Решение № 88000607, 04.03.2020, Торецький міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Дзержинський міський суд Донецької області)

Провадження № 2/225/404/2020

Справа № 225/866/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року м. Торецьк

Дзержинський міський суд Донецької області у складі:

головуючого – судді Мигалевича В.В.,

за участю

секретаря - Голубової О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Дзержинського міського суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м.Торецьк, вул. Дружби,19) про відшкодування шкоди, заподіяної умовами виробництва –

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи свої позовні вимоги тим, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 10.01.2017 року в якості гірничого робітника очисного вибою 5 р. підземний з повним робочим днем на підземній роботі. З 05.11.2019 р. позивач звільнений у зв`язку з невідповідністю стану здоров`я виконуваній роботі, п.2 ст. 40 КЗПП України та у зв`язку з переходом на пенсію за віком.

Позивач зазначає, що 22.12.2013 року перебуваючи на роботі на шахті «Північна» ДП «Дзержинськвугілля» (нині ДП «Торецьквугілля») отримав трудове каліцтво, страховий випадок був зареєстрований Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом № 1 від 14.01.2014 року, факт отримання каліцтва – велике проникаюче корнеосклеральне поранення із змішаними сторонніми тілами в рані, гисема, гемофтальм, рана нижньої повіки з ушкодженням інтерморгинального краю лівого ока, розслідуваний актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 14.01.2014 року. Факт отримання травм підтверджений медичним висновком Обласної клінічної травматологічної лікарні відділення мікрохірургії ока від 27.02.2014 року.

Крім того, за час роботи на шахті позивач отримав профзахворювання: 1. Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з помірним (III) ступенем зниження слуху за класифікацією ОСОБА_2 та ОСОБА_3 2. Хронічна попереково-крижова радикулопатія L5, S1 ліворуч у стадії неповної ремісії з помірно вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним і больовим синдромами, рецидивуючий перебіг. Факт отримання зазначених захворювань підтверджений медичним висновком ДУ «Інституту медицини праці імені Ю.І. Кундієва національної академії медичних наук України» клінікою професійних захворювань № 34/776 від 25.09.2019 р.

Відповідно до довідки серії12 ААА № 087538 від 05.11.2019р. виданої обласним центром медико - соціальної експертизи ММСЕ м. Краматорськ, відповідно до довідки Обласної медико – позивачу встановлено за сукупністю 65% втрати працездатності (30% - хр. п/кр радикулопатія, 10% - приглухуватість, 25% - травма 22.12.2013р.). Згідно витягу з акту огляду МСЕК ОСОБА_1 визнаний людиною з інвалідністю 3-ї групи по профзахворюванню.

На підставі наданих позивачем медичних документів Дзержинським відділенням Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Донецькій області згідно постанови фонду позивачу було призначено страхові виплати та одноразову допомогу.

Актом розслідування нещасного випадку (н-5) встановлено, що причиною нещасного випадку послужило не виконання вимог інструкції з охорони праці гірника очисного забою.

Актом розслідування хронічного професійного захворювання № б/н від 24.10.2019р. встановлено, що причиною та обставинами профзахворювання є робота протягом тривалого часу в умовах впливу шкідливих факторів: рівень виробничого шуму 82-93 дБА при ГДР-80 дБА; потужність зовнішньої роботи при роботі за участю м`язів нижніх кінцівок і тулуба- до 504 Вт при доступному рівні- 90 Вт, перебування у вимушеній робочій позі- до 35% часу робочої зміни при допустимому рівні- до 10%, вимушені нахили тулуба- до 240 разів за зміну при допустимому рівні- до 100 разів.

Позивач зазначає, що у зв`язку із професійним захворюванням його фізичний стан погіршився (біль у попереку, слабкість, біль.у кінцівках, рясне потовиділення, стомлюваність, поганий зір, періодичний біль у суглобах, шум і дзвін у вухах). Тільки за 2013-2019рр. він декілька разів пройшов курс лікування в міському та обласному лікувальних установах. Отже позивач відчуває моральні страждання, які виражаються в порушенні його ритму і укладу життя, порушені нормальні життєві зв`язки і відносини з родичами. Він відчуває себе неповноцінною людиною через свою підвищену нервозність, з`явилося почуття страху за життя і здоров`я, яке з кожним днем погіршується. Отримане захворювання позбавило позивача можливості займатися улюбленою справою. Він доставляє незручності близьким, рідним людям своїм погіршенням здоров`ям, своєю нервозністю, моральні страждання посилюються з кожним днем. Лікування дає слабкі результати, для відновлення нормальних життєвих відносин необхідні додаткові умови та матеріальні кошти.

Зазначену моральну шкоду позивачем оцінено у 33000,00 грн. Позивач вважає законним та обґрунтованим стягнути з відповідача на його користь 33000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди, про що й просить у позові.

У судове засідання позивач не з`явився. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, подав до суду заяву з проханням справу розглянути без його участі.

Дослідивши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем з 10.03.2011 року в якості гірничого робітника очисного вибою 5 р. підземний з повним робочим днем на підземній роботі. З 05.11.2019 р. позивач звільнений у зв`язку з невідповідністю стану здоров`я виконуваній роботі, п.2 ст. 40 КЗПП України та у зв`язку з переходом на пенсію за віком, що підтверджується копією трудової книжки позивача (а.с. 4-6).

22.12.2013 року працюючи у відповідача ОСОБА_1 отримав травму на виробництві, страховий випадок був зареєстрований Актом про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом Н-1 від 14.01.2014 року (а.с.15-16), діагноз – велике проникаюче корнеосклеральне поранення із змішаними сторонніми тілами в рані, гисема, гемофтальм, рана нижньої повіки з ушкодженням інтерморгинального краю лівого ока, розслідуваний актом розслідування нещасного випадку форми Н-5 від 14.01.2014 року (а.с.17-19). Факт отримання травм підтверджений медичним висновком Обласної клінічної травматологічної лікарні відділення мікрохірургії ока від 27.02.2014 року (а.с.11).

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії № 34/776 від 25 вересня 2019 року, у позивача виникло професійне захворювання (а.с.8).

У відповідності до Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 24.10.2019 року (а.с. 13), таке захворювання у позивача виникло з вини відповідача.

Згідно з довідкою 12 ААА № 087538 від 05.11.2019р. Обласної медико - соціальної експертної комісії – позивачу встановлено за сукупністю 65% втрати працездатності. Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Серії 12ААБ № 416563 від 05.11.2019 року, позивача визнано людиною з інвалідністю 3-ї групи по профзахворюванню (а.с.7).

Відповідно до ч. 2 ст. 153 Кодексу законів про працю України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Статтею 237-1 Кодексу законів про працю України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про охорону праці» відшкодування шкоди, заподіяної працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я здійснюється Фондом соціального страхування України відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Проте із Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» виключена частина 3 статті 34 відповідно до положень Закону України від 23 лютого 2007 року «Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», яка передбачала право потерпілого на відшкодування моральної шкоди.

Конституційний Суд України в своєму Рішенні від 08 жовтня 2008 року у справі № 1-32/2008 зазначені зміни до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» визнав такими, що відповідають Конституції України (є конституційними) з огляду на те, що право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 Цивільного кодексу України та статтею 237-1 Кодексу законів про працю України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Так, відповідно до ч. 8 ст. 36 чинного Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», відшкодування моральної (немайнової) шкоди потерпілим від нещасних випадків на виробництві або професійних захворювань і членам їхніх сімей не є страховою виплатою та здійснюється незалежно від часу настання страхового випадку відповідно до положень Цивільного кодексу України та Кодексу законів про працю України.

Суд враховує те, що відповідно до роз`яснень, які містяться в п. п. 1-1.4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами), відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23вересня 1999року № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), Закону від 14 жовтня 1992 року №2694-XII «Про охорону праці» (у редакції Закону від 21 листопада 2002 року №229-IV), КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Конституційний Суд України в п. 4.1. Рішення від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 зазначив, що ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

Соціальний аспект поняття непрацездатності свідчить про нездатність, в даному випадку, позивача, матеріально забезпечити себе та членів своєї сім`ї на рівні, визначеному достатнім для проживання людини (прожиткового мінімуму) в державі, що також завдає моральних страждань позивачу.

Суд оцінює й об`єктивні обставини, що повне усунення негативного впливу умов виробництва на здоров`я неможливе, разом з тим, зауважує, що позивач в працездатному віці вже позбавлений можливості працювати за своєю здобутою спеціальністю, або виконувати іншу роботу, пов`язану з фізичним навантаженням.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує положення п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", відповідно до якого, розмір відшкодування моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.

У пункті 13 зазначеної постанови роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

Суд враховує вину відповідача у виникненні у позивача професійного захворювання, тяжкість професійного захворювання та відповідні ускладнення для здоров`я позивача, ступінь втрати професійної працездатності, глибину і тривалість моральних і фізичних страждань позивача, необхідність проводити медикаментозне лікування і підтримувати стан здоров`я на оптимально можливому рівні, докладати додаткові зусилля для організації свого життя. Тому, виходячи з засад розумності, виваженості та справедливості, суд погоджується з доводами позивача та вважає обґрунтованою завдану моральну шкоду позивачеві в еквіваленті 33000,00 грн.

Таким чином, оцінюючи докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що позов слід задовольнити, стягнувши з відповідача на користь позивача грошовий еквівалент завданої моральної шкоди, що є достатньою сатисфакцією за ушкодження здоров`я внаслідок професійного захворювання.

Відповідно до п.2 ч. 1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі за подання позовів про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також смертю фізичної особи звільняються від сплати судового збору. Частина 6 ст.141 ЦПК України, передбачає, що якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Оскільки позов надійшов до суду у 2020 році, розмір судового збору, який підлягає стягненню з відповідача в дохід держави, становить 840,80 грн.

Керуючись ст.ст. 141, 264,265 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м.Торецьк, вул. Дружби,19) про відшкодування шкоди, заподіяної умовами виробництва – задовольнити повністю.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: Донецька область, м. Торецьк, вул. Дружби, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) у відшкодування моральної шкоди, отриманої внаслідок професійного захворювання, спричиненого умовами виробництва 33 000 (тридцять три тисячі) гривень 00 копійок.

Стягнути з Державного підприємства «Торецьквугілля» (юридична адреса: м.Торецьк, вул. Дружби, 19, ЄДРПОУ 33839013) на користь держави судовий збір в розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а якщо воно не проголошувалося з дати складання повного його тексту, у порядку, передбаченому підпунктом 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України в редакції від 03.10.2017 року.

Суддя: