Постановление суда № 88779799, 15.04.2020, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/9944/18

Провадження №1-кп/522/328/20

У Х В А Л А

в порядку ст. 331 КПК України

15 квітня 2020 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого судді - Попревич В.М.,

секретар судового засідання - Романюк П.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченого:

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Сокаль, Львівської області, громадянин України, з середньою технічною освітою, який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий,

- у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України.

Учасники процесу:

прокурор - Соболенко А.О.,

обвинувачений - ОСОБА_1 ,

захисник - Казарян І.С.,

в с т а н о в и в:

У провадженні Приморського районного суду м. Одеси знаходиться кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Під час судового засідання, суд ставить на розгляд сторін питання про доцільність продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 .

Прокурор вважав за необхідне продовжити строк тримання під вартою, оскільки існують підстави вважати, що обвинувачений може порушити покладені на нього процесуальні обов`язки.

Захисник заперечив проти продовження строку тримання під вартою.

Обвинувачений підтримав думку захисника.

Суд, розглянувши матеріали кримінального провадження, вислухавши думку учасників судового провадження, приходить до наступного.

Згідно з ч. 3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків а також запобігання спробам: переховуватися від суду; знищити або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків, іншого обвинуваченого, експерта або спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; або вчинити інше кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування ОСОБА_1 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені ч. 1 цієї статті.

Як встановлено під час судового засідання ОСОБА_1 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 185 КПК України, відповідальність за яке законом передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 3 до 6 років.

Згідно зі ст. 23 КПК України та 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та повинен бути дослідженим судом під час судового провадження безпосередньо, а тому, зважаючи на стадію судового провадження, суд вбачає реальним ризик, що обвинувачений у разі не застосування запобіжного заходу може впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані.

При цьому суд вважає, що таке продовження даного запобіжного заходу обвинуваченому не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою, завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.

Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі "Летельє проти Франції" від 26.06.1991 року зазначив, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Тобто із зазначеного рішення Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув`язнення може бути застосоване.

На даний час, ризики що ОСОБА_1 може вчинити дії вказані в п. 1-3 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшилися, оскільки останній, офіційно не працює, обвинувачується у вчиненні злочину проти власності, з метою наживи, що свідчить про можливість вчинення іншого аналогічного кримінального правопорушення. Крім цього, ОСОБА_1 немає постійного місця проживання, місця роботи тобто офіційних джерел доходів та стійких соціальних зв`язків, що свідчить про можливість переховування останньої від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні умисного злочину проти власності, маючи судимість за вчинення аналогічного злочину, зважаючи на що, суд вбачає також реальним ризик, що у разі не застосування запобіжного заходу обвинувачений може вчинити інше аналогічне кримінальне правопорушення.

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій суд також враховує положення ст. 9 Конституції України, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», згідно яких тривале тримання під вартою обвинуваченого може бути виправданим у зазначеній справі, так як є специфічні ознаки суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає правило поваги до свободи особи (рішення Європейського суду «W. v/ Switherlandjudgement» of 26 January 1993. SeriesAno.254-A, p.15, §30).

Відповідно до вимог ст. 178 КПК України, суд також бере до уваги вагомість доказів, тяжкість покарання, яке може бути застосоване до обвинуваченого у разі визнання його винним, вік та стан його здоров`я, які не перешкоджають знаходження обвинуваченого під вартою, наявність судимості, відсутність стійких соціальних зв`язків у вигляді зареєстрованого місця проживання, місця роботи чи сім`ї.

На підставі наданих матеріалів, суд приходить до висновку про необхідність продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст.ст. 331, 372, 132, 176-178, 182-183, 193-194, 196-197 КПК України, суд -

у х в а л и в:

Строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити на 60 (шістдесят днів).

Ухвала про продовження строку тримання під вартою обчислюється з 15.04.2020 року та закінчує свою дію 13.06.2020 року.

Копію ухвали направити начальнику ДУ "ОУВП (№21)" Південного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації МЮ України - для відома.

Ухвала може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Головуючий суддя: Попревич В.М.

15.04.2020