Решение № 88200262, 04.03.2020, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 р.м. ХерсонСправа № 540/1280/19

Херсонський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бездрабка О.І.,

при секретарі - Собчук Є.В.,

за участю:

представників позивача - Сільващука В.Д., Вічної І.М.,

представника відповідача - Козлової Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Приватне виробничо-комерційне підприємство "Севід" (далі - позивач) звернулося з позовною заявою до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (далі - відповідач), в якій просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 0001371422 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на прибуток в розмірі 547449 грн., № 0001381422 про визначення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в розмірі 514776 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає про протиправність висновків контролюючого органу про нереальність господарських операцій з ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ТОВ "ІК "Плазма-Плюс", ПП "Херсонбудстар", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системенерго", ПП "Альянс Промпол", ПП "Колос", оскільки при проведенні перевірки відповідачу було надано первинні бухгалтерські документи, які підтверджують як придбання товарів, послуг, так і їх подальше використання в господарській діяльності підприємства. Вказані документи належно оформлені та містять всі обов`язкові реквізити. Стосовно доводів контролюючого органу про ненадання товарно-транспортних накладних, зазначає, що чинне податкове законодавство не ставить в залежність наявність чи відсутність товарно-транспортних накладних від включення до складу податкового кредиту суми коштів, сплачених за придбані товари та послуги з транспортування, так як операції з надання послуг з перевезення вантажів підтверджується іншими первинними документами, зокрема, актами надання послуг. Також вказує на те, що позивач не має нести відповідальність за порушення, допущені контрагентами в ланцюгу постачання, оскільки не наділений повноваженнями перевіряти дотримання постачальниками вимог податкового законодавства. Жодних обставин, які б свідчили про обізнаність позивача про здійснення господарських операцій його контрагентами, відповідачем не наведено.

Ухвалою від 02.07.2019 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 26.07.2019 р. на 14:00 год.

Ухвалою від 26.07.2019 р. за клопотанням сторін продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, відкладено підготовче засідання на 25.09.2019 р. на 10:00 год.

13.08.2019 р. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову. Вказує на те, що позивач протягом 2015-2017 років лише документував господарські операції з ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ТОВ "ІК "Плазма-Плюс", ПП "Херсонбудстар", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системенерго", ПП "Альянс Промпол", ПП "Колос" без фактичного їх здійснення. Зокрема, позивачем не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, подорожніх листів та інших документів, що підтверджують транспортування товарів, їх приймання-передачу від постачальника та перевізника. Згідно баз даних ЄРПН вищевказані контрагенти не здійснювали придбання товарів, які в подальшому реалізовано на адресу ПВКП "Севід", що свідчить про відсутність факту його походження (законного джерела). Контрагенти позивача не мають в користуванні власних або орендованих складських приміщень для зберігання товарів, у них відсутні власне нерухоме майно та земельні ділянки, трудові ресурси, а також транспортні засоби. Таким чином, ПВКП "Севід" на порушення п.п.44.1, 44.2, 44.3, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, занижено податок на прибуток на загальну суму 437209 грн. та податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 410988 грн. Сукупність вищевикладених фактів свідчить про правомірність позиції відповідача та про відсутність підстав для задоволення позовних вимог позивача.

20.09.2019 р. від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказує на безпідставність викладених у відзиву обставин та їх невідповідність вимогам податкового законодавства та судової практики Верховного Суду.

Протокольною ухвалою від 25.09.2019 р. оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.09.2019 р. до 11:00 год.

Ухвалою від 30.09.2019 р. призначено судово-економічну експертизу та зупинено провадження у справі до одержання результатів судово-економічної експертизи.

Ухвалою від 19.02.2020 р. поновлено провадження у справі та призначено підготовче засідання на 19.02.2020 р. на 10:00 год.

Ухвалою від 19.02.2020 р. замінено первісного відповідача Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі на його правонаступника - Головне управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі.

Ухвалою від 19.02.2020 р. закрито підготовче провадження та призначено судове засідання на 04.03.2020 р. на 09:00 год.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги та просили їх задовольнити з вказаних у позовній заяві підстав.

Представник відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Дослідивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в період з 26.11.2018 р. по 07.12.2018 р. посадовими особами відповідача проведено планову виїзну документальну перевірку ПВКП "Севід" з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01.01.2015 р. по 31.12.2017 р., за результатами якої складено акт від 14.12.2018 р. № 242/21-22-14-01/24757972.

У висновку акту перевірки зазначено, що встановлено порушення:

1. п.п.44.1, 44.2, 44.3 ст.44, пп.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України, ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № ХІV, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 11 "Зобов`язання", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.01.2000 р. № 20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11.02.2000 р. за № 85/4306, п.5 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "дохід", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. № 290, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 р. за № 860/4153, п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19.01.2000 р. за № 27/4248, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 715023, грн., в т.ч.: за 2015 рік на суму 112679 грн., за 2016 рік на суму 138956 грн., за 2017 рік на суму 463388 грн.;

2. п.п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198, п.п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 671155 грн., в т.ч. по періодах: січень 2016 року на суму 4349 грн., лютий 2016 року на суму 103213 грн., липень 2016 року на суму 19050 грн., серпень 2016 року на суму 3333 грн., вересень 2016 року на суму 16872 грн., листопад 2016 року на суму 8629 грн., грудень 2016 року на суму 833 грн., березень 2017 року на суму 34167 грн., квітень 2017 року на суму 665 грн., вересень 2017 року на суму 4431 грн., жовтень 2017 року на суму 8287 грн., листопад 2017 року на суму 1617 грн., грудень 2017 року на суму 465709 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 р. № 0000351422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість за основним платежем на 671155 грн. та за штрафними санкціями на 167789 грн., № 0000341422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток приватних підприємств на 715023 грн. за основним платежем та за штрафними санкціями на 150586 грн.

Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Державної фіскальної служби України, рішенням якої від 25.04.2019 р. № 19692/6/99-99-11-04-01-25 скаргу задоволено частково, податкові повідомлення-рішення від 31.01.2019 р. № 0000351422 та № 000341422 скасовано частково.

На підставі акту перевірки від 14.12.2018 р. № 242/21-22-14-01/24757972 та рішення ДФС України від 25.04.2019 р. № 19692/6/99-99-11-04-01-25 контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 0001371422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на прибуток на 547449 грн., з яких за основним платежем на 437209 грн., за штрафними санкціями на 109302 грн., № 0001381422, яким позивачу збільшено суму грошових зобов`язань з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 514776 грн., з яких за основним платежем на 410988 грн., за штрафними санкціями на 102747 грн.

Вважаючи вказані рішення відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Висновки акту перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, ґрунтуються на тому, що, на думку відповідача, позивач безпідставно формував витрати та податковий кредит по господарських операціях з ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ТОВ "ІК "Плазма-Плюс", ПП "Херсонбудстар", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системенерго", ПП "Альянс Промпол", ПП "Колос" з поставки товарів та отримання транспортних послуг, оскільки вказані контрагенти не мають достатніх трудових та матеріальних ресурсів для здійснення операцій у тих об`ємах, які декларує ПВКП "Севід", згідно даних ЄДРПН не документують придбання товарів, які в подальшому реалізовано позивачу, не надано документів щодо перевезення товарів, а надання транспортних послуг не підтверджено товарно-транспортними накладними.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступних приписів законодавства та встановлених в судовому засіданні фактичних обставин справи.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пп.134.1 п.134.1 ст.134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Згідно частини 3 розділу 1 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 "Загальні вимоги до фінансової звітності", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 р. № 73, витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Частинами 1, 8 розділу 2 Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку визначено, що фінансова звітність складається з: балансу (звіту про фінансовий стан) (далі - баланс), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Згідно п.п.4-7, 19 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати" (П(С)БУ16), затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.12.1999 р. № 318, об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витрати відображаються в бухгалтерському обліку одночасно зі зменшенням активів або збільшенням зобов`язань.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені.

Витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені.

Витрати на збут включають такі витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг): витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції; витрати на ремонт тари; оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут; витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг); витрати на передпродажну підготовку товарів; витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом; витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона); витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки; витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування; витрати на страхування призначеної для подальшої реалізації готової продукції (товарів), що зберігається на складі підприємства; витрати на транспортування готової продукції (товарів) між складами підрозділів (філій, представництв) підприємства; інші витрати, пов`язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно абз."а", "б" п.185.1 ст.185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 ПК України встановлено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абз."а" п.198.1 ст.198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг (п.198.2 ст.198 ПК України).

Згідно п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 р. № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV, тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частинами 1, 2 статті 9 Закону № 996-XIV передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 (далі - Положення № 88), встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників (п.2.15 Положення № 88).

З викладеного слідує, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Судом встановлено, що основним видом діяльності ПВКП "Севід" є неспеціалізована оптова торгівля. В рамках даного виду діяльності позивач здійснює постачання зварювальних матеріалів та обладнання на суднобудівні, судноремонтні, машинобудівні, бронетанкові підприємства.

Як вбачається з акту перевірки від 14.12.2018 р. № 242/21-22-14-01/24757972 позивач протягом 2015-2017 років мав правовідносини з ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ТОВ "ІК "Плазма-Плюс", ПП "Херсонбудстар", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системенерго", ПП "Альянс Промпол", ПП "Колос", від яких відображав придбання товарів та транспортних послуг.

