Решение № 88234513, 04.03.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2020 р. Справа№200/11274/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Голуб В.А., при секретарі - Оганянц О.В., за участю:

представника відповідача – Яковлєвої А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45 та зобов`язання вчинити певні дії, -

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Донецькій області, заінтересована особа - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45 та зобов`язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що з 01.07.2013 року він був зареєстрований як фізична особа-підприємець із застосуванням спрощеної системи оподаткування. Після початку проведення АТО на території Донецької області позивач не провадив підприємницьку діяльність. З того часу позивач не подавав жодної звітності. ОСОБА_1 зауважує, що відповідач, приймаючи вимогу зі сплати внеску, не проводив перевірку на предмет того чи був у нього дохід. Податкова інспекція жодного разу за цей період не складала акти перевірки для вірного обчислення внеску. Крім того, перед формуванням вимоги не складався акт перевірки. Також позивач зазначає, що до платників єдиного внеску не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, та якими не отримано дохід (прибуток).

Поряд з цим позивач зазначив, що на момент винесення спірної вимоги він перебував на обліку в органі доходів і зборів, що розташований на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція, а тому згідно з п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, яким внесені зміни до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на час проведення антитерористичної операції до її закінчення звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, і відповідальність, штрафні та фінансові санкції за невиконання обов`язків платника єдиного внеску у вказаний період до нього не застосовуються. Водночас, в порушення вказаних норм відповідач надіслав йому вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45, в якій зазначено про наявність у позивача боргу зі сплати єдиного внеску в сумі 24 834, 75 грн.

З огляду на наведене, ОСОБА_1 вважає протиправною вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45 та просить її скасувати.

Крім того, позивач просить суд зобов`язати відповідача списати як безнадійну недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 27 588, 93 грн.

В обґрунтування незгоди з позовними вимогами представник відповідача зазначає, що платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно сплачувати внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця. Несвоєчасно не сплачена сума є недоїмкою та стягується з застосуванням штрафів. Обставини несвоєчасної сплати єдиного внеску позивачем не заперечуються, тому відповідачем правомірно була винесена спірна вимога. Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача становила 24 834,75 грн, тому Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу на вказану суму боргу. Представник Головного управління ДФС у Донецькій області вважає недоцільним посилання позивача на пункт 9-4 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, оскільки згідно з пунктом 28 розділу І Закону України від 24.12.2015 року № 911-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України”, зміни внесені Законом України № 1669-VII від 02.09.2014 року “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” втратили чинність. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року № 10-53-р діяло з 05.11.2014 року по 18.12.2015 року, тобто, у цьому періоді не було переліку населених пунктів, де проводилася АТО. Крім того, представник відповідача зазначив, що на даний час АТО на території України завершено.

Разом з цим, відповідач вважає безпідставними вимоги позивача про списання як безнадійної недоїмки зі сплати єдиного внеску, оскільки тільки у разі смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою або у разі визнання її недієздатної у податкового органу виникає обов`язок списати безнадійний борг. З зазначених причин представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23.09.2019 року у задоволенні клопотання представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору або відстрочення від його сплати,- відмовлено. Позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, заінтересована особа - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року №Ф-193035-45 та зобов`язання вчинити певні дії,-залишено без руху. Надано позивачеві - десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду: клопотання про поновлення строку звернення до суду, уточненої позовної заяви та документа про сплату судового збору.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду, - задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду та поновлено пропущений строк. Клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати - задоволено. Відстрочено позивачу сплату судового збору до ухвалення судового рішення в адміністративній справі. Продовжено фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 строк - на десять днів з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду уточненої позовної заяви стосовно третьої особи.

Ухвалою суду від 04.11.2019 року прийнято до розгляду позовну заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45 та зобов`язання вчинити певні дії та відкрито провадження по справі № 200/11274/19-а. Розгляд адміністративної справи № 200/11274/19-а визначено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання по справі на 04.12.2019 року о 10 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 04.12.2019 року оголошено перерву у підготовчому засіданні. Продовжено строк підготовчого провадження по адміністративній справі, - на тридцять днів з ініціативи суду. Призначено підготовче засідання по справі на 22.01.2020 року о 10 год. 30 хв. в приміщенні Донецького окружного адміністративного суду. Зобов`язано Головне управління ДФС у Донецькій області надати інформацію з інтегрованої картки платника з ЄВ фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 станом на 14.04.2014 року із зазначенням сум, що підлягали сплаті до 14.04.2014 року.

22.01.2020 року судом відкладено підготовче засідання до 04.02.2020 року у зв`язку з перебуванням головуючої судді на лікарняному.

Ухвалами від 04.02.2019 року суд відмовив у прийнятті до розгляду заяви представниці позивача - ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог в адміністративній справі № 200/11274/19-а. Суд повернув заяву представниці позивача - ОСОБА_2 про уточнення позовних вимог в адміністративній справі № 200/11274/19-а. Також суд закрив підготовче провадження по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Донецькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби ГТУЮ у Донецькій області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45 та зобов`язання вчинити певні дії та призначив судовий розгляд по суті на 15 год 00 хв 26.02.2020 року.

Суд ухвалами від 26.02.2019 року відмовив у прийнятті до розгляду заяви представниці позивача про збільшення позовних вимог. Витребував у Головного управління ДФС у Донецькій області рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , що прийнято на підставі акта перевірки та відповідний акт перевірки. Суд оголосив перерву у судовому засіданні до 12 год 30 хв 04.03.2020 року.

Представниця відповідача у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією його паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 (а.с. 22-26).

У період з 13.06.2013 року по 03.07.2019 року ОСОБА_1 був зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця, що відображено у виписці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який розміщено на офіційному веб сайті Міністерства юстиції України (а.с.110-111).

Позивач перебував на обліку у Ясинуватській об`єднаній державній податковій інспекції (Авдіївське відділення) Головного управління ДФС у Донецькій області як платник податків та платник єдиного внеску, про що також вказано у витязі.

ОСОБА_1 при реєстрації його як фізичної особи-підприємця, а саме з 01.07.2013 року, обрав спрощену систему оподаткування та був зареєстрований платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що 31.03.2015 року на підставі рішення реєстрація платника єдиного податку була анульована через наявність у ОСОБА_1 податкового боргу.

Відповідач, Головне управління ДФС у Донецькій області, є юридичною особою та у відповідності до норм Податкового кодексу України є органом державної влади, уповноваженим здійснювати функцію контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування і сплати податків та зборів, установлених цим Кодексом, а також перевіряти достовірність цих документів щодо правильності визначення об`єктів оподаткування і обчислення податків та зборів.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків). Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.10.2019 року № 870 ліквідовані як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства юстиції, зокрема і Головне територіальне управління юстиції у Донецькій області. Як вбачається зі змісту вказаної постанови, Східне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Харків) є правонаступником Головного територіального управління юстиції у Донецькій області.

16.05.2019 року Головним управлінням ДФС у Донецькій області сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-193035-45 щодо сплати позивачем недоїмки з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 24 834,75 гривень. В спірній вимозі зазначено, що сформована вона станом на 30 квітня 2019 року (а.с.7).

Згідно облікових даних, наданих відповідачем, заборгованість позивача станом на 30 квітня 2019 року становила 24 834,75 грн, тому ГУ ДФС у Донецькій області сформовано вимогу на вказану суму боргу (а.с.75-78).

27 червня 2019 року позивач звертався до Головного управлінням ДФС у Донецькій області із заявою про списання податкового боргу, а саме недоїмки зі сплати єдиного внеску у розмірі 24 834,75 грн (а.с.13-15).

Разом з тим, згідно з листом відповідача від 30.07.2019 року № 60923/10/05-99-45-22 позивачеві було відмовлено у списанні податкового боргу, оскільки тільки у разі смерті фізичної особи, визнання її безвісно відсутньою чи оголошення померлою або у разі визнання її недієздатної у податкового органу виникає обов`язок списати безнадійний борг. Водночас, станом на 31.07.2019 року заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску становила 27 588, 93 грн, яка виникла у період з 20.01.2015 року по 19.07.2019 року. Крім того, згідно вказаного листа з 01.04.2015 року по 03.07.2019 року ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування (а.с. 17-21).

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (далі - Закон № 2464).

За змістом пунктів 2 та 6 частини 1 статті 1 Закону № 2464 єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.

Згідно із п. 4 ч.1 ст.4 Закону № 2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Статтею 7 Закону № 2464 визначено базу нарахування єдиного внеску.

Так, приписами пункту 2 частини 1 статті 7 Закону № 2464 встановлено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб-підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Отже, зазначені платники податків мають обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

До переліку цих платників податків не відносяться фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування.

Матеріалами справи підтверджено, що 01.07.2013 року, позивач обрав спрощену систему оподаткування та був зареєстрований платником єдиного податку, про що свідчить свідоцтво серії НОМЕР_3 (а.с.10).

Разом з тим, 31.03.2015 року на підставі рішення податкового органу реєстрація платника єдиного податку була анульована через наявність у ОСОБА_1 податкового боргу.

Отже, з 01.04.2015 року по 19.07.2019 року ОСОБА_1 перебував на загальній системі оподаткування та мав обов`язок сплачувати внесок у розмірі, який встановлено законом, незалежно від отримання доходу (прибутку).

