№ 88028268, 05.03.2020, Ямпільський районний суд Вінницької області

П О С Т А Н О В А

іменем України

"05" березня 2020 р. Справа153/183/20

Провадження3/153/106/20-п

Код суду: 231

Суддя Ямпільського районного суду Вінницької області Гаврилюк Т.В. за участю захисника Бойка О.В. розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Ямпільського ВП Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Тростянець Ямпільського району Вінницької області, зареєстрованого та проживаючого по АДРЕСА_1 , працюючого оператором АЗС «Сенс ЛТД» по вулиці Свободи,3 у місті Ямпіль Вінницької області, за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

10 грудня 2019 року о 12 годині 15 хвилин оператор АЗС «Сенс АТД» по вулиці Свободи,3 у місті Ямпіль Вінницької області ОСОБА_2 здійснив реалізацію (роздрібну торгівлю) пального-дизельного палива з АЗС «Сенс ЛТД» в кількості 2,05 л. за ціною 24,30 грн. за один літр на суму 50 грн. без наявності ліцензії на право роздрібної торгівлі пальним, чим порушив ч.20 ст.15 ЗУ «Про державне регулювання, виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а також встановлено порушення вимоги п.«б» п.п.230.1.2, п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України.

ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, надав суду письмове пояснення за вхід.№1330 від 25.02.2020 в якому зазначив, що наказом ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД» №77-к від 04.07.2016 його було прийнято на роботу оператором заправної станції АЗС ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД». Посадова інструкція оператора заправної станції ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД» затверджена генеральним директором 05.07.2016, з якою він ознайомлений. Зазначив, що відповідно до посадової інструкції оператора заправної станції, до посадових обов`язків оператора не входить питання щодо одержання дозволу, іншого документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом, тому він не є відповідальною особою, за нібито вчинене адміністративне правопорушення. Просив провадження у справі за ч.1 ст.164 КУпАП закрити.

Дослідивши адміністративний матеріал відносно ОСОБА_2 , а саме – дані, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення серії АПР18 №541565 від 05.02.2020 (а.с.2), повідомлення заступника начальника Головного управління ДПС у Вінницькій області про направлення матеріалів для притягнення до адміністративної відповідальності (а.с.3), акт (довідку) фактичної перевірки №83/32/24898170 від 10.12.2019 (а.с.4-5), копію чеку від 10.12.2019 про оплату 50 грн. в АЗС Ямпіль (а.с.6), копію трудової книжки серії АЕ НОМЕР_1 заповненої 12.12.2015 на ім`я ОСОБА_2 (а.с.17-22), копію посадової інструкції оператора заправної станції (а.с.23), а також враховуючи письмові пояснення ОСОБА_2 , приходжу до наступних висновків:

Ст.7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку із адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законів.

За ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст.32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч.1 ст.6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч.2 ст.6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». А згідно з положеннями ч.3 ст.6 Конвенції кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права: мати час і можливість, необхідні для підготовки свого захисту, захищати себе особисто чи використовувати юридичну допомогу захисника, вибраного на власний розсуд, або за браком достатніх коштів для оплати юридичної допомоги захисника одержувати таку допомогу, коли цього вимагають інтереси правосуддя, тощо.

Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ й на провадження у справах про адміністративні правопорушення, оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (справа «Лучанінов проти України» рішення від 09.06.2011р., заява №16347/02).

Крім того, у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013р., заява №36673/04) ЄСПЛ зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).

Виходячи з практики застосування Європейським судом ст.6 Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то скоєне правопорушення має природу кримінального злочину, а отже, його судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Таким чином, розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.164 КУпАП судовий процес має відповідати загальним засадам кримінального провадження, а суд має забезпечити гарантії і принципи законності щодо особи, яка притягається до відповідальності, оскільки санкція вказаної статті, при встановленні факту скоєння правопорушення і вини, передбачає штраф, розмір якого значно перевищує прожитковий мінімум для осіб працездатного віку в Україні.

Відповідно до вимог ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Диспозиція ч.1 ст.164 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб`єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов`язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).

Відповідно до ч. 20 ст. 15 ЗУ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» суб`єкт господарювання (у тому числі іноземний суб`єкт господарювання, який діє через своє зареєстроване постійне представництво) має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.

Відповідно до п.«б» п.п.230.1.2, п.130.1 ст.230 Податкового кодексу України акцизні склади та акцизні склади пересувні утворюються з метою підвищення ефективності роботи із запобігання та боротьби з незаконним виробництвом і обігом спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, пального, посилення контролю за повнотою та своєчасністю надходження до бюджету акцизного податку. Платники податку - розпорядники акцизних складів зобов`язані зареєструвати: усі акцизні склади - в системі електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового.

Відповідно до посадової інструкції, затвердженої генеральним директором ТОВ «ВКФ «Сенс ЛТД» 05.07.2016 ОСОБА_2 не є суб`єктом господарювання. Вказаною інструкцією визначено чіткий перелік завдань та обов`язків, а також відповідальність, які несе оператор заправної станції. Тобто, відповідальність у даному випадку має нести посадова особа товариства.

Таким чином, суд дійшов висновку, що порушення зі сторони ОСОБА_2 ч.20 ст.15 ЗУ «Про державне регулювання, виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального», а також встановлено порушення вимоги п.«б» п.п.230.1.2, п.230.1 ст.230 Податкового кодексу України не відбулось.

За таких обставин, ОСОБА_2 не є суб`єктом правопорушення, передбаченого ч.1 ст.164 КУпАП, тому провадження відносно нього слід закрити, у зв`язку з відсутністю в його діях складу правопорушення.

Відповідно ст.68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно ст.17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод жодне з положень цієї Конвенції не може тлумачитись як таке, що надає будь-якій державі, групі чи особі право займатися будь-якою діяльністю або вчиняти будь-яку дію, спрямовану на скасування будь-яких прав і свобод, визнаних цією Конвенцією, або на їх обмеження в більшому обсязі, ніж це передбачено в Конвенції.

Відповідно до статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Тому, враховуючи вищевикладене приходжу до висновку, що провадження у справі необхідно закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст.7, 8, 221, 245, 251, 266, 283, 284, 287, 288, 289 Кодексу України про адміністративні правопорушення, Конституцією України, ст.ст.13, 17 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суддя

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративне провадження відносно ОСОБА_2 за ч.1 ст.164 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з часу її винесення через Ямпільський районний суд Вінницької області.

СУДДЯ ЯМПІЛЬСЬКОГО РАЙОННОГО СУДУ

ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ Т. В. ГАВРИЛЮК