Постановление суда № 88012786, 28.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/6346/20

Провадження № 1-кс/761/4178/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2020 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва Мєлєшак О.В., за участю секретаря Ковтунович М.В., розглянувши клопотання адвоката Сурника В.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 006 26 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України про арешт майна,

в с т а н о в и в:

До Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Сурника В.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 006 26 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України про арешт майна, що належить ОСОБА_2 .

На обґрунтування клопотання заявником зазначено, що СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 120 201 001 000 006 26 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

В межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 визнано потерпілим та цивільним позивачем.

Постановою прокурора від 22.01.2020 року корпоративні права Товариства з обмеженою відповідальністю «Ринок сільськогосподарської продукції «Столичний» (код ЄДРПОУ 37145646), які належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Аграрний маркетинговий центр» (код ЄДРПОУ 36758461) (у розмірі 54,25 % статутного капіталу) було визнано речовим доказом у кримінальному проваджені провадженні № 12020100100000626 від 20.01.2020 року, оскільки відповідно до вимог ст. 98 КПК України дані об`єкти можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктами кримінально - протиправних дій та отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального і правопорушення.

З метою збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову, заявник просив накласти арешт на майно, перелік якого зазначений у клопотанні, що належить ОСОБА_2 .

Також заявник просив розглядати клопотання без участі інших зацікавлених осіб у зв`язку з тим, що існує можливість відчуження майна, яке належить арештувати.

В судове засідання адвокат Сурник В.М. не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Прокурор та слідчий також в судове засідання не з`явився, повідомленні належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 172 КПК України клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

Дослідивши клопотання й додані до нього матеріали, приходжу до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів клопотання, заявник вказує, що СВ Шевченківського УП ГУНП в м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 120 201 001 000 006 26 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України.

Також, заявником зазначено, що в межах даного кримінального провадження ОСОБА_1 цивільним позивачем, при цьому відповідних даних на підтвердження вказаного у матеріалах клопотання не міститься.

Заявник просив накласти арешт на майно ОСОБА_2 , вказуючи на необхідність забезпечення збереження речових доказів та забезпечення цивільного позову.

Згідно зі ст.ст. 131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог Кримінального процесуального кодексу України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в тому числі і арешт майна, має неухильно дотримуватися вимог закону. При накладенні арешту на майно, слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності даних, які відповідно до діючого законодавства дають підстави для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до вимог ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно ч. 1 ст. 171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, тобто з метою забезпечення цивільного позову, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Як вбачається з матеріалів клопотання в них відсутні відомості щодо повідомлення про підозру ОСОБА_2 у кримінальному провадженні чи будь-якій іншій особі, що є необхідною умовою при накладенні арешту саме з метою, передбаченою п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Крім того, у клопотанні зазначено, що окрім забезпечення цивільного позову метою накладення арешту на майно особи також є забезпечення збереження речового доказу, що в даному випадку слідчим суддею не може бути прийнято до уваги, оскільки відповідно до ст. 171 КПК України це виходить за межі ініціативи цивільного позивача, встановлених законодавцем.

Крім того, клопотання не містить обґрунтування щодо співмірності майна яке належить арештувати з розміром шкоди завданої кримінальним правопорушенням.

Згідно ч.1 ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Отже сукупність вказаних вище обставин свідчить про відсутність підстав для задоволення клопотання.

Враховуючи наведене, слідчий суддя не вбачає законних підстав для накладення арешту на майно, що належить ОСОБА_2 , а тому у задоволенні клопотання адвоката Сурника В.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 006 26 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 98, 131,132, 167, 170,171, 172, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Сурника В.М. в інтересах потерпілого ОСОБА_1 у кримінальному провадженні № 120 201 001 000 006 26 від 20.01.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.190 КК України про арешт майна, що належить ОСОБА_2 .

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду упродовж п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга.

Повний текст ухвали виготовлений 04.03.2020.

Слідчий суддя: