Постановление суда № 87807101, 21.02.2020, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/1236/20

Провадження № 1-кп/185/366/20

У Х В А Л А

21 лютого 2020 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області колегіально у складі:

головуючого - судді Мицака М.С.,

суддів - Косюка А.П.,

- Мельника Ю.А.,

за участю секретаря - Пожидаєвої Л.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження на підставі обвинувального акта, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019040370002293 від 27 листопада 2019 року, за обвинуваченням ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних злочинів, передбачених ч. 4 ст. 189, п.п. 6,12 ч. 2 ст. 115 КК України,

за участю:

прокурора - Гриценка А.М.,

потерпілого - ОСОБА_4 ,

захисників - адвокатів Мелешка І.В., Цалина Р.В., Михайлюка Б.Л.,

обвинувачених - ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

В С Т А Н О В И В:

У судовому засіданні прокурор заявив клопотання про продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , зазначивши, що останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів проти життя та здоров`я особи та проти власності, за один з яких передбачено покарання у виді довічного позбавлення волі, після вчинення дій, які інкримінуються обвинуваченому, він з місця злочину зник, до правоохоронних органів не звернувся, а тому, перебуваючи на свободі, ОСОБА_1 може перешкоджати кримінальному провадженню, у якому він обвинувачується, а саме: незаконно впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні з метою схилення до зміни показань чи відмови від показань взагалі. Враховуючи також той факт, що ОСОБА_1 не має постійного місця роботи, постійного джерела прибутку, не одружений, не має на утриманні неповнолітніх дітей, є підстави вважати, що останній може вчинити інше кримінальне правопорушення, крім того, під загрозою застосування тяжкого покарання, у разі визнання останього винним судом, обвинувачений ОСОБА_1 може переховуватись від суду. На даний час вищезазначені ризики продовжують існувати, тому з метою їх запобігання, досягнення дієвості даного кримінального провадження необхідно продовжити строк дії запобіжного заходу - тримання під вартою.

Потерпілий підтримав клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_1 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, зазначивши, що ризики, зазначені прокурором, не обґрунтовані, та про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу.

З`ясувавши думку сторін, вивчивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до наступного висновку.

Стосовно доводів захисту про порушеня вимог ч. 1 ст. 184 КПК України, то законодавець визначив, що клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого загального суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування. Крім того, відповідно до вимог ст. 315 КПК Україниправила розділу 2 КПК України застосовні стосовно правил розгляду клопотання, а не стосовно подання клопотання. Також обвинуваченим отримано відповідне клопотання.

Щодо відсутності посилань на матеріали, що підтверджують обставини обвинувачення, то суд під час підготовчого судового засідання вирішує тільки чітко визначені питання, зазначені у ст.ст. 314-316 КПК України, і не оцінює обґрунтованість обвинувачення.

Стосовно питання законності затримання обвинуваченого, то дане питання є компетенцією слідчого судді та відповідних правоохоронних органів при перевірці відповідної заяви.

Стосовно доводів захисника, що прокурор просить продовжити, а не обрати запобіжний захід, слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 314 КПК України підготовче судове провадження здійснюється, згідно з правилами, передбаченими цим Кодексом для судового розгляду. Правила судового розгляду врегульовані главою 28 КПК України, яка передбачає можливість продовження строку тримання під вартою. Крім того, запобіжний захід стосовно обвинуваченого вже є обраним.

У ст. 178 КПК України передбачений перелік обставин, що враховуються судом при вирішенні питання про запобіжний захід, серед яких вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим, вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого, міцність його соціальних зв`язків, наявність постійного місця роботи, навчання, його репутацію, майновий стан, наявність судимостей, дотримання раніше застосованих запобіжних заходів та інше.

Як встановлено, ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, за які передбачено найсуворіше покарання у вигляді довічного позбавлення волі з конфіскацією майна. Також суд бере до уваги репутацію обвинуваченого, який не має офіційного місця роботи, законного джерела доходів, крім того обвинувачаний зазначив що він живе із співмешканкою і з батьками, що свідчить про відсутність у нього стійких соціальних зв`язків та про наявність ризиків залишення ним свого місця проживання (у випадку застосування у відношенні до нього більш м`якого запобіжного заходу) з метою переховування від суду, та у вигляді можливості вчинення іншого кримінального правопорушення. Також має місце ризик можливості впливу обвинуваченого на потерпілого і свідків, адже дане кримінальне провадження надійшло до суду 20 лютого 2020 року, і по ньому ще не допитані потерпілий і свідки. Крім того, відносно обвинувченого у провадженні суду перебуває кримінальне провадження за ознаками ч. 2 ст. 307 КК України. Дана обставина свідчить про наявність ризику вчинення іншого кримінального правопорушення.

Так, у рішенні ЄСПЛ в справі «Клішин проти України» зазначено, що наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.

Розглядаючи дане клопотання, суд зважає на те, що зазначені прокурором ризики про можливість переховування від суду; вчинення іншого кримінального злочину; впливу на потерпілого ті свідків у даному кримінальному провадженні підтверджені.

Також суд враховує, що в п. 35 рішення ЄСПЛ “Летельє проти Франції” зазначено, що національні судові органи мають передусім забезпечувати, щоб у кожному конкретному випадку строк попереднього ув`язнення обвинуваченого не перевищував розумних меж. І з цією метою вони повинні зважати на всі обставини, що свідчать "за і проти" наявності справжнього суспільного інтересу, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи.

Суд приходить до висновку, що дані про особу обвинуваченого, дані про можливість ухилення від суду, вчинення іншого кримінального злочину та впливу на потерпілого та свідків разом з тяжкістю пред`явленого обвинувачення свідчать на користь позиції сторони обвинувачення. Альтернативні запобіжні заходи не попередять вказані ризики. Доводи захисту про необхідність застосування більш м`якого запобіжного заходу, через викладені вище обставини є безпідставними.

Тому з метою запобігання їм суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

З огляду на наявність обвинувачення у вчиненні злочину, що спричинив загибель людини, розмір застави не визначати.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 314-315, 372 КПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , продовжити до 20 квітня 2020 року.

Строк дії ухвали в частині продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою закінчується 20 квітня 2020 року.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду відповідно до рішення Конституційного суду України у справі № 3-208/2018(2402/18).

Головуючий суддя: М. С. Мицак

Судді: А. П. Косюк

Ю. А. Мельник