Постановление суда № 88433752, 26.03.2020, Криничанський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 178/362/19

№ 12018040460000537

У Х В А Л А

26 березня 2020 року Криничанський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого Цаберябого Б.М.,

при секретарі Янченко Л.В.,

при розгляді у відкритому судовому засіданні за участі прокурора Дехтяр Є.О., захисників Мушика В.Л. і Самко О.І. кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Магдалинівка Магдалинівського району Дніпропетровської області, проживаючого по АДРЕСА_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який народився в смт. Кринички Криничанського району Дніпропетровської області, проживаючого по АДРЕСА_1 за ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Обвинуваченому ОСОБА_1 , обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строк якого закінчується 04 квітня 2020 року, тому підлягає вирішенню питання про продовження обвинувачуваному строку тримання під вартою.

Прокурор вважає необхідним продовжити обвинувачуваному дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, бо передбачені ст. 177 КПК України ризики, враховані при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не зменшились.

Обвинувачений ОСОБА_1 , захисник Мушик В.Л. просять не продовжувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а змінити запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_2 , захисник Самко О.І. підтримали заяви обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Мушика В.Л. про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 на домашній арешт.

Заслухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до наступного висновку.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Відповідно до п.3 ст.5 Європейської конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку чи звільнення від судового розгляду. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування.

Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України до спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Судом встановлено, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_3 спливає 04 квітня 2020 року.

Враховуючи, що судове провадження не завершено до спливу строку тримання під вартою та визначенні ризики - можливість переховування від суду, незаконно впливати на свідків на час розгляду кримінального провадження не відпали, оскільки не всі свідки, анкетні даті яких обвинуваченому відомі, допитані в судовому засіданні. ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні тяжкого кримінального правопорушення. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Обвинувачений проживає без реєстрації, в судовому засіданні вказав іншу, ніж у обвинувальному акту адресу проживання, а ст. 181 КПК України однією з підстав обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту передбачає наявність визначеного житла. Тому суд не знаходить підстав для скасування чи зміни обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на більш м`який, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, для застосування стосовно обвинувачених більш м`якого запобіжного заходу ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено, у зв`язку з чим в задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника Мушика В.Л. має бути відмовлено, та продовжено строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 314, 316, 331 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК України, продовжити до 22 травня 2020 року.

Обвинуваченому ОСОБА_1 та захиснику Мушику В.Л. у задоволенні клопотання про заміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

На ухвалу на протязі семи днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Криничанський районний суд Дніпропетровської області.

Суддя: Б. М. Цаберябий