Решение № 87795466, 24.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 лютого 2020 р. Справа№200/14651/19-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стойки В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування наказу.

Обґрунтовує позовні вимоги тим, , що 28.05.2019 звернулась до центру зайнятості із заявою про взяття на облік як безробітної особи. Співробітники Костянтинівського міського центру зайнятості прийняли у позивача відповідну заяву та надали направлення на працевлаштування до Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу». Також, позивача було попереджено, що відповідь з Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» потрібно надати до Костянтинівського міського центру зайнятості протягом семи днів. 04.06.2019 відвідала центр зайнятості та надала на адресу відповідача відповідний лист разом з оригіналом довідки про доходи. Під час відвідування позивачу було повідомлено, що 03.06.2019 наказом № НТ 190603 відмовлено у наданні їй статусу безробітної особи. Підставою відмови вказано порушення семиденного строку надання відповіді з Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу». Вважає, що семіденний срок не був порушений, тому просить просить суд визнати дії відповідача протиправними та скасувати наказ від 03.06.2019 року № 190603 про вдму у статусі безробітної особи.

Відповідач через відділ діловодства та документообігу суду надав відзив на позов, відповідно до якого зазначив, про правомірність відмови позивачу про надання статусу безробітної особи через пропуск семиденного строку надання відповіді з Костянтинівського ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» відповідно до вимог Порядку реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу від 19.09.2018 № 792. Просив відмовити у задоволені позову.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 24 грудня 2019 року відкрито спрощене провадження та призначено судове засідання на 22 січня 2020 року.

22 січня 2019 року судове засідання було відкладено до 12 лютого 2020 року.

Ухвалою від 14 лютого 2020 року було витребувано у відповідача копію спірного наказу.

Позивач та відповідач до судового засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином, надали клопотання про розгляд справи без їх участі.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Згідно частини 4 статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Приписами частини 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

З огляду на зазначене, оскільки у судове засідання не прибули представники сторін, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи без участі сторін в порядку письмового провадження.

Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) звернулася до Костянтинівського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи та подала заяву про надання статусу безробітного.

У день звернення позивачу видано направлення на працевлаштування на підприємство Костянтинівське ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» та роз`яснено про необхідність відвідування роботодавця і повернення корінця направлення з рішенням роботодавця протягом семи календарних днів з дати направлення особи на працевлаштування.

ОСОБА_1 04.06.2019 звернулась до центру зайнятості та отримала відповідь, що рішенням від 03.06.2019 № НТ19063 їй відмовлено в надані статусу безробітного у зв`язку з невідвідуванням роботодавця та не наданням у встановлений строк до відповідача корінця направлення на працевлаштування з результатом співбесіди з підприємства.

Вважаючи, що центр зайнятості без належного законодавчо-встановленого підґрунтя відмовив їй у наданні статусу безробітної особи та видав наказ № НТ19063, ОСОБА_1 звернулась до суду за захистом свого порушеного права.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення» (із змінами та доповненнями) від 05 липня 2012 року № 5067-VI (далі - Закон № 5067-VI) цей Закон визначає правові, економічні та організаційні засади реалізації державної політики у сфері зайнятості населення, гарантії держави щодо захисту прав громадян на працю та реалізації їхніх прав на соціальний захист від безробіття.

Згідно з приписами ст. 3 Закону № 5067-VI кожен має право на вільно обрану зайнятість. Примушування до праці у будь-якій формі забороняється. Добровільна незайнятість особи не може бути підставою для притягнення її до відповідальності. Зайнятість населення забезпечується шляхом встановлення відносин, що регламентуються трудовими договорами (контрактами), провадження підприємницької та інших видів діяльності, не заборонених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 5067-VI заходи щодо сприяння зайнятості населення спрямовуються на: 1) забезпечення відповідності рівня професійної кваліфікації працездатних осіб потребам ринку праці; 2) створення умов для активного пошуку роботи безробітними; 3) підвищення конкурентоспроможності осіб на ринку праці.

Статтею 43 Закону № 5067-VI визначено, що статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) особа з інвалідністю, яка не досягла встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.

Статус безробітного надається зазначеним у частині першій цієї статті особам за їх особистою заявою у разі відсутності підходящої роботи з першого дня реєстрації у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, незалежно від зареєстрованого місця проживання чи місця перебування.

Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних у територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2018 № 792 затверджено Порядок реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу (далі - Порядок).

Пунктом 1 Порядку визначено, що цей Порядок визначає процедуру реєстрації, перереєстрації безробітних та ведення обліку осіб, які шукають роботу, філією центру зайнятості Автономної Республіки Крим, обласного, Київського та Севастопольського міського центру зайнятості, а також міським, районним, міськрайонним центром зайнятості державної служби зайнятості (далі - центр зайнятості).

Відповідно до приписів пункту 4 Порядку для взяття на облік у центрі зайнятості особи, які шукають роботу:

1) пред`являють: громадяни України - паспорт громадянина України або інший документ, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України; іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають в Україні, визнані в Україні біженцями або особами, які потребують додаткового захисту, яким надано в Україні притулок чи тимчасовий захист, а також ті, що одержали дозвіл на імміграцію, - посвідку на постійне проживання або посвідчення біженця або особи, яка потребує додаткового захисту або якій надано тимчасовий захист; довідку про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті);

2) інформують про освіту, досвід роботи, зайнятість або перебування у трудових відносинах.

Згідно з п. 12 Порядку у разі наявності пропозиції щодо роботи кар`єрний радник повідомляє про це особі, яка шукає роботу, та за її згодою видає направлення на працевлаштування.

Форма направлення на працевлаштування затверджується Мінсоцполітики.

За приписами п. 20 Порядку особа, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного, зобов`язана подати кар`єрному раднику не пізніше сьомого календарного дня з дня отримання направлення на працевлаштування письмову відповідь роботодавця про працевлаштування або відмову у працевлаштуванні.

Під час формування направлення на працевлаштування кар`єрний радник зобов`язаний перевірити актуальність пропозиції підходящої роботи та попередньо узгодити з роботодавцем умови проведення співбесіди з особою, яка шукає роботу і подала заяву про надання статусу безробітного.

Якщо в зазначений строк така особа подає кар`єрному раднику письмову відповідь роботодавця про відмову у працевлаштуванні або відстрочення вирішення питання щодо працевлаштування у зв`язку з необхідністю проходження медичного та наркологічного огляду, призначення дати конкурсного відбору, такій особі надається статус безробітного з дня подання відповідної заяви.

У разі відсутності підходящої роботи особі, яка шукає роботу, може бути надано статус безробітного з першого дня взяття на облік у центрі зайнятості.

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звернулась 28.05.2019 до Костянтинівського міського центру зайнятості з метою пошуку роботи та подала заяву про надання статусу безробітного. У відповідь на звернення їй надано направлення на працевлаштування на підприємство Костянтинівське ВУВКГ КП «Компанія «Вода Донбасу» та роз`яснено про необхідність відвідування роботодавця і повернення корінця направлення з рішенням роботодавця протягом семи календарних днів після направлення особи на працевлаштування.

Відповідно до пункту 22 Порядку рішення про надання статусу безробітного чи відмову у наданні такого статусу приймається центром зайнятості не пізніше сьомого календарного дня з дня подання особою, яка шукає роботу, заяви про надання статусу безробітного.

За таких обставин суд відповідач дійшов висновку, що позивачем пропущено цей семиденний строк, що зумовило прийняття спірного наказу про відмову в наданні статусу безробітної особи.

Суд вважає такий висновок відповідача помилковим та прийнятий спірний наказ передчасним з огляду на таке.

Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.

Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв`язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.

За таких обставин суд погоджується з доводами позивача, що після отримання 28.05.2019 направлення, перебіг семиденного строку для звернення до роботодавця та повернення корінця цього направлення до центру зайнятості розпочався 29.05.2019 та тривав по 04.06.2019 включно. Тобто ОСОБА_1 своєчасно відвідала центр зайнятості, а наказ від 03.06.2019 № НТ19063 про відмову в наданні статусу безробітної особи прийнято передчасно. Отже вказані дії відповідача є протиправними, що зумовлює необхідність скасування наказу прийнятого в результаті цих дії.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до пункту 4 частини другої статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Згідно з частиною четвертою статті 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За приписами частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що з метою ефективного відновлення порушеного права особи необхідно зобов`язати суб`єкт владних повноважень Костянтинівський міський центр зайнятості повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання статусу безробітної особи з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні, та прийняти обґрунтоване рішення, оформивши його у відповідності до норм законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суб`єктом владних повноважень доказів правомірності прийнятих вимог не надано.

За таких обставин позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Згідно частині 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Згідно з квитанцією 001567047156 від 26.12.2019 року позивачем було сплачено судовий збір у сумі 768,40 грн.

Таким чином, понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 грн. підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Донецькій області на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 6, 90, 132, 139, 193, 242-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Костянтинівського міського центру зайнятості про визнання дій протиправними та скасування наказу - задовольнити.

Визнати протиправними дії Костянтинівського міського центру зайнятості щодо відмови 03.06.2019 у наданні ОСОБА_1 статусу безробітної особи.

Визнати незаконним та скасувати наказ Костянтинівського міського центру зайнятості від 03.06.2019 № НТ 190603 про відмову ОСОБА_1 у наданні статусу безробітної особи.

Зобов`язати Костянтинівський міський центр зайнятості (код ЄДРПОУ 23119554) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) від 28.05.2019 про надання статусу безробітної особи з урахуванням висновків суду.

Повний текст рішення складено та підписано 24.02.2020 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до пп. 15.5 п. 15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя В.В. Стойка