Решение № 87828333, 26.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2020 р. Справа№200/1199/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В.

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративний позов

ОСОБА_1

до відповідача Селидівського міського центру зайнятості

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидівського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю, зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 04.06.2019 року (з урахуванням уточнень від 13.02.2020 року) (а.с. 20).

Доводи позовної заяви обгрунтовує тим, що, як вважає позивач, невраховуючи період роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року до страхового стажу, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань зайнятості населення.

Зазначає, що позивач не відповідальний за формування та ведення Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тому має право на зарахування до трудового стажу зазначених періодів роботи.

Враховуючи наведене, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на його безпідставність та зазначив, що, невраховуючи до страхового стажу періоду роботи, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю, віповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений чинним законодавством.

Вказує, що виплата допомоги по безробіттю здійснюється у мінімальному розмірі, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по Відокремленому підрозділу “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” відсутня інформація про сплату страхових внесків з вересня 2017 року, таким чином, страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, складає 5 місяців.

Враховуючи наведене, просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав відзив, заяву про розгляд за його участю не надав.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Відповідно до ч.5 ст. 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Враховуючи наведене, суд розглядає справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з?ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 (а.с.6-7).

27.05.2019 року ОСОБА_1 зареєстрований та перебуває на обліку в Селидівському міському центрі зайнятості, з 28.05.2019 року ОСОБА_1 наданий статус безробітної особи.

З 04.06.2019 року Селидівським міським центром зайнятості ОСОБА_1 розпочата виплата допомоги по безробіттю у мінімальному розмірі.

Листом від 25.11.2019 року № 03/2640/01-52-19 Селидівський міський центр зайнятості повідомив ОСОБА_1 , що виплата допомоги по безробіттю здійснюється у мінімальному розмірі, оскільки за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування по Відокремленому підрозділу “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” відсутня інформація про сплату страхових внесків з вересня 2017 року, таким чином, страховий стаж протягом 12 місяців, що передували реєстрації в центрі зайнятості, складає 5 місяців (а.с.10).

Згідно записів в трудовій книжці АВ НОМЕР_3 ОСОБА_1 працював, зокрема:

- з 08.02.2012 року по 08.05.2019 року на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” на посаді прохідника 5 розряду з повним робочим днем у шахті; (а.с.8-9).

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки ВП “Шахта “Котряревська” ДП “Селидіввугілля” від 08.01.2020 року № 04-22/23 ОСОБА_1 за період з травня 2018 року по січень 2019 року нараховувалась заробітна плата та щомісячно на зарплату нараховувався єдиний соціальний внесок у розмірі 22% (а.с.11).

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить задовольнити позов в повному обсязі.

Проаналізувавши матеріали справи суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про зайнятість населення» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи.

Територіальні органи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах є юридичними особами публічного права.

До сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, можуть належати підприємства, установи та організації.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, якому чинним законодавством надані владні управлінські функції у сфері зайнятості населення.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначається Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, цивільно-правового договору чи на інших підставах, передбачених законом, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) та інші особи, які проходять службу та отримують грошове забезпечення (далі - військовослужбовці), особи, які провадять незалежну професійну діяльність, фізичні особи - підприємці, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню на інших підставах.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” джерелами формування коштів Фонду є: страхові внески страхувальників; суми фінансових санкцій, застосованих відповідно до цього Закону та Закону України "Про зайнятість населення", інших законів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців за порушення встановленого порядку сплати страхових внесків та використання коштів Фонду, недотримання законодавства про зайнятість населення, а також суми адміністративних штрафів, накладених відповідно до закону на посадових осіб та громадян за такі порушення; кошти державного бюджету, що спрямовуються до Фонду у випадках, установлених законом; доходи від розміщення тимчасово вільних коштів, у тому числі резерву коштів Фонду; благодійні внески підприємств, установ, організацій; інші надходження відповідно до законодавства України.

Згідно ч. 1 ст. 21 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та за який щомісяця сплачено нею та роботодавцем страхові внески в сумі не менш як мінімальний страховий внесок, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини.

Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” страховий стаж обчислюється за даними персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а за періоди до його запровадження - у порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 22 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” право на допомогу по безробіттю залежно від страхового стажу мають застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, страховий стаж яких протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, становить не менше ніж шість місяців за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Застраховані особи, визнані в установленому порядку безробітними, які протягом 12 місяців, що передували реєстрації особи як безробітної, за даними Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування мають страховий стаж менше шести місяців або звільнені з останнього місця роботи з підстав, передбачених статтею 37, пунктами 3, 4, 7 і 8 статті 40, статтями 41 і 45 Кодексу законів про працю України, а також з аналогічних підстав, визначених іншими законами, особи, зазначені у частині другій статті 6 цього Закону, особи, зазначені в абзаці третьому частини четвертої статті 7 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб", мають право на допомогу по безробіттю у мінімальному розмірі.