Зокрема, ПВКП "Севід" відображено у бухгалтерському обліку господарські операції з: ТОВ "Здравода" по придбанню товарів на суму 13608 грн., в тому числі ПДВ - 2268 грн. (листопад 2015 року), транспортних послуг на загальну суму 135900 грн., в томі числі ПДВ - 22650 грн. (березень-листопад 2015 року); ТОВ "Оптторг Компанія" - транспортних послуг на загальну суму 25000 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн. (липень 2016 року); ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" - товарів на загальну суму 80015,04 грн., в тому числі ПДВ - 13335,84 грн. (січень 2016 року); ПП "Херсонбудстар" - транспортних послуг на загальну суму 65000 грн., в тому числі ПДВ - 10833,33 грн. (квітень, жовтень 2017 року); ПП "Південьтрансоптторг" - товарів на загальну суму 496584 грн., в тому числі ПДВ - 82764 грн. (грудень 2017 року); ПП "Добробут Трейд" - товарів на загальну суму 993168 грн., в тому числі ПДВ - 165528 грн. (грудень 2017 року), транспортних послуг на загальну суму 40000 грн., в тому числі ПДВ - 6666,67 грн. (серпень 2016 року, березень 2017 року); КП "Системенерго" - товарів на загальну суму 646156 грн., в тому числі ПДВ - 107692,67 грн. (лютий, липень 2016 року); ПП "Альянс Промпол" - товарів на загальну суму 310596 грн., в тому числі ПДВ - 51766 грн. (травень, серпень 2015 року); ПП "Колос" - транспортних послуг на загальну суму 120000 грн., в тому числі ПДВ - 20000 грн. (грудень 2017 року).

Що стосується господарських операцій з придбання товарів у ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол" суд зазначає наступне.

1) ПВКП "Севід" у листопаді 2015 року придбало у ТОВ "Здравода" дріт зварювальний на загальну суму 13608 грн., в тому числі ПДВ - 2268 грн., що підтверджується видатковою накладною від 24.11.2015 р. № РН-0000758, рахунком-фактурою від 24.11.2015 р. № СФ-0001177, карткою рахунку 631, платіжним дорученням від 26.11.2015 р. № 496, податковою накладною від 24.11.2015 р. № 134 (а.с.164-167 т.1, а.с.248 т.4).

Отриманий від ТОВ "Здравода" товар реалізовано позивачем на адресу ІЕЗ ім.Є.О.Патона НАН України, на підтвердження чого надано видаткову накладну від 25.11.2015 р. № РН-0000248, платіжне доручення від 18.11.2015 р. № 1602, довіреність на отримання товару від 23.11.2015 р. № 269, податкову накладну від 19.112015 р. № 17 (а.с.168-172 т.1);

2) ПВКП "Севід" у січні 2016 року придбало у ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" дріт зварювальний на загальну суму 80015,04 грн., в тому числі ПДВ - 13335,84 грн., що підтверджується видатковою накладною від 29.01.2016 р. № РН-0000052, платіжним дорученням від 03.02.2016 р. № 22, випискою по банківському рахунку за період з 01.03.2015 р. по 10.06.2019 р., податковою накладною від 29.01.2016 р. № 62 (а.с.209-212 т.1).

Отриманий від ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс" товар реалізовано позивачем на адресу ТОВ "ПОСС", на підтвердження чого надано видаткові накладні від 05.02.2016 р. № РН-0000010, від 15.02.2016 р. № РН-0000013, довіреність на отримання товару від 04.02.2016 р. № 16, податкову накладну від 03.02.2016 р. № 4 (а.с.213-217 т.1);

3) ПВКП "Севід" у грудні 2017 року придбало у ПП "Південьтрансоптторг" рукава подачі повітря з механічною поворотною консоллю, пиловсмоктувачі, адаптер кронштейни для консоллю на загальну суму 496584 грн., в тому числі ПДВ - 82764 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.12.2017 р. № РН-0000098, від 01.12.2017 р. № РН-0000099, від 01.12.2017 р. № РН-0000097, товарно-транспортними накладними від 91.12.2017 р. № 17/1-12/2, від 01.12.2017 р. № 17/1-12/3, від 01.12.2017 р. № 17/1-12/1, рахунками-фактурами від 01.12.2017 р. № СФ-0000202, від 01.12.2017 р. № СФ-0000203, від 01.12.2017 р. № СФ-0000201, платіжним дорученням від 05.12.2017 р. № 499, податковими накладними від 01.12.2017 р. № 2, від 01.12.2017 р. № 3, від 01.12.2017 р. № 1 (а.с.225-240 т.1);

4) ПВКП "Севід" у грудні 2017 року придбало у ПП "Добробут Трейд" адаптер кронштейни для консоллю, рукави подачі повітря з механічною поворотною консоллю, пиловсмоктувачі на загальну суму 993168 грн., в тому числі ПДВ - 165528 грн., що підтверджується видатковими накладними від 04.12.2017 р. № РН-0000391, від 05.12.2017 р. № РН-0000392, від 06.12.2017 р. № РН-0000393, від 20.12.2017 р. № РН-0000408, товарно-транспортними накладними від 04.12.2017 р. № 17/4-12, від 05.12.2017 р. № 17/5-12, від 06.12.2017 р. № 17/6-12, від 20.12.2017 р. № 17/20-12, рахунками-фактурами від 04.12.2017 р. № СФ-0000708, платіжними дорученнями від 19.12.2017 р. № 515, від 11.01.2018 р. № 18, карткою рахунку 631, податковими накладними від 04.12.2017 р. № 1, від 05.12.2017 р. № 2, від 06.12.2020 р. № 3, від 20.12.2017 р. № 24 (а.с.241-250 т.1, а.с.1-9 т.2, а.с.242-247 т.4).

