Постановление суда № 87736671, 21.02.2020, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/4030/18

провадження 2/201/197/2020

УХВАЛА

21 лютого 2020 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

в складі: головуючого

судді Антонюка О.А.

з секретарем – Плевако О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, третя особа ректор Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Пшінько Олександр Миколайович про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани і скасування цього наказу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13 квітня 2018 року звернулася до суду з позовом до відповідача Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани і скасування цього наказу, позовні вимоги не змінювалися, але уточнювалися і доповнювалися. Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2018 року вказана справа була прийнята до провадження та призначено проведення судового засідання, виносилася ухвала, справа по суті не слухалася і спір не вирішено.

В судове засідання від позивача надійшло клопотання про залишення позову без розгляду. Суд вважає клопотання обґрунтованим, вимоги позову підлягаючими залишенню без розгляду, виходячи з наступного.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо позивач до початку розгляду справи по суті подав заяву про залишення позову без розгляду.

Позивач підтримав клопотання і наполягав на його задоволенні. Сторона відповідача фактично не заперечувала проти заявленого клопотання, вважаючи це правом сторони.

З`ясувавши думку учасників судового спору, перевіривши матеріали цивільної справи, суд, роз`яснивши наслідки залишення позовних вимог без розгляду, вважає можливим задоволення вказаного клопотання, оскільки воно грунтуються на законі: позивач відповідно до ст. 49 ЦПК України на протязі всього часу слухання справи має право збільшувати або зменшувати розмір позовних вимог, має право на залишення вимог без розгляду, цим не порушуються права та охоронювані законом інтереси інших осіб, повноваження на заявлення такого клопотання є, а тому дану справу слід залишити без розгляду.

Також слід зазначити, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких – не допустити судовий процес у безладний рух. У зв`язку з наведеним, залишення позову без руху з підстав, передбачених законом (невідповідність позовної заяви вимогам щодо її змісту, несплата судового збору тощо), залишення позову без розгляду не є порушенням права на справедливий судовий захист. Разом з тим, Європейський суд зазначає, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним.

Слід звернути увагу і на те, що Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у справі за її участю, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

З цього приводу прецедентними є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. При цьому, Європейський суд з прав людини зазначив, що немає порушення права на доступ до правосуддя, якщо заявники не виявили належної зацікавленості у розгляді їхньої справи.

Приймаючи до уваги вказане, суд приходить до висновку про те, що дану цивільну справу слід залишити без розгляду.

На підставі викладеного, керуючись ст. 43, 49, 222, 257, 258-261, 352-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна, третя особа ректор Дніпропетровського національного університету залізничного транспорту імені академіка В. Лазаряна Пшінько Олександр Миколайович про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді догани і скасування цього наказу залишити без розгляду.

Ухвала набрала законної сили 21 лютого 2020 року.

Ухвалу може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня проголошення ухвали, а у разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя –