
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,
тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/
____________________________
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
31 березня 2020 року, м. Херсон, справа № 923/11/20
Господарський суд Херсонської області у складі судді Закуріна М. К., розглянувши справу
за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль»
про стягнення 1 824 599,82 грн,
за участю:
секретаря судового засідання Бєлової О.С.,
представників сторін:
від позивача – не з`явився,
від відповідача – не з`явився,
у с т а н о в и в:
Дії та аргументи Позивача
28.12.2019 Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулося з позовом до Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» про стягнення 1 824 599,82 грн, з яких 1 264 531,48 грн основної заборгованості, 385 289,10 грн пені, 68 327,56 грн річних та 106 451,68 грн інфляційних.
У якості обґрунтування власної позиції Позивач вказав, що, між сторонами 07.09.2017 був укладений договір постачання природного газу № 1071/1718-КП-33, за яким він передав Відповідачу природний газ на загальну суму 12 312 117,67 грн, проте той оплату здійснював несвоєчасно та не у повному розмірі, у зв`язку з чим заборгував 1 264 531,48 грн, а тому йому нараховані вказані суми пені, річних та інфляційних у відповідності до розрахунку, доданого до матеріалів справи.
Дії та аргументи Відповідача
Відповідач заявлені до нього вимоги не визнав та вказав, що Позивачем допущені помилки при розрахунках інфляційних, у зв`язку з чим завищено суму стягнення на 2 243,09 грн. Натомість сума пені підлягає зменшенню на 50 % у зв`язку з тим, що несвоєчасне виконання зобов`язань виникло у зв`язку з наявною заборгованістю споживачів послуг, які несвоєчасно розрахувалися з ним.
Процесуальні дії та рішення суду
Ухвалою суду від 08.01.2020 суд відкрив провадження у справі за правилами загального провадження та підготовче засідання призначив на 11.02.2020. Цією ж ухвалою сторонам були встановлені строки для надання відзиву на позову та відповіді на відзив. У свою чергу Відповідачем відзив на позов не наданий, але власна позиція викладена у наданих письмових поясненнях.
Підготовче засідання проведене 11.02.2020 та 05.03.2020, а розгляд справи по суті 31.03.2020.
Розгляд справи по суті проведений без участі представників сторін, а саме за результатами задоволеного судом клопотання Позивача про розгляд справи без його участі. При цьому Відповідач про причини неявки не повідомив, хоча був обізнаний про час і місце судового розгляду справи. Зокрема, ухвала суду від 21.05.2019 про призначення справи до розгляду отримана Відповідачем – 23.05.2019, що вбачається з повідомлення про вручення поштового відправлення № 7350104283892.
Оцінюючи факт неявки Відповідача з можливим впливом на це введених в Україні карантинних заходів, суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України № 211 від 11.03.2020 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» з 12.03.2020 до 03.04.2020 на всій території України введено карантин. У подальшому постановою Кабінету Міністрів України № 239 від 25.03.2020 дію карантину продовжено до 24.04.2020.
Зокрема, за змістом статті 1 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» карантин – це адміністративні та медико-санітарні заходи, що застосовуються для запобігання поширенню особливо небезпечних інфекційних хвороб.
Положеннями статті 32 цього ж Закону зазначено, що обмежувальні протиепідемічні заходи встановлюються місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування за поданням відповідного головного державного санітарного лікаря у разі, коли в окремому населеному пункті, у дитячому виховному, навчальному чи оздоровчому закладі виник спалах інфекційної хвороби або склалася неблагополучна епідемічна ситуація, що загрожує поширенням інфекційних хвороб. Обмеженням підлягають ті види господарської та іншої діяльності, що можуть сприяти поширенню інфекційних хвороб. Види і тривалість обмежувальних протиепідемічних заходів встановлюються залежно від особливостей перебігу інфекційної хвороби, стану епідемічної ситуації та обставин, що на неї впливають.
На території України та безпосередньо у м. Херсоні введені заходи для протидії поширенню коронавірусу, а саме обмежно роботу установ, організацій та транспорту загального користування.
Отже, на даний час дійсно введені обмежувальні заходи, які впливають на здійснення роботи усіх установ та організацій.
Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а за частиною 1 статті 7 того ж Закону визначено завдання суду, серед яких є своєчасність розгляду і вирішення судових справ.
