Постановление суда № 88544969, 01.04.2020, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/7091/15-ц

н/п 6/953/123/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2020 р. Київський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Бородіної Н.М.,

за участю секретаря Кострової Т.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Харкові заяву Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», боржник ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, -

встановив:

ТОВ «ФК» Фангарант Груп», звернулося у суд із заявою, в якій просить видати дублікат виконавчих листів по цивільній справі № 640/7091/15-ц за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого листа до виконання.

В обґрунтування заяви зазначає, що рішенням суду від 30.06.2015року було стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОв «ФК «Фангарнат Груп» заборгованість в сумі 17729,36 грн. та видано виконавчі листи, які було направлено на виконання до Київського ВДВС. Стягувач звертався до ВДВС щодо надання інформації про хід виконавчого провадження, однак відповід не отримав, згідно даних автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі листи було повернуто стягувачу. Проте листи на адресу стягувача не надходили. Так, за час розшуку оригіналів листів сплив строк пред`явлення їх до виконання.

В судове засідання сторони не з`явились, повідомлялись належним чином.

Представником стягувача надано заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі письмовими доказами.

Боржником надано письмові заперечення, в яких проти задоволення заяви заперечує оскільки стягувачем не надано доказів втрати виконачого листа та доказів поважності причин пропуску строку пред`явлення.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази приходить до наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова від 30.06.2015року по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості позовні вимоги було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованості в сумі 17 729,36 грн. та судовий збір 243,60 грн.

Рішення набрало законної сили та стягувачем було отримано виконавчі листи, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

ТОВ «ФК »Фангарант Груп» звернулось до Київського ВДВС із заявою від 08.10.20215року про відкриття виконавчого провадження.

Стягувачем на підтвердження заяви надано наступні докази: копію заяви до ВДВС від 10.12.2019року про повернення виконавчих листів та інформацію про виконавче провадження, зі змісту якої вбачається. що дана інформує стосується зовсім іншого виконавчого провадження.

Згідно ст. 433 ЦПК Украни передбачає поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, а саме: у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.

Як наголошує у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана добросовісно користуватись належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 року. У вказаному рішенні зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Європейського суду з прав людини "Каракуця проти України".

Так, відповідно до ст. 12 Закону України “Про виконавче провадження” (діючого до 05.10.2016 р.), - сторони виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, оскаржувати рішення, дії або бездіяльність державного виконавця з питань виконавчого провадження у порядку, встановленому цим Законом, подавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у провадженні виконавчих дій, давати усні та письмові пояснення, висловлювати свої доводи та міркування з усіх питань, що виникають у ході виконавчого провадження, у тому числі під час проведення експертизи, заперечувати проти клопотань, доводів та міркувань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Зміст наведеної норми Закону України “Про виконавче провадження” передбачає обізнаність особи про хід і обставини виконавчого провадження.

Тобто, стягувач, як сторона виконавчого провадження мав безперешкодну можливість ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження і вчинити передбачені законом дії за наслідками відмови у відкритті виконавчого провадження.

Однак, заявник не проявив себе, як сумлінний стягувач і на протязі майже п`яти років після пред`явлення виконавчих листі до виконання не цікавився ходом виконавчого провадження, а звернувся до ВДВС із заявою про повернення виконавчих листів лише у грудні 2019року.

Дані про те, що заявник на протязі цих років звертався до ВДВС та цікавився ходом виконання, але йому не спрямовано відповідну інформацію, суду не надано, тоді як звернувши виконавчі листи до виконання та не отримавши у визначений законом строк задоволення своїх вимог, стягувач вважається обізнаним про ймовірність порушення його прав у виконавчому провадженні незалежно від того чи отримав він від державного виконавця певні процесуальні документи та чи ознайомлений з матеріалами виконавчого провадження .

У заяві про поновлення строку для пред`явлення виконавчих документів до виконання не зазначено жодної поважної причини, яка б підтверджувала чому заявник добросовісно не користувався своїми правами сторони провадження, чому не ознайомлювався з матеріалами виконавчого провадження, чому не цікавився рухом за поданими ним виконавчими листами.

Суд не може безпідставно поновити строк пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки це порушує гарантоване право на справедливий суд.

Пасивна позиція Стягувач, а саме те, що ним не були вжиті жодні заходи вказують на те, що він не вживав активних дій реалізації своїх прав.

В рішенні ЄСПЛ «Устименко проти України» Судом було наголошено на тому, що безпідставне поновлення процесуальних строків Судом є протиправним, порушує принцип юридичної визначеності та право на справедливий суд (ст. 6 Конвенції ООН «Про захист прав людини та основоположних свобод»).

Таким чином, виходячи з наведеного, суд вважає, що заявником не наведено ґрунтовних підстав для поновлення строку пред`явлення виконавчого документу до виконання, а відтак суд не вбачає підстав для поновлення строку.

Стосовно вимоги щодо видачі дублікату виконавчого листа суд зазначає наступне.

Відповідно до п.17.4 Перехідних положень ЦПК України - у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для предявлення виконавчого документа до виконання.

Згідно діючого законодавства, дублікатом є документ, який видається замість втраченого оригіналу і має силу первісного акта. Дублікат видається судом, який ухвалив рішення, після розгляду заяви про видачу дубліката. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого документа суд повинен перевірити, чи не було воно виконано за втраченим документом, адже за повністю виконаним рішенням дублікат виконавчого документа не видається.

Тобто, суд має право видати дублікат виконавчого листа тільки у разі доведеності втрати його оригіналу.

На разі, звернувшись із заявою про видачу дубліката виконавчого листа, заявник не надав суду жодного належного та достатнього доказу втрати отриманого оригіналу виконавчого документа.

Враховуючи викладене підстав для видачі дублікату виконавчого листа суд не вбачає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 431,433 ЦПК України, суд, -

ухвалив :

В задоволенні заяви Товариств з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фангарант Груп», боржник ОСОБА_1 про видачу дублікату виконавчого листа та поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання– відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення до Харківського апеляційного суду через суд першої інстанції. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Бородіна Н.М.