Решение № 87828306, 21.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2020 р. Справа№200/13622/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Христофорова А.Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

25 листопада 2019 року до Донецького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, в якому позивачка просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача № 1 від 14 листопада 2019 року про відмову у виплаті недоотриманої пенсії ОСОБА_2 ;

- зобов`язати відповідача виплатити позивачці недоотриману за життя пенсію померлої матері, ОСОБА_2 з серпня 2016 року.

У позовній заяві свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що 04 листопада 2019 року, вона через свого представника звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про виплату недоотриманої за життя її матір`ю ОСОБА_2 пенсії, на що отримала рішення про відмову у виплаті недотриманої пенсії, мотивоване ненаданням позивачкою документів які підтверджують спільне проживання із матір`ю на день її смерті.

Вважає такі дії відповідача протиправними оскільки, документом який безпосередньо підтверджує місце проживання особи є паспорт, який і надавався відповідачу, та за відомостями якого, позивачка та її матір ОСОБА_2 зареєстровані за однією адресою: АДРЕСА_1 .

Той факт, що за життя, ОСОБА_2 була отримана довідка внутрішньо переміщеної особи, в якій місцем її проживання зазначено м. Маріуполь Донецької області, не спростовує факту проживання останньої за місцем реєстрації у м. Донецьку разом із позивачкою, враховуючи, що згідно із свідоцтвом про смерть ОСОБА_2 , її смерть настала саме у м. Донецьк.

У поданому до суду відзиві на адміністративний позов відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 14 листопада 2019 року, позивачці було відмовлено у виплаті недоотриманої за життя її матір`ю ОСОБА_2 пенсії, оскільки за життя, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 13 березня 2015 року, в якій адресою її фактичного місця проживання зазначена: АДРЕСА_2 . Натомість позивачка, згідно із довідкою внутрішньо переміщеної особи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що суперечить положенням ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

У зв`язку із наведеним відповідач вважає, що відмовляючи у виплаті позивачці сум недоотриманої пенсії, він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України, законами України та підзаконними нормативно-правовими актами, у зв`язку із чим, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року позовну заяву прийнято до розгляду, провадження у справі відкрито, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи відсутність клопотань сторін щодо розгляду справи у судовому засіданні, справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення сторін.

Відповідно до статті 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

З`ясовуючи те чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, якими доказами вони підтверджуються, а також чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Сторонами не заперечується, що 04 листопада 2019 року, позивачка ОСОБА_1 , через свого представника, звернулась до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області із заявою про виплату позивачці недоотриманої за життя її матір`ю ОСОБА_2 пенсії, до якої були додані:

копія свідоцтва про смерть;

копія довіреності;

копія ідентифікаційного коду;

копія свідоцтва про укладення шлюбу;

копія свідоцтва про народження;

копія довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи;

копія паспорта.

Рішенням Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 14 листопада 2019 року, позивачці було відмовлено у виплаті недоотриманої за життя її матір`ю ОСОБА_2 пенсії, оскільки за життя, ОСОБА_2 перебувала на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області як внутрішньо переміщена особа, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 13 березня 2015 року, в якій адресою її фактичного місця проживання зазначена: АДРЕСА_2 . Натомість позивачка, згідно із довідкою внутрішньо переміщеної особи, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що суперечить положенням ст. 52 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відповідно до якої, сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали (а.с. 13-14).

Згідно із свідоцтвом про смерть, серія: НОМЕР_2 , виданим 13 вересня 2019 року Покровським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Білинічи Могильовської області Республіки Білорусь, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , у віці ІНФОРМАЦІЯ_3 , у м. Донецьк (а.с. 16).

Згідно із свідоцтвом про народження, серія: НОМЕР_3 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Донецьк. Її матір`ю в свідоцтві записана - ОСОБА_2 (а.с. 17).

Згідно із свідоцтвом про укладення шлюбу, серія: НОМЕР_4 , 01 серпня 1997 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженка м. Донецьк, зареєструвала шлюб з ОСОБА_4 , за наслідками чого здобула прізвище ОСОБА_5 (а.с. 18).

Сторонами не заперечується, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , за життя перебувала на обліку в Маріупольському об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області, та отримувала пенсії за віком, та мала довідку внутрішньо переміщеної особи № 1412013043 від 13 березня 2015 року, в якій адресою її місця проживання зазначена: АДРЕСА_2 .

Згідно із долученим до відзиву на позовну заяву, протоколом виплати пенсії ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_5 ) виплата пенсі була припинена з березня 2016 року. Відомості про поновлення виплати пенсії – відсутні.