Таким чином, своєчасність вирішення справ та дотримання процесуальних строків є обов`язком суду, виконання якого забезпечує досягнення завдань господарського судочинства, встановлених частиною 3 статті 2 ГПК України.
Разом з тим, дотримання строків судочинства не є самоціллю судового розгляду, оскільки у відповідності до пункту 2 частини 1 статті 42 ГПК України учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні, а тому у випадку мотивованої неможливості прийняття участі у судовому розгляді суд не зможе досягти вказаного завдання та забезпечити дотримання принципів судочинства.
Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
За частиною 1 статті 49 Конституції України кожен має право на охорону здоров`я.
Отже, у випадку наявності введеного карантину обов`язком суду є здійснення судочинства, з урахуванням необхідності захисту прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи, їх представників, у тому числі на охорону здоров`я, яке досягається вжиттям безпосередньо судом відповідних дій та заходів щодо безпечного розгляду справи.
У даному випадку в Господарському суді Херсонської області вжиті відповідні санітарні заходи, які направлені на забезпечення роботи суду в умовах карантину, а тому неявка представника Відповідача не є поважною, оскільки наявність введеного карантину не означає, що сам по собі цей факт є підставою для неприбуття у судове засідання, так як для такого неприбуття потребується надання доказів впливу карантинних заходів на безпосередню явку у судове засідання.
За таких обставин суд приходить до загального висновку про відсутність впливу наявного карантину на неявку представника відповідача у судове засідання.
Установлені судом обставини
07.09.2017 між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», як постачальником, та Приватним акціонерним товариством «Херсонська теплоелектроцентраль», яке на даний час має назву Акціонерне товариство «Херсонська теплоелектроцентраль»), як споживачем, був укладений договір постачання природного газу № 1071/1718-КП-33.
Основними умовами договору, які впливають на спірні правовідносини є наступні:
- «Постачальник зобов`язується поставити споживачеві у 2017-2017 роках природний газ, а споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору» (пункт 1.1.),
- «Приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному місяці постачання, оформлюється актом приймання-передачі…» (пункт 3.7.),
- «Оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом стовідсоткової поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу» (пункт 6.1.),
- «… Оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в прядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача станом на 30.09.2015 поширювалася дія статті 19-1 Закону України «Про теплопостачання»; 2) в будь-якому випадку, споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 6.1. цього договору – в разі коли на поточний рахунок із спеціальним режимом використання споживача надходять недостатньо коштів для своєчасної оплати використаного природного газу; … « (пункт 6.2.),
- «У разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. договору він зобов`язується сплатити постачальнику крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу» (пункт 8.2.),
- «Строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості., пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних становить п`ять років» (пункт 10.3.).
До договору сторонами вносилися зміни та доповнення відповідно до додаткових угод № 1 від 03.04.2018 та № 2 від 13.06.2018.
Відповідно до Актів приймання-передачі від 30.11.2017 на суму 1 348 895,57 грн, від 31.12.2017 на суму 2 162 470,55 грн, від 31.01.2018 на суму 3 230 426,46 грн, від 28.02.2018 на суму 2 556 647,63 грн, від 31.03.2018 на суму 3 013 677,46 грн Позивач поставив Відповідачу природний газ на загальну суму 12 312 117,67 грн.
Проте, відповідно до складеного Позивачем обліку операцій по договору постачання природного газу за період з 01.10.2017 по 31.07.2019, оплату за поставлений газ Відповідач здійснював не у повному обсязі та несвоєчасно, зокрема:
- за зобов`язаннями листопада 2017 року він мав заборгованість у сумі 148 885,57 грн станом на 26.12.2017,
- за зобов`язаннями грудня 2017 року – у сумі 739 346,87 грн станом на 26.01.2018,
- за зобов`язаннями січня 2018 року – у сумі 1 566 534,08 грн станом на 26.02.2018,
- за зобов`язаннями лютого 2018 року – у сумі 2 155 197,01 грн станом на 27.03.2018,
- за зобов`язаннями березня 2018 року – у сумі 2 773 587,07 грн станом на 26.04.2018.
Поряд з цим, станом на час розгляду справи в суді за розрахунками Позивача Відповідач має заборгованість за зобов`язаннями березня 2018 року у сумі 1 264 531,48 грн.
У зв`язку з несвоєчасною та неповною сплатою вартості поставленого газу Позивач нарахував Відповідачу у відповідності до розрахунку, наявного в матеріалах справи:
- за зобов`язаннями листопада 2017 року: 530,06 грн пені за період з 26.12.2017 по 02.01.2018 та 54,84 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
- за зобов`язаннями грудня 2017 року: 6 236,99 грн пені за період з 26.01.2018 по 12.02.2018 та 584,71 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
- за зобов`язаннями січня 2018 року: 20 804,05 грн пені за період з 27.02.2018 по 19.03.2018 та 1 857,94 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
- за зобов`язаннями лютого 2018 року: 35 515,17 грн пені за період з 27.03.2018 по 24.04.2018 та 3 133,69 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості;
- за зобов`язаннями березня 2018 року: 322 302,83 грн пені за період з 26.04.2018 по 25.09.2019 та 62 696,38 грн річних за той же період, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості, а також 106 451,68 грн інфляційних за період з 01.07.2018 по 31.07.2019, виходячи від сум часткових оплат та наявної на відповідну дату заборгованості.
Підводячи підсумок наведених обставин, суд стверджує, що вказаними доказами Позивач підтвердив та довів факт невиконання Відповідачем умов договору постачання природного газу щодо сплати вартості газу, а також наявність заборгованості за початок відповідних періодів нарахування вказаних сум.
Оцінка суду установлених обставин та норм діючого законодавства
Щодо правової природи договору та правовідносин
Установлені судом обставини свідчать про виникнення між сторонами майново-господарських зобов`язань, у силу яких у відповідності до приписів статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України одна сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони, а інша (управнена) сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.
За частиною 1 статті 175 того ж Кодексу майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Зміст та умови договору, аналіз правовідносин та господарсько-договірних зобов`язань (майново-господарських зобов`язань у відповідності до частини 1 статті 179 ГК України), які виникли між його сторонами на підставі вказаного договору (правочину), з огляду на вказані правові положення, свідчать, що за своєю юридичною природою між ними укладений договір купівлі-продажу.
Зокрема, згідно з приписами статті 655 Цивільного кодексу України «за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає …майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає … майно (товар) і зобов`язується сплатити за нього певну грошову суму».
Водночас, відповідно до частини 1 статті 692 того ж Кодексу покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, якщо договором не встановлений інший строк оплати.
Статтею 193 Господарського кодексу України встановлені загальні правила виконання господарських зобов`язань, за якими: «Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом» (частина 1); «Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином» (частина 7).
Підсумовуючи наведені правові положення, суд зазначає, що за договором купівлі-продажу покупець зобов`язаний сплатити вартість отриманого товару у встановлений договором строк.
Отже невиконання Відповідачем взятого на себе грошового зобов`язання зі сплати вартості отриманого природного газу у сумі 1 264 531,48 грн за зобов`язаннями березня 2018 року, а також несвоєчасна оплата за кожним з наведених розрахункових періодів, є порушенням взятих ним на себе зобов`язань та вказаних правових положень.
Щодо відповідальності за невиконання зобов`язання
Вирішуючи правомірність нарахованої та заявленої до стягнення пені у сумі 385 289,10 грн, суд зазначає, що згідно з частиною 1 статті 199 ГК України виконання господарських зобов`язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов`язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, а за частинами 1 та 2 статті 217 ГК України такими санкціями є заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, серед яких - застосування штрафних санкцій.
Так, згідно із частиною 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.
В статті 549 ЦК України конкретизовано визначення таких штрафних санкцій, а саме «пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання» (частина 3).
Разом з тим, у відповідності до приписів частини 2 статті 551 того ж Кодексу, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Так, в пункті 8.2. договору сторони встановили можливість застосування пені у випадку невиконання та неналежного виконання споживачем зобов`язань по договору відповідно у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу за кожний день прострочення платежу за весь період прострочення.
Таким чином, пеня має безпосередню мету стимулювати боржника до виконання зобов`язання; за допомогою неустойки забезпечуються права кредитора шляхом створення таких умов, що підвищують рівень вірогідності виконання зобов`язання; неустойка стягується по факту невиконання чи неналежного виконання зобов`язання боржником, трансформуючись у такий спосіб у міру цивільно-правової відповідальності.
Отже нарахування Позивачем 385 289,10 грн пені за періоди, вказані у розрахунку, є правомірним. При цьому судом перевірений розрахунок на предмет правильності обрахунку, у зв`язку з чим її стягнення є правомірним.
При цьому суд вважає безпідставним заявлене Відповідачем клопотання про зменшення суми пені на 50 %, оскільки у відповідності до положень частини 1 статті 233 ГК України суд має право зменшити розмір санкцій у разі якщо вони надмірно великі порівняно із збитками кредитора.
Так, у даному випадку значна частина нарахованої суми пені (322 202,83 грн) обрахована за зобов`язаннями березня 2018 року, які станом на час розгляду справи в суді Відповідачем не виконані та ним не наведено аргументів, які б свідчили про об`єктивні причини неможливості такого виконання протягом тривалого часу.
Щодо відповідальності за невиконання грошового зобов`язання
Вирішуючи правомірність нарахованих та заявлених до стягнення річних у сумі 68 327,56 грн та інфляційних у сумі 106 451,68 грн, суд зазначає, що у відповідності до частини 2 статті 625 ЦК України «боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом».
Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Таким чином, Відповідач, порушивши грошове зобов`язання, повинен, за вказаних правових приписів та договірних умов, сплатити Позивачу інфляційні та річні.
Проте, при розрахунку інфляційних Позивачем допущена помилка, у зв`язку з чим правильним є нарахування 91 920,19 грн, з розрахунку:
- 1 766 234,11 грн (заборгованість у період з 01.07.2018 по 31.07.2018) х 0,993 (індекс інфляції у липні 2018 року) = - 12 363,64 грн,
- 1 465 039,73 грн (заборгованість у період з 01.09.2018 по 30.09.2018) х 1,9 (індекс інфляції у вересні 2018 року) = 27 835,75 грн,
- 1 289 619,20 грн (заборгованість у період з 01.10.2018 по 31.10.2018) х 1,7 (індекс інфляції у жовтні 2018 року) = 21 923,53 грн,
- 1 264 531,48 грн (заборгованість у період з 01.11.2018 по 31.07.2019) х 4,47 (сукупний індекс інфляції за цей період) = 54 524,55 грн,
- 104 283,83 грн (27 835,75 грн + 21 923,53 грн + 54 524,55 грн) – 12 363,64 грн = 91 920,19 грн.
Водночас, розрахунок річних у сумі 68 327,56 грн здійснений правильно.
Отже, за вказаних правових положень та розрахунків Позивач зобов`язаний сплатити Відповідачу 68 327,56 грн річних та 91 920,19 грн інфляційних.
Висновки суду з предмету судового розгляду
На підставі викладеного, за результатами оцінки доказів суд вважає, що Відповідач порушив договірні зобов`язання щодо сплати грошової заборгованості, у зв`язку з чим повинен сплатити Позивачу 1 264 531,48 грн основної заборгованості, 385 289,10 грн пені, 68 327,56 грн річних та 91 920,19 грн інфляційних, а тому позовні вимоги є правомірними та підлягають задоволенню у цих сумах. Натомість стягнення 14 531,49 грн інфляційних є неправомірним.
Розподіл судових витрат
Судовими витратами у даній справі є витрати Позивача на сплату судового збору відповідно до платіжного доручення № 7011917 від 18.12.2019 у сумі 27 369 грн, які згідно з приписами статті 129 ГПК України підлягають стягненню з Відповідача пропорційно задоволеним вимогам, а саме у сумі 27 150,05 грн (99,20 % задоволених вимог).
На підставі вказаних правових норм та керуючись статтями 238, 240 ГПК України,
в и р і ш и в :
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Херсонська теплоелектроцентраль» (73036, м. Херсон, Бериславське шосе, буд. 1; ідентифікаційний код 00131771) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 6, ідентифікаційний код 20077720) – 1 264 531,48 грн основної заборгованості, 385 289,10 грн пені, 68 327,56 грн річних, 91 920,19 інфляційних та 27 150,05 грн компенсації по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову у задоволенні позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене – 01.04.2020
Суддя М.К. Закурін
Судебное решение № 88534073, Господарський суд Херсонської області было принято 31.03.2020. Форма судопроизводства - Хозяйственное, форма решения – Решение. На этой странице вы сможете найти полезные сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к текущим судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить полезные сведения.
то решение относится к делу № 923/11/20. Фирмы, указанные в тексте настоящего судебного документа: