Решение № 88817227, 05.03.2020, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/14104/19

Провадження № 2/161/1143/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

05 березня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді – Олексюка А.В.,

при секретарі – Шумиводі О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 , Другого відділу державної виконавчої служби міста Луцьк Головного територіального управління юстиції у Волинській області про захист права власності, шляхом звільнення майна з під арешту, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі – ПАТ «Дельта Банк» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 , Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ про захист права власності, шляхом звільнення майна з під арешту.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 26.06.2019 року на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 47516071 від 26.06.2019 року приватним нотаріусом Веремчук С.В. Луцького міського нотаріальног о округу Волинської області, зареєстровано право приватної власності АТ «Дельта Банк» на об`єкт нерухомого майна, а саме: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,80 кв.м.

07.08.2019 року АТ «Дельта Банк» на підставі інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 176581141, стало відомо, що 11.11.2009 року Другим відділом ДВС м. Луцьк ГТУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н від 23.10.2009 року, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , в тому числі, на об`єкт нерухомого майна, а саме : квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.

Просить суд зняти арешт з майна, а саме: об`єкт нерухомого майна, квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,80 кв.м., який накладено 11.11.2009 року Другим відділом ДВС м. Луцька ГТУЮ згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер б/н від 23.10.2009 року (номер запису обтяження: 32150093).

Ухвалою суду від 23.01.2020 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – ТзОВ «Фінансова компанія «Горизонт».

Представник позивача в судове засідання не з`явився, проте подав суду заяву про розгляд справи без його участі за наявними матеріалами справи. Проти ухвалення заочного рішення не заперечував, просив суд позов задовольнити.

Представник Другого відділу ДВС міста Луцьк ГТУЮ в судове засідання не з`явився, проте подав до суду заяву про розгляд справи без його участі. При розгляді справи покладався на розсуд суду.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ТзОВ «Фінансова компанія «Горизонт» в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, проте належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи. Подав клопотання про відкладення справи, з тих підстав, що належним чином не повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як визначено у частині першій статті 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі – ЦПК України), суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:

1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання;

2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин;

3) відповідач не подав відзив;

4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Оскільки відповідач був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, однак не з`явився в судове засідання, враховуючи, що позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення.

Судом встановлено, що рішенням Луцького міськрайонного суду від 22.06.2008 року стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в користь АКІБ «УкрСиббанк» кредитну заборгованість в розмірі 727644,47 грн., а також 1730 грн. судових витрат по справі.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.06.2008 року судом 06.10.2009 року АКІБ «УкрСиббанк» було видано виконавчі листи.

Постановою державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби Луцького міського управління юстиції від 23.10.2009 року відкрито виконавче провадження (ВП №15513003) про примусове стягнення з ОСОБА_1 в користь АКІБ «УкрСиббанк» 727644,47 грн. заборгованості та 1730 грн. судових витрат.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.12.2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, відповідно до умов якого ПАТ «УкрСиббанк» відступив на користь ПАТ «Дельта Банк», своє право вимоги заборгованості за договором кредиту, в тому числі за № 11266400000 від 11.12.2007 року, укладеного між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Ухвалою Луцького міськрайнного суду Волинської області від 13.02.2013 року у виконавчих провадженнях з виконання виконавчих листів у справі №2-4415/09, виданих 06.10.2009 року Луцьким міськрайонним судом про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 727644,47 грн. в користь АКІБ «УкрСиббанк» з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та 1730 грн. судових витрат, змінено стягувача з АКІБ «УкрСиббанк» на ПАТ «Дельта Банк».

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України «Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги)», згідно з ст. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до ПАТ «Дельта Банк» перейшли всі права АКІБ «УкрСиббанк» щодо права вимоги до відповідача за вищезазначеним договором.

На підставі цього договору відомості про обтяження предмета іпотеки були внесені до Державного реєстру іпотек (а. с. 4).

Таким чином, до позивача в установленому законом порядку перейшли всі права кредитора за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки, укладеними між банком та відповідачем ОСОБА_1 .

Як вбачється з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 176581141, 11.11.2009 року Другим відділом ДВС м. Луцьк ГТУЮ винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер: б/н від 23.10.2009 року, якою накладено арешт на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 , в тому числі, на об`єкт нерухомого майна, а саме : квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 4, 5).

Відповідно до п. 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судових рішень.

Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (ст. 18 ЦПК України).

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) заходом примусового виконання судових рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають у інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 1 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції) звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Арешт на майно боржника може накладатись державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (ст. 57 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції).

Загальний порядок звернення стягнення на заставлене майно визначений ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції), відповідно до якої звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (ч. 8 ст. 54 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) та ч. 7 ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній редакції).

У пункті 2 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 3 червня 2016 року № 5 роз`яснено, щопозов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Частиною першою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» також передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

Згідно із ч. 1 ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

На підставі ст. 319 Цивільного кодексу України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ст. 328 ЦК України).

На підставі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Враховуючи, що права ПАТ «Дельта Банк» як власника спірного майна порушені, тому останній має право звернення до суду з позовом про звільнення майна з-під арешту.

Наявність арешту на спірне майно перешкоджає позивачу реалізувати своє право, оскільки обтяжене майно не підлягає відчуженню.

В інший спосіб, крім предявлення до суду вимоги про звільнення майна з-під арешту, позивач не може захистити своє право на продаж спірного майна.

За таких обставин вимоги позивача про звільнення з-під арешту спірного майна, є обґрунтованими.

Керуючись ст.ст. 4, 10, 11, 12, 13,76, 78, 79, 80, 133, 141, 263, 264, 265, 280-282ЦПК України, ст. 572 ЦК України, Законом України «Про іпотеку», Законом України «Про виконавче провадження», суд, -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з майна Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк», а саме: об`єкт нерухомого майна, квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 54,80 кв.м., який накладено 11.11.2009 року Другим відділом ДВС м. Луцька ГТУЮ згідно постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, серія та номер б/н від 23.10.2009 року (номер запису обтяження: 32150093).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач може оскаржити заочне рішення безпосередньо до Волинського апеляційного суду або через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Луцького міськрайонного суду А.В.Олексюк