Згідно із довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 17 липня 2019 року № 1427-5000161018, позивачка ОСОБА_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , 17 липня 2019 року була взята на облік як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 12).

Згідно із копією паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білинічи Могильовської області Республіки Білорусь, Серія: НОМЕР_6 , міститься відмітка про зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 – з 25 квітня 1971 року (а.с. 19-20).

Згідно із копією паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Донецьк, Серія: НОМЕР_7 , міститься відмітка про зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 – з 13 серпня 1988 року (а.с. 7-10).

Дослідивши спірні правовідносини та надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, суд зазначає наступне.

Відповідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV(далі - Закон №1058-IV) сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі незвернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Відповідно до абз. 2 п. 1.5 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 (далі – Порядок 22-1), заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається особою до органу, що призначає пенсію, в якому померлий пенсіонер перебував на обліку як одержувач пенсії.

Згідно із п. 2.26 Порядку 22-1, для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника.

Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

Статтею 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» 1382-IV, закріплено, що документи, до яких вносяться відомості про місце проживання, - паспорт громадянина України, тимчасове посвідчення громадянина України, посвідка на постійне проживання, посвідка на тимчасове проживання, посвідчення біженця, посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту, посвідчення особи, якій надано тимчасовий захист.

Відповідно до абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 207 (далі – Правила 207), відомості про реєстрацію/зняття з реєстрації місця проживання вносяться до паспорта громадянина України.

Реєстрація місця проживання/перебування або зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється в день подання особою або її представником документів. Реєстрація місця проживання за заявою особи може бути здійснена одночасно із зняттям з попереднього місця проживання (абзац 2 пункт 4 Правил).

Згідно п. 1.3 вищевказаних Правил 207, реєстрація/зняття з реєстрації місця проживання/перебування здійснюється управліннями, відділами (секторами) Державної міграційної служби України (далі - ДМС ) в районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення (далі - територіальний підрозділ ДМС) у день подання особою документів. Реєстрація місця проживання особи може бути здійснена з одночасним зняттям з реєстрації попереднього місця проживання.

Як вбачається з копії паспорта померлої ОСОБА_2 , Серія: НОМЕР_6 , з 25 квітня 1971 року її зареєстрованим місцем проживання значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 19-20).

Як вбачається з копії паспорта ОСОБА_1 , Серія: НОМЕР_7 , з 13 серпня 1988 року її зареєстрованим місцем проживання значиться: АДРЕСА_1 (а.с. 7-10).

У суду немає жодних сумнівів щодо внесених до паспортів позивачки та померлої ОСОБА_2 відомостей про реєстрацію їх місця проживання, оскільки вони внесені відповідно до встановленого законодавством порядку та уповноваженим на те органом.

Отже, як, ОСОБА_2 , за свого життя, так і позивачкою ОСОБА_1 , були реалізовані конституційні права щодо вільного вибору постійного місця проживання, у встановленому чинним законодавством порядку.

Сторонами не заперечується, що заява про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, позивачкою через представника, на виконання абз. 1 п. 2.26 Порядку 22-1, була подана до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, до якої було додане свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника, а також на виконання абз. 3 п. 2.26 Порядку 22-1, позивачкою була надана копія паспорту громадянина України, до якого внесені відомості про місце проживання, відповідно до ЗУ «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання» 1382-IV, та абзацу 2 пункту 9 Правил реєстрації місця проживання, затверджених постановою Кабінету Міністрів України.

Суд, звертає увагу на дотримання принципу верховенства права, який передбачає дотримання, в тому числі вимог, “законності”, яким передбачається можливість втручання у основоположні свободи. Так, у рішенні від 26 червня 2016 по справі “Суханов та Ільченко проти України” заяви N 68385/10 та 71378/10 в § 53 Суд повторює, що першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету “в інтересах суспільства”. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено “справедливий баланс” між загальними інтересами суспільства та обов`язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар (рішення у справі “Колишній король Греції та інші проти Греції” (Former King of Greece and Others v. Greece) заява № 25701/94,п. п. 79 та 82, ЄСПЛ 2000-XII).

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими, в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави (статті 1, 3 Конституції України).

Як вже зазначалося вище, відповідно до статті 3 Конституції України, як Основного Закону України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно із нормами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Підсумовуючи наведене, суд доходить висновку, що відповідач, користуючись, зокрема, наданими широкими межами розсуду та можливістю вибору різних способів та засобів для дотримання своїх зобов`язань, протиправно не врахував під час вирішення питання про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, відповідно до заяви позивачки ОСОБА_1 № 7573 про виплату недоотриманої пенсії згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була подана представником за довіреністю Виноградовим Василем Васильовичем, 04 листопада 2019 року, відомостей про місце проживання, внесених до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Донецьк, Серія: НОМЕР_7 , та відомостей про місце проживання, внесених до паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білинічи Могильовської області Республіки Білорусь, Серія: НОМЕР_6 , у зв`язку із чим, рішення відповідача № 1 від 14 листопада 2019 року про відмову в виплаті недоотриманої пенсії, є таким, що ухвалене без всебічного, повного та об`єктивного розгляду всіх поданих документів, а отже є протиправним, та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (ч. 2 ст. 5 КАС України).

Відповідно до п. 10 ч. 2 ст. 245 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною Законом № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, кожен, чиї права і свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У юриспруденції дискреційні повноваження визначаються як право голови держави, уряду, інших посадовців в органах державної влади у разі ухвалення рішення з питання, віднесеного до їх компетенції, діяти за певних умов на власний розсуд у рамках закону. А в Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи вказано, що адміністративний орган може здійснювати "дискреційні повноваження", користуючись певною свободою розсуду у разі ухвалення будь-якого рішення. Такий орган в силу (за) наявності у нього дискреційних повноважень може вибирати з декількох варіантів припустимих рішень той, який він вважає найбільш відповідним у даному випадку. За цього надано рекомендацію судам не втручатися у дискреційні повноваження державних органів.

Дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають у застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. У більш звуженому розумінні дискреційні повноваження - це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчиняти конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними). Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 21 травня 2013 року № 21-87а13.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на встановлені у справі обставини та наведені норми чинного законодавства, якими регулюються спірні відносини, з урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення/нарахування/виплати пенсії, її сум, та визначення підстав, за яких призначається, нараховується, виплачується пенсія, або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд приходить до висновку, що слід зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивачки ОСОБА_1 № 7573 про виплату недоотриманої пенсії згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була подана представником за довіреністю ОСОБА_6 Василем Васильовичем, 04 листопада 2019 року, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення, щодо врахування під час вирішення питання про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, відомостей про місце проживання, внесених до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Донецьк, Серія: НОМЕР_7 , та відомостей про місце проживання, внесених до паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білинічи Могильовської області Республіки Білорусь, Серія: НОМЕР_6 .

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача виплатити позивачці недоотриману за життя пенсію померлої матері, ОСОБА_2 з серпня 2016 року, задоволенню не підлягають, оскільки суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку, призначення, виплати сум пенсій, задоволення зазначених вимог свідчитиме про втручання до дискреційних повноважень пенсійного органу, що є неприпустимим.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат між сторонами суд виходить з наступного.

Ухвалою суду від 24 грудня 2019 року позивачці було відстрочено сплату судового збору за звернення до суду із даним позовом до ухвалення судового рішення.

Нормами частини другої статті 133 КАС України встановлено, що якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із положеннями частини першої статті 139 КАС України, при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частиною 3 статті 139 КАС України встановлено, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, частиною 8 статті 139 КАС України передбачено, що у випадку якщо, зокрема, спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

З урахуванням встановлених обставин у справі, враховуючи, що спір в даному випадку виник внаслідок протиправних дій відповідача, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача судових витрат у повному обсязі, а саме в сумі – 768,40 грн., які слід стягнути за рахунок його бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132,159-161,164,192-194,224-228,241-247, 255,253-263,293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 ) до Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, ЄДРПОУ: 42171861) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області № 1 від 14 листопада 2019 року про відмову в виплаті недоотриманої пенсії.

Зобов`язати Маріупольське об`єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 7573 про виплату недоотриманої пенсії згідно ст. 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка була подана представником за довіреністю ОСОБА_6 Василем Васильовичем, 04 листопада 2019 року, з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення щодо врахування під час вирішення питання про виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, відомостей про місце проживання, внесених до паспорта громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , уродженки м. Донецьк, Серія: НОМЕР_7 , та відомостей про місце проживання, внесених до паспорта громадянина України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Білинічи Могильовської області Республіки Білорусь, Серія: НОМЕР_6 .

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Маріупольського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області (місцезнаходження: Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, 27-а, ЄДРПОУ: 42171861) на користь Державного бюджету України судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп.

Рішення складене у повному обсязі та підписане 21 лютого 2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справа розглянута в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).

Суддя А.Б. Христофоров