Отриманий від ПП "Добробут Трейд" товар реалізовано позивачем на адресу ДП "Харківське конструкторське бюро з машинобудування імені О.О.Морозова", на підтвердження чого надано договір поставки від 29.09.2017 р. № 3819-ХКБМ, специфікації на постачання обладнання № 1, № 2, № 3, № 4, видаткову накладну від 28.12.2017 р. № РН-000222, виписку по банківському рахунку за період з 01.04.2015 р. по 31.12.2017 р., податкову накладну від 27.12.2017 р. № 24 (а.с.10-21 т.2);

5) ПВКП "Севід" у лютому, липні 2016 року придбало у КП "Системенерго" фільтри, адаптери фільтра, дріт зварювальний, електроди на загальну суму 646156 грн., в тому числі ПДВ - 107692,67 грн., що підтверджується видатковими накладними від 01.07.2016 р. № РН-0000317, від 19.02.2016 р. № РН-0000051, від 19.02.2016 р. № РН-0000049, рахунками-фактурами від 19.02.2016 р. № СФ-0000091, від 19.02.2016 р. № СФ-0000094, платіжними дорученнями від 11.07.2016 р. № 247, від 30.11.2017 р. № 481, від 30.11.2017 р. № 482, карткою рахунку 631, податковими накладними від 01.07.2016 р. № 2, від 19.02.2016 р. № 29, від 19.02.2016 р. № 30 (а.с.34-37, 49-58 т.2, а.с.240-241 т.4).

Отриманий від КП "Системенерго" товар реалізовано позивачем на адресу ДП "Житомирський бронетанковий завод", ПП СМН "Газкотлоспецмонтажналадка", ТОВ "Механічний завод", ТОВ "Смарт-Мерітайм Груп", ХДЗ "Палада", ПрАТ "4-й експедиційний загін підводних та гідротехнічних робіт", ПВКФ "Пані Крістіна", ТОВ "Тукуруй", ПАТ "Проторус", ПП "Агроводмаш", на підтвердження чого надано договір від 01.02.2016 р. № 16/02-01, специфікацію від 09.02.2016 р. № 1, видаткові накладні від 19.05.2016 р. № РН-0000080, від 19.01.2016 р. № РН-0000003, від 10.03.2016 р. № РН-0000033, від 29.04.2016 р. № РН-0000072, від 29.02.2016 р. № РН-0000026, від 14.03.2016 р. № РН-0000035, від 22.06.2016 р. № РН-0000098, від 22.09.2016 р. № РН-000146, від 29.04.2016 р. № РН-0000066, від 06.05.2016 р. № РН-0000071, від 07.04.2016 р. № РН-0000052, від 13.07.2016 р. № РН-0000103, від 11.08.2016 р. № РН-0000120, від 11.03.2016 р. № РН-0000034, від 22.09.2016 р. № РН-000147, від 16.09.2016 р. № РН-000141, від 29.02.2016 р. № РН-0000025, від 01.09.2016 р. № РН-0000136, від 25.08.2016 р. № РН-0000132, від 02.08.2016 р. № РН-0000110, від 28.07.2016 р. № РН-0000108, від 09.12.2016 р. № РН-0000211, від 26.11.2016 р. № РН-000197, від 18.03.2016 р. № РН-0000040, рахунки-фактури від 23.11.2016 р. № СФ-0000492, від 24.11.2016 р. № СФ-0000494, платіжні доручення від 17.02.2016 р. № 1820, від 10.03.2016 р. № 348, від 22.04.2016 р. № 6030, від 22.06.2016 р. № 2097, від 22.09.2016 р. № 3315, від 25.04.2016 р. № 3285, від 29.02.2016 р. № 5805, від 15.03.2016 р. № 797, від 05.04.2016 р. № 1069, від 07.07.2016 р. № 2265, від 10.08.2016 р. № 53, від 10.03.2016 р. № 1989, від 21.09.2016 р. № 6801, від 13.09.2016 р. № 231, від 19.02.2016 р. № 75, від 29.08.2016 р. № 540, від 25.08.2016 р. № 539, від 25.07.2016 р. № 506, від 25.07.2016 р. № 2507, від 09.12.2016 р. № 4259, від 25.11.2016 р. № 4070, від 23.03.2016 р. № 901, довіреності на отримання товару від 10.03.2016 р. № 195, від 22.04.2016 р. № 123, від 21.06.2016 р. № 592, від 26.04.2016 р. № 1142, від 29.02.2016 р. № 56, від 06.07.2016 р. № 645, від 10.08.2016 р. № 10, від 21.09.2016 р. № 295, від 13.09.2016 р. № 217, від 26.02.2016 р. № 26, від 25.07.2016 р. № 719, від 16.03.2016 р. № 284, податкові накладні від 17.02.2016 р. № 16, від 10.03.2016 р. № 2, від 22.04.2016 р. № 12, від 22.07.2016 р. № 7, від 22.09.2016 р. № 16, від 25.04.2016 р. № 13, від 29.02.2016 р. № 21, від 05.04.2016 р. № 5, від 07.07.2016 р. № 3, від 10.08.2016 р. № 10, від 10.03.2016 р. № 3, від 21.09.2016 р. № 13, від 13.09.2016 р. № 9, від 25.02.2016 р. № 19, від 29.08.2016 р. № 24, від 25.08.2016 р. № 22, від 25.07.2016 р. № 8, від 25.07.2016 р. № 9, від 09.12.2016 р. № 5, від 25.11.2016 р. № 22, від 14.03.2016 р. № 5, від 18.03.2016 р. № 8 (а.с.38-48, 59-158 т.2);

