Постановление суда № 87795418, 21.02.2020, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

про зупинення провадження у справі

21 лютого 2020 р. Справа №200/337/20-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Михайлик А.С., розглянувши в порядку письмового провадження питання про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення невиплаченої компенсації за невикористані дні додаткової відпустки у розмірі 15 365,42 грн., середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 27.09.2018 по день фактичного розрахунку.

Як вбачається з матеріалів справи, наказом відповідача від 19.09.2018 № 398 о/с позивача звільнено зі Слов`янського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області з 27.09.2018. При звільненні з позивачем не проведено остаточного розрахунку, оскільки не виплачено компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, що не э спірною обставиною. Позивач вважає що відповідач має сплатити йому цю компенсацію, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з 27.09.2018 по день фактичного розрахунку на підставі ст.ст. 116, 117 Кодексу законів про працю України.

Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 236 КАС України суд може зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

На розгляді Великої Палати Верховного Суду перебуває справа № 810/451/17, прийнята до провадження ухвалою від 11 грудня 2019 року, за позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду мотивував своє рішення необхідністю відступити від правового висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15). У постанові Верховного Суду України від 15 вересня 2015 року (№ 21-1765а15) зазначено, що відповідно до приписів частини першої статті 117 КЗпП у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Аналіз наведених норм матеріального права на думку касаційного суду дає підстави для висновку, що передбачений частиною першою статті 117 КЗпП обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку. Отже, непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тобто за весь період невиплати власником або уповноваженим ним органом належних працівникові при звільненні сум. Колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду зазначила, що правовий висновок Верховного Суду України у справі № 21-1765а15 є застосовним до спірних правовідносин у справі № 810/451/17, однак, на думку колегії, цей правовий висновок Верховного Суду України не узгоджується з підходами (поглядами) Європейського суду з прав людини щодо тлумачення і застосування положень статті 117 КЗпП, висловленими у справі «Меньшакова проти України» (заява № 377/02; рішення від 08 квітня 2010 року), фактичні обставини якої за суттю теж є подібними до обставин справи № 810/451/17. В аспекті спірних правовідносин колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду вважає, що слушним був би висновок, за яким у зв`язку з прийняттям судового рішення про виплату заборгованості із заробітної плати та відшкодування/компенсацію у роботодавця (колишнього) виникає обов`язок виконати це судове рішення і на правовідносини, які виникають у зв`язку з таким виконанням, положення статей 116, 117 КЗпП не поширюються. Оскільки колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду висловила намір відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.

Суд зауважує, що у межах справи № 200/337/20-а також вирішується спір про виплату позивачу заборгованості із грошового забезпечення, несплаченого при звільненні, а відтак також постає питання щодо того, чи мають застосовуватись до даних відносин статті 116, 117 КЗпП у разі вирішення в судовому порядку на користь позивача спору щодо сум, належних йому при звільненні.

З огляду на наведене суд дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між сторонами у справах № 200/337/20-а та № 810/451/17, є подібними, оскільки виникли між сторонами щодо аналогічного предмету.

Враховуючи наведене вище суд вбачає достатньо підстав для зупинення провадження у справі № 200/337/20-а до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 810/451/17, що перебуває в провадженні Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись ст.ст. 236, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Зупинити провадження у справі № 200/337/20-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про стягнення коштів, - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції у справі № 810/451/17.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Михайлик А.С.