Решение № 88908321, 24.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2020 року місто Київ №826/10874/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 08.06.2017 №0965140303, №0966140303, №0003551402, №0003561402,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві, у якому просить суд (із врахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 13.08.2018) визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0003551402, №0003561402, №0965140303 (в частині штрафних санкцій в сумі 674 741,37 грн.), №0966140303 (в частині штрафних санкцій в сумі 48 847,82 грн.).

Позовні вимоги мотивовано тим, що Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві протиправно, на підставі хибних висновків акта перевірки від 16.05.2017 №175/26-15-14-02-03/04012750 прийняло спірні податкові повідомлення-рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2017 відкрито провадження в адміністративній справі №826/10874/17.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва 01.09.2017 закінчено підготовче провадження та призначено справу №826/10874/17 до судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідач проти позову заперечив з огляду на обґрунтованість висновків акта перевірки та відповідно, податкових повідомлень-рішень.

Відповідно до пункту 10 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» № 2147-VIII від 03.10.2017, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Справу розглянуто в письмовому провадженні згідно із приписами статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

ВСТАНОВИВ:

Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено документальну планову виїзну перевірку публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, за результатами якої складено акт перевірки від 16.05.2017 №175/26-15-14-02-03/04012750.

Перевіркою встановлено наступні порушення Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж»:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1. пункту 134.1 статті 134, абзац 1 пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування податком на прибуток всього на суму 15 751 грн., у т.ч. за 2014 рік на суму 3500 грн., за 2016 рік на суму 12 251 грн.;

- пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті в бюджет на загальну суму 1 548 178 грн., у т.ч.: за листопад 2014 року - 233 грн., за грудень 2014 року - 350 грн., за січень 2015 року - 40 227 грн., за лютий 2015 року - 147 669 грн., за березень 2015 року - 62 777 грн., за квітень 2015 року - 171 342 грн., за травень 2015 року - 168 645 грн., за червень 2015 року - 188 531 грн., за липень 2015 року - 119 508 грн., за серпень 2015 року - 70 363 грн., за вересень 2015 року - 76 333 грн., за жовтень 2015 року - 133 409 грн., за листопад 2015 року -138 154 грн., за грудень 2015 року - 94 133 грн., за вересень 2016 року - 111 873 грн., за грудень 2016 року - 24 631 грн.

В результаті перевірки Головним управління Державної фіскальної служби у місті Києві винесені податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0965140303, №0966140303, №0003551402, №0003561402.

Не погоджуючись з викладеними у акті перевірки висновками позивачем подано заперечення на акт перевірки.

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 02.06.2017 № 15128/10/26-15-14-0203 встановлено порушення вимог пп. 168.1.1, пп. 168.1.2, пп. 168.1.5 п. 168.1 ст. 168, пп. 168.4.7 п. 168.4 ст. 168, пп. 1.6. п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України, в результаті чого платником не сплачено до відповідних бюджетів, за 2014 - 2016 роки, утримані суми податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 503 047,37 грн. та військового збору у розмірі 97 807,23 грн.

Не погодившись з позицією Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві позивач звернувся до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України про результат розгляду скарги від 31.07.2017 №16663/6/99-99-11-01-01-25 оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до підпункту 9.1.1 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України податок на прибуток підприємств належить до загальнодержавних податків та зборів.

Підпунктом 133.1.1 пункту 133.1 статті 133 Податкового кодексу України передбачено, що платниками податку є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно з пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу України базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положення цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку) визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів; бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Зокрема, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності закріплені у Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 №290 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за № 860/4153) (надалі - Положення №15).

Відповідно до п.5 П(С)БО 15 «Дохід» дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу та рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визнане.

Пунктом 7 П(С)БО 15 «Дохід» визначено, що визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Відповідно до пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробником суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості, а база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни), за винятком: товарів (послуг), ціни на які підлягають державному регулюванню; газу, який постачається для потреб населення.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Під час перевірки встановлено, що публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» мало взаємовідносини з товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдіал».

Як вбачається з акта перевірки від 16.05.2017 №175/26-15-14-02-03/04012750 висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства зроблено з огляду на відсутність факту реальності господарських операцій між публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» та товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдіал».

На виконання укладених договорів Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдіал» на адресу Публічного акціонерного товариства «Трест «Київелектромонтаж» оформлено акти виконаних робіт на загальну суму 15 752 грн.

Перевіркою встановлено, що первинними документами обліку, відповідно до яких здійснювалися нарахування і виплата найманим особам доходів (зарплата, інші види доходів), були накази по підприємству, накази на відрядження, табелі обліку робочого часу, відомості нарахування заробітної плати, платіжні відомості (розрахунково-платіжні відомості працівників, відомості на виплату коштів, видаткові касові ордери) касова книга, виписки банку публічного акціонерного товариства «Трест» Київелектромонтаж».

Під час перевірки встановлено факти неперерахування Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» до бюджету податку на доходи фізичних осіб після виплати працівникам підприємства доходу у вигляді заробітної плати, що призвело до порушення вимоги підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 підпункту «а» пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України. Згідно з даними перевірки первинних документів, даних бухгалтерського обліку підприємства існує заборгованість по податку на доходи фізичних осіб та військового збору на виплачену заробітну плату. За висновками перевірки підприємством не перераховано до відповідного бюджету утримані суми податку на доходи осіб у розмірі 1 503 047,37 грн. та не сплачено до бюджету (не перераховано) військового збору за 2014-2016 роки у розмірі 97 807,23 гривень.

