Решение № 88695938, 09.04.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 квітня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/380/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Василяки Д.К., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, Державної фіскальної служби України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, Державної фіскальної служби України, в якому просить:

- визнати бездіяльність Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, що полягає у неприйнятті рішення (не розгляді заяви та матеріалів) щодо надання статусу учасника бойових дій за зверненням ОСОБА_1 протиправною;

- зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (або державний орган, в тому числі новостворений, на який буде покладено обов`язки розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, у разі ліквідації (реорганізації) Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України) розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 року про розгляд матеріалів щодо надання статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення з дотримання вимог Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 року № 957, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 30.11.2016 року за № 1553/29683 та вимог Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413;

- стягнути з Державної фіскальної служби України (або з новоствореного державного органу, який буде правонаступником Державної фіскальної служби України у разі її ліквідації (реорганізації)) на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу.

Позовні вимоги мотивує тим, що згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 27.10.2017р. №0127 позивача залучено до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей з 19.10.2017р. З 30.04.2018р. позивача виведено зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення. Тому позивач вважає, що оскільки він у період з 19.10.2017р. по 30.04.2018р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення в Донецькій та Луганській областях, то відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" йому має бути наданий статус учасника бойових дій. 10.10.2019 року позивач звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України з метою отримання статусу учасника бойових дій, та подав усі необхідні документи. 02.12.2019 року № 8500/Б/99-99-04-04-01-14 позивачу надано відповідь, що Комісією на адресу військової прокуратури об`єднаних сил направлено лист ДФС від 22.10.2019 року № 18818/5/99-99-04-04-01-16 щодо надання інформації чи існують на сьогодні обмеження відповідно до чинного законодавства в частині надання статусу учасника бойових дій. Також вказано, що після надходження відповіді від військової прокуратури об`єднаних сил Комісія на найближчому засіданні розгляне звернення позивача та матеріали щодо надання йому статусу учасника бойових дій. Однак, станом на день звернення до суду Комісією не розглянута заява позивача від 10.10.2019 року про надання статусу учасника бойових дій. Посилаючись на викладене, позивач вважає, що відповідачем-1 допущено протиправну бездіяльність щодо не вирішення питання про надання позивачу статусу учасника бойових дій.

Ухвалою від 17.02.2020р. відкрито провадження у справі, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та зобов`язано відповідача надати докази.

11.03.2020 р. відповідачем -1 подано відзив на позовну заяву, за змістом якого Комісія з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України зазначила, 18.02.2019 року до ДФС надійшов Лист військової прокуратури об`єднаних сил від 11.02.2019 р. № 04-42/1 вих.19 у якому зазначено, що слідчим відділом слідчого управління військової прокуратури об`єднаних сил здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42017051110000132 від 11.10.2017 р. за підозрою ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення. У подальшому позивачем від 10.10.2019 р. подано до Комісії ДФС заяву із додатками про надання йому статусу учасника бойових дій. Листом від 02.12.2019 р. № 8500/Б/99-99-04-04-01-14 ОСОБА_1 повідомлено, що Комісією ДФС на адресу військової прокуратури об`єднаних сил направлено лист від 22.10.2019 року № 18818/5/99-99-04-04-01-16 про надання інформації, чи існують на сьогодні обмеження відповідно до чинного законодавства в частині надання позивачу статусу учасника бойових дій, а тому, одразу ж після надходження відповіді, на найближчому засіданні , Комісією ДФС буде розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання йому статусу учасника бойових дій. Проте на сьогоднішній день відповіді від військової прокуратури об`єднаних сил щодо запитів не надходило, а стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017051110000132 від 11.10.2017 року Комісії ДФС не відомий. В зв`язку з чим просили в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Позивачем 19.03.2020 р. подано відповідь на відзив, в якому зазначає, що не згоден та не визнає жодного з доводів відповідача та вважає, що той не довів правомірності своєї бездіяльності.

Разом із відповіддю на відзив позивачем також подано клопотання про доручення доказів на підтвердження надання професійної правничої допомоги адвокатом на суму 5000 грн.

Згідно із положеннями п.10 ч.1 ст.4, ст.12, ч.5 ст.262 КАС України розгляд справи проведено у письмовому провадженні без виклику сторін.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні у ній докази та наведені учасниками справи у заявах по суті доводи, проаналізувавши чинне законодавство, яке регулює спірні правовідносини, судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 , згідно з наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 27.10.2017р. №0127 вважався залученим до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та відрядженим в район її проведення з підпорядкуванням керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей з 19.10.2017р.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 31.10.2017р. №309дск (з урахуванням внесених наказом від 15.01.2018р. №15дск змін) з 19.10.2017р. вважався таким, що прибув до складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань – капітан податкової міліції ОСОБА_1 , старший оперуповноважений з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон АТО ГУ ДФС у Донецькій області.