Поряд з цим, суд зазначає, що відповідно до Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року внесені зміни до Закону України від 02 вересня 2014 року № 1669-VII “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, у відповідності до якого п.п. 8 п. 4 ст. 11 вказаного Закону виключено. Водночас, оскільки п.п. 8 п. 4 ст. 11 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” було внесено зміни до Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, а Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 911-VIII від 24 грудня 2015 року змін до Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” не було внесено, спірні правовідносини врегульовують положення п. 9-4 Розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”.

При цьому, слід зазначити, що з набранням чинності Закону України “Про внесення змін до розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці” від 02.03.2015 року № 219-VIII п. 9-3 “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” визначено вважати п. 9-4.

Таким чином, згідно п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції”, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14.04.2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, на період з 14.04.2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України” та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, 02 вересня 2014 року прийнято Закон України “Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції” № 1669-VII (надалі-Закон №1669) ( в редакції, чинної у спірний період), згідно до ст. 1 якого період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України “Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року “Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України” від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Таким чином, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014 року. На час виникнення спірних правовідносин, Президентом України Указ про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України не приймався, тобто, період проведення АТО тривав.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2014 року №1053-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція” (втратило чинність), від 02 грудня 2015 року № 1275-р “Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України” затверджено перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, до яких, зокрема, віднесено м. Авдіївка.

До вказаних Переліків внесено, зокрема м. Авдіївка Донецької обл., де розташований орган доходів і зборів, на обліку у якого перебував позивач.

Отже, факт перебування платників єдиного внеску на обліку в органі доходів і зборів, розташованому на території населеного пункту, де проводилася антитерористична операція є підставою для зупинення застосування до таких платників, зокрема заходів впливу за порушення Закону № 2464, якою є спірна вимога.

Суд зазначає, що відсутність у позивача обов`язку своєчасної сплати внесків, унеможливлює складання відповідачем та направлення позивачу спірної вимоги на момент її складання.

Відтак, формування спірної вимоги про сплату недоїмки та застосування наслідків такої несплати є протиправним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 805/2856/17-а.

Суд звертає увагу відповідача на те, що в силу вимог частини п`ятої статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII “Про судоустрій і статус суддів” висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Згідно з нормами частини шостої зазначеної статті висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

Крім того, суд наголошує, що приписи Закону № 1669 не скасовували обов`язків платника податків (єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), а лише надавали можливість на період АТО не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Оскільки у період дії припису п. 9-4 розділу VIII “Прикінцеві та перехідні положення” Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” позивач лише мав відстрочку щодо сплати єдиного внеску, вказане унеможливлювало заходи впливу за порушення Закону № 2464-VІ, якою є спірна вимога.

З огляду на наведене, суд вважає обґрунтованою вимогу позивача щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області від 16.05.2019 року № Ф-193035-45, яка винесена ОСОБА_1 , зі сплати єдиного внеску у розмірі 24 834, 75 грн, а тому остання підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача списати як безнадійну недоїмку зі сплати єдиного внеску у розмірі 27 588, 93 грн., суд звертає увагу на наступне.

Так, недоїмка, яка виникла у позивача у спірний період за положенням п. 9-4 розділу VIII № 2464, визнається безнадійною та підлягає списанню саме в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

У відповідності до п. 14.1.11 ч. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, безнадійна заборгованість - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак, зокрема, заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв`язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством.

За приписами пункту 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

В свою чергу, під терміном "безнадійний" розуміється:

податковий борг платника податку, визнаного в установленому порядку банкрутом, вимоги щодо якого не були задоволені у зв`язку з недостатністю майна банкрута;

податковий борг фізичної особи, яка: визнана у судовому порядку недієздатною, безвісно відсутньою або оголошена померлою, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; померла, у разі недостатності майна, на яке може бути звернуто стягнення згідно із законом; 720 днів перебуває у розшуку;

податковий борг платника податків, стосовно якого минув строк давності, встановлений цим Кодексом;

податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин);

податковий борг платника податків, щодо якого до Державного реєстру внесено запис про його припинення на підставі рішення суду, а для банків - на підставі рішення Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про затвердження звіту про завершення ліквідації банку або рішення Національного банку України про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури.

Відповідно до статті 101 Податкового кодексу України розроблено Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків, затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року № 577.

Згідно з пунктом 2.1 цього Порядку під терміном «безнадійний податковий борг» слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Такий факт непереборної сили підтверджується Торгово-промисловою палатою України.

Підпунктом 4.1 розділу ІV Порядку списання безнадійного податкового боргу платника податків встановлено, що у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню.

