Решение № 88624708, 07.04.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

07 квітня 2020 року справа №640/21237/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ)про1) визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу розміру пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року; 2) зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 15 925,29 грн. без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 січня 2019 року і надалі

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва, оскільки вважає, що відповідачем протиправно зменшено розмір пенсії позивача після проведення її перерахунку з 01 січня 2018 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07 листопада 2019 року відкрито провадження в адміністративній справі №640/21237/19 у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Відповідач надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив про незгоду із заявленими позовними вимогами, оскільки станом на дату перерахунку пенсії позивачу були чинними Постанови №704 та №103, які обов`язкові для виконання та на підставі яких позивачу перераховано пенсію на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, виданої уповноваженим органом з урахуванням передбачених видів грошового забезпечення; оскільки після перерахунку розмір пенсії зменшився, її виплата з урахуванням статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" здійснюється у попередньому розмірі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку ГУ ПФУ та отримує пенсію за вислугу років на підставі Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб " з 30 грудня 2017 року.

Листом від 16 вересня 2019 року №204026/02 у відповідь на адвокатський запит представника позивача щодо пенсійного забезпечення ГУ ПФУ повідомило, що до грошового забезпечення для обчислення пенсії враховано: оклад за посадою - 1 990,00 грн., оклад за військове звання - 135,00 грн., відсоткову надбавку за вислугу років 40% - 850,00 грн., середньомісячну суму додаткових видів грошового забезпечення за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням (в т.ч. надбавку за виконання особливо важливих завдань, надбавку в умовах режимних обмежень, надбавку за оперативно-розшукову діяльність, надбавку за виконання спеціальних завдань, доплату за роботу з агентурою, премію) - 19 199,70 грн., разом 22 174,70 грн. Розмір пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до статті 12 "а" Закону обчислений з розрахунку 70% сум грошового забезпечення за 27 років вислуги років становить 15 522,29 грн. (22 174,70х70%). Також з дати призначення пенсії встановлено підвищення пенсії учаснику бойових дій відповідно до Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" в розмірі 25% прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність, і виплачується цільова грошова допомога на прожиття, передбачена Законом України "Про поліпшення матеріального становища учасників бойових дій та інвалідів війни" у розмірі 40,00 грн. Підсумок пенсії з надбавками склав 15 925,29 грн. Розмір пенсії до виплати з урахуванням обмеження максимального розміру з 30 грудня 2017 року становив 10 740,00 грн. У період з 1 січня 2017 року по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії не може перевищувати 10 740,00 грн. На виконання постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", позивачу проведено перерахунок пенсії з оновленого грошового забезпечення, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" на підставі наданої уповноваженим органом довідки про грошове забезпечення для перерахунку пенсії на 01 березня 2018 року (ГЗ - 16 605,00 грн.). З урахуванням статті 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" розмір пенсійної виплати становив з 01 січня 2018 року - 13 730,00 грн., з 01 липня 2018 року - 14 350,00 грн., з 01 грудня 2018 року 14 970,00 грн., з 01 липня 2019 року - 14 967,19 грн. Перевіркою виплати пенсії позивачу встановлено, що з 01 липня 2018 року позивачу пенсія виплачувалась в неправильному розмірі. Враховуючи положення частини четвертої статті 63 Закону, оскільки розмір його пенсійної виплати внаслідок проведеного перерахунку є нижчим - 12 026,50 грн. (16 605,00х70%+363,00+40,00), зберігається розмір раніше призначеної пенсії. Пенсія виплачується з доплатою до раніше встановленого розміру - 1 703,50 грн. (12 026,50+1 703,50). Доплата різниці пенсії при перерахунку відсутня. Разом з тим, переглядається розмір підвищення до пенсії учаснику бойових дій в разі зміни прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. З 01 серпня 2019 року розмір пенсії ОСОБА_1 приведено у відповідність до чинного законодавства і він складає 13 758,00 грн. Рішення щодо утримання надміру сплачених коштів з 01 липня 2018 року по 31 липня 2019 року у сумі 12 910,44 грн. відповідачем не приймалось.

У частині першій статті 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно із частиною сьомою статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" в редакції Закону №911-VIII від 24 грудня 2015, чинній з 1 січня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10 740,00 грн.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень другого речення частини сьомої статті 43, першого речення частини першої статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII зі змінами, а саме: частини сьомої статті 43, згідно з якими максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність; тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016 положення частини 7 статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

Наведене свідчить, що з 20 грудня 2016 року відсутня частина сьома статті 43 в Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, який відповідно до Прикінцевих положень цього Закону, набрав чинності з 1 січня 2017 року, у частині сьомій статті 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" слова і цифри "у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року" замінено словами і цифрами "по 31 грудня 2017 року".

Таким чином, буквальне розуміння змін внесених Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 6 грудня 2016 року №1774-VIII, з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, дозволяє стверджувати, що у Законі України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" відсутня частина сьома статті 43, а внесені до неї зміни, що полягають у зміні слів і цифр є нереалізованими.

Це означає, що протягом 2017 року стаття 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не передбачала положення про те, що максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів.

Водночас, згідно зі статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII, чинній на час здійснення позивачу призначення та перерахунку пенсії, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, у період з 1 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсій, призначених (перерахованих) відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" не може перевищувати 10 740,00 грн.

Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних положень статтею 2 Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 8 липня 2011 року №3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.

Згідно із пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Отже, передбачені статтею 43 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" обмеження пенсій максимальним розміром введені в дію Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24 грудня 2015 року №911-VIII.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 09 вересня 2019 року у справі №463/925/17.

При розв`язанні спірних правовідносин судом також враховано й правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену у рішенні "Великода проти України" від 03 червня 2014 року, в якому зазначено, що законодавчі норми можуть змінюватися, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Конституційний Суд України у пункті 2.1 рішення від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011 у справі за конституційними поданнями 49 народних депутатів України, 53 народних депутатів України і 56 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) пункту 4 розділу VII Прикінцеві положення Закону України Про Державний бюджет України на 2011 рік зазначив, що зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, позивачу пенсію призначено у грудні 2018 року.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Разом із тим, матеріали справи не містять доказів на підтвердження доводів позивача щодо зменшення позивачу розміру пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року.

Натомість, як зазначено відповідачем у листі від 16 вересня 2019 року №204026/02, оскільки розмір пенсійної виплати позивача внаслідок проведеного перерахунку є нижчим - 12 026,50 грн. (16 605,00х70%+363,00+40,00), зберігається розмір раніше призначеної пенсії.

З урахуванням викладеного позовні вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо зменшення позивачу розміру пенсії, починаючи з 01 січня 2018 року є такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що розмір пенсії позивача перевищує передбачений законом максимальний її розмір.

Враховуючи викладене, а також те, що такі положення закону у спірний період неконституційними не визнавались і належали застосуванню відповідачем під час обчислення пенсії позивачу, позовні вимоги про зобов`язання відповідача перерахувати та виплачувати позивачу пенсію у розмірі 15 925,29 грн. без обмеження її максимального розміру, починаючи з 01 січня 2018 року задоволенню не підлягають.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем доведено правомірність своєї поведінки з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати позивачу не відшкодовуються.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16; ідентифікаційний код 42098368).

Суддя В.А. Кузьменко