Наказом першого заступника керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України (керівника Антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей) від 30.04.2018р. №120дск вирішено вважати позивача таким, що вибув з 30.04.2018р. зі складу сил та засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення.

Наказом керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України від 21.05.2018р. №094 вирішено вважати припиненим з 30.04.2018р. залучення позивача до проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та виведено його з підпорядкуванням керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією на території Донецької та Луганської областей.

Отже, позивач у період з 19.10.2017р. по 29.04.2018р. вважався таким, що був залучений до складу сил та засобів, які беруть безпосередню участь в Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, забезпеченні її проведення, з метою виконання службових (бойових) завдань.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивач 10.10.2019р. звернувся до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України для вирішення питання щодо надання статусу учасника бойових дій.

27.11.2019 р. позивач звернувся до директора Департаменту кадрової політики та роботи з персоналом, заступника голови Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у ДФС України з метою встановлення чи надходила на розгляд комісії довідка про безпосередню участь позивача в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Супровідним листом ДФС України від 09.12.2019 року № 8577/Б/99-99-04-04-01-14 надано копію довідки про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.

Листом від 02.12.2019 р. № 8500/Б/99-99-04-04-01-14 ОСОБА_1 повідомлено, що Комісією ДФС на адресу військової прокуратури об`єднаних сил направлено лист від 22.10.2019 року № 18818/5/99-99-04-04-01-16 про надання інформації, чи існують на сьогодні обмеження відповідно до чинного законодавства в частині надання позивачу статусу учасника бойових дій, а тому, одразу ж після надходження відповіді, на найближчому засіданні, Комісією ДФС буде розглянуто заяву ОСОБА_1 щодо надання йому статусу учасника бойових дій.

16.12.2019 року позивач знову звернувся до ДФС України в якій просив розглянути матеріали щодо надання йому статусу учасника бойових дій.

Листом ДФС України від 17.01.2020 року № 41/Б/99-99-04-04-01-14 позивачу повідомлено, що Комісією на адресу військової прокуратури об`єднаних сил направлено лист від 15.01.2020 року № 192/5/99-99-04-04-01-16 про надання інформації, чи існують на сьогодні обмеження відповідно до чинного законодавства в частині надання позивачу статусу учасника бойових дій. Крім того, з вищезазначених листів відповідача вбачається, що відповіді від військової прокуратури об`єднаних сил щодо запитів не надходило, а стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017051110000132 від 11.10.2017 року Комісії ДФС не відомий.

На думку позивача Комісією допущено триваючу бездіяльність щодо вирішення питання про надання йому статусу учасника бойових дій, в зв`язку із чим позивач звернувся до суд з даним позовом.

З урахуванням викладених обставин суд при вирішенні спору виходить з таких приписів законодавства: за визначенням статті 5 Закону України від 22.10.1993р. № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", учасниками бойових дій є особи, які брали участь у виконанні бойових завдань по захисту Батьківщини у складі військових підрозділів, з`єднань, об`єднань всіх видів і родів військ Збройних Сил діючої армії (флоту), у партизанських загонах і підпіллі та інших формуваннях як у воєнний, так і у мирний час.

В свою чергу, за змістом пункту 19 статті 6 вказаного Закону учасниками бойових дій визнаються, зокрема, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Порядок надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, категорії таких осіб та терміни їх участі (забезпечення проведення) в антитерористичній операції, у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, а також райони антитерористичної операції визначаються Кабінетом Міністрів України. Райони здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації визначаються відповідно до Закону України "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях". Порядок позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, зазначених в абзаці першому цього пункту, визначає Кабінет Міністрів України.

На виконання названої вище норми Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" Кабінет Міністрів України постановою від 20 серпня 2014 р. №413 затвердив Порядок надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (далі – Порядок №413).

Цей Порядок згідно з його пунктом 1 визначає процедуру надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, та категорії таких осіб.

Пунктом 2 Порядку №413 встановлено, що статус учасника бойових дій надається, зокрема, особам рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції ДФС, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

Згідно з пунктом 2-1 Порядку №413 статус учасника бойових дій надається особам, зазначеним у пункті 2 цього Порядку, в разі залучення їх до проведення антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях на строк не менше ніж 30 календарних днів, у тому числі за сукупністю днів перебування в районах її проведення.

Пунктом 4 Порядку №413 визначені документи, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій та підтверджують безпосереднє залучення до виконання завдань антитерористичної операції чи здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях в районах її проведення.

