Постановление суда № 88868096, 22.04.2020, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

______________________________

УХВАЛА

"22" квітня 2020 р.м. Одеса Справа № 916/1011/20

Господарський суд Одеської області у складі судді Желєзної С.П., розглянувши заяву ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову (вх. №2-771/20 від 21.04.2020р.), подану по справі, -

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: ОСОБА_2

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма

„Дністровська"

про визнання договору недійсним та зобов`язання вчинити певні дії.

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) 10.04.2020р. звернувся до господарського суду із позовною заявою до ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 ) про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі від 17.08.2018р., укладеного між позивачем та відповідачем; про зобов`язання відповідача повернути позивачеві частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" у розмірі 16,19%, вартість якої становить 10 845,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом укладення між сторонами по справі спірного договору, який за твердження позивача є удаваним правочином (договором купівлі-проваджу частки), із порушенням вимог Закону України „Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".

Ухвалою суду від 14.04.2020р. дана справа була призначена до розгляду за правилами загального позовного провадження. Крім того, судом було залучено до участі у справу товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" (далі по тексту - ТОВ „Агрофірма „Дністровська") в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

21.04.2020р. до господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ „Агрофірма „Дністровська" у розмірі 16,19 %, номінальною вартістю 10 845,00 грн., яка належить ОСОБА_2 та заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо частки у статутному капіталі ТОВ „Агрофірма „Дністровська" у розмірі 16,19 %, номінальною вартістю 10 845,00 грн., що належать ОСОБА_2 , наслідком вчинення яких стане зміна власника вказаної частки (її частини).

В обґрунтування поданої до суду заяви позивачем було наголошено, що вжиття запропонованих останнім заходів забезпечення позову забезпечить реальне виконання судового рішення у випадку задоволення позову. При цьому, позивачем також наголошено, що накладення арешту на частку у статутному капіталі не порушує права відповідача на володіння часткою, оскільки вжиття такого заходу забезпечення позову матиме наслідком обмеження прав відповідача у її розпорядженні.

Розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, господарський суд дійшов наступного висновку.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Відповідно до ст. 136, ч. 1 ст. 137 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

Згідно зі ч. 5 ст. 137 ГПК України не допускається забезпечення позову у спорах, що виникають з корпоративних відносин, шляхом заборони:

1) проводити загальні збори акціонерів або учасників господарського товариства та приймати ними рішення, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, які прямо стосуються предмета спору;

2) емітенту, зберігачу, депозитарію надавати реєстр власників іменних цінних паперів, інформацію про акціонерів або учасників господарського товариства для проведення загальних зборів товариства;

3) участі (реєстрації для участі) або неучасті акціонерів або учасників у загальних зборах товариства, визначення правомочності загальних зборів акціонерів або учасників господарського товариства;

4) здійснювати органам державної влади, органам місцевого самоврядування, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб покладені на них згідно із законодавством владні повноваження, крім заборони приймати конкретні визначені судом рішення, вчиняти конкретні дії, що прямо стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.

Частиною 10 ст. 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову не повинні порушувати прав інших акціонерів (учасників) господарського товариства. Зокрема, крім випадків, передбачених частиною дев`ятою цієї статті, заборона вчиняти дії має стосуватися лише акцій або корпоративних прав, безпосередньо пов`язаних з предметом спору.

За приписами абзацу 3 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Верховний Суд у постанові від 16.08.2018р. по справі №910/1040/18 дійшов висновку, що у випадку звернення позивача до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку повинна застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, а не підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе відновити свій правовий стан, який існував до імовірного порушення його прав.

Отже, під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших учасників (акціонерів) юридичної особи. З огляду на викладене, для вирішення питання про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття відповідних заходів має значення правильне визначення предмета спору.

Крім того, суду необхідно здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості, адекватності та співмірності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

Як вбачається з поданої ОСОБА_1 до суду заяви про вжиття заходів забезпечення позову наявність підстав для задоволення поданої останнім заяви пов`язана із існуванням у позивача обґрунтованих підстав вважати, що у випадку відчуження відповідачем частки у статутному капіталі ТОВ „Агрофірма „Дністровська" на користь третіх осіб, ОСОБА_1 не матиме змоги захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду.

Верховним Судом у постанові від 05.03.2018р. по справі №910/9474/17 при вирішенні питання щодо наявності підстав для задоволення касаційної скарги на ухвалу суду першої інстанції, залишену без змін постановою суду апеляційної інстанції, було зазначено, що заборона вчинення реєстраційних дій є достатнім та адекватним способом забезпечення позову за умови, що заявник доведе, що за результатами вчинення таких дій (у випадку задоволення позову) відновити порушені корпоративні права буде неможливо. Залишаючи ухвалу суду першої інстанції, про вжиття заходів забезпечення позову судом касаційної інстанції було зроблено висновок про надання всебічної оцінки підставам для вжиття заходів до забезпечення позову, зокрема враховано факт, що після виключення позивача зі складу учасників товариства загальними зборами приймались рішення про збільшення статутного капіталу; про вступ до товариства в якості учасників іншої особи, про зміну місцезнаходження товариства; про звільнення керівника.

Варто зауважити, що станом на момент звернення ОСОБА_1 до господарського суду із позовною заявою учасниками (засновниками) ТОВ „Агрофірма „Дністровська" виступають три фізичні особи, в тому числі ОСОБА_2 , що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006545248 від 13.04.2020р. При цьому, після укладення договору дарування від 17.08.2018р. до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань були внесені три записи про проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу та змін до установчих документів.

Підсумовуючи вищенаведене, враховуючи звернення позивача до суду із позовними вимогами про визнання недійсним договору дарування частки у статутному капіталі від 17.08.2018р., господарський суд доходить висновку про існування зв`язку між обраними позивачем заходами забезпечення позову та предметом заявлених позовних вимог. Наведене, з урахуванням приписів ст. 137 ГПК України, дозволяє суду дійти висновку про необхідність задоволення заяви ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, господарський суд зазначає, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову має на меті забезпечення справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки у випадку відчуження відповідачем частки у статутному капіталі ТОВ „Агрофірма „Дністровська" на користь третьої особи, позивач не зможе відновити свої права та буде змушений звертатись до суду із новими позовами.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення арешту на частку у статутному капіталі ТОВ „Агрофірма „Дністровська" у розмірі 16,19 %, номінальною вартістю 10 845,00 грн., яка належить ОСОБА_2 та заборони органам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо частки у статутному капіталі ТОВ „Агрофірма „Дністровська" у розмірі 16,19 %, номінальною вартістю 10 845,00 грн., що належить ОСОБА_2 , наслідком вчинення яких стане зміна власника вказаної частки (її частини), оскільки невжиття таких заходів може мати наслідком неможливість ефективного захисту прав позивача.

Керуючись ст.ст. 136, 137, 140 Господарського процесуального кодексу України , суд, -

У Х В А Л И В :

1. Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову - задовольнити.

2. Накласти арешт на частку у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" /68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87, ідентифікаційний код 00855440/ у розмірі 16,19 % /шістнадцять цілих дев`ятнадцять сотих %/, номінальною вартістю 10 845,00 грн. /десять тисяч вісімсот сорок п`ять грн. 00 коп./, яка належить ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 /.

3. Заборонити органам державної реєстрації та державним реєстраторам вчиняти реєстраційні дії щодо частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дністровська" /68421, Одеська область, Арцизький район, село Теплиця, вул. Центральна, буд. 87, ідентифікаційний код 00855440/ у розмірі 16,19 % /шістнадцять цілих дев`ятнадцять сотих %/, номінальною вартістю 10 845,00 грн. /десять тисяч вісімсот сорок п`ять грн. 00 коп./, яка належить ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 /, наслідком вчинення яких стане зміна власника вказаної частки (її частини).

Стягувачем за даною ухвалою є ОСОБА_1 / АДРЕСА_2 , ідентифікаційний код НОМЕР_2 /.

Боржником за даною ухвалою є ОСОБА_2 / АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 /.

Ухвала набрала законної сили 22 квітня 2020 р. та підлягає негайному виконанню.

Ухвала дійсна для пред`явлення у строк, передбачений ст. 12 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції згідно із Законом N 1404-VІІІ від 02.06.2016р.).

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Суддя Желєзна Світлана Петрівна