До заяви обов`язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу ІІ цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Так, відповідно до розділу 2 Переліку обставин, що свідчать про наявність загрози виникнення або накопичення податкового боргу, і доказів існування таких обставин, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2010 року № 1235, обставинами, що є підставою для відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу заявника є обставини непереборної сили, дія яких може бути викликана винятковими погодними умовами і стихійним лихом (ураган, буря, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, землетрус, пожежа, просідання і зсув ґрунту, замерзання моря, закриття морських проток, які трапляються на звичайному морському шляху між портами відвантаження і вивантаження, інше стихійне лихо тощо) або непередбаченими ситуаціями, що відбуваються незалежно від волі і бажання заявника (війна, блокада, страйк, аварія).

Доказами, що підтверджують факт настання (існування) зазначених обставин, є, зокрема, висновок Торгово-промислової палати України про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України.

Отже, суд зазначає, що за вимогами Податкового кодексу України та Порядку № 577 для визнання податкового боргу безнадійним та його списання передбачено перш за все надання сертифікату, який підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Верховний суд у рішенні по зразковій справі від 30 березня 2018 року (№812/292/18) зазначив, що потреба у сертифікаті Торгово-промислової палати України про наявність форс-мажорних обставин, які призвели до несвоєчасної сплати єдиного внеску, виникне при визнанні безнадійної недоїмки та її списанні. Отже, у вказаній зразковій справі суд підтвердив необхідність сертифікату для списання.

Статтею 11 Закону № 1669 Торгово-промисловій палаті України надано право засвідчувати форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видавати сертифікати про такі обставини.

Відповідно до статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02 грудня 1997 року № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР), Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Згідно пункту 6.2 Регламенту, затвердженого рішенням Президії ТПП України від 18 грудня 2014 року № 44(5,) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Тобто, Торгово-промислова палата України, за наявністю підстав, тільки засвідчує факт настання форс-мажорної обставини (обставини непереборної сили), у наслідок чого видає сертифікат.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача із заявою щодо визнання безнадійним та списання в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу, недоїмки зі сплати єдиного внеску.

При цьому, позивачем податковому органу до заяви про списання боргу не було надано належні докази настання форс-мажорних обставин для списання безнадійного податкового боргу, визначені статтею 101 Податкового кодексу України.

Отже, у матеріалах справи відсутній вказаний сертифікат (ст. 101 Податкового кодексу України) та будь-які докази звернення скаржника до Торгово-промислової палати України або регіональної торгово-промислової палати з цього приводу.

Таким чином, позивач при поданні заяви не дотримався вимог діючого законодавства, оскільки не надав відповідачу належні документи, на підтвердження того, що податковий борг внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) є безнадійним, а тому у податкового органу були відсутні законні підстави для її задоволення та його списання.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що у відповідача відсутні правові підстави для здійснення списання безнадійного податкового боргу у відповідності до ст. 101 Податкового кодексу України на підставі наявних у справі матеріалів, а отже позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Ухвалою суду від 21.10.2019 року клопотання представника позивача про звільнення позивача від сплати судового збору або відстрочення його сплати - задоволено. Відстрочено позивачеві сплату судового збору до ухвалення судового рішення в адміністративній справі.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання фізичною особою або фізичною особою-підприємцем до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру встановлюється ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Розмір прожиткового мінімум для працездатних осіб становить 1 921, 00 грн.

Таким чином, зважаючи на те, що ухвалою суду від 21.10.2019 року позивачу була відстрочена сплата судового збору та позов підлягає частковому задоволенню, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Головного управління ДФС у Донецькій області суму судового збору у розмірі 384, 20 грн. та з ОСОБА_1 - 384, 20 грн. на користь Державного бюджету України, як того вимагає ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір".

Згідно з ч. 3 ст. 243 КАС України у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-80, 159, 160, 171, 199-204, 205, 246, 250, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) до Головного управління ДФС у Донецькій області (код ЄДРПОУ 39406028, 87526, Донецька область, м. Маріуполь, вул. 130 Таганрозької дивізії, буд. 114), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Авдіївський міський відділ державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (код ЄДРПОУ 34990952, 86060, Донецька область, м. Авдіївка, вул. Комунальна, буд. 4) про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 16.05.2019 року № Ф-193035-45 та зобов`язання вчинити певні дії, – задовольнити частково.

Скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Донецькій області від 16.05.2019 року № Ф-193035-45, яка винесена ОСОБА_1 , зі сплати єдиного внеску у розмірі 24 834, 75 грн (двадцять чотири тисячі вісімсот тридцять чотири гривні сімдесят п`ять копійок).

В решті заявлених вимог, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 384, 20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) на користь Державного бюджету України.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області судовий збір у розмірі 384, 20 грн (триста вісімдесят чотири гривні двадцять копійок) на користь Державного бюджету України.

Повний текст рішення складено 13.03.2020 року.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Голуб