Такими документами, зокрема, є для осіб, які брали участь в антитерористичній операції, - витяги з наказів керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ про залучення до проведення антитерористичної операції, витяги з наказів керівника оперативного штабу з управління антитерористичною операцією чи його заступників або керівників секторів (командирів оперативно-тактичних угруповань) про підпорядкування керівнику оперативного штабу з управління антитерористичною операцією в районах її проведення та про прибуття (вибуття) до (з) районів проведення антитерористичної операції, документи про направлення у відрядження до районів проведення антитерористичної операції або інші офіційні документи, видані державними органами, що містять достатні докази про безпосередню участь особи у виконанні завдань антитерористичної операції в районах її проведення.

Пунктами 6 і 8 Порядку №413 установлено, що для надання статусу учасника бойових дій особам, зазначеним в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, які брали участь в антитерористичній операції, командири (начальники) військових частин (органів, підрозділів) або інші керівники підприємств, установ та організацій у місячний строк після завершення особами виконання завдань антитерористичної операції в районах її проведення (після видання відповідного наказу керівника Антитерористичного центру при СБУ або особи, яка його заміщує, першого заступника чи заступника керівника Антитерористичного центру при СБУ) зобов`язані подати на розгляд комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частини (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу особи, довідки за формою згідно з додатком 1 та документи, передбачені пунктом 4 цього Порядку, які є підставою для надання особам статусу учасника бойових дій. У разі коли місце постійної дислокації військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації розташоване безпосередньо в районі проведення антитерористичної операції, документи командирами (начальниками) або іншими керівниками підприємств, установ та організацій подаються на розгляд комісії не раніше ніж через 30 календарних днів після зарахування осіб до списків військової частини (органу, підрозділу) або підприємства, установи та організації чи призначення їх на відповідні посади.

У разі неподання командиром (начальником) військової частини (органу, підрозділу) або іншим керівником підприємства, установи та організації до комісії документів, необхідних для надання статусу учасника бойових дій, особи, зазначені в абзацах другому і третьому пункту 2 цього Порядку, можуть самостійно звернутися до відповідної комісії.

Відповідно до пункту 5 Порядку №413, рішення про надання статусу учасника бойових дій приймається:

- комісіями з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій, утвореними, зокрема, в ДФС;

- міжвідомчою комісією з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій та виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) або інвалідності волонтера і деяких інших категорій осіб відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту, яка утворюється Державною службою у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, - у разі виникнення спірних питань, що потребують міжвідомчого врегулювання.

Абзацом 4 пункту 6 Порядку №413 установлено, що Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій. За відсутності підстав комісії повертають їх до військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій з метою подальшого доопрацювання.

Так, судом встановлено, що ГУ ДФС у Донецькій області склала довідку про безпосередню участь ОСОБА_1 в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України від 29.10.2019р. №1894/05-99-41 та надіслала її листом від 29.10.2019р. №6029/8/05-99-41-18 до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України.

Виходячи з аналізу наведених норм права та встановивши наявність у позивача усіх необхідних документів, визначених Порядком №413, суд зазначає про наявність у позивача права на отримання статусу учасника бойових дій як особи, яка безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення.

Що стосується посилання відповідача, що без відповіді військової прокуратури об`єднаних сил щодо запитів про стан досудового розслідування у кримінальному провадженні № 42017051110000132 від 11.10.2017 року, відповідач не може вирішити питання про надання ОСОБА_1 статусу учасника бойових дій, суд зазначає, що в матеріалах справи міститься відповідь Мар`їнського районного суду Донецької області від 28.01.2020 року № 425/2020 на адвокатський запит адвоката Рябошапки А.М. від 20.01.2020 № 20/2 у якій вказано, що станом на 24.01.2020 року вирок по кримінальному провадженню, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 4201705111000032 від 11.10.2017 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 Кримінального кодексу України не ухвалювався.

Крім того, в матеріалах справи міститься лист Військової прокуратури об`єднаних сил від 27.01.2020 року № 05/01-20 із змісту якого вбачається, що військовою прокуратурою об`єднаних сил підтримується публічне обвинувачення у кримінальному провадженні № 42017051110000132 за обвинуваченням старшого оперуповноваженого з особливо важливих справ другого відділу управління оперативного забезпечення на окремих територіях зон антитерористичної операції Головного управління ДФС у Донецькій області Бойка М.М. у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 368 КК України. На даний час рішення у даному провадженні судом не прийнято.

Відповідно до положень ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що пунктом 8 розділу ІІ Положення №957, визначені підстави Комісій щодо позбавлення статусу учасника бойових дій і такими підставами є:

наявності обвинувального вироку суду, який набрав законної сили, за вчинення особою умисного тяжкого або особливо тяжкого злочину в період участі в антитерористичній операції чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях;

виявлення факту підроблення документів про участь в антитерористичній операції, у забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення або надання недостовірних даних про особу;

подання особою заяви про позбавлення її статусу учасника бойових дій.

Так, з урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідач -1 в порушення ч. 4 пункту 6 Порядку №413, відповідно до якого Комісії вивчають документи, у разі потреби заслуховують пояснення осіб, стосовно яких вони подані, свідків та в місячний строк із дня надходження документів приймають рішення щодо надання статусу учасника бойових дій, допустила протиправну бездіяльність та не прийняла жодного рішення по заяві ОСОБА_1 від 10.10.2019 року.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи те, що відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї бездіяльності щодо вирішення питання про надання позивача статусу учасника бойових дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Що стосується вимоги позивача про стягнення з Державної фіскальної служби України (або з новоствореного державного органу, який буде правонаступником Державної фіскальної служби України у разі її ліквідації (реорганізації)) на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне: згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 Судом було висловлено правову позицію, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. по справі № 826/856/18.

Відповідно до ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх розміру позивачем надано до суду: договір про надання правничої допомоги від 05.02.20220 р., додаток №1 від 05.02.2020 р. до договору про надання правової допомоги, додаток № 2 до договору про надання правової допомоги від 05.02.2020 р., звіт про надання правової допомоги від 12.02.2020 р., попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на правову допомогу від 12.02.2020 р., квитанція серії АААА № 1 від 05.02.2020 року на суму 5000 грн., а також звіт про надання правової допомоги у адміністративній справі № 540/380/20 від 20.03.2020 року, рахунок витрат на правову допомогу від 20.03.2020 року.

Згідно з пунктом 4 частини першої статті першої Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього ж Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Отже, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 22.12.2018р. у справі №826/856/18.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (пункт 9 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30.09.2009 №23-рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

У той же час, при визначенні суми відшкодування суд виходить з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи доводи касаційної скарги Верховний Суд у вказаній вище справі вказав, що за змістом частини третьої статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, які визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.5 ст.134 КАС України).

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Представником позивача надані докази, які у частковій мірі відображають факт наданняпозивачу послуг з професійної правничої допомоги та оплату таких послуг в сумі5000 грн. Так, згідно розрахунку від 20.03.2020 р. на суму 5000,00 грн. (який подано згідно заявленої до відшкодування суми витрат на правничу допомогу):

1. усна консультація щодо правової позиції – 250 грн.;

2. вироблення правової позиції у справі, вивчення судової практики в аналогічних справах, робота з законодавчими актами, які регулюють дані правовідносини – 700 грн. (1 година);

3. складання позовної заяви, подання даної позовної заяви до канцелярії Херсонського окружного адміністративного суду – 3050 грн. (5 годин);

4. ознайомлення з відзивом на позовну заяву, проведення його аналізу, складення відповіді на відзив на позовну заяву – 1000 грн. (2 години);

Відтак, загальна вартість послуг складає 5000,00 грн.

Дослідивши поданий розрахунок, суд частково з ним погоджується та вважає, що послуги за №№ 1, 2 по суті стосуються консультації клієнта щодо захисту його прав, тому є похідними одна від одної та не можуть рахуватися окремо. Відтак, суд не враховує окремо послугу №1 на суму 250,00 грн. у загальну вартість наданих позивачу послуг.

Окремо слід зауважити, що позовна заява за своєю суттю та формою є не складною, а отже розмір витрат за складання позовної заяви (3050 грн.) не є співмірним та підлягає зменшенню до 2000 грн.

Відтак, враховуючи наведені норми та встановлені судом обставини, суд дійшов до висновку про часткове задоволення заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, а саме в розмірі 3700 грн., що буде за даних обставин справи справедливим і співмірним відшкодуванням таких витрат позивачу саме в зазначеному розмірі.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України (04053, м.Київ, львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197), Державної фіскальної служби України (04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити в повному обсязі.

Визнати бездіяльність Комісії з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, що полягає у неприйнятті рішення (не розгляді заяви та матеріалів) щодо надання статусу учасника бойових дій за зверненням ОСОБА_1 протиправною.

Зобов`язати Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України розглянути заяву ОСОБА_1 від 10.10.2019 року про розгляд матеріалів щодо надання статусу учасника бойових дій та прийняти відповідне рішення з дотримання вимог Положення про Комісію з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій у Державній фіскальній службі України, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.11.2016 року № 957, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 30.11.2016 року за № 1553/29683 та вимог Порядку надання та позбавлення статусу учасника бойових дій осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 20 серпня 2014 року № 413.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної фіскальної служби України ((04053, м.Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3700 (три тисячі сімсот грн.00 коп.) грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", від 02.04.2020 року Розділ VІ Прикінцевих положень КАС України доповнено п. 3 відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до адміністративного суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви, пред`явлення зустрічного позову, розгляду адміністративної справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину.

Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)

Суддя Д.К. Василяка

кат. 112030000