Решение № 88266563, 13.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 березня 2020 р. Справа№200/409/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Бабаш Г.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у порядку письмового провадження) в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 03197227, Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, в якій просила:

- визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації в надані державної допомоги при народженні дитини ОСОБА_2 ;

- зобов`язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_2 , допомогу при народженні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачену ст. 10 Закону України "Про державну допомогу сім`ям з дітьми".

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до свідоцтва про народження від 24.09.2019 року Серії НОМЕР_2 , позивач є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який був народжений на непідконтрольній українській владі території у м. Донецьку Донецької області.

У листопаді 2019 року у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області разом з малолітньою дитиною позивач переїхав на постійне місце проживання до м. Волноваха.

З 11.11.2019 року позивач взятий на облік в Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації та отримав статус внутрішньо перемішеної особи, що підтверджено відповідними довідками від 11.11.2019 року № 1438-5000227683 та № 1438-5000227717 в яких зазначено, що ОСОБА_2 , як законний представник, що супроводжує малолітню дитину ОСОБА_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації, як переміщена особа, у зв`язку з проведенням АТО відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» за адресою - АДРЕСА_2 .

В листопаді 2019 року позивач звернувся до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації із заявою про призначення державної допомоги при народженні дитини.

В грудні 2019 року позивачем було отримано повідомлення про відмову в наданні державної допомоги при народженні дитини.

Позивач вважає зазначене рішення відповідача щодо відмови йому в наданні державної допомоги при народженні дитини протиправним, у зв`язку з чим, звернувся до суду.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.01.2020 року відкрито провадження в адміністративній справі, за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Управлінням соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації до суду надано відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування відзиву відповідачем зазначено, що 11.11.2019 року позивач звернувся до управління з заявою про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсації та пільг, а саме: допомогу при народженні дітей – ОСОБА_3 07.03.2015 року та ОСОБА_4 14.07.2019 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 05.12.2019 року допомога при народженні дитини – ОСОБА_4 – ІНФОРМАЦІЯ_2 , призначено з 01.07.2019 року у розмірах згідно чинного законодавства.

Рішенням від 05.11.2019 року допомога позивачу, при народженні дитини – ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначена не була у зв`язку з тим, що вона немає права на допомогу, оскільки звернення за її призначенням надійшло через 12 місяців з дня народження дитини.

Тобто, батьки не скористалися правом на отримання допомоги при народженні дитини з 07.03.2015 року по 07.03.2016 рік, а з заявою за призначенням допомоги звернулись лише 11.11.2019 року, при цьому не зазначаючи підстав, що спричинили пропуск строку звернення за призначенням даної допомоги.

Відповідно статті 258 КАС України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наступне.

Позивач – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно довідки Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 11.11.2019 року №14378-5000227683 є внутрішньо переміщеною особою, фактичне місце проживання: АДРЕСА_3 .

Відповідач - Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації є суб`єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення.

Відповідно свідоцтва про народження НОМЕР_3 , виданого 24.09.2019 року Волноваським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, позивач, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народила доньку, ОСОБА_3 , яка, згідно довідки від 11.11.2019 року №1438-5000227717, також зареєстрована як внутрішньо переміщена особа.

Рішенням Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації про призначення допомоги сім`ям з дітьми від 05.12.2019 року, допомога позивачу, при народженні дитини – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 не призначена.

Як зазначено у відзиві, позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_3 , оскільки звернення за її призначенням надійшло через 12 місяців з дня народження дитини.

Таким чином, спірним питанням даної справи є правомірність дій відповідача щодо відмови в призначенні державної допомоги при народженні дитини.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно частини 1 статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Закріплюючи на конституційному рівні право на соціальний захист кожного громадянина, без будь-яких винятків, держава реалізує положення статті 24 Конституції України, відповідно до якої громадяни мають рівні конституційні права і не може бути обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Статтею 3 Конституції України закріплене визнання найвищою соціальною цінністю в України людини, її життя і здоров`я, честі і гідності, недоторканності і безпеки, відповідальність держави перед людиною за свою діяльність та головний обов`язок держави щодо утвердження і забезпечення прав і свобод людини.

Згідно статті 8 Закону України “Про охорону дитинства”, кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Гарантований державою рівень матеріальної підтримки сімей з дітьми шляхом надання державної грошової допомоги встановлює Закон України “Про державну допомогу сім`ям з дітьми” від 21 листопада 1992 року № 2811-XII (далі Закон № 2811-XII).

Даний Закон спрямований на забезпечення пріоритету державної допомоги сім`ям з дітьми у загальній системі соціального захисту населення.

Так, згідно з частиною 1 статті 1 Закону громадяни України, в сім`ях яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених Законом та іншими законами України.

Згідно з пунктом 2 частиною 1 статті 3 Закону одним із видів державної допомоги сім`ям з дітьми є допомога при народженні дитини. Така допомога призначається і виплачується органами соціального захисту населення; надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною; покриття витрат на її виплату здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України у вигляді субвенцій до місцевих бюджетів (стаття 4, частина 1 статті 5, частина 1 статті 10 Закону), з урахуванням умов, визначених у статті 11 Закону № 2811-XII.

Таким чином, допомога при народженні дитини є різновидом державної допомоги у загальній системі соціального захисту населення і надається з метою забезпечення відповідного рівня матеріальної підтримки сімей, у яких є діти, створення належних умов для утримання та виховання дітей.

За приписами статті 11 Закону № 2811-XII, для призначення допомоги при народженні дитини до органу соціального захисту населення за умови пред`явлення паспорта або іншого документа, що посвідчує особу, та свідоцтва про народження дитини подається одним з батьків (опікуном), з яким постійно проживає дитина, заява за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, та копія свідоцтва про народження дитини. Даний перелік документів є вичерпним. Допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. У разі народження мертвої дитини допомога при народженні дитини не призначається.

Вказані норми Закону кореспондуються з положеннями Порядку призначення і виплати державної допомоги сім`ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1751 від 27 грудня 2001 року (зі змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України № 59 від 04 лютого 2009 року).

Суд зазначає, що відповідно ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради Української РСР від 27.02.1991 №789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують, щоб установи, служби і органи, відповідальні за піклування про дітей або їх захист, відповідали нормам, встановленим компетентними органами, зокрема, в галузі безпеки й охорони здоров`я та з точки зору численності і придатності їх персоналу, а також компетентного нагляду.

Крім того, допомога при народженні дитини за своєю природою є допомогою самій дитині, а не її батькам.

В даному випадку неможливість своєчасного звернення одним з батьків до органу, який здійснює призначення допомоги при народженні дитини, призводить до порушення інтересів дитини.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №591/610/16, висновок якого суд враховує при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин (частина 5 статті 242 КАС України).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Таким чином, беручи до уваги необхідність захисту інтересів малолітньої дитини, враховуючи ту обставину, що позивач всупереч своїй волі змушений змінити місце проживання внаслідок проведення антитерористичної операції, виходячи з завдань адміністративного судочинства, суд дійшов висновку, що, відмовляючи у призначенні допомоги при народженні дитини, відповідач не врахував всі обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

Згідно ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Крім того, суд зазначає, що позивач та її дитина як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства, забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, держава зобов`язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя.

Позивач, в сім`ї якої виховується та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Затверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ст. 68 Конституції України вони є загальнообов`язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами, невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення засад соціальної правової держави.

Зазначені вимоги до держави викладені і у статті 12 Європейської соціальної хартії, вчиненої 3 травня 1996 року у м. Страсбурзі, яка підписана від імені України 7 травня 1999 року у м. Страсбурзі, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року, відповідно до якої держава зобов`язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення.

До такого висновку суд дійшов і з врахуванням правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеній у справі “Ілашку та інші проти Молдови та Росії”, в якій суд встановив обов`язок держави, навіть за відсутності належного ефективного контролю над частиною власної території, вжити заходів у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників.

Разом з цим позивачем у позовній заяві не було заявлено позовної вимоги щодо скасування рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 05.12.2019 року, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_3 .

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Керуючись зазначеним, з метою належного та повного захисту прав позивача, які безпосередньо охоплюють права дитини, суд вважає за належне вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 05.12.2019 року, яким позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини, ОСОБА_3

Враховуючи наведене, та те, що нормами чинного законодавства позивачу гарантоване право на отримання допомоги при народженні дитини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Також суд зауважує, що визнання незаконним та скасування рішення відповідача про відмову у призначенні допомоги при народженні, а також визнання протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті зазначеної допомоги є тотожними за суттю, а тому дана позовна вимога задоволена у вищевикладеному формулюванні.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 15.01.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору, до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Статтею 4 Закону України “Про судовий збір” передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою - підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру встановлюється ставка судового збору – 0,4 розміру прожиткового мінімум для працездатних осіб.

Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб 2102,00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 15.01.2020 року позивачу відстрочено сплату судового збору, суд приходить до висновку про необхідність стягнення за рахунок бюджетних асигнувань з Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 03197227, Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36) судового збору у розмірі 840,80 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч.2 ст. 4 Закон України “Про судовий збір”.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 243, 244, 245, 250, 372 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) до Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 03197227, Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити.

Скасувати рішення Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації від 05.12.2019 року, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації призначити ОСОБА_1 , державну допомогу при народженні дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення Волноваської районної державної адміністрації (ЄДРПОУ: 03197227, Донецька область, м. Волноваха, вул. Гагаріна, 36) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 ) судовий збір у розмірі 840,80 грн.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 243 КАС України зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.П. Бабаш