Постановление суда № 87872206, 13.02.2020, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/1152/18

Провадження № 4-с/761/68/2020

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 лютого 2020 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді: Осаулова А.А.

за участю секретаря судових засідань: Вольда М.А.

заявника, представника заявника: ОСОБА_1 , ОСОБА_2

представника стягувача: Гуріної Є.П. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м.Києві скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві в особі Ярмоленко І.А. та державного виконавця Байрамова Т.Р., стягувач: Національний банк України про визнання відмови неправомірними та скасування постанови про арешт грошових коштів на рахунку боржника, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2019 року боржник ОСОБА_1 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з даною скаргою, у якій просила суд:

визнати відмову в.о. начальника Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві Ярмоленко І.А. у знятті арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (у зв`язку із зміною законодавства міжнародний банківський номер рахунку (ІВАІМ) UA НОМЕР_3 з 13.01.2020 року) відкритий у АТ «Укрсиббанк» Код ЄДРПОУ 09807750 як заробітна плата, протиправною;

постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамова Талят Рефатовича про арешт майна боржника від 03.09.2019 р. скасувати в частині накладення арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (у зв`язку із зміною законодавства міжнародний банківський номер рахунку (ІВАКІ) UА НОМЕР_3 з 13.01.2020 року), відкритий у АТ «Укрсиббанк» Код ЄДРПОУ 09807750 як заробітна плата.

Скаргу мотивовано тим, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28.05.2019 було стягнуто з ОСОБА_1 на користь Національного банку України заборгованість за кредитним договором №2349 від 04.05.2012 року в розмірі - 274 466 грн. 75 коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_5 на користь Національного банку України заборгованість за кредитним договором №2349 від 04.05.2012 року в розмірі - 140 000 грн. 00 коп.; стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_6 на користь Національного банку України заборгованість за кредитним договором №2349 від 04.05.2012 року в розмірі - 140 000 грн. 00 коп.; стягнуто з ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь Національного банку України в рівних частках судовий збір в розмірі - 4117 грн. 00 коп., а саме по 1372 грн. 33 коп. з кожного.

Постановою Шевченківського РВДВС м.Києва від 03.09.2019 року у виконавчому провадженні №59940364 було накладено арешт на кошти боржника, що знаходяться на картковому рахунку № НОМЕР_2 , який є зарплатним рахунком.

20 листопада 2019 року скаржник звернулась із заявою до Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Київ Головного терріторіального управління юстиції в м. Києві з проханням зняти арешт з карткового рахунку для виплат, на якій заявниці нараховується заробітна платня.

29 листопада 2019 року скаржник отримала відповідь від в.о. начальника Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві Ярмоленко I.A. в якому було повідомлено про те, що арешт з рахунку може бути знято лише за рішенням суду.

У відзиві на скаргу від 04.02.2020 року стягувач Національний банк України зазаначив, що з листа від 18.10.2019 № 09/78148 та довідки від 21.10.2019 № 57-1-19/328 вбачається, що картковий рахунок № НОМЕР_2 не відноситься до рахунків зі спеціальним режимом використання. Відтак, накладення арешту на кошти боржника з боку державного виконавця є цілком обґрунтованим, і таким, що відповідає положенням. Тому просить залишити в силі постанову про арешт коштів боржника від 03.09.2019, винесену Шевченківським районним відділом державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві при примусовому виконанні виконавчого листа № 761/1152/18, виданого 18.07.2019 року Шевченківським районним судом міста Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.01.2020 року відкрито провадження по справі та призначено до розгляду у судовому засіданні.

Протокольною ухвалою суду від 13.02.2020 року до матеріалів справи долучено відзив стягувача.

У судовому засідання скаржник та її представник вимоги поданої скарги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задовольнити.

Представник стягувача у судовому засіданні проти скарги заперечувала з підстав зазначених у відзиві, та просила у задоволенні скарги відмовити.

Представник Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду скарги повідомлені належним чином.

Скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду (ч. 1, 2 ст. 450 ЦПК України).

Зважаючи на строки розгляду скарги передбачені ст. 450 Цивільним процесуальним кодексом України та на належність повідомлення заінтересованої особи про дату та час розгляду скарги, суд вважає за можливе розглянути скаргу за наявними доказами в матеріалах справи.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (ст. 447 ЦПК України).

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 451 ЦПК України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, як ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.

Статтею 129-1 Конституції України передбачено, що судове рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Стаття 18 ЦПК України передбачає, що судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно ч. 1 до ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Судом встановлено, що 03.09.2019 року державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. відкрито виконавче провадження № 59940364 для примусового виконання виконавчого листа № 761/1152/18 виданого 18.07.2019 року Шевченківським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Національного банку України боргу 369 466,75 грн. (а.с.6-7).

Постановою державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. від 03.09.2019 року накладено арешт на грошові кошти, що містяться на рахунку(ах), в тому числі ПАТ «Укрсиббанк», що належить боржнику ОСОБА_1 у межах суми звернення стягнення 406 853,43 грн. (а.с.27-28).

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження», передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей (п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження»).

Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт на рухоме майно, що не підлягає державній реєстрації, накладається виконавцем лише після проведення його опису. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження»).

Як вбачається з листа АТ «Укрсиббанк» № 09/78148 від 18.10.2019 року, Банком було отримано Постанову про арешт коштів боржника від 03.09.2019 року Шевченківського РВДВС м. Київ, виконавчий лист № 761/1152/18 від 18.07.2019 року, ВП № 59940364 на суму 406853,43 грн. Дана постанова буда прийнята Банком на підставі Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженою постановою Правління НБУ від 21.01.2004 року № 22 (далі - Інструкція).

Згідно з п. 9.1. Інструкції, виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця, судовим рішенням (в тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження ( а.с.13).

ОСОБА_1 працює на підприємстві ТОВ «ЕХМ Україна» з 20.01.2018 року по теперішній час, та заробітня плата перераховується в повному об`ємі на карту АТ «Укрсиббанк», код 351005, яка відрита в рамках зарплатного проекту № 5495704001, р/к НОМЕР_2 , що підтверджується довідкою ТОВ «ЕХМ Україна» № УТП-35 від 31.10.2019 року (а.с.42).

Таким чином, судом встановлено, що АТ «Укрсиббанк», на виконання постанови державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві Байрамовим Т.Р. від 03.09.2019 року, наклав арешт на грошові кошти, що містяться на зарплатному рахунку ОСОБА_1 .

Частиною 2, 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків; за іншими видами стягнень, якщо інше не передбачено законом, - 20 відсотків.

Загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

За умовами ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

Шевченківський відділ державної виконавчої служби м. Києва Головного територіального управління юстиції у м. Києві листом від 28.11.2019 року відмовив ОСОБА_1 в задоволенні її заяви про зняття арешту, зазначивши, що у державного виконавця відсутні підстави щодо зняття арешту з коштів, відповідно до вимог ст. 59 Закону України № Про виконавче провадження» (а.с.14-15).

Статтею 59 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено вичерпний перелік підстави для зняття арешту з майна (коштів), а саме підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнених з боржника (у тому числі від реалізації майна боржника), необхідної для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у частині шостій статті 61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно; 6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в інший спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені пунктом 1-2 розділу XIII "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону. У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Аналізуючи вимоги цієї норми закону, у взаємозв`язку із фактичними обставинами у цій справі, необхідно зазначити, що в даному випадку зняття арешту можливе лише за рішенням суду.

Разом з тим, виконуючи постанову державного виконавця про арешт коштів боржника, банк не повідомляв державного виконавця про спеціальний режим використання рахунку боржника ОСОБА_1 .

Саме боржник ОСОБА_1 повідомила державного виконавця про спеціальний режим рахунку, на який було накладено арешт, тому в розумінні ч. 2 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» у державного виконавця були відсутні підставі для зняття арешту, оскільки такі відомості отримані не від банківської установи.

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

З аналізу змісту вказаних вимог законодавства вбачається відсутність у суду повноважень на визнання протиправною відмови начальника ДВС у скасуванні арешту, оскілкьи відмова за письмовим листом не є безпосередньою дією, рішенням чи бездіяльністю, оформленого відповідним процесуальним документом.

Тому в частині вимог скаржника про визнання відмови в.о. начальника Шевченківського районного відділу виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції в м. Києві Ярмоленко І.А. у знятті арешту на грошові кошти, що надходять на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (у зв`язку із зміною законодавства міжнародний банківський номер рахунку (ІВАІМ) UA НОМЕР_3 з 13.01.2020 року) відкритий у АТ «Укрсиббанк» Код ЄДРПОУ 09807750 як заробітна плата, протиправною, - слід відмовити.

Статтею 41 Конституції України передбачено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Статтею 10 Конвенції про захист заробітної плати № 95 від 01 липня 1949р., ратифікована 23 червня 1992р. визначено, що заробітна плата може стати об`єктом арешту або передачі лише у такій формі й у таких межах, які визначено національним законодавством. Заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім`ї.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч. 5 ст. 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Згідно із ч. 1 ст. 115 Кодексу законів про працю України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Частиною 6 статті 24 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону України «Про оплату праці» забороняється будь-яким способом обмежувати працівника вільно розпоряджатися своєю заробітною платою, крім випадків, передбачених законодавством.

Аналізуючи зібрані по справі докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що внаслідок винесення державним виконавцем постанови про арешт усіх коштів на банківських рахунках ОСОБА_1 від 03.09.2019 року, було накладено арешт на кошти боржника, які знаходяться на рахунку, який використовується останньою для отримання заробітної плати. При цьому, на підставі вказаної постанови арешт було накладено на всі грошові кошти, які є отриманою боржником заробітною платою, що суперечить положенням ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження», згідно якої у даному випадку, із заробітної плати боржника може бути утримано її частину у розмірі 20 відсотків.

Даючи юридичну оцінку зібраним по справі доказам, та з урахуванням того, що арешт було накладено на грошові кошти, що містяться на зарплатному рахунку ОСОБА_1 , суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню частково, оскільки, встановлені у судовому засіданні обставини та відповідні їм докази підтверджують протиправність постанови головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Байрамова Т. Р. від 03.09.2019 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №59940364 в частині накладення арешту на грошові кошти, в рамках зарплатного проекту рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) UA НОМЕР_3), відкритому у Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750).

Жодних доказів, які б спростовували висновки суду матеріали справи не містять.

Враховуючи наведене вище, на підставі ст. 129-1 Конституції України, ст. ст. 4, 5, 47,49,50 Закону України «Про виконавче провадження», керуючись ст.ст. 4, 76, 77, 81, 258 - 260, 268, 273, 447-453 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Шевченківський районний відділ державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції в м.Києві в особі Ярмоленко І.А. та державного виконавця Байрамова Т.Р., стягувач: Національний банк України про визнання відмови неправомірними та скасування постанови про арешт грошових коштів на рахунку боржника, - задовольнити частково.

Скасувати постанову головного державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у місті Києві, Байрамова Т.Р. від 03.09.2019 року про арешт коштів у виконавчому провадженні №59940364 в частині накладення арешту на грошові кошти, що містяться на рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 (міжнародний банківський номер рахунку (IBAN) UA НОМЕР_3), відкритому у Акціонерному товаристві «Укрсиббанк» (код ЄДРПОУ 09807750).

В задоволенні іншої частини вимог скарги, - відмовити.

Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: А.А.Осаулов

Повний текст ухвали виготовлено 18.02.2020 року.