Згідно ч. 1 ст. 23 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” застрахованим особам, зазначеним у частині першій статті 22 цього Закону, розмір допомоги по безробіттю визначається у відсотках до їх середньої заробітної плати (доходу), визначеної відповідно до порядку обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Кабінетом Міністрів України, залежно від страхового стажу, але не менше ніж мінімальний розмір допомоги по безробіттю, встановлений правлінням Фонду для цієї категорії осіб: до 2 років - 50 відсотків; від 2 до 6 років - 55 відсотків; від 6 до 10 років - 60 відсотків; понад 10 років - 70 відсотків.

Допомога по безробіттю виплачується залежно від тривалості безробіття у відсотках до визначеного розміру: перші 90 календарних днів - 100 відсотків; протягом наступних 90 календарних днів - 80 відсотків; у подальшому - 70 відсотків.

Таким чином, страховий стаж обчислюється як сума періодів, протягом яких особа підлягала страхуванню на випадок безробіття та сплачувала страхові внески особисто або через рахунки роботодавця та роботодавцем.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає страхуванню на випадок безробіття та за який сплачено страхові внески (нею, роботодавцем).

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття” страхові внески - кошти відрахувань на страхування на випадок безробіття, сплачені згідно із законодавством, що діяло до набрання чинності Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, кошти єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття відповідно до пропорцій, визначених законом.

Статтею 4 Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” встановлено перелік осіб, які є платниками єдиного внеску це, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Аналогічний підхід законодавцем закріплено і у сфері податкових правовідносин, так, статтею 171.1 Податкового кодексу Українивизначено, що особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” платник єдиного внеску зобов`язаний пред`являти на вимогу застрахованої особи, на користь якої він сплачує єдиний внесок, повідомлення про взяття на облік як платника єдиного внеску та надавати інформацію про сплату єдиного внеску, у тому числі в письмовій формі.

З цим правом кореспондується обов`язок такого платника своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок, який підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Згідно ч. 11 ст. 9 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування” у разі несвоєчасної або не в повному обсязі сплати єдиного внеску до платника застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи, підлягають обов`язковій сплаті і є гарантією матеріального забезпечення особи на випадок її безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин. Відповідальність за порушення умов та порядку сплати таких внесків покладено на платника єдиного внеску та його посадових осіб.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно довідки ВП “Шахта “Котряревська” ДП “Селидіввугілля” від 08.01.2020 року № 04-22/23 позивачу за період з травня 2018 року по січень 2019 року нараховувалась заробітна плата та щомісячно на зарплату нараховувався єдиний соціальний внесок в розмірі 22%.

Суд вважає безпідставним довід відповідача, що в Державному реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутня інформація щодо сплати єдиного внеску позивачем за останні 12 місяців, які передували реєстрації особі як безробітної, виходячи з наступного.

Згідно п. 4 Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 18 червня 2014 року № 10-1, реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд України, який є володільцем даних Реєстру застрахованих осіб.

Тобто, формування відомостей Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, який включає реєстр застрахованих осіб, покладено на Пенсійний фонд України.

Згідно п. 71 Рішення ЄСПЛ по справі “Рисовський проти України” (Rysovskyyv. Ukraine) від 20 жовтня 2011 року, заява № 29979/04, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Таким чином, право позивача на отримання допомоги у належному розмірі не може бути поставлене в залежність від дій державних органів, які не дотримуються своїх власних процедур.

Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 16 травня 2019 року у справі № 460/5659/16-а.

Таким чином, відповідач при обчислення розміру допомоги по безробіттю позивачу протиправно не врахував періоди роботи з травня 2017 року по травень 2019 року на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля”.

Оскільки під час розгляду справи судом встановлена протиправність дій відповідача щодо неврахування до страхового стажу вищезазначених періодів роботи, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю позивачу, суд вважає позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню з зобов`язанням відповідача здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням до страхового стажу та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 04.06.2019 року.

Згідно ч. 1 ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду жодного доказу правомірності дій щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи, що передував реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю позивачу в розумінні зазначеної норми Закону.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог та визнання протиправними дій щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю та зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 04.06.2019 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, Законом України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування”, Кодексом адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Селидівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 22039540, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41) про визнання протиправними дій щодо неврахування до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року, що передували реєстрації особи як безробітної та заробітної плати за період для обчислення допомоги по безробіттю, зобов`язання здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 04.06.2019 року – задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Селидівського міського центру зайнятості щодо не зарахування до страхового стажу період роботи ОСОБА_1 на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року.

Зобов`язати Селидівський міський центр зайнятості зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року та здійснити перерахунок допомоги по безробіттю з урахуванням до страхового стажу періоду роботи на Відокремленому підрозділі “Шахта “Котляревська” ДП “Селидіввугілля” з травня 2017 року по травень 2019 року та заробітної плати за цей період з виплатою недоотриманих сум допомоги по безробіттю з 04.06.2019 року.

Стягнути з Селидівського міського центру зайнятості (ЄДРПОУ 22039540, юридична адреса: 85400, Донецька обл., м. Селидове, вул. Карла Маркса, 41) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в сумі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Т.В. Давиденко