Документів або доказів, які б спростовували встановлені в ході перевірки порушення позивачем до суду не надано.

За результатами перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві сформовані та вручені Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0965140303 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем - 1 503 047,37 грн. та штрафних санкцій у розмірі 1 050 503,21 грн., №0966140303 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору за основним платежем - 97 807.23 грн. та штрафних санкцій у розмірі 73 299,63 гривень.

Підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України передбачено що податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно підпункту 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, якщо оподатковуваний дохід нараховується податковим агентом, але не виплачується (не надається) платнику податку, то податок, який підлягає утриманню з такого нарахованого доходу, підлягає перерахуванню до бюджету податковим агентом у строки, встановлені цим Кодексом для місячного податкового періоду.

Згідно з підпунктом 168.4.7 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України відповідальність за своєчасне та повне перерахування сум податку до відповідного бюджету несе юридична особа або її відокремлений підрозділ, що нараховує (виплачує) оподатковуваний дохід.

Підпунктом 171.1 пункту 171 Податкового кодексу України передбачено, що особою відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до пункту 176.2 статті 176 Податкового кодексу України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані, зокрема, а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок, нести відповідальність у випадках, визначених цим Кодексом.

Згідно з пунктом 110.1 статті 1 10 Податкового кодексу України, платники податків, податкові агенти та/або їх посадові особи несуть відповідальність у разі вчинення порушень, визначених законом з питань оподаткування та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на, контролюючі органи.

Згідно з пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Ті самі дії вчинені повторно протягом 1095 днів. - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 50 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету. Дії, передбачені абзацом першим цього пункту, вчинені протягом 1095 днів втретє та більше, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 75 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Як було зазначено вище, під час перевірки відповідачем встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Трест «Київелектромонтаж» мало взаємовідносини з Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдіал». До перевірки були надані первинні документи, які підписані директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдіал» - ОСОБА_3 Відповідач в акті перевірки посилається на повідомлення ОУ Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про внесення Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдіал» до реєстру суб`єктів фіктивного підприємства облікової картки від 31.10.2014 №6108/8/10-06-07-07, згідно з якою в ході проведення опитування встановлено. що громадянка ОСОБА_3 зареєструвала СГД за грошову винагороду. Так, перевіркою встановлено, що фінансово-господарська діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдіал» здійснювалась поза межами правового поля без мети досягнення економічних результатів та одержання прибутку.

Відповідачем наголошено, що оскільки реальність вчинення господарських правовідносин між Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Трейдіал» відсутня, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів задекларований в документальному вигляді, у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій. В свою чергу, позивачем вказане жодним чином не спростовано під час судового розгляду даної адміністративної справи.

Зокрема, відповідачем вказано на те, що в акті перевірки зазначено, що загальновиробничі витрати та заробітна плата списується значно більша, ніж в актах приймання виконаних будівельних робіт (форми №КБ-2в). Таким чином, перевіркою встановлено, що Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» надавались послуги електромонтажних робіт нижче собівартості.

Як було зазначено вище, пунктом 188.1 статті 188 Податкового кодексу України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробником суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Відтак, перевіркою встановлено та жодним чином не спростовано позивачем, що Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж`порушено вимоги пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України, чим занижено податкове зобов`язання з ПДВ на суму 1 409 049,00 грн. та на підставі акта перевірки від 16.05.2017 №175/26-15-14-02-03/04012750 винесено, податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0003561402 про сплату податкового зобов`язання у розмірі 1 523 547,00 грн. та 380 887,00 грн. штрафних санкцій та податкове повідомлення-рішення від 08.6.2017 №0003551402 про зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 13 126,00 грн.

Крім того, відповідачем на вимогу суду надано детальний розрахунок щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 1 503 047,37 грн., розмір нарахованих штрафних (фінансових) санкцій 1 050 503,21 (податкове повідомлення-рішення від №0965140303) та щодо нарахування штрафних (фінансових) санкцій з військового збору у розмірі 97 807,23 грн., загальна сума штрафних (фінансових) санкцій 73 299,63 грн. (податкове повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0966140303).

В свою чергу, Публічним акціонерним товариством «Трест «Київелектромонтаж» не спростовано висновки Головного управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві викладені в акті перевірки від 16.05.2017 №175/26-15-14-02-03/04012750, на підставі якого винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0003551402, №0003561402, №0965140303 (в частині штрафних санкцій в сумі 674 741,37 грн.), №0966140303 (в частині штрафних санкцій в сумі 48 847,82 грн.).

З огляду на наведені вище обставини, враховуючи обґрунтованість висновків акта перевірки від 16.05.2017 №175/26-15-14-02-03/ 0401275049 , суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 08.06.2017 №0003551402, №0003561402, №0965140303 (в частині штрафних санкцій в сумі 674 741,37 грн.), №0966140303 (в частині штрафних санкцій в сумі 48 847,82 грн.) винесені Головним управлінням Державної фіскальної служби у місті Києві в межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, з огляду на що, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо їх скасування є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Відмовити в задоволені позову.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.