Решение № 87962705, 02.03.2020, Господарський суд Херсонської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРCОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Театральна,18, м. Херсон, 73000,

тел./0552/26-47-84, 49-31-78, факс 49-31-78, веб сторінка: ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

_________________________

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 березня 2020 року Справа № 923/1158/19

Господарський суд Херсонської області у складі судді Нікітенка С.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії ДП "Адміністрація морських портів України"м. Київ,

до Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт", м. Херсон,

про стягнення 6191,24грн.

Обставини справи.

28 грудня 2019 року Державне підприємство "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" звернулось до Господарського суду Херсонської області з позовною заявою про стягнення з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" 6191,24 грн. заборгованості, з якої: 4102,78 грн. - основний борг, 428,72 грн. - інфляційні втрати, 209,75 грн. - 3% річних та 1449,99 грн. - пеня.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобов`язань за договором №7Р/15-П-ХЕФ-18 від 06.02.2018 про надання послуг.

Як на підставу для звернення з позовом позивач зазначає порушення відповідачем умов п. 2.4. Договору, а саме у визначені Договором строки Відповідачем не здійснено оплати за фактично надані обсяги послуг. За розрахунками позивача, борг відповідача за послуги з видачі молока або рівноцінних йому харчових продуктів, мінеральної води та чаю (з цукром) працівникам ДП "Херсонський морський торговельний порт" становить 4102,78 грн. За прострочення виконання зобов`язань за Договором позивачем нараховано на суму боргу на підставі ст. ст. 526, 530,610,612, 625 Цивільного кодексу України інфляційні втрати у розмірі 428,72 грн., 3% річних у розмірі 209,75 грн. та пеню у розмірі 1449,99 грн. Загальна суму боргу становить 6191,24 грн.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.12.2019, визначено суддю по справі - Нікітенко С.В.

Ухвалою суду від 02 січня 2020 року суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі №923/1158/19, розгляд справи визначено здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Цією ж ухвалою суд запропонував відповідачу надати відзив на позовну заяву з документальним обґрунтуванням викладених в ньому обставин та заперечення (в разі надходження відповіді на відзив), а позивачу - відповідь на відзив та клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін, відповідно до ч. 7 ст. 252 ГПК України у встановлені строки.

У разі розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, відповідно до цього Кодексу, без призначення судового засідання, процесуальні дії, строк вчинення яких, відповідно до цього Кодексу, обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятись протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Ухвала про відкриття провадження у справі від 02 січня 2020 року була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та отримана уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджується поверненням на адресу суду рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення.

На адресу суду повернулись поштові повідомлення з відмітками пошти про вручення ухвали суду сторонам у справі (а.с. 76-77).

24 січня 2020 року до суду від Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнає. Зокрема, за твердженням відповідача питання про стягнення заборгованості наявної у ДП "Херсонський морський торговельний порт" перед ХФ ДП "Адміністрація морських портів України" вирішено засновником підприємства - державою в особі Міністерства інфраструктури України.

Протоколом наради щодо обговорення фінансового стану державних підприємств - морських портів від 07.05.2018 року, затвердженого Міністром інфраструктури України Омеляном В. від 17.05.2018 року з метою ліквідації заборгованості, що виникла перед ДП ДП "Херсонський морський торговельний порт", було розглянуто можливість заміни кредитора у договорах поворотної фінансової допомоги з ХФ ДП "Адміністрація морських портів України" на ДП "Адміністрація морських портів України" з урахуванням зобов`язань відповідача перед позивачем.

Відповідач зазначає, що з метою виконання рішення Міністра інфраструктури України, листами №17-37/42 від 08.08.2018 та № 17-37/46 від 13.08.2018 запропоновано підписати договір відступлення права вимоги (за договорами поворотної фінансово, допомога), змінивши кредитора на ДП "Адміністрація морських портів України" та підписати акт зарахування зустрічних однорідних вимог, де було враховано дану заборгованість.

