Решение № 87795571, 24.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Д О Д А Т К О В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 р. Справа№200/14343/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про вирішення питання щодо судових витрат по адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2019 року № 0000513201, № 0000523201,-

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2019 року № 0000513201, № 0000523201.

В позові зазначено, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи складає 20 942, 00грн., з яких: 5000, 00грн. за складання та подання позову до суду; 3842, 00грн. - судовий збір за дві вимоги немайнового характеру; 2100, 00 грн. - за три судових засідання (заплановано 3 засідання по 700, 00 грн. за кожне); 10000, 00грн. - гонорар успіху у випадку ухвалення судового рішення, яким позовні вимоги задоволено.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 13.02.2020 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби України у Донецькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "С" № 0000513201 від 20.09.2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 235 935 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення форми "ПС" № 0000523201 від 20.09.2019 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 510грн.

13.02.2020 року представником позивача через канцелярію суду надано заяву про вирішення питання щодо судових витрат (які складаються з судового збору та витрат на професійну правничу допомогу).

Відповідно до ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вкладене, суд розглядає заяву від 13.02.2020 року в порядку письмового провадження.

Розглядаючи заяву про вирішення питання щодо судових витрат в частині стягення судового збору суд зазначає наступне.

Згідно квитанції № 31324934 від 10.12.2019 року позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3842, 00грн. Як вже було вказано вище, згідно змісту позову, позовні вимоги щодо визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень визначені позивачем як немайнові.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Окремі рішення, прийняті суб`єктом владних повноважень, можуть породжувати підстави для змін майнового стану фізичної чи юридичної особи. Зокрема, реалізація таких рішень може призводити до зменшення або збільшення майна особи. Відповідно оскарження такого рішення спрямоване на захист порушеного права у публічно-правових відносинах з метою збереження належного особі майна.

Таким чином, звернені до суду вимоги про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2019 року № 0000513201, № 0000523201 на загальну суму 236 445, 00грн., безпосереднім наслідком яких є зміна складу майна позивача, є майновими. Відповідно, суд вважає, що заявлені позовні вимоги є майновими.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою-підприємцем встановлена ставка судового збору - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Пунктом 24 ч. 1 ст. 4 КАС України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У відповідності до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік" від 23.11.2018 року № 2629-VIII, прожитковий мінімум на одну працездатну особу з 1 січня 2019 року становить 1921 гривня.

Таким чином, за подання позовної заяви з майновими вимогами про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2019 року № 0000513201 та № 0000523201 на загальну суму 236 445, 00грн. позивач повинен сплатити 2364, 45грн.

Згідно з положеннями частини першої статті 139 КАС України при задоволені позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрат, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючисть вимогами ст. 139 КАС України та положеннями ст. 7 Закону України «Про судовий збір» суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в розмірі 2364, 45грн. та повернення позивачу переплаченої суми судового збору в розмірі 1477, 55грн.

З приводу заяви представника позивача від 13.02.2020 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає наступне.

На підтвердження понесених витрат представником було надано разом з іншим ордер ДН № 075889, квитанції до прибуткового касового ордеру від 04.12.2019 року на суму 4000, 00грн., від 23.12.2019 року на суму 2500, 00грн., від 13.02.2020 року на суму 10 600, 00грн., договір про надання професійної правової допомоги від 04.12.2019 року та акт про надання послуг від 13.02.2020 року.

Суд, перевіривши матеріали справи вважає за необхідне відмовити в задоволенні заяви в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Частиною 3 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно з ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі № 815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі № 814/698/16.

Пунктом 2 частини 3 ст.134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Керуєчись вимогами зазначеної статті суд наголошує, що у договорі про надання правової допомоги від 04.12.2019 року, який укладено між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (позивачем) та адвокатом Березінь С.Л. повинні бути зазначені умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення судової справи (почасова оплата, фіксована сума тощо).

Як вбачається з наданого договору, умови про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення судової справи взагалі не визначені.

Крім того, доказами, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги повинні бути оформлені у встановленому законом порядку документи: квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження та ін.

З наданих квитанцій від 04.12.2019 року на суму 4000, 00грн., від 23.12.2019 року на суму 2500, 00грн. та від 13.02.2020 року на суму 10600, 00грн. вбачається, що вони не мають банківських реквизитів.

Згідно з позицією, сформульованою Верховним Судом у постанові від 15 травня 2018 року у справі № 821/1594/17, з огляду на запровадження нових правил відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, для підтвердження та обґрунтування розміру витрат на правничу допомогу необхідне у тому числі доведення відображення фахівцем у галузі права та адвокатом доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, як самозайнятої особи шляхом надання доказів ведення Книги обліку доходів та витрат, затвердженої наказом Міндоходів від 16 вересня 2013 року № 481 "Про затвердження форми Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи - підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, та Порядку її ведення", зареєстрованим у в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2013 року за № 1686/24218.

Таким чином суд вважає, що в разі проведення готівкових розрахунків між адвокатом та клієнтом (що і має місце в контексті даного спору), у тому числі для належного дотримання вимог податкового законодавства, рух коштів повинен бути відображений в Книзі обліку доходів та витрат.

Втім доказів ведення Книги обліку доходів та витрат представником позивача надано не було.

У тому числі, що стосується гонорару успіху адвокату за досягнення позитивного рішення у справі, то за своїм змістом і правовою природою така винагорода не є ціною договору (платою за надані послуги) у розумінні статей 632, 903 ЦК України та статті 30 Закону, а є платою за сам результат, досягнення якого відповідно до умов договору не ставиться в залежність від фактично наданих послуг.

При цьому, передбачений пунктом 5.6. Договору гонорар успіху не є витратами на професійну правничу допомогу, в розумінні статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України, що підлягають стягненню з відповідача в порядку статті 139 цього кодексу.

Так, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited" проти України", заява N 19336/04).

Як передбачено ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Враховуючи те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у конкретній адміністративній справі не підтверджено належними та допустимими доказами (докази ведення Книги обліку доходів та витрат у матеріалах справи відсутні, договір про надання правової допомоги від 06.12.2019 року не містить умов про порядок визначення вартості наданих послуг за ведення справи), суд вважає, що заява від 13.02.2020 року в частині вирішення питання щодо витрат на професійну правничу допомогу по адміністративній справі задоволенню не підлягає.

Відповідно заява представника позивача від 13.02.2020 року про вирішення питання щодо судових витрат по адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2019 року № 0000513201, № 0000523201 підлягає задоволенню частково.

Керуючись положеннями КАС України, -

В И Р І Ш И В:

Заяву представника позивача від 13.02.2020 року про вирішення питання щодо судових витрат по адміністративній справі за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Донецькій області про скасування податкових повідомлень - рішень від 20.09.2019 року № 0000513201, № 0000523201, - задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління ДПС у Донецькій області (вул. Італійська, б. 59, м. Маріуполь, ЄДРПОУ 43142826) (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 2364 (дві тисячі триста шістдесят чотири) грн., 45 коп.

Повернути Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України надмірно сплачений судовий збір в розмірі 1477 (одна тисяча чотириста сімдесят сім) грн., 55 коп.

В іншій частині заяви від 13.02.2020 року, - відмовити.

Додаткове рішення суду першої інстанції може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка