 3 ст.212, ч. 1 ст.366 КК України ,

В С Т А Н О В И В :

Слідчий ГСУ СБ України Рудий В.В. звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням, погодженим прокурором Офісу Генерального прокурора Потапенко В.Ю., згідно якого просить визначити порядок зберігання речових доказів у кримінальному провадженні шляхом передачі в порядку та на умовах ст. 19 та 21 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів» (далі - Закон) Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (код ЄДРПОУ 41037901) в управління речового доказу - об`єкта нерухомого майна, на який накладено арешт, із забороною розпоряджатися ними та здійснювати будь-яке його відчуження, незалежно від того, за ким він зареєстрований, а саме на нежиле приміщення № 123 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:

371629980000).

Згідно змісту клопотання, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060004520, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2019, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Таке кримінальне провадження здійснюється щодо дій службових осіб ДП «Сетам», ПАТ Укрсоцбанк, відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які за попередньою змовою з іншими невстановленими особами та приватними структурами, здійснюють привласнення, розтрату майна Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) шляхом зловживання своїм службовим становищем.

Відповідно до вказаної злочинної змови, банк звертається до приватних нотаріусів для звернення майна на користь сплати заборгованості Фірми «Т.М.М.» -ТОВ за кредитним договором не зважаючи на звернення останніх щодо можливих умов погашення боргу чи його реструктуризації. На виконання написів приватного нотаріуса державний виконавець призначає підконтрольного експерта оцінювача у формі ТОВ, яким готуються звіти та висновки із завідомо заниженою оцінкою майна, що є нижче ринкової. В подальшому, державним виконавцем ініціюється аукціон на ДП «Сетам» за результатами якого майно реалізовується підконтрольним суб`єктам підприємницької діяльності, які здійснюють його продаж на користь не встановлених службових осіб Міністерства юстиції України.

Далі, як зазначено в клопотанні, 20.10.2020 р. слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва винесено ухвалу про накладення арешту на майно, а саме на нежиле приміщення № 123 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:

371629980000).

Крім того, як вбачається з клопотання, вжиття заходів щодо передачі в управління Національному агентству арештованого майна, обумовлено необхідністю забезпечення збереження об`єктів нерухомості та збереження їхньої економічної вартості.

В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав з мотивів, наведених у ньому та просив про його задоволення.

Представник власника майна у судове засідання не з`явився, про дату та час розгляду клопотання повідомлявся належним чином.

Дослідивши доводи клопотання й додані до нього матеріали, заслухавши пояснення слідчого, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні даного клопотання, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, Головним слідчим управлінням СБ України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12019100060004520, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.10.2019, за ознаками вчинення злочинів, передбачених ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 212, ч. 1 ст. 366 КК України.

Таке кримінальне провадження здійснюється щодо дій службових осіб ДП «Сетам», ПАТ Укрсоцбанк, відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, які за попередньою змовою з іншими невстановленими особами та приватними структурами, здійснюють привласнення, розтрату майна Фірми «Т.М.М.» - ТОВ (код ЄДРПОУ 14073675) шляхом зловживання своїм службовим становищем.

20.10.2020 р. слідчим суддею Шевченківського районного суду міста Києва винесено ухвалу про накладення арешту на майно, а саме на нежиле приміщення № 123 , що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Провіантська (Галі Тимофєєвої), буд. 3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 371629980000).

При цьому слідчий стверджує про те, що вжиття заходів щодо передачі в управління Національному агентству арештованого майна, обумовлено необхідністю забезпечення збереження об`єктів нерухомості та збереження їхньої економічної вартості.

Так, відповідно до ч.6 ст.100 КПК України визначено, що речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

При цьому, Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні (частина перша статті 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

Основною метою заснування та діяльності Національного агентства є сприяння процесуальній діяльності слідчого, детектива, прокурора, слідчого судді, суду, спрямованій, зокрема, на забезпечення збереження речових доказів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, а також збільшення їх вартості, особливо тих, які підлягають конфіскації, спеціальній конфіскації (стягненню в дохід держави в кримінальному провадженні).

Повноваження Національного агентства з управління арештованим (до конфіскації) майном визначені статтями 1, 9, 10, 19-24 Закону та статтею 100 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК України).

Так, в управління Національному агентству можуть передаватись лише активи, які відповідають наступним умовам:

- вони визнані речовим доказом;

- на них накладено арешт у кримінальному провадженні;

- арешт має передбачати заборону розпорядження (обов`язково), або користування майном (бажано);

- їх сукупна вартість становить понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

- це не завдає шкоди кримінальному провадженню.

З аналізу наведеної норми Закону вбачається, що обов`язковою умовою для передачі активів Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, є наявність сукупної вартості майна понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Крім того, слід звернути увагу й на те, що згідно норм Закону, така передача майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів можлива, якщо це на завдасть шкоди кримінальному провадженню.

У той же час слідчий суддя не вважає доведеним будь-якими належними та допустимими доказами виключну необхідність забезпечення збереження нерухомого майна або збереження його економічної вартості, зважаючи на ту обставину, що на вказане майно вже накладено арешт у кримінальному провадженні, із забороною здійснення будь-якого відчуження та права розпорядження ним.

Окремо слідчим суддею відзначається, що за дослідженими матеріалами кримінального провадження загалом не встановлено розмір заподіяної кримінальним правопорушенням майнової шкоди, в межах вказаного кримінального провадження цивільний позов потерпілим не заявлявся, відносно дій юридичної особи ТОВ «Транс Індустрія», його співробітників, щодо придбання на електронних торгах нерухомого майна кримінальне провадження не здійснюється та про підозру будь-кому не повідомлено, тобто до такого майна не може бути застосована спеціальна конфіскація у майбутньому.

Так, необхідною умовою для передачі майна Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів є не завдання такими діями шкоди кримінальному провадженню.

Враховуючи наведене слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий не обґрунтував достатньою мірою сукупність підстав та розумних підозр вважати, що арештоване майно підлягає передачі Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Перелічені обставини також мають міститися й у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно. Крім того, предмет клопотання про арешт майна повинен враховувати положення ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, за яким, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону та навести достатні підстави для обмеження такого права.

У відповідності до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в постанові № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», виходячи з принципу верховенства права та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ. При цьому слід мати на увазі, що згідно зі ст.22 Конституції закріплені в ній права і свободи людини й громадянина не є вичерпними.

За змістом положень ст. 3 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Європейський Суд з прав людини у справі "Свято-Михайлівської парафії проти України" (заява №77703/01) від 14 червня 2007 року в пункті 128 рішення зазначив, що "…в національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільних втручань органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією (995_004). Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади в сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці повноваження необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно, закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та чітко визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання…"

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 3 ст. 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом. Слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

Отже, слідчий суддя з урахуванням принципу розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, враховуючи відсутність належного обґрунтування необхідності накладення арешту на майно та передачі його на зберігання Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотання.

Керуючись вимогами ст. 100, 131, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів», слідчий суддя,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання старшого слідчого в ОВС 4 відділу 1 управління ДР ГСУ СБ Рудого В.В. про визначення порядку зберігання речових доказів у кримінальному провадженні (передачу речових доказів в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами), подане в межах кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12019100060004520 від 11.10.2019 року - відмовити

Ухвала окремому оскарженню не підлягає

Слідчий суддя А.В.Трубніков