6) ПВКП "Севід" у травні, серпні 2015 року придбало у ПП "Альянс Промпол" електроди, зварювальний дріт та флюс на загальну суму 310596 грн., в тому числі ПДВ - 51766 грн., що підтверджується видатковими накладними від 29.05.2015 р. № РН-0000284, від 13.08.2015 р. № РН-0000427, рахунками-фактурами від 29.05.2015 р. № СФ-0000365, випискою по банківському рахунку за період з 02.03.2015 р. по 03.06.2019 р., карткою рахунку 631, податковою накладною від 29.05.2015 р. № 72, від 13.08.2015 р. № 33 (а.с.159-164 т.2, а.с.238-239 т.4).

Отриманий від ПП "Альянс Промпол" товар реалізовано позивачем на адресу ПрАТ "Житлопромбуд-8", ТОВ СП "Нібулон", ТОВ "Смарт-Мерітайм Груп", ДП "Миколаївський бронетанковий завод", на підтвердження чого надано видаткові накладні від 24.11.2015 р. № РН-0000245, від 25.11.2015 р. № РН-0000250, від 17.08.2015 р. № РН-0000170, від 17.08.2015 р. № РН-0000169, від 17.08.2015 р. № РН-0000168, від 23.11.2015 р. № РН-0000247, від 14.08.2015 р. № РН-0000167, від 24.06.2015 р. № РН-0000123, платіжні доручення від 20.11.2015 р. № 499, від 17.08.2015 р. № 42977, від 17.08.2015 р. № 42976, від 17.08.2015 р. № 42970, від 20.11.2015 р. № 66412, від 22.06.2015 р. № 5929, податкові накладні від 20.11.2015 р. № 20, від 17.08.2015 р. № 25, від 17.08.2015 р. № 26, від 17.08.2015 р. № 23, від 20.11.2015 р. № 19, від 13.08.2015 р. № 20, від 22.06.2015 р. № 11 (а.с.165-188 т.2).

Таким чином, позивачем надано документи, які підтверджують не тільки постачання товарів від ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол", а і використання їх у власній господарській діяльності, тобто про реальність здійснення господарських операцій з вищевказаними контрагентами, в результаті чого відбулися зміни в майновому стані позивача.

Висновком судової економічної експертизи від 28.12.2018 р. № 98-ЕК підтверджено правомірність формування позивачем у бухгалтерському обліку витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол" (а.с.194-209 т.14).

Що стосується доводів відповідача про ненадання позивачем на підтвердження поставок товарів товарно-транспортних накладних, то суд відмічає, що товарно-транспортна накладна є обов`язковим первинним документом, яка складається щодо господарських операцій з перевезення вантажів, однак не є первинним документом, який складається щодо господарських операцій з поставки товарів. Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку податкового кредиту платника податків. Документи обумовлені правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом, зокрема, товарно-транспортна накладна, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей. Відповідно, ненадання платником податку (покупцем) до перевірки товарно-транспортних накладних не може бути самостійною підставою для висновків про не підтвердження господарських операцій з поставки товару між позивачем та його контрагентами, якщо при цьому іншими документами підтверджується протилежне.

Дана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.04.2019 р. по справі № 820/6069/16 (адміністративне провадження № К/9901/40550/18), від 02.04.2019 р. по справі № 821/3770/14 (адміністративне провадження № К/9901/9368/18), від 26.02.2019 р. по справі № 804/12901/14 (адміністративне провадження № К/9901/7329/18), від 06.02.2018 р. по справі № 804/4940/14 (адміністративне провадження № К/9901/6704/14), від 06.02.2018 р. по справі № 816/166/15-а (адміністративне провадження № К/9901/8403/18).

Отже, товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом, а тому вона не може слугувати підставою для нарахування (не нарахування) податків за товар, який перевозиться.

Разом з тим, надані ПВКП "Севід" документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не ставились під сумнів під час проведення перевірки, а тому не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству.

Також суд зазначає, що будь-які первинні документи (у тому числі договори, видаткові та податкові накладні, транспортні накладні, тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

У той же час, з урахуванням закріпленої в ст.204 ЦК України презумпції правомірності правочину, а також враховуючи вимоги ч.2 ст.77 КАС України, за якою обов`язок доказування правомірності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладається на такого суб`єкта, відповідач повинен був надати суду належні та достовірні докази своїх тверджень про те, що задекларовані позивачем операції з придбання товарів у ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол" в реальності не виконувались, а мало місце лише документування цих операцій з метою завищення податкового кредиту та заниження доходу без фактичного отримання від цих контрагентів товару. А оскільки такі дії мають злочинний характер, то доказом їх вчинення може бути лише відповідне рішення, винесене в порядку кримінально-процесуального судочинства. Однак відповідач не посилається на факти вчинення представниками позивача чи ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол" таких дій і не надав докази притягнення їх до відповідальності за такі дії.

У судовому засіданні представник відповідача зазначила про відсутність інформації про порушені кримінальні провадження стосовно посадових осіб контрагентів позивача та судових рішень щодо вказаних осіб.

Надані суду докази не дають підстав для висновку, що вчинені позивачем господарські операції з ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол" з поставки товарів є сумнівними, не відповідають дійсному економічному змісту і вчинені з метою одержання доходу саме за рахунок податкової вигоди за відсутності наміру здійснювати реальну підприємницьку діяльність.

Спірні контрагенти на час здійснення господарських операцій були платниками податку на додану вартість, що не заперечується контролюючим органом, а тому мали право на виписку податкових накладних. Виписані ними податкові накладні зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних, що підтверджується змістом акту перевірки.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що на час здійснення господарських операцій із позивачем в ЄДРПОУ були в наявності записи про скасування державної реєстрації цих підприємств, визнання їх банкрутами чи припинення юридичних осіб.

Тобто на час здійснення господарських операцій з позивачем вищевказані підприємства мали належну правосуб`єктність.

Таким чином контролюючим органом не встановлено дефектів у юридичному статусі ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол".

Окремо суд зауважує, що згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

В той же час, ст.215 ЦК України визначено підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину. Так, ч.1 ст.204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.207 ГК України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно ч.1 ст.208 ГК України якщо господарське зобов`язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов`язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов`язанням, а у разі виконання зобов`язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Наведену норму слід застосовувати з урахуванням того, що за змістом приписів ст.228 ЦК України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок, а отже, є нікчемним.

Статтею 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідачем не надано до суду доказів визнання правочинів, укладених між позивачем та спірними контрагентами, недійсними у судовому порядку, як і не обґрунтовано своєї позиції, в чому саме полягає порушення публічного порядку сторонами у ході укладення та виконання спірних правочинів.

Як на час перевірки, так і станом на день розгляду справи відсутні будь-які докази наявності судових рішень, які б набрали законної сили, з приводу незаконних дій посадових осіб ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол", пов`язаних із знищенням, пошкодженням майна, незаконним його заволодінням або пов`язаних із порушенням податкового законодавства.

Стосовно доводів контролюючого органу про те, що вказані контрагенти не декларують придбання товарів, які вони реалізували ПВКП "Севід", внаслідок чого не могли їх продати позивачу, суд зазначає, що податкове законодавство України не містить норм, які б ставили в залежність право платника податку на формування податкового кредиту від можливих порушень податкової дисципліни з боку його контрагентів, або зобов`язували б платника податків контролювати дотримання контрагентами норм законодавства. Статтею 61 Конституції України передбачено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства постачальниками товарів. Податковий кодекс України встановлює вимоги лише щодо документального підтвердження задекларованих господарських операцій.

Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, яка викладена у постановах від 08.04.2019 р. по справі № 810/4559/18 (адміністративне провадження № К/9901/39576/18), від 12.06.2018 р. по справі № 802/1155/17-а (адміністративне провадження № К/9901/4402/17), від 23.05.2018 р. по справі № 804/2552/13-а (адміністративне провадження № К/9901/4607/18), від 07.03.2018 р. по справі № 804/3420/16 (адміністративне провадження № К/9901/4030/17), Верховного Суду України в постанові від 31.01.2011 р. по справі № 21-47а10, та Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії" (2009 рік. заява № 3991/03) і "Бізнес Супорт Центр" проти Болгарії" (2010 рік, заява № 6689/03). Так, у рішенні по справі "Булвес"АД проти Болгарії" Європейського суду з прав людини зазначено, що Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов`язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов`язки іншого платника податків. Чинне законодавство не покладає на підприємство обов`язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

За таких обставин висновки відповідача про протиправність формування ПВКП "Севід" витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання товарів у ТОВ "Здравода", ТОВ "Інноваційна компанія "Плазма-Плюс", ПП "Південьтрансоптторг", ПП "Добробут Трейд", КП "Системанерго", ПП "Альянс Промпол" є безпідставними.

Підсумовуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про протиправність нарахування контролюючим органом позивачу грошових зобов`язань з податку на прибуток у сумі 476272 грн. (основний платіж - 381018 грн., штрафні санкції - 92254 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 0001371422 та з податку на додану вартість у сумі 461651 грн. (основний платіж - 369321 грн., штрафні санкції - 92330 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 00013881422.

Що стосується господарських операцій з придбання транспортних послуг у ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ПП "Херсонбудстра", ПП "Добробут Трейд", ПП "Колос" суд зазначає наступне.

ПВКП "Севід" за даними бухгалтерського обліку документувало отримання транспортних послуг від:

1) ТОВ "Здравода" у березні, вересні-листопаді 2015 року на загальну суму 135900 грн., в томі числі ПДВ - 22650 грн., на підтвердження чого надало договір перевезення вантажів від 05.01.2015 р. № 01/15, додаток № 1, рахунки-фактури від 30.11.2015 р. № СФ-0001231, від 31.03.2015 р. № СФ-0000041, від 15.09.2015 р. № СФ-0000768, від 20.11.2015 р. № СФ-0001141, від 29.10.2015 р. № СФ-0001006, платіжні доручення від 18.02.2016 р. № 59, від 16.06.2015 р. № 237, від 15.09.2015 р. № 371, від 20.11.2015 р. № 479, від 29.10.2015 р. № 438, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 30.11.2015 р. № ОУ-0000581, від 31.03.2015 р. № ОУ-0000048, від 15.09.2015 р. № ОУ-0000394, від 20.11.2015 р. № ОУ-0000558, від 29.10.2015 р. № ОУ-0000481, реєстри маршрутів з 10.01.2015 -23.03.2015 р., з 17.08.2015-18.11.2015 р., з 26.03.2015-25.05.2015 р., з 24.06.2015-20.11.2015 р., з 26.05.2015-10.06.2015 р., податкові накладні від 30.11.2015 р. № 174, від 31.03.2015 р. № 15, від 15.09.2015 р. № 77, від 20.11.2015 р. № 125, від 29.10.2015 р. № 151 (а.с.173-203 т.1);

2) ТОВ "Оптторг Компанія" у липні 2016 року на загальну суму 25000 грн., в тому числі ПДВ - 4166,67 грн., на підтвердження чого надало рахунок-фактуру від 29.07.2016 р. № СФ-0000097, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 29.07.2015 р. № ОУ-0000045, податкову накладну від 29.07.2016 р. № 56 (а.с.205-208 т.1);

3) ПП "Херсонбудстар" у квітні, жовтні 2017 року на загальну суму 65000 грн., в тому числі ПДВ - 10833,33 грн., на підтвердження чого надало акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.10.2015 р. № ОУ-0000556, від 25.04.2017 р. № ОУ-0000021, податкові накладні від 31.10.2017 р. № 111, від 25.04.2017 р. № 26 (а.с.218-223 т.1);

4) ПП "Добробут Трейд" у серпні 2016 року, березні 2017 року на загальну суму 40000 грн., в тому числі ПДВ - 6666,67 грн., на підтвердження чого надало рахунки-фактури від 31.08.2016 р. № СФ-0000028, від 16.03.2017 р. № СФ-0000141, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.08.2016 р. № ОУ-0000026, від 16.03.2017 р. № ОУ-0000057, платіжне доручення від 12.04.2017 р. № 131, податкові накладні від 31.08.2016 р. № 24, від 16.03.2017 р. № 24 а.с.26-33 т.2);

5) ПП "Колос" у грудні 2017 року на загальну суму 120000 грн., в тому числі ПДВ - 20000 грн., на підтвердження чого надало договір про надання послуг перевезення від 02.02.2017 р. № 02/02-17, платіжне доручення від 17.04.2018 р. № 201, акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 р. № ОУ-0000107, податкову накладну від 31.12.2017 р. № 22, товарно-транспортні накладні від 29.12.2017 р. № 2912, від 28.12.2017 р. № 2812, від 27.12.2017 р. № 2712 (а.с.189-194, 196, 198 т.2).

Однак вказані документи не підтверджують правомірність відображення у бухгалтерському обліку витрат та податкового кредиту з отримання транспортних послуг виходячи з наступного.

Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 р. № 363, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 р. за № 128/2568, затверджено Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила № 363).

Згідно розділу 1 Правил № 363 (тут та надалі в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Відповідно до п.11.1 Правил № 363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортна накладна може оформлюватись суб`єктом господарювання без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які надають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Приписами п.п.11.4-11.7 Правил № 363 передбачено, що товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).

Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.

Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

У тих випадках, коли в товарно-транспортній накладній немає можливості перерахувати всі найменування вантажу, підготовленого для перевезення, до такої накладної Замовник додає документ довільної форми з обов`язковим зазначенням відомостей про вантаж (графи 1-10 товарно-транспортної накладної).

Пунктом 1 статті 9 Закону № 996-ХІV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно п.2 ст.9 Закону № 996-ХІV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналіз даних правових норм свідчить про те, що товарно-транспортна накладна відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік, за умови їх належного оформлення, та є основним документом, який підтверджує здійснення перевезення вантажів.

В той же час, позивачем на надано товарно-транспортних накладних на підтвердження отримання від ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ПП "Херсонбудстра", ПП "Добробут Трейд" транспортних послуг.

Що стосується відносин з ТОВ "Колос", то з наданих позивачем акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 31.12.2017 р. № ОУ-0000107, товарно-транспортних накладних не можливо встановити об`єми, кількість послуг по перевезенню та їх вартість. ПВКП "Севід" не надано реєстр товарно-транспортних накладних, який містив би опис та розгорнуту інформацію про такі послуги. В акті здачі-прийняття робіт (надання послуг) вказана загальна вартість робіт, яка не дає можливість ідентифікувати надані послуги та прирівняти їх належність до наданих товарно-транспортних накладних.

Дефектність первинних документів, а саме відсутність в актах необхідної інформації, відсутність товарно-транспортних накладних не дає можливості ідентифікувати вказані в актах здачі-прийняття робіт виконання транспортних послуг та визначити їх зв`язок та використання в господарській діяльності ПВКП "Севід".

Висновком судової економічної експертизи від 28.12.2019 р. № 98-ЕК також підтверджено неправомірність формування позивачем витрат та податкового кредиту внаслідок відображення в бухгалтерському обліку господарських операцій з придбання у ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ПП "Херсонбудстра", ПП "Добробут Трейд", ТОВ "Колос" транспортних послуг (а.с.194-209 т.14).

За таких обставин висновки відповідача про протиправність формування ПВКП "Севід" витрат та податкового кредиту по господарських операціях з придбання транспортних послуг у ТОВ "Здравода", ТОВ "Оптторг Компанія", ПП "Херсонбудстра", ПП "Добробут Трейд", ТОВ "Колос" є обґрунтованими, а тому контролюючим органом правомірно нараховано позивача грошові зобов`язання з податку на прибуток у сумі 70239 грн. (основний платіж - 56191 грн., штрафні санкції - 14048 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 0001371422 та з податку на додану вартість у сумі 52084 грн. (основний платіж - 41667 грн., штрафні санкції - 10417 грн.) згідно податкового повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 00013881422.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач частково довів правомірність оскаржуваних позивачем податкових повідомлень-рішень, а тому позовні вимоги ПВКП "Севід" підлягають частковому задоволенню, а податкові повідомлення-рішення від 03.05.2019 № 0001371422, № 0001381422 частковому скасуванню: № 0001371422 на суму 476272 грн. (за основним платежем на 381018 грн., за штрафними санкціями на 92254 грн.), № 0001381422 на суму 461651 грн. (за основним платежем на 369321 грн., за штрафними санкціями на 92330 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.139 КАСУ при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч.3 ст.139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Позивач оскаржував податкові повідомлення-рішення на загальну суму 1062225 грн., сплативши судовий збір у сумі 15933,38 грн.

За результатами розгляду справи суд частково задовольнив позовні вимоги та частково скасував податкові повідомлення-рішення на загальну суму 937923 грн. (88,30 % від оскаржуваних).

Таким чином на користь позивача з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань підлягає стягненню судовий збір у сумі 14069,17 грн. (15933,38 грн. х 88,30 %).

Керуючись ст.ст.9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд -

вирішив:

Позовну заяву Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" (73000, м.Херсон, вул.Будьонного, 20-А, код ЄДРПОУ 24757972) до Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити частково.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 0001371422 на суму 476272 грн., з яких за основним платежем на суму 381018 грн., за штрафними санкціями на суму 92254 грн.

Визнати частково протиправним та частково скасувати податкове повідомлення-рішення від 03.05.2019 р. № 0001381422 на суму 461651 грн., з яких за основним платежем на суму 369321 грн., за штрафними санкціями на суму 92330 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м.Севастополі (73026, м.Херсон, просп.Ушакова, 75, код ЄДРПОУ 43143201) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Приватного виробничо-комерційного підприємства "Севід" (73000, м.Херсон, вул.Будьонного, 20-А, код ЄДРПОУ 24757972) судовий збір у сумі 14069 (чотирнадцять тисяч шістдесят дев`ять) грн. 17 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до пп.15.5 п.15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 13 березня 2020 р.

Суддя О.І. Бездрабко

кат. 111030100