Також зазначає, що ДП "Адміністрація морських портів України" листом від 12.09.2018 року №6565/37/10-01-01/вих. надало згоду на вищезазначені пропозиції.

За твердженням ДП «ХМТП» виконується Протокол наради про встановлення нових графіків погашення заборгованості між ДП «АМПУ», ДП «ХМТП», ДП «РМТП» та здійснюється погашення кредиторської заборгованості перед ДП "Адміністрація морських портів України".

Крім того, окремим дорученням Заступника Міністра інфраструктури №27/1611-20 від 17.01.2020 відповідно до ст. 22 Господарського кодексу України виконання наказу Міністерства України від 21.01.2020 №20 «Про деякі питання здійснення державно - приватного партнерства та підготовки до проведення концесійного конкурсу в морському порту Херсон» доручено ДП "Адміністрація морських портів України" та ДП "Херсонський морський торговельний порт" розробити, погодити та надати на розгляд Мінінфраструктури договір про реструктуризацію заборгованості у термін до 01.02.2020.

За таких обставин відповідач вважає, що у позивача відсутні підстави для звернення з даним позовом, а тому просить суд відмовити ДП "Адміністрація морських портів України» у задоволені позову.

Відзив ДП "Херсонський морський торговельний порт» надано відповідачем у встановлені строки, у зв`язку з чим наданий відзив прийнято до розгляду та залучено до матеріалів справи.

29 січня 2020 року до суду від Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" надійшла відповідь на відзив відповідача, відповідно до якої позивачем спростовуються доводи відповідача та надається додаткове обґрунтування підстав для звернення з позовною заявою. Дану відповідь на відзив суд прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи.

Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд вважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами, відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, суд -

в с т а н о в и в :

Матеріалам справи підтверджено, що 06 лютого 2018 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України» (ДП «АМПУ») в особі начальника Херсонської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Херсонського морського порту) (надалі - Позивач або Виконавець) і Державним підприємством «Херсонський морський торговельний порт» (ДП «ХМТП») (надалі - Відповідач або Замовник) був укладений Договір № 7Р/15-П-ХЕФ-18 про надання послуг (надалі - Договір).

Відповідно до умов договору виконавець взяв на себе зобов`язання надати послуги з видачі молока або рівноцінних йому харчових продуктів, мінеральної води та чаю (з цукром), в свою чергу замовник зобов`язується прийняти надані Виконавцем послуги та провести за них оплату відповідно до умов даного Договору, а також відшкодувати вартість молока, мінеральної води та чаю за цінами, що діють на момент надання послуг.

Таким чином предметом Договору, є надання Виконавцем послуг з видачі молока або рівноцінних йому харчових продуктів, мінеральної води та чаю (з цукром) працівникам Замовника в порядку та на умовах, визначених даним Договором ( п.1.1 Договору).

Сторонами Договору досягнуто згоди з істотних умов договору, визначено предмет договору, ціну Договору, умови і порядок розрахунків, визначено права та обов`язки сторін, строк дії договору та інші умови договору.

Відповідно до п. 8.1. Договору, він набирає чинності з моменту підписання його Сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, а в частині взаєморозрахунків - до моменту повного виконання Сторонам зобов`язань за Договором.

Доказів про відмову від Договору чи його розірвання у визначеному законодавством порядку суду не надано.

Учасниками Договору визначено, що вартість наданих послуг згідно п.2.1. становить: з видачі 1 (однієї) порції молока - 4,24грн., без урахування ПДВ, вартість наданих послуг з видачі 1 (однієї) порції води - 4,32грн., вартість наданих послуг з видачі 1 (однієї) порції чаю складає - 4,32 грн.

Відповідно до п.2.2. ціна договору визначається виходячи з кількісних та цінових показників, сформованих в Актах наданих послуг (виконання робіт) протягом термітну дії Договору.

