Решение № 88748314, 14.04.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

____________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 квітня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/179/20

Господарський суд Херсонської області у складі судді Соловйова К.В., розглянувши справу

за позовом Фізичної особи-підприємця Дзюбан Ганни Олександрівни,м. Дніпро,

до Приватного підприємства "Одеські дітки", м. Херсон,

про стягнення 46 750,53грн

Позиція та докази позивача

Правовими підставами позову Фізичної особи-підприємця Дзюбан Г.О. (позивач) до Приватного підприємства "Одеські дітки" (відповідач) про стягнення 46750,53грн, з яких 44375,00грн основного боргу (з оплати товару), 1127,69грн інфляційних втрат та 1247,84грн річних (3%) вказано ст.ст.525, 526, 530, 610, 612, 625, 664, 692, 712 Цивільного та ст.ст.175,193, 265 Господарського кодексів України, а в якості обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги зазначено про порушення відповідачем зобов`язань за укладеним між цими суб`єктами господарювання договором поставки №25022019/2 від 25.02.2019, а саме про нездійснення відповідачем повної оплати отриманого від позивача товару, у встановлені договором строки, через що позивачем нараховані відповідачеві, згідно приписів закону та положень даного договору, річні (3%) та інфляційні втрати на суму боргу.

На підтвердження вказаних у позовній заяві обставин, якими обґрунтовано позов, у позовній заяві зазначено та подано разом з нею: договір поставки № 25022019/2 від 25.02.2019, з додатком № 1.1. (а.с.8-10), рахунки №/№ 87 та 90 від 27.02.2019 (а.с.11-12), видаткові накладні №/№ 574 та 578 від 28.02.2019 (а.с.13-14), платіжні доручення № 937 від 11.05.2019, № 1022 від 03.07.2019, № 1064 від 01.08.2019 (а.с.15-17), експрес-накладні №/№ 20400121058930 та 20400121062658 від 01.03.2019 компанії перевізника, з актом цієї ж компанії № НП-002041338 від 10.03.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та специфікацією до цього акту (а.с.18-21), акт звіряння взаєморозрахунків між позивачем та відповідачем за період з 25.02.2019 по 01.01.2020 за підписом лише позивача (а.с.22), претензія позивача № 15/07-2 від 15.07.2019 з вимогою до відповідача про сплату 52828грн заборгованості (станом на 15.07.2019) за договором поставки №25022019/2 від 25.02.2019, інфляційних втрат та пені, з доказами надсилання претензії на адресу відповідача (а.с.23-25).

Процесуальні дії та рішення суду

Ухвалою суду від 25.02.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, та встановлено відповідачу строк 11.03.2020 для надання відзиву на позов. Проте, у встановлений судом строк відповідач відзиву на позов не надав, про причини ненадання відзиву не повідомив.

Поряд з цим, відповідач належним чином повідомлений судом про заявлений до нього позов та його судовий розгляд: до суду повернулося поштове повідомлення з відміткою про вручення 28.02.2020 листа з зазначеною ухвалою суду від 25.02.2020 за зареєстрованим в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходження відповідача, згідно вчиненого судом витягу з цього реєстру.

Позивачем дотримано вимоги ч.2 ст.80 Господарського процесуального кодексу України щодо подання доказів разом з поданням позовної заяви, а тому письмові докази, які подано разом з позовною заявою прийнято судом до розгляду. За таких обставин розгляд справи у відповідності до ч.9 ст.165 цього ж Кодексу здійснено за наявними матеріалами справи. Від сторін не надходили будь-які заяви та клопотання з процесуальних питань.

Обставини, які встановлено судом

Фізична особа - підприємець Дзюбан Ганна Олександрівна (надалі - позивач), як постачальник, та Приватне підприємство "Одеські дітки" (надалі - відповідач), як покупець, уклали 25.02.2019 між собою договір поставки № 25022019/2, з додатком № 1.1. до цього договору, на умовах якого позивач зобов`язався поставляти відповідачеві окремими партіями, протягом року з дати укладання договору (тобто, по 25.02.2020), товар торговельної марки "Маленька Соня", в асортименті, а відповідач, в свою чергу, зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах договору - відстрочка платежу 30 (тридцять) календарних днів.

Також, згідно з положеннями даного договору вартість кожної партії товару вказано у видатковій накладній, з зазначенням номенклатури, кількості та ціни (пункт 3.1. договору); оплата товару здійснюється на підставі рахунку (пункт 3.3. договору); цілісність та кількість товару згідно з видатковою накладною перевіряється покупцем при отриманні товару та у присутності представника компанії перевізника для складання у разі потреби відповідного акта-претензії щодо товару (пункт 4.6. договору); у випадках, які не передбачені договором, сторони керуються чинним законодавством України (пункт 10.4. договору).

На виконання цього договору, у відповідності до видаткових накладних №/№ 574 та 578 від 28.02.2019, а також експрес-накладних №/№ 20400121058930 та 20400121062658 від 01.03.2019 компанії перевізника, з актом цієї ж компанії № НП-002041338 від 10.03.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та специфікацією до цього акту, позивач передав відповідачеві товар, а саме дитячу постільну білизну, в асортименті, загальною вартістю 57828грн, з урахуванням податку на додану вартість (надалі - ПДВ).

Проте, а ні у встановлений договором № 25022019/2 від 25.02.2019 строк (протягом тридцяти календарних днів з дня отримання відповідної партії товару), а ні на дату подання до суду позову, відповідач не сплатив позивачеві повну вартість вказаного товару, а сплатив у загальній сумі 13453грн: платіжними дорученнями від 11.05.2019 № 937 на сплату 5000грн, від 03.07.2019 № 1022 на сплату 5353грн, від 01.08.2019 № 1064 на сплату 3100грн.

Поряд з цим, позивач надіслав 19.07.2019 відповідачеві претензію № 15/07-2 від 15.07.2019 з вимогою про сплату наявної за станом на 15.07.2019 заборгованості в сумі 52828грн за договором поставки №25022019/2 від 25.02.2019, інфляційних втрат та пені, проте, на час розгляду даної судової справи розмір несплаченого відповідачем залишку вартості вказаного товару складає 44375грн, у зв`язку із чим позивачем нараховані заявлені до стягнення 1127,69грн інфляційних втрат та 1247,84грн річних (3%).

Правові норми, що підлягають застосуванню

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Згідно з ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону та договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України кожна сторона зобов`язання повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами або договором.

Згідно з ч.7 ст.193 Господарського кодексу України одностороння відмова від виконання умов договору не допускається. Відповідно ж до ч.1 ст.203 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) та сплатити за нього певну грошову суму. Згідно з ч.6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Відповідно до ч.2 ст.664 Цивільного кодексу України якщо договором прямо та однозначно не передбачено обов`язків продавця по доставці товару або передання товару у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Відповідно ж до ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець після прийняття товару (або товаророзпорядчих документів на товар) зобов`язаний сплатити продавцю повну ціну переданого товару, якщо договором не встановлений інший строк оплати.

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також річні (3%) від простроченої суми, якщо інший розмір річних не встановлено договором.

Оцінка судом встановлених обставин, з урахуванням положень правових норм, що підлягають застосуванню при вирішенні спору

Наявність укладеного між сторонами справи договору поставки від 25.02.2019 №25022019/2 свідчить на користь виникнення між ними майново-господарських зобов`язань, в силу яких, як-то встановлено приписами ст.ст.173-175 Господарського кодексу України, одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Позивачем виконано встановлений для нього законом (ст.265 Господарського та ст.655 Цивільного кодексів України) та умовами договору від 25.02.2019 №25022019/2 (п.1.1.-п.1.2., п.3.1.), як для постачальника товару, обов`язок передати покупцеві товар у кількості, за ціною та в асортименті згідно з видатковими накладними.

Вказаний у видаткових накладних №/№ 574 та 578 від 28.02.2019 товар позивача загальною вартістю 57828грн (з ПДВ) прийнятий 01.03.2019 відповідачем від компанії перевізника без будь-яких зауважень та заперечень, що підтверджується вказаними видатковими накладними, експрес-накладними №/№ 20400121058930 та 20400121062658 від 01.03.2019 компанії перевізника (які підписано працівниками відповідача), з актом цієї компанії № НП-002041338 від 10.03.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) та специфікацією до цього акту. Так, при отримання товару не було складено актів-претензій, згідно з п.4.6. договору поставки від 25.02.2019 № 25022019/2, щодо недоліків отриманого відповідачем від компанії перевізника товару позивача, а в подальшому (пізніше у часі) відповідач не направляв позивачеві претензій (рекламацій), згідно з п.5.2. цього ж договору, щодо недоліків товару позивача. Докази іншого у справі відсутні.

Відповідач не пред`являв позивачеві претензій або зауважень щодо неотримання рахунків на оплату вказаного товару. Докази іншого, так само, відсутні у справі.

Поряд з цим, з положень п.3.3. та п.1.1., п.3.2., з урахуванням положень додатку № 1.1. договору поставки від 25.02.2019 № 25022019/2 слідує, що факт передачі відповідачу рахунку на оплату товару ніяким чином не впливає на виникнення у відповідача грошових зобов`язань з оплати прийнятого від позивача товару, оскільки вказаними пунктами договору не передбачено відповідного взаємозв`язку, а також не перешкоджає виконанню відповідачем зазначеного грошового зобов`язання перед позивачем. На користь цього, свідчить зокрема, проведена відповідачем часткова оплата товару позивача.

Відповідачем не виконано встановлений для нього законом (ст.265 Господарського та ст.692 Цивільного кодексів України) та умовами договору від 25.02.2019 № 25022019/2 (п.1.1., п.3.2., з урахуванням положень додатку № 1.1. до договору), як для покупця товару, обов`язок по оплаті повної вартості прийнятого товару позивача протягом тридцяти календарних днів з дня отримання товару.

Враховуючи, що датою поставки товару є 01.03.2019 (дата отримання відповідачем від компанії перевізника товару позивача), строк оплати відповідачем цього товару на умовах договору від 25.02.2019 № 25022019/2 скінчився 31.03.2020, а з 01.04.2020 відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання перед позивачем щодо оплати товару позивача загальною вартістю 57828грн.

Несплачений відповідачем за станом на теперішній час залишок вартості вказаного товару позивача складає 44375,00грн та утворює заборгованість відповідача перед позивачем за укладеним між ними договором поставки від 25.02.2019 №25022019/2, що підтверджено первинними документами: безпосередньо вказаним договором поставки, видатковими накладними №/№ 574 та 578 від 28.02.2019, експрес-накладними №/№ 20400121058930 та 20400121062658 від 01.03.2019 компанії перевізника, актом цієї компанії № НП-002041338 від 10.03.2019 здачі-прийняття робіт (надання послуг) з специфікацією до нього, платіжними дорученнями відповідача № 937 від 11.05.2019, № 1022 від 03.07.2019, № 1064 від 01.08.2019.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо договором або законом не встановлений іншій розмір процентів річних), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій, а є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування коштами, належними до сплати кредиторові. Аналогічну правову позицію містять п.3.1. та п.4.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань".

Розрахунки заявлених до стягнення 1127,69грн інфляційних втрат та 1247,84грн 3% річних судом перевірено. Ці розрахунки не містять арифметичних помилок, а також не є завищеними, оскільки виконані у відповідності до положень ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, а розрахунок інфляційних втрат, ще й додатково, з урахуванням положень листа Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Суд констатує про те, що при розрахунку інфляційного збільшення (інфляційних втрат щодо) 44375грн заборгованості за період з 01.08.2019 по 12.02.2020, позивачем не враховано належний для урахування за цей період індекс інфляції у розмірі 100,2% за січень 2020 року, що призвело до заниження розміру заявлених до стягнення інфляційних втрат за вказаний часовий період проти їхнього реального розміру, та, відповідно, ніяким чином не порушує права та інтереси відповідача. (Станом на 12.02.2020 (дата складання позовної заяви) позивач, об`єктивно, міг бути необізнаним з розміром індексу інфляції за січень 2020 року).

Висновки суду

За вказаних встановлених судом фактичних обставин та на підставі наведених правових норм суд дійшов висновку про те, що у зв`язку з простроченням відповідачем виконання договірного зобов`язання щодо оплати товару позивача, позовні вимоги про 44375,00грн заборгованості з оплати товару, 1127,69грн інфляційних втрат та 1247,84грн річних (3%) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Судовими витратами у справі є витрати позивача на сплату судового збору за квитанцією банку від 07.02.2020 № 0.0.1607798507.1 (а.с.6) у сумі 2102грн, які у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, а саме "у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог", покладаються на відповідача, оскільки позов задоволений повністю.

Керуючись ст.ст. 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Одеські дітки" (місцезнаходження: 73039, м.Херсон, вул. 49 Гвардійської Херсонської дивізії, буд.24; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 41693140) на користь Фізичної особи - підприємця Дзюбан Ганни Олександрівни (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 44375грн основного боргу, 1127,69грн інфляційних втрат, 1247,84грн річних та 2102грн компенсації витрат по сплаті судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ч.1 ст.256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного рішення.

Поряд з цим, у відповідності до п.4 Розділу Х "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню короновірусної хвороби (СОVID-19), строки апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Суддя К.В. Соловйов