Умовами Договору погоджено, що оплата по даному Договору проводиться за фактично надані обсяги послуги протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня підписання Сторонами Акту наданих послуг (виконаних робіт) на підставі рахунку (рахунку фактури) Виконавця.

Сторонами договору узгоджено, що прийом-передача наданих послуг здійснюється підписанням Акту (виконаних робіт) обома Сторонами за Договором.

Розділом 6 Договору встановлено відповідальність сторін за неналежне виконання умов Договору. Так п.6.1. Договору визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов`язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим Договором.

Пунктом 6.2 Договору встановлено, що за затримку платежів після узгодженого в Договорі строку Виконавець має право на стягнення з Замовника пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожен день прострочення платежів від суми простроченого платежу, включаючи день оплати. У разі прострочення платежів, відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, Виконавець має право стягнути з Замовника суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь чає прострочення, а також 3 % річних від суми простроченого платежу.

Матеріали справи свідчать, що на виконання умов договору позивачем було надано відповідачу послуги з видачі молока або рівноцінних йому харчових продуктів, мінеральної води та чаю (з цукром) на загальну суму 4102,78 грн. На підтвердження зазначеного до матеріалів справи додано копії наступних документів: Договір про надання послуг з видачі молока або рівноцінних йому харчових продуктів, мінеральної води та чаю (з цукром) № 7Р/15-П-ХЕФ-18 від 06.02. 2018, рахунків на оплату, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та видаткові накладні.

З метою досудового врегулювання спору позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 26-01-01--18/48 від 28.09.2019 з вимогою сплатити суми боргу за вказаним договором, однак останнім зазначену вимогу залишено без відповіді та реагування.

За твердженням позивача, загальна сума заборгованості відповідача за договором становить 6191,24 грн. з якої: 4102,78 грн. - основний борг, 428,72 грн. - інфляційні втрати, 209,75 грн. - 3% річних та 1449,99 грн. - пеня.

Оскільки відповідачем свої зобов`язання в частині проведення розрахунків за надані послуги не виконано, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Таким чином, виник спір, який підлягає вирішенню у судовому порядку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Частиною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватись до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно ст. 902 Цивільного кодексу України, виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

За приписами частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором (ч. 2 ст. 193 Цивільного кодексу України).

Згідно із статями 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Матеріали справи свідчать, що позивачем надано послуги відповідно до умов вказаного договору згідно :

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 693 від 31.01.2018 на суму 91,58грн;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1093 від 28.02.2018 на суму 290,30 грн.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1509 від 31.03.2018 на суму 295,10 грн.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 1512 від 31.03.2018 на суму 284,93 грн;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2326 від 30.04.2018 на суму 417,22 грн.

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2786 від 15.05.2018 на суму 86,50 грн.;

- акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) № 2789 від 15.05.2018 на суму 132,29 грн.;

На підставі складених актів Позивач направив Відповідачу рахунки для оплати та видаткові накладні :

- рахунок на оплату № 374 від 31.01.2018 на суму 91,58 грн., рахунок на оплату № 375 від 31.01.2018 на суму 221,40 грн. та видаткова накладна № 694 від 31.01.2018; рахунок на оплату № 608 від 28.02.2018 на суму 87,36 грн. та видаткова накладна № 1092 від 28.02.2018; рахунок на оплату № 609 від 28.02.2018 на суму 290,30 грн.; рахунок на оплату № 816 від 31.03.2018 на суму 295,10 грн., рахунок на оплату № 817 від 31.03.2018 на суму 549,14 грн. та видаткова накладна № 1510 від 31.03.2018; рахунок на оплату № 818 від 31.03.2018 на суму 530,21 грн. та видаткова накладна №1511 від 31.03.2018; рахунок на оплату № 819 від 31.03.2018 на суму 284,93 грн., рахунок на оплату № 1161 від 30.04.2018 на суму 417,22 грн., рахунок на оплату № 1162 від 30.04.2018 на суму 732,59 грн. та видаткова накладна № 2327 від 30.04.2018; рахунок на оплату № 1312 від 15.05.2018 на суму 86,50 грн., рахунок на оплату № 1313 від 15.05.2018 на суму 151,88 грн. та видаткова накладна № 2787 від 15.05.2018; рахунок на оплату № 1314 від 15.05.2018 на суму 132,29 грн., рахунок на оплату № 1315 від 15.05.2018 на суму 232,28 грн. та видаткова накладна №2805 від 15.05.2018.

Отже, з урахуванням приписів п.2.4. договору та ч.1 ст. 530 ЦК України, відповідач зобов`язаний був здійснювати плату за надані послуги протягом п`яти банківських днів з дня підписання Актів наданих послуг, однак відповідачем не було виконано вказаних вимог Закону та договору.

Доказів сплати, заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 4102,78 грн., відповідачем суду не надано.

Суд також звертає увагу сторін, що за умовами п. 11.9 Договору всі зміни та доповнення до даного Договору, оформляються шляхом складами додаткових угод, які є невід`ємними частинами даного Договору.

Матеріали справи не містять доказів щодо укладення сторонами Договору додаткових угод стосовно зміни строків розрахунків за надані послуги за Договором або реструктуризації простроченої заборгованості чи зміни строків розрахунків.

З огляду на викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 4102,78 грн., є доведеними і обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом п.4.2.2. Договору передбачено право позивача на своєчасне та в повному обсязі отримання плати за надані послуги, в свою чергу п. 5.1.1. Договору передбачено обов`язок Відповідача своєчасно та в обсягах, передбачених Договором, здійснювати оплату за надані послуги.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Щодо позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат, 3 % річних та пені, то суд зазначає, що згідно із частинами першою, другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказані інфляційні нарахування на суму боргу не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування за загальним правилом здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи із суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Разом з тим, сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже при нарахуванні інфляційних та річних основними складовими частинами нарахування є сума заборгованості, період заборгованості та розмір процентів та коефіцієнтів, які діють у такий період.

Умовами Договору встановлено право Позивача стягнути з Відповідача пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.6.2.Договору), а також суму боргу, з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з суми простроченого платежу у відповідності до ст. 625 Цивільного кодексу України (п.6.3. Договору).

При цьому, сторони домовились, що строк позовної давності по стягненню пені за прострочення платежів Замовником встановлюється тривалістю у 5 (п`ять) років (п.6.б.Договору), а п. 6.7. Договору встановлено, що пеня нараховується Виконавцем за весь термін прострочення платежу Замовником, але не більше ніж за 1 (один) рік.

Судом перевірено правильність виконаних позивачем розрахунків інфляційних втрат, 3 % річних, пені, та встановлено, що вони є вірними.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 428,72 грн. – інфляційних втрат, 209,75 грн. - 3% річних та 1449,99 грн. – пені є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Доводи відповідача, викладені ним у відзиві на позовну заяву в частині невизнання позовних вимог, підлягають відхиленню, як такі, що не відповідають чинному законодавству, не ґрунтуються на належних доказах і спростовуються фактично встановленими судом обставинами та матеріалами справи.

Згідно частини третьої статті 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до частини першої статті 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно ст.ст. 123, 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства "Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, код ЄДРПОУ 01125695) на користь Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Херсонської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4, код ЄДРПОУ 38728533) суму основного боргу у розмірі 4102,78 грн., суму інфляційних втрат у розмірі 428,72 грн., суму 3% річних у розмірі 209,75 грн., суму пені у розмірі 1449,99 грн. та суму судових витрат по сплаті судового збору у розмірі 1921,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. Копію рішення направити сторонам у справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі "Судова влада України" за наступною адресою: http://ks.arbitr.gov.ua.

Суддя